Історія справи

Постанова ККС ВП від 10.10.2023 року у справі №157/1444/21
Постанова ККС ВП від 10.10.2023 року у справі №157/1444/21
Постанова ККС ВП від 10.10.2023 року у справі №157/1444/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 157/1444/21

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/802/144/23

Провадження № 51 - 3159 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030530000299 від 07 вересня 2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Видерта Камінь-Каширського району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 286 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 5 491 гривню 84 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 06 вересня 2021 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2101» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався по автодорозі сполученням м. Камінь-Каширський - смт Любешів у напрямку с. Велика Глуша Камінь-Каширського району Волинської області, навпроти магазину «Корона», розташованого за адресою: Волинська область, Камінь-Каширський район,

с. Видерта, вул. Ковельська, 163, здійснюючи маневр розвороту ліворуч, у порушення вимог пунктів 2.3.б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам, не надавши переваги у русі мотоциклу марки «Shineray» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_8 , що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мотоциклом.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, терміном більше як 21 день.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього як необґрунтовані і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на неналежну правову оцінку порушень правил дорожнього руху, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, які саме порушення правил дорожнього руху перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками. Вважає, що потерпілий мав можливість зупинитись і уникнути зіткнення, передбачав можливість такого зіткнення і міг йому запобігти, але саме його легковажне сподівання на те, що його пропускають, перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає показання свідків суперечливими, протокол огляду місця події від 06 вересня 2021 року недопустимим доказом, оскільки понятий ОСОБА_9 не брав участь у його складанні, а лише розписався у пустому бланку протоколу. Зазначає, що на досудовому розслідуванні не було проведено ряд експертиз для встановлення швидкості транспортних засобів і місця їх зіткнення, щодо відповідності дій водіїв у даній дорожній ситуації вимогам Правил дорожнього руху, наявності технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки та причинного зв`язку. Крім того, указує на безпідставне призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Вважає, що суд апеляційної інстанції також допустив зазначені порушення і їх не усунув.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.

Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався на наступні докази.

Так, сам ОСОБА_6 не заперечував, що при виконанні ним маневру розвороту ліворуч його автомобіль зіткнувся з мотоциклом, який рухався в зустрічному напрямку.

Потерпілий ОСОБА_8 суду надав показання про те, що, коли він побачив автомобіль марки «ВАЗ», який з увімкненим покажчиком лівого повороту розпочав маневр розвороту ліворуч, він подав звуковий сигнал та зменшив швидкість з 70 до 50 км/год, у свою чергу автомобіль припинив маневр, однак, коли він наблизився, автомобіль несподівано продовжив рух, внаслідок чого відбулось зіткнення, незважаючи на те, що він на мотоциклі максимально змістився до правого краю проїзної частини.

Свідок ОСОБА_10 , який був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди і рухався позаду мотоцикла, надав суду показання, аналогічні показанням потерпілого, заначивши, що рухався позаду на відстані 100-150 метрів зі швидкістю 40-50 км/год.

Свідок ОСОБА_11 , який перебував від місця події на відстані 150-200 метрів, суду повідомив, що перед дорожньо-транспортною пригодою чув сигнал мотоцикла, а також підтвердив, що зіткнення сталось на смузі руху мотоцикла.

Допитана у суді свідок ОСОБА_12 повідомила, що бачила, як розвертається автомобіль, після чого почула звук зіткнення, автомобіль зупинився і його частина знаходилась на зустрічній смузі руху.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 06 вересня 2021року з план-схемою та фототаблицею до нього, в ході якого проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, здійснено всі необхідні виміри та фотографування, яким чітко зафіксовано, що зіткнення транспортних засобів відбулось на зустрічній смузі руху для автомобіля марки «ВАЗ».

Зі змісту протоколу та додатків до нього видно, що огляд місця дорожньо-транспортною пригоди проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104 105 223 237 КПК України уповноваженою особою - старшим слідчим СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_13 , у присутності двох понятих, яким були роз`яснені їх права, про що свідчать їх підписи на першому аркуші протоколу, а також підписи понятих містяться на всіх аркушах протоколу та план-схемі. Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило.

Доводи касаційної скарги про недопустимість як доказу зазначеного протоколу є необґрунтованими. Суд першої інстанції безпосередньо допитав свідка

ОСОБА_9 про обставини його участі як понятого в огляді місця події. Свідок заначив, що прибув на місце події разом із сином ОСОБА_6 - ОСОБА_14 , на місце події також приїхало два екіпажи поліції, серед яких був слідчий, у його присутності проводилася зйомка місця події, а щодо проведення замірів він не пам`ятає. Поліцейський надав йому незаповнений бланк протоколу та попросив його підписати на підтвердження його присутності на місці події, підпис в кінці протоколу його, а на решті сторінок підписи схожі на його підпис.

Суд першої інстанції надав таким показанням свідка належну оцінку та обґрунтовано заначив, що протокол написаний на двох аркушах з обох сторін, на кожній з яких стоять підписи понятих, а слідчий в свою чергу не міг наперед спрогнозувати дійсний об`єм документу і надати на підпис понятим незаповнений бланк протоколу.

За таких обставин, підстави для визнання протоколу огляду місця події від 06 вересня 2021 року недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні відсутні.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку, у тому числі: - на дані, що містяться у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; - на висновки судових інженерно-транспортних експертиз від 26 жовтня 2021 року № СЕ-19/103-21/8511-ІТ та від

28 жовтня 2021 року № СЕ-19/103-21/8510-ІТ про технічний стан відповідно мотоцикла марки «Shineray» та автомобіля марки «ВАЗ 2101»; - на висновок судово-медичної експертизи від 22 жовтня 2021 року № 156 про виявлені у

ОСОБА_8 тілесні ушкодження, їх локалізацію, механізм утворення та тяжкість.

Суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили посилання ОСОБА_6 на те, що саме ОСОБА_8 є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовано не погодилися з такими припущеннями, спростувавши їх сукупністю досліджених доказів.

Відповідно до вимог Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (пункт 2.3.б).

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (пункт 10.1).

Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот (пункт 10.4).

З врахуванням всіх встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, їх висновки про те, що у даній дорожній обстановці ОСОБА_6 при виконанні маневру розвороту ліворуч не надав переваги у русі мотоциклу марки «Shineray», що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мотоциклом, чим порушив зазначені вимоги Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали, є обґрунтованими.

За таких обставин, доводи щодо непроведення у даному кримінальному провадженні судової автотехнічної експертизи є безпідставними, оскільки обставини події за пред`явленим обвинуваченням встановлені протоколом огляду місця події, показаннями свідків, висновками судових інженерно-транспортних експертиз та висновком судово-медичної експертизи. Крім того, сторона захисту клопотань про призначення автотехнічної експертизи в ході судового розгляду не заявляла.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи касаційної скарги про безпідставне призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами також є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Санкція ст. 286 ч. 1 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ст. 50 ч. 2 КК України.

Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні додаткового покарання ОСОБА_6 з дотриманням вимог статей 50 65 КК України врахував, що керуючи транспортним засобом, ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 2.3.б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження, і дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_6 права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 286 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 жовтня

2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3