Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 638/8186/19

провадження № 51-2877км24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 року й ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12018220480005078 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України)

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Дзержинський районний суд м. Харкова від 28 серпня 2023 року задовольнив клопотання захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і закрив кримінальне провадження № 12018220480005078 від 24 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України.

Прокурор, не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

11 березня 2024 року ухвалою Харківського апеляційного суду рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Органом досудового розслідування цим особам було пред`явлено обвинувачення у відкритому заволодінні чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах і в незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що, закриваючи на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 1 ст. 263 КК України, суд першої інтенції не врахував того, що інкримінований злочин за ч. 4 ст. 186 КК України є тяжким злочином проти життя і здоров`я особи. Тому вважає, що суд безпідставно закрив кримінальне провадження за вказаною нормою статті.

Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримала подану касаційну скаргу.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідач та учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження й наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла таких висновків.

Як випливає з матеріалів провадження за результатами судового розгляду, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 року кримінальне провадження № 12018220480005078 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Обґрунтовуючи рішення про закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, районний суд зазначив, що відповідно до матеріалів провадження відомості про вчинення кримінальних правопорушень внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12019220480000688 від 21 лютого 2019 року.

21 лютого 2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

23 лютого 2019 року їх повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування було продовжено до 21 травня 2019 року.

22 травня 2019 року підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 повідомлено про завершення досудового розслідування, надано їм доступ до матеріалів.

Закінчивши 28 травня 2019 року ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення, того ж дня захисники та підозрювані отримали копію обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

31 травня 2019 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 і ч. 4 ст. 186 КК України надійшов до Дзержинського районного суду м. Харкова, тобто поза межами строку, визначеного ст. 219 КПК України.

Указані встановлені судом обставини прокурор не оспорює, та колегія суддів не перевіряє.

Крім зазначеного, районний суд, закриваючи провадження, послався на те, що оскільки кримінальні правопорушення, інкриміновані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не належать до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя і здоров`я особи, то підлягають застосуванню приписи п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Апеляційний суд у рішенні погодився з такими висновками районного суду та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі прокурор не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та вважає, що суди не звернули належної уваги на те, що інкримінований обвинуваченим злочин за ч. 4 ст. 186 КК України є тяжким злочином проти життя і здоров`я особи.

Колегія суддів уважає ці доводи прокурора слушними, а висновки судів такими, що не узгоджуються з доктринальними положеннями кримінального права, з огляду на наведені нижче міркування.

Так, доктрина кримінального права виходить із того, що всі склади кримінальних правопорушень за характером їх структури поділяються на дві категорії: прості та складні (ускладнені).

До простих складів зазвичай відносять ті, які містять ознаки одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об`єкт.

Одним із видів складного (ускладненого) кримінального правопорушення, є склад, законодавча конструкція якого передбачає наявність двох і більше (обов`язкових чи факультативних) об`єктів посягання, один із яких є основним, а інший(і) - додатковим(и) у складі поліоб`єктного кримінального правопорушення.

Наявність у складі кримінального правопорушення додаткового об`єкта свідчить про те, що в такому складі кримінального правопорушення цим суспільним відносинам поряд з основним об`єктом заподіюється (може заподіюватися) чи створюється (може створюватися) реальна загроза заподіяння шкоди.

Додатковим об`єктом є цінності, які підлягають одночасному захисту разом з основним об`єктом кримінально-правової охорони. Це такі цінності, яким завдається (може завдаватися) шкода від кримінального правопорушення одночасно з основним об`єктом посягання, що через типове поєднання з характером кримінально-караного діяння та з огляду на передбачені законом спосіб його вчинення, застосовані знаряддя, обстановку й інші ознаки зумовлює застосування законодавцем особливого підходу до побудови відповідного складу кримінального правопорушення.

Такі цінності як життя і здоров`я можуть бути основним об`єктом посягання для ряду кримінальних правопорушень, передбачених розд. ІІ «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи» Особливої частини КК України, але водночас утворювати додатковий об`єкт кримінальних правопорушень з інших розділів КК України.

Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - це вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими й оцінюються ними як викрадення. Однією з кваліфікуючих ознак цього кримінального правопорушення є вчинення грабежу, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Таким чином, під час відкритого заволодіння майном основним безпосереднім об`єктом є власність, проте в ході його вчинення може завдаватися шкода або створюватися загроза й іншим цінностям, у тому числі життю та здоров`ю особи.

Ураховуючи, що додатковим об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, є життя та здоров`я особи і відповідно до ст. 12 КК України цей злочин віднесено до категорії тяжких, у контексті застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України зазначене кримінальне правопорушення охоплюється поняттям «тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».

Ця позиція колегії суддів узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20 (провадження № 51-5954кмо21) про те, що: 1) вжите у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України поняття «злочину проти життя та здоров`я особи» охоплює не тільки злочини, передбачені в розд. II Особливої частини КК України, а також включає інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя і здоров`я особи; 2) під час вирішення питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України необхідно виходити з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та враховувати, з огляду на положення ст. 12 КК України, тяжкість відповідного злочину, об`єктом посягання (основним або додатковим) якого є життя та здоров`я особи; 3) якщо з огляду на приписи ст. 12 КК України та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».

Крім того, як вже зазначав Верховний Суд, для правильного вирішення питання про те, чи охоплюється інкриміноване правопорушення поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи», важливе значення має дотримання органом досудового розслідування вимог ст. 91 КПК України щодо всебічного встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та дотримання приписів ст. 291 КПК України при викладенні встановлених фактичних обставин під час складання обвинувального акта.

Так, відповідно до інкримінованого формулювання обвинувачення в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 : « ОСОБА_6 та невстановлена особа спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_12 у виді забитої рани слизистої оболонки нижньої губи, садно шиї, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/295-А/19 від 14 травня 2019 року». Указані тілесні ушкодження потерпілий отримав у ході відкритого заволодіння майном, що є кваліфікуючою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, а саме грабежу, поєднаного з насильством.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження за п. 10 ст. 284 КПК України за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. У свою чергу апеляційний суд цього порушення не усунув та належним чином доводи прокурора не перевірив.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що, враховуючи, що прокурор у касаційній скарзі висловив незгоду із судовими рішеннями в частині закриття кримінального провадження за п. 10 ст. 284 КПК України за обвинуваченням указаних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави здійснювати перевірку судових рішень щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

З урахуванням зазначеного вище касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвали судів попередніх інстанцій - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в частині закриття кримінального провадження за п. 10 ст. 284 КПК України за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Під час нового розгляду суду першої інстанції належить узяти до уваги викладене, розглянути кримінальне провадження з неухильним дотриманням вимог КПК України та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2023 року та Харківського апеляційного суду від 11 березня 2024 року скасувати в частині закриття кримінального провадження за п. 10 ст. 284 КПК України за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3