Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.01.2026 року у справі №463/9486/24
Постанова ККС ВП від 08.05.2025 року у справі №463/9486/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 463/9486/24

провадження № 51-5126км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Суддя Личаківськогорайонного суду м. Львова ухвалою від 10жовтня 2024 року:

відмовив у відкритті кримінального провадження за нововиявленими обставинами за заявою представника Фермерського господарства ОСОБА_6 - ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами в частині перегляду за нововиявленими обставинами ухвали судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2022 року у справі № 463/6006/21, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою представника фермерського господарства ОСОБА_6 - ОСОБА_6 про перегляд ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 травня 2021 року у справі № 463/6006/21 за нововиявленими обставинами;

повернув заяву представника Фермерського господарства ОСОБА_6 - ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами в частині перегляду за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 31 травня 2021 року у справі № 463/6006/21, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви від 13 травня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 28 жовтня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківськогорайонного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами в частині вимог заяви та повернення заяви.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_6 вбачається, що, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, він просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 посилається на положення статей 40, 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, від 17 червня 2020 року № 4-рп, статті 1 9 370 419 464 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Крім того, у зв`язку з неоднозначним застосуванням судами у даній справі вимог п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України з посиланням на ст. 147, п. 1 ст. 150 Конституції України, статті 17, 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 7 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 9 КПК України ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі зазначає клопотання про вирішення Верховним Судом питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ч. 3 ст. 309 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу

не подавалися.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга заявника ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 464 КПК України, не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст. 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 квітня 2024 року № 5-р(ІІ)/2024 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) припис ч. 1 ст. 459 КПК України, який не містить заборони на перегляд за нововиявленими обставинами будь-яких видів судових рішень, що набрали законної сили. Разом із тим, стосовно ухвал слідчих суддів, додержання принципу остаточності судового рішення зумовлює право на їх перегляд за нововиявленими обставинами лише за наявності істотних та переконливих передумов для такого перегляду.

Такими умовами Конституційний Суд України визначив потреби додержання вимог щодо розумних строків досудового розслідування, а також коли ухвала слідчого судді не відповідає вимозі справедливості та безпідставно обмежує конституційні права та свободи людини, а її подальша чинність суперечитиме меті здійснення кримінального судочинства. Перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами у таких випадках буде спрямований на усунення судових помилок та забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування (див. абз. 3 п. 4.5 рішення КСУ № 5-р(ІІ)/2024).

Зазначене вище узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 лютого 2025 року (справа № 991/7253/23, провадження № 51-7441кмо23), відповідно до якого рішення за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому КПК України, для оскарження того рішення, перегляду якого вимагала зацікавлена особа.

Ухвала слідчого судді може бути переглянута слідчим суддею під час досудового розслідування за нововиявленими обставинами, коли вона безпідставно обмежує конституційні права та свободи людини і її подальша чинність суперечитиме меті здійснення кримінального судочинства, а також якщо вона не втратила законної сили внаслідок спливу строку її дії або внаслідок її виконання та відсутні інші засоби правового захисту цих прав і свобод (апеляційне оскарження, періодичний перегляд, нове звернення тощо).

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернувся до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами в частині вимог заяви та повернення заяви.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 28 жовтня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на зазначену ухвалу, при цьому в обґрунтування зазначив, що норми КПК України не містять вказівки на можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді.

Разом з цим, вказаний висновок апеляційного суду не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки протирічить положенням ч. 1 ст. 459 КПК України, Рішенню Конституційного Суду України від 10 квітня 2024 року № 5-р(ІІ)/2024 та висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 лютого 2025 року (справа

№ 991/7253/23, провадження № 51-7441кмо23).

Крім того, ухвала апеляційного суду містить суперечності, а саме: апеляційний суд зазначає, що оскаржується ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року. Натомість, з рішення місцевого суду від 10 жовтня 2024 року не вбачається, що воно постановлено слідчим суддею.

У цьому випадку апеляційний суд повинен був керуватися загальними засадами кримінального провадження.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно ухвалив рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, залишивши поза увагою ту обставину, що положення ч. 4 ст. 399 КПК України стосуються процедури відкриття апеляційного провадження чи відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргами на рішення, які прямо визначені в ст. 309 КПК України, тобто на такі рішення слідчого судді, які він має право ухвалювати згідно із законом.

Посилання апеляційного суду на положення ч. 4 ст. 399 КПК України при відмові у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами в частині вимог заяви та повернення заяви не можна визнати обґрунтованими з точки зору таких засад кримінального провадження, як верховенство права та законність.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.

Що стосується клопотання ОСОБА_6 про вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання стосовно конституційності ч. 3 ст. 309 КПК України, то воно є безпідставним, оскільки право звернення до Конституційного Суду України з відповідним поданням регламентовано Законами України «Про Конституційний Суд України» і «Про судоустрій та статус суддів» і відноситься виключно до повноважень Пленуму Верховного Суду (ухвала Верховного Суду від 06 липня 2021 року, справа № 463/11703/20, провадження № 51-3337ск21).

За п. 5 ч. 2 ст. 46 Закону «Про судоустрій і статус суддів» рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України приймає Пленум Верховного Суду.

Водночас, заявляючи клопотання, ОСОБА_6 не наводить будь-яких мотивів внесення такого подання відповідно до ст. 150 Конституції України та ст. 51 Закону України «Про Конституційний Суд України», у зв`язку з чим таке клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

У задоволенні клопотання ОСОБА_6 , викладеного у його касаційній скарзі, про внесення подання до Конституційного Суду України щодо конституційності ч. 3 ст. 309 КПК України - відмовити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами в частині вимог заяви та повернення заяви скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3