ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 756/11661/17

провадження № 51-4582 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів Маринича В.К., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря

судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Ковальчука О.С.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Вербовець Катеринопільського

району Черкаської області, який проживає:

АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року, затверджено угоду про примирення, укладену 30 серпня 2017 року між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, і призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

31 липня 2017 року о 13 год 52 хв. автопатруль № 552 у складі працівників Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали виклик про конфлікт на вул. Йорданській, 9 у м. Києві. По прибуттю на місце заявник ОСОБА_5 повідомив їм про виниклий конфлікт з невідомим чоловіком, вказавши на ОСОБА_6, який штовхнув його, від чого він упав у воду та пошкодив свій мобільний телефон. На вимогу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представитись ОСОБА_6 відповів відмовою та, будучи у стані алкогольного сп'яніння, почав висловлюватися нецензурною лайкою. Працівники поліції запропонували ОСОБА_2 проїхати з ними до Оболонського управління поліції ГУ НП в м. Києві, на що останній погодився.

Знаходячись у службовому автомобілі, ОСОБА_6 поводився зухвало та неадекватно, продовжуючи висловлюватись нецензурною лайкою, намагався силоміць покинути салон автомобіля. ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_3 заспокоїтись не реагував та, усвідомлюючи, що до нього із законною вимогою звертається працівник поліції, з метою заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, наніс ОСОБА_3 рукою два удари в обличчя, спричинивши йому легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправомірно затвердив угоду між потерпілим та підозрюваним в даному провадженні, в якому вона не могла бути укладена. Крім того, прокурор посилається на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 412 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Засуджений заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 345 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони є безпідставними.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Частиною 1 ст. 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_2 під час досудового розслідування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України уклали угоду про примирення, у зв'язку з чим прокурор на виконання вимог ч. 1 ст. 474 КПК України направив до суду обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою.

Суд першої інстанції призначив та провів підготовче судове засідання з урахуванням положень ст. 474 КПК України, за результатами якого ухвалив вирок про затвердження вказаної угоди, визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, й призначив узгоджене сторонами покарання. При цьому прокурор у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як таку, що повною мірою відповідає вимогам КПК України.

Тобто, на момент ухвалення вироку на підставі угоди між потерпілим та обвинуваченим суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями статей 55, 469, 473, 474 КПК України та ухвалив рішення, яке відповідає цим вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду, в межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, щодо неможливості укладення угоди про примирення потерпілого з обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій Суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 31 березня 2016 року (справа № 5-27 кс 16), згідно з якою при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо злочинів середньої тяжкості - двооб'єктного (багатооб'єктного) злочину (ч. 2 ст. 345 КК України), суд має керуватись не тільки формальними вимогами норм статей 468, 469, 474 КПК України щодо видів угод про примирення і класифікацію злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а й чітко дотримуватись їх засадничих принципів. Для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зміст укладеної між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 угоди про примирення жодним чином не суперечить інтересам суспільства; у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч. 3 ст. 469, п. 7 ст. 474 КПК України. Обґрунтованих підстав, як стверджує у скарзі прокурор, обмежувати дію принципу диспозитивності у цій конкретній категорії проваджень Суд не встановив.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах

При визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб'єктних (багатооб'єктних) злочинів суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК України, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.О. Марчук В.К. Маринич Н.С. Стефанів