Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 463/6521/22

провадження № 51-3050км24

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без постійного місця проживання та реєстрації,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини

За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року, залишеним без змін 11 березня 2024 року Львівським апеляційним судом, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Стягнуто із засудженого на користь держави 3020,48 грн витрат на проведення експертиз. Вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 13 липня 2022 року в період 17:00-20:00, завівши неповнолітнього ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у приміщення підземного об`єкта, пристосованого під бомбосховище, на вул. Лісній у м. Винники Львівського району Львівської області, зачинивши двері ОСОБА_7 оголив свій статевий орган, яким торкався потерпілого. Долаючи опір і всупереч волі останнього, використовуючи свою фізичну перевагу засуджений змусив того до орального контакту, а надалі внаслідок спроби проникнути пальцем до тіла неповнолітнього спричинив тріщину анальної складки.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) скасувати згадані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів скаржниці зводиться до того, що винуватості засудженого не доведено поза розумним сумнівом; суд не дав належної оцінки доказам, у тому числі з погляду достовірності, не проаналізував їх і не додержав вимог статей 23 85-87 94 370 КПК. Уважає порушеним право ОСОБА_7 на захист через використання відеозапису допиту потерпілого на досудовому розслідуванні. Захисник також зазначає, що всупереч ст. 374 КПК у вироку не відображено, за проведення яких експертиз стягнуто кошти із засудженого, і це питання не з`ясовувалося. На думку авторки скарги, апеляційний суд не зважив на допущені істотні порушення процесуальних норм, попри приписи ст. 404 КПК не дослідив доказів та документів, не вмотивував відхилення аргументів сторони захисту й постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 цього Кодексу.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило. Засуджений поінформував, що не бажає брати участі в судовому засіданні.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції (далі - Суд) захисник підтримала подану скаргу, прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК Суд переглядає судові рішення в межах касаційної скарги і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Ревізуючи правильність застосування норм права та правової оцінки обставин, колегія суддів виходить із конкретних фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами попередніх інстанцій.

У поданій скарзі захисник, серед іншого, заперечує достовірність окремих доказів. Однак перевірка цього не належить до повноважень Суду згідно зі ст. 433 КПК.

Аргументи скаржниці про недоведеність винуватості ОСОБА_7 не можна визнати прийнятними.

Як убачається з матеріалів справи, обвинувальний вирок ухвалено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, котрі підтверджено фактичними даними, які досліджено й перевірено у змагальній процедурі під час розгляду провадження та оцінено судом відповідно до ст. 94 КПК.

Зокрема, висновку про вчинення засудженим кримінального правопорушення проти статевої свободи та недоторканості особи місцевий суд дійшов на підставі аналізупоказань допитаних у судовому засіданні як обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також даних, що містяться в протоколах прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 13 липня 2022року, огляду місця події та затримання (з додатками) від 14 липня 2022 року, огляду мобільного телефона від 15 липня 2022 року; у висновках експертів № 807/2022-ім, 808/2022-ім, 819/2022-ім від 15 липня 2022 року, № 220/2022ц, 221/2022ц, 299 від 28 липня 2022 року, № 300 від 29 липня 2022 року, № 604, 605 від 1 серпня 2022 року, № 222/2022ц від 5 серпня 2022 року, № СЕ-19/114-22/12565-Бл від 8 серпня 2022 року, № 225/2022ц від 9 серпня 2022 року, № СЕ-19/114-22/12569-Бл від 11 серпня 2022 року, № 223/2022ц, 224/2022ц від 12 серпня 2022 року, № 833/2022-ім від 2 вересня 2022 року, № СЕ-114-22/12573-БД від 29 грудня 2022 року, № СЕ-114-22/15080-БД від 13 січня 2023 року та в інших документах, зміст яких відображено у вироку.

Разом із цим, виконуючи законодавчі приписи суд з`ясував позицію ОСОБА_7 , котрий не визнав своєї провини, однак не заперечував факту перебування на місці подій, спілкування з потерпілим та іншими неповнолітніми; указував і про те, що мав зброю. За твердженням засудженого, жодних насильницьких дій він не вчиняв, після вживання пива заснув у кімнаті бомбосховища й прокинувся лише тоді, коли прибули працівники поліції.

Висунуту ОСОБА_7 на свій захист версію суд ретельно перевірив і спростував перевіреними в судовому засіданні доказами.

Зокрема, суд слушно послався на показання потерпілого ОСОБА_9 , який докладно розповів обставини вчинення щодо нього ОСОБА_7 насильницьких дій сексуального характеру та в чому саме вони полягали. Як зазначав потерпілий, він намагався чинити опір, був переляканий, засуджений мав зброю (пістолет), а припинив неправомірні дії і вимушено відчинив двері приміщення, оскільки в них почав грюкати свідок ОСОБА_12 . Надалі вдома ОСОБА_9 повідомив про злочин своїй матері і вона викликала поліцію.

Такі показання потерпілого підтвердила суду також свідок ОСОБА_10 .

Крім того, свідок ОСОБА_12 теж наполягав на тому, що ОСОБА_7 спочатку чіплявся до неповнолітніх і висловлювався з сексуальних питань, а потім покликав ОСОБА_9 в окрему кімнату й зачинив двері. Згідно з показаннями свідка, у зв`язку з тим, що він почав стукати, засуджений згодом відкрив приміщення, звідки вибіг переляканий ОСОБА_9 . Потім останній розповів ОСОБА_12 про вчинення засудженим посягання на його статеву недоторканість під час перебування в кімнаті. Свідок зазначав, що ОСОБА_7 був у формі й носив у кобурі пістолет.

За наданими суду показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 засуджений, мешкаючи у згаданому підземному об`єкті, неодноразово спілкувався з неповнолітніми відвідувачами, поводився вульгарно, чіплявся до них, обіймав, купував для спільного вживання алкогольні напої.

Факт застосування до потерпілого насильства та заподіяння йому тілесних ушкоджень за вказаних ним обставин підтверджено й об`єктивними даними, отриманими за результатами експертних досліджень, відповідно до яких у ОСОБА_9 виявлено садна та підшкірні крововиливи на правій кисті, тріщина по ходу анальної складки, що могли виникнути 13 липня 2022 року, а тріщина - утворитися від дії пальця руки; водночас у засудженого виявлено у зрізах нігтьових пластин пальців рук кров та клітини, а в змивах зі статевого органа - слину, походження яких від ОСОБА_9 не виключається.

Також у межах цієї справи, у зв`язку з отриманням даних про озброєність засудженого впродовж події кримінального правопорушення, на досудовому розслідуванні були проведені експертні дослідження вилучених патронів та пістолета і до матеріалів провадження долучено отримані висновки, котрі суд дослідив. Те, що за результатами досліджень установлено непридатність пістолета для спорядження бойовими припасами, не ставить під сумнів наявності в ОСОБА_7 цього предмета 13 липня 2022 року, звідси, не суперечить показанням потерпілого та свідка ОСОБА_12 .

Водночас, дослідивши висновок судово-психіатричної експертизи, суд з`ясував, що відтворення події злочину створює в неповнолітнього ОСОБА_9 почуття неприємності, проте жодних індивідуальних особливостей, котрі могли б істотно вплинути на зміст його свідчень, немає. Так само не позначаються на суті показань потерпілого експертизи, у ході яких із різних причин не було виявлено відшукуваної слідової інформації.

Підстав для обмови потерпілим засудженого суд не встановив.

Перевіривши показання, експертні висновки, дані в протоколах процесуальних дій, у тому числі зафіксоване на мобільному телефоні в месенджері «Telegram» з обліковим записом « ОСОБА_14 » листування засудженого щодо його сексуальних уподобань, зіставивши зібрані докази у взаємозв`язку, суд умотивовано виснував про їх належність, допустимість і достатність для ухвалення обвинувального вироку, а доводи в касаційній скарзі про протилежне є неспроможними.

З міркуваннями авторки скарги про недопустимість протоколу огляду місця події, відеозапису цієї слідчої дії та вилучених речових доказів, протоколів затримання ОСОБА_7 та огляду його мобільного телефона, медичної довідки про обстеження потерпілого від 14 липня 2022 року, висновків судово-психіатричної та судово-медичної експертиз стосовно ОСОБА_9 , імунологічних і цитологічних експертиз щодо типу його крові й біологічних слідів на тілі та білизні засудженого не можна погодитися, адже їх викладено без урахування ст. 87 КПК. За її правилами докази визнаються недопустимими, якщо їх отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або здобуто завдяки інформації, отриманій унаслідок такого порушення. Висновок про застосування цієї норми права, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17), полягає в тому, що питання допустимості доказу залежить від того, чи призвів спосіб його отримання до порушення певних прав і свобод конкретної людини, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та/або Конституцією України. Однак аргументів на підтвердження допущення окреслених порушень у розумінні ст. 87 КПК скаржниця не навела. Натомість усі заперечення сторони захисту стосовно того чи іншого доказу, у тому числі викладені в клопотанні від 24 травня 2023 року, були розглянуті судом першої інстанції під час вирішення питання про їх допустимість за правилами ст. 89 КПК. Відповідні висновки суду відображено в мотивувальній частині обвинувального вироку.

Попри позицію захисника, переглянувши відеозапис допиту ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні, суд мав на меті перевірити послідовність показань потерпілого. Посилання скаржниці на порушення права ОСОБА_7 на захист унаслідок узяття судом до уваги згаданого відеозапису є хибними, адже зафіксовані відомості були насамперед засобом для здійснення правильної оцінки в цілому за критеріями ст. 94 КПК, натомість самі показання ОСОБА_9 суд сприймав безпосередньо із забезпеченням стороні захисту права на перехресний допит. Отже, їх отримано в передбаченому законом порядку і вони в силу ст. 84 КПК є джерелом доказів.

Щодо тверджень авторки касаційної скарги про недодержання ст. 374 КПК через відсутність у вироку вказівки на конкретні експертизи, вартість яких стягнуто із засудженого, то саме собою незазначення назв досліджень у тексті рішення не є істотним порушенням у розумінні ст. 412 цього Кодексу.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження вчинене засудженим діяння правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 152 КК.

Аргументів про несправедливість застосованого до засудженого заходу примусу скаржниця не наводить.

Крім того, подібні викладеним у касаційній скарзі доводи про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Цей суд переглянув вирок у змагальній процедурі з додержанням приписів статей 404 405 КПК й умотивовано відхилив аргументи сторони захисту.

Не можна погодитися і з доводами скаржниці про порушення правил ч. 3 ст. 404 вказаного Кодексу. У цій нормі регламентовано за яких умов апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження. Однак визначених законодавцем підстав для повторного дослідження доказів захисник не зазначала. Як убачається з відеозапису судового засідання від 11 березня 2024 року, своє клопотання авторка скарги мотивувала незгодою з оцінкою здобутих фактичних даних. Тому в його задоволенні апеляційний суд правомірно відмовив.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що йдеться в поданій скарзі, під час касаційного розгляду не встановлено.

Тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3