Історія справи

Постанова ККС ВП від 22.10.2025 року у справі №686/18930/21
Постанова ККС ВП від 02.10.2024 року у справі №686/18930/21
Постанова ККС ВП від 02.10.2024 року у справі №686/18930/21
Постанова ККС ВП від 22.10.2025 року у справі №686/18930/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 686/18930/21

провадження № 51-3683км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника засудженого ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 на вироки Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2023 року та Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 22 лютого 2021 року більш суворим за цим вироком остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Згідно з вироком 8 листопада 2020 року близько 18:00, у ОСОБА_7 , який перебував у м. Хмельницькому, на ґрунті давніх неприязних відносин із ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи цей злочинний умисел, ОСОБА_7 разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 приїхали на автомобілі марки ВАЗ-2105 червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_7 , до місця проживання ОСОБА_8 , а саме на АДРЕСА_2 . Там ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_8 , після чого вони сіли в автомобіль, де між ними розпочався словесний конфлікт. Далі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_7 , поїхали в напрямку с. Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області. Проїхавши цей населений пункт, вони попрямували в напрямку с. Шпичинці того ж району і зупинилися в лісосмузі між двома населеними пунктами.

Тоді ж, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_7 разом з останнім вийшли з автомобіля та відійшли від нього в напрямку лісосмуги, де в них продовжився словесний конфлікт.

Цього ж дня близько 19:00 у ході словесного конфлікту ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою завдання тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний конфлікт своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, із прикладанням значної сили заподіяв щонайменше два удари в ділянку обличчя ОСОБА_8 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у ділянках обох повік правого та верхньої повіки лівого очей і по одному крововиливу під кон`юнктивами зовнішньої та внутрішньої половини лівого ока, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_8 упав на землю.

Далі ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою завдання тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, із прикладанням значної сили завдав кулаками і ногами щонайменше п`яти ударів у ділянку грудної клітки ОСОБА_8 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла грудини, перелому 3 і 4-го ребер по правій середньоключичній та 9 і 10-го ребер по правій передній пахвовій лініях, крововиливу в м`яких тканинах передньої поверхні грудної клітки у верхній третині справа, крововиливу в м`яких тканинах передньої поверхні грудної клітки в нижній третині справа, які мають ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також вказаними протиправними діями він спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді повного розриву селезінки на рівні переднього її кінця, переломів 2?9-го ребер по лівій середньоключичній лініх, 10 і 11-го ребер по лівій задній пахвовій лінії та 8?11 ребер по лівій лопатковій лінії, крововиливу в м`яких тканинах передньої поверхні грудної клітки в середній третині зліва, крововиливу в м`яких тканинах передньої поверхні грудної клітки в нижній третині зліва та лівої підреберної ділянки і крововиливу в м`яких тканинах лівої задньо-бокової поверхні грудної клітки в нижній третині, які належать до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Смерть потерпілого ОСОБА_8 настала внаслідок закритої тупої травми грудної клітки і живота у вигляді повного розриву селезінки на рівні переднього її кінця, численних переломів ребер та крововиливів у м`яких тканинах лівої половини грудної клітки через короткий проміжок часу.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 15 квітня 2024 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2021 року ухвалено виконувати самостійно.

У решті судове рішення першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі захисник засудженого вказує про те, що вироки Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2023 року та Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року є незаконними й необґрунтованими через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження; необхідно скасувати ці вироки та призначити новий розгляду в суді першої інстанції. При цьому зазначає, що всупереч вимогам ст. 404 КПК апеляційний суд належним чином не розглянув апеляційної скарги, не дослідив повторно обставин, досліджених судом першої інстанції, зокрема безпідставно не задовольнив клопотання сторони захисту щодо виклику свідків. Посилається на те, що місцевий суд не дотримуючись вимог ст. 376 КПК, не проголосив вироку. Стверджує про порушення вимог ст. 23 КПК, оскільки не було досліджено речового доказу, а саме відеореєстратора 1080PFOZZHD, який відповідно до вироку є доказом винуватості засудженого, хоча жодної слідчої дії з відеореєстратором проведено не було. На думку сторони захисту, протокол огляду трупа від 9 листопада 2020 року є недопустимим доказом через те, що не було понятих, і як наслідок, також мають бути визнані недопустимими похідні від нього докази зокрема отримані дактилоскопічні дані. Також захисник вважає, що постанова про призначення судово-медичної експертизи від 9 листопада 2020 року та висновок експерта від 28 грудня 2020 року № 687 є недопустимими доказами, оскільки офіційних даних про те, чиє тіло було знайдено в лісосмузі, не було, а експертиза розпочалася до початку огляду трупа. Сторона захисту вказує про неповноту судового розгляду, оскільки суд першої інстанції відмовив у прослуховуванні диска із записом зафіксованих телефонних розмов ОСОБА_9 , які містили важливу інформацію для об`єктивного розгляду кримінального провадження. Указуючи на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи, зауважує про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту щодо виклику в судове засідання та допиту свідка ОСОБА_9 , який у розмовах зізнавався, що змінив показання у зв`язку із застосуванням до нього фізичного впливу. На думку захисту, апеляційний суд поверхово вивчив матеріали кримінального провадження, адже посилання на давні неприязні відносини між засудженим та потерпілим не відповідають фактичним обставинам справи. Захист указує на відсутність доказів про перебування ОСОБА_7 на місці злочину та акцентує на тому, що останній у лісопосадці з автомобіля не виходив, що підтвердив би запис відеореєстратора. Водночас заявляє, що висновок експерта від 10 листопада 2021 року № CE-19/102-21/6044-БД підтверджує перебування ОСОБА_9 біля трупа потерпілого. На переконання захисника жодного свідчення на підтвердження того, що ОСОБА_7 заподіював ОСОБА_8 удари, у матеріалах справи немає, а ОСОБА_9 під час його допиту як свідка та в ході слідчого експерименту 6 квітня 2021 року вказував, що завдав потерпілому удару в груди (у ділянку плеча), після того як той вийшов з машини. Касатор посилається на те, що в основу вироку суд поклав неправдиві показання лише одного свідка ОСОБА_9 , які не відповідають фактичним обставинам і спростовуються іншими матеріалами справи, та у вироку апеляційного суду не зазначено, чому взято до уваги одні докази й відкинуто інші.

У касаційній скарзі містяться й інші доводи, які зводяться до незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор заперечувала доводи, зазначені у касаційній скарзі захисника, і просила залишити її без задоволення.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Верховного Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, правильності установлення фактичних обставин кримінального провадження, а такождостовірності доказів, про що порушено питання в касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За статтею 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2016 року у справі № 5-249кс15, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими.

За статтею 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам статей 370 419 КПК, у тому числі бути законною, обґрунтованою та мотивованою.

За приписами статей 370 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді, які б свідчили, що особа почута. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

Проте указаних вимог закону під час розгляду цього кримінального провадження апеляційним судом дотримано не було.

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що, не погодившись із вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , сторони подали апеляційні скарги. Доводи та вимоги апеляційних скарг сторони захисту майже аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі.

Розглядаючи апеляційні скарги сторони захисту, суд апеляційної інстанції хоча й зазначив в ухвалі їх суть та частину доводів, проте не перевірив їх з достатньою повнотою, не навів переконливих мотивів на їх спростування і не дав на них відповіді, не проаналізував та не оцінив доказів, на які посилалася сторона захисту. При цьому, погоджуючись із висновками, викладеними у вироку суду першої інстанції, апеляційний суд аргументованих відповідей на деякі доводи апеляційних скарг сторони захисту не дав, належним чином своє рішення не вмотивував та не зазначив в ухвалі обґрунтованих підстав, з яких апеляційні скарги захисту залишив без задоволення.

Так, як установлено під час касаційного розгляду, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів засудженого про те, що він тілесних ушкоджень потерпілому не заподіював і що його доводи підтверджуються записом відеореєстратора, який був вилучений у його автомобілі під час досудового розслідування та визнаний речовим доказом.

На цій позиції засуджений наполягав і у ході касаційного розгляду, стверджуючи, що всупереч вимогам ст. 22 КПК суди першої та апеляційної інстанцій обмежили його право відстояти свою правову позицію та дослідити вказаний речовий доказ, який був у розпорядженні сторони обвинувачення та який відповідно до ст. 290 КПК мав був бути відкритий стороні захисту як такий, що його виправдовує.

Зазначені доводи залишилися без належної оцінки та перевірки з боку апеляційного суду, що, на думку колегії суддів, могло вплинути на законність і обґрунтованість прийнятого рішення.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути вказані порушення, а також протиріччя, які містяться в ухвалі апеляційного суду, зокрема щодо присутності засудженого та його захисника в ході оголошення вироку, оскільки відповідно до журналу та відеозапису судового засідання під час оголошення резолютивної частини вироку вони були відсутні.

Також необхідно звернути увагу чи є достовірним посилання апеляційного суду в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 на те, що потерпілий та засуджений були співучасниками іншого злочину, оскільки зазначене не відповідає вироку, на який послався апеляційний суд.

Указані порушення колегія суддів уважає істотними й такими, що могли вплинути на законність прийнятого рішення, у зв`язку із чим ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК.

Кримінальне провадження підлягає направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути виявлені недоліки, перевірити доводи апеляційної скарги з урахуванням зазначеного в цій постанові та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до

30 листопада 2024 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3