Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 442/1970/19

провадження № 51-1587 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,

прокурора Кулаківського К.О.,

в режимі відеоконференції особи,

яка подала касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді-доповідача Львівського апеляційного суду від 02 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року повернуто скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали судді-доповідача апеляційного суду Березюка О.Г. від 02 березня 2020 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що після скасування Верховним Судом ухвали судді-доповідача апеляційного суду Березюка О.Г. від 15 квітня 2019 року про повернення його апеляційної скарги у провадженні № 442/1932/19 новий апеляційний розгляд не проведено, а постанову суду касаційної інстанції не виконано. До того ж вказує, що оскаржувану ухвалу про повернення його апеляційної скарги від 02 березня 2020 року було постановлено фактично у провадженні з іншим унікальним номером, а саме № 442/1970/19. Вважає, що суддя Березюк О.Г., повертаючи його апеляційну скаргу, безпідставно послався на ухвалу судді Калиняка О.М., якою вже ніби вирішено питання щодо його апеляційної скарги, оскільки така ухвала була постановлена в іншому провадженні та має інший предмет оскарження. Крім того, наголошує, що оскаржувану ухвалу судді-доповідача апеляційного суду Березюка О.Г. від 02 березня 2020 року всупереч вимогам процесуального закону постановлено за його відсутності та відсутності його захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити. Прокурор Кулаківський К.О. частково підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1 , просив ухвалу судді-доповідача апеляційного суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про істотні порушення суддею-доповідачем апеляційного суду вимог кримінального процесуального закону та безпідставне повернення його апеляційної скарги, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Як установлено положеннями ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 7 КПК України регламентовано загальні засади кримінального провадження, зокрема право на доступ до правосуддя та принцип забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Тобто право на оскарження процесуальних рішень є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушень з боку державних органів, у тому числі й судів. Право на оскарження дій (процесуальних рішень) або бездіяльності не тільки дозволяє забезпечити належний захист власних інтересів, а й сприяє виявленню та усуненню порушень і помилок при здійсненні кримінального провадження.

Крім того, відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте ухвала судді-доповідача апеляційного суду від 02 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 цим вимогам не відповідає.

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року повернуто скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Підставою повернення скарги слугувало те, що скарга не підлягає розгляду у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 подав на неї апеляційні скарги, датовані 04 квітня 2019 року, а також 24 квітня 2019 року.

Ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного суду Березюка О.Г. від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 (від 04 квітня 2019 року) на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року про повернення скарги на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованої у м. Львові, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України повернуто ОСОБА_1 .

Крім того, ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного суду Калиняка О.М. від 03 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 (від 24 квітня 2019 року) на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року про повернення скарги на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України повернуто ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 оскаржив ухвалу судді-доповідача Львівського апеляційного суду Березюка О.Г. від 15 квітня 2019 року в касаційному порядку (касаційна скарга датована 24 квітня 2019 року).

Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу судді-доповідача Львівського апеляційного суду Березюка О.Г. від 15 квітня 2019 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного суду Березюка О.Г. від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 (від 04 квітня 2019 року) на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 76 КК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що за результатом касаційного розгляду ухвалу судді Березюка О.Г. від 15 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді скасовано, вказані обставини виключають його повторну участь у розгляді провадження, а тому, постановляючи ухвалу від 02 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , суддя-доповідач апеляційного суду Березюк О.Г. порушив вимоги ст. 76 КПК України.

Крім того, положеннями ч. 4 ст. 31 КПК України визначено, що кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох суддів, крім випадків, передбачених законом.

Дослідженням матеріалів провадження встановлено, що після скасування касаційним судом ухвали судді-доповідача апеляційного суду Березюка О.Г. від 15 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року (судді Маліновська-Микич О.В., Белена А.В., Галапац І.І.) призначено на 03 грудня 2019 року о 12:00 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року.

У подальшому в судових засіданнях від 31 січня 2020 року, 18 лютого 2020 року, 24 лютого 2020 року та 28 лютого 2020 року судом апеляційної інстанції проводився розгляд апеляційної скарги по суті, зокрема, у присутності ОСОБА_1 та його захисника Водопийко Х.Т., доповідалась суть апеляційної скарги та її вимоги, вирішувались клопотання учасників судового провадження, розглядались відводи та самовідводи.

Після задоволення заяв суддів Каблака П.І., Белени А.В., Галапаца І.І. про самовідвід матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді передано до канцелярії суду та відповідно до протоколу розподілу автоматизованої системи документообігу суду (а. с. 131) визначено іншій склад колегії суддів - головуючий суддя Березюк О.Г., судді Гуцал І.П. та Партика І.В.

Таким чином, суддя Березюк О.Г., ігноруючи той факт, що апеляційний розгляд у вказаному провадженні вже розпочато по суті у складі трьох суддів, постановляючи одноособово ухвалу про повернення апеляційної скарги, порушив вимоги ч. 4 ст. 31 КПК України, чим, зокрема, значно звузив обсяг прав ОСОБА_1 , у тому числі й право заявити відвід судді-доповідачу (головуючому судді).

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали від 02 березня 2020 року, мотивуючи підстави повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , суддя-доповідач апеляційного суду Березюк О.Г. вказує, що оскільки ухвалою іншого судді-доповідача апеляційного суду Калиняка О.М. від 03 травня 2019 року вже вирішено питання про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , така ухвала набрала законної сили і не скасована в касаційному порядку, а тому, враховуючи вказані обставини, повторне вирішення даного питання є недопустимим.

Колегія суддів з такими висновками судді-доповідача апеляційного суду не може погодитись, оскільки в даному випадку вказані апеляційні скарги ОСОБА_1 (від 04 квітня 2019 року та від 24 квітня 2019 року) з огляду на положення ч. 7 ст. 399 КПК України потребують самостійного (окремого) вирішення.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року, скасовуючи ухвалу від 15 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 (від 04 квітня 2019 року), суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження ухвали слідчого судді від 25 березня 2019 року.

Тоді як ухвалою судді-доповідача апеляційного суду Калиняка О.М. від 03 травня 2019 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 (від 24 квітня 2019 року) на ту саму ухвалу слідчого судді від 25 березня 2019 року саме у зв`язку із пропуском строку на її апеляційне оскарження.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 (від 04 квітня 2019 року) на ухвалу слідчого судді від 25 березня 2019 року фактично подано у передбачений процесуальним законом строк й по суті не розглянуто.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини залишились поза увагою судді-доповідача апеляційного суду, який не надав їм належної оцінки та безпідставно повернув ОСОБА_1 його апеляційну скаргу.

Таким чином, допущені суддею-доповідачем апеляційного суду порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з положеннями ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

З урахуванням наведеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала судді-доповідача апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді-доповідача Львівського апеляційного суду від 02 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.К. Маринич В.В. Король В.П. Огурецький