Історія справи

Ухвала ККС ВП від 25.09.2019 року у справі №344/19643/18

Постанова

іменем України

26 листопада 2019 року

м. Київ

справа №344/19643/18

провадження № 51-3578км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої КретГ. Р.,

суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,

прокурора Ємця І. І.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Потапенка С. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року укримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2019 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі настрок 3 роки. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для заподіяння тілесних ушкоджень, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд,16 жовтня 2018 року близько 09:40 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 вийшли із під'їзду будинку № 5-Б на вул. Північний бульвар у м. Івано-Франківську та направилися до автомобіля марки "KIA Cerato", реєстраційний номер НОМЕР_1, який стояв у дворі будинку № 5 на тій же вулиці. У цей час біля цього автомобіля перебували ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які почали висловлювати своє обурення ОСОБА_1 з приводу того, що він залишив автомобіль на газоні. Останній, обурившись почав вживати ненормативну лексикунаїх адресу. Потім ОСОБА_1 з хуліганських спонукань умисно відштовхнув дверцятами автомобіля ОСОБА_3.

Діставши із зазначеного автомобіля пневматичний газобалонний самозарядний пістолет виробництва STI, мод. Duty Onе, № НОМЕР_2, призначений для заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи своє зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві загальновизнаних норм поведінки та моралі, направив його впритул до голови ОСОБА_3, яка сприйняла хуліганські дії ОСОБА_1 як реальну загрозу своєму життю і здоров'ю. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 сів в автомобіль та різко рушив з місця, допустивши тим самим наїзд на ОСОБА_5 в результаті чого останній впав на капот автомобіля.

Проїхавши близько 30м, ОСОБА_1 зупинив автомобіль, вийшов із нього та, продовжуючи свої протиправні дії, підійшов до ОСОБА_5, який перебував на капоті автомобіля, з особливою зухвалістю зловив останнього за руки та силоміць стягнув із капоту, чим завдав ОСОБА_5 фізичного болю. Після вчиненого ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля та покинув місце злочину.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно залишив без змін вирок місцевого суду, яким до ОСОБА_1 застосовано положення ст. 75 КК, не врахував, що винний вчинив тяжкий злочин щодо кількох осіб, у тому числі пенсійного віку, та свою ухвалу усупереч вимогам ст. 419 КПК належним чином не мотивував.

У запереченнях на касаційну скаргу захисник Горин В. М. просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 4 ст. 296 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.

Відповідно до ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, розглянутого в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, апеляційний суд при перегляді вироку щодо ОСОБА_1 не порушив наведених законодавчих приписів.

За матеріалами справи прокурор, не погодившись із вироком місцевого суду, подав на нього апеляційну скаргу. В ній він, наводячи аргументи, просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення в частині призначеного покарання через неправильне застосування ст. 75 КК та ухвалити новий вирок, яким обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Залишаючи без задоволення подану прокурором апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції в ухвалі навів мотиви та правові підстави, якими він керувався при відхиленні доводів сторони обвинувачення. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що при виборі заходу примусу та порядку його відбування місцевий суд разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, урахував особу винного, котрий уперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, негативно ставиться до вчиненого, є особою молодого віку, тимчасово не працює, перебуває у шлюбних відносинах, на спеціальних обліках не перебуває, а також його стан здоров'я та майновий стан, думку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3,які не мають претензій до винного та просили його суворо не карати, повне відшкодування засудженим матеріальної і моральної шкоди. Також судом враховано пом'якшуючі покарання обставини, асаме щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. З огляду назазначене та з урахуванням того, що дружина винного вагітна, апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про можливість досягнення мети виправлення засудженого без ізоляцій від суспільства за умови контролю за його поведінкою впродовж передбаченого законом іспитового строку та про правомірність застосування ст. 75 КК.

Наведена норма матеріального права не містить заборони її застосування до осіб, котрі вчинили злочини, за які засуджено ОСОБА_1, а сам факт їх вчинення не є безумовною перешкодою для звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі не міститься переконливих доводів, які би ставили під сумнів висновки апеляційного суду про справедливість обраного засудженому заходу примусу. Правових підстав вважати призначений засудженому захід примусу явно несправедливим Суд не вбачає.

Ухвала апеляційного суду не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.

У контексті викладеного доводи прокурора не можна визнати достатніми для скасування оспорюваного судового рішення.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування оскарженої ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться у касаційній скарзі, при розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет Н. С. Стефанів Т. В. Шевченко