ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8791/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Руссова В. І. (самопредставництво),

відповідача - Гойко О. Ю. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (колегія суддів: Кравчук Г. А. - головуючий, Козир Т. П., Коробенко Г. П. ) і рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 (суддя Усатенко І. В. ) у справі

за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2020 року Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Київське КЕУ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - ДП "Центр ДЗК") про зобов'язання ДП "Центр ДЗК" розробити та передати на адресу Київського КЕУ відповідно до умов договору № 34-1020145 від 17.05.2017 погоджену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Міністерства оборони України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військових містечок лот № 1 - Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на вул. Московській, 45/1 у Печерському районі м. Києва та електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 34-1020145 від 17.05.2017 про закупівлю послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в частині порушення пунктів 4,5 технічного завдання, пунктів 3.2 та 3.3 договору щодо передачі на адресу позивача розробленої та погодженої технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на вул. Московській, 45/1 у Печерському районі м. Києва та електронного документа.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 910/8791/20 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Київського КЕУ до ДП "Центр ДЗК" про зобов'язання вчинити дії.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач передав позивачу технічну документацію, яка відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 19422/82-20 від 18.12.2020 відповідає нормативним актам. Таким чином, за висновком господарських судів попередніх інстанцій, відповідач виконав обов'язок щодо передачі технічної документації.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/8791/20, до Верховного Суду звернулося Київське КЕУ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Київського КЕУ до ДП "Центр ДЗК" про зобов'язання вчинити дії.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Київське КЕУ зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Київське КЕУ, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що господарські суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 853 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/4517/14, від 01.08.2019 у справі № 912/2635/17, від 09.01.2020 у справі № 812/1264/17, від 11.12.2019 у справі № 906/603/18. Також скаржник вважає, що господарські суди проігнорували доктрину "venire contra factum proprium" в частині недобросовісної поведінки відповідача, внаслідок чого не врахували правові висновки щодо застосування цієї доктрини, викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 19.02.2020 № 915/411/19. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 13 статті 186 Земельного кодексу України та абзацу 3 частини 3 статті 1861 Земельного кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Київського КЕУ ДП "Центр ДЗК" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ДП "Центр ДЗК" зазначає, що відповідач передав погоджену технічну документацію, яка згідно з висновком Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 19422/82-20 від 18.12.2020 відповідає нормативним актам.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1 Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.09.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київського КЕУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/8791/20.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.10.2021 № 29.3-02/3611 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/8791/20 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Дроботової Т. Б.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.10.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 17.05.2017 між ДП "Центр ДЗК" (учасник) та Київським КЕУ (замовник) укладено договір про закупівлю послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель № 34-1020145 (далі - договір).

4.3. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник замовляє, приймає та оплачує послуги, а учасник зобов'язується з дотриманням вимог законодавства, надати послуги, код 71250000-5 - архітектурні, інженерні та геодезичні послуги (послуги по виготовленню технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель Міністерства оборони України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військових містечок) лот № 1 - технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на вул.

Московській, 45/1 у Печерському районі м. Києва.

4.4. Згідно з пунктами 1.2,1.3 договору учасник повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає діючим державним стандартам, нормам та технічним умовам, що звичайно ставляться до послуг відповідного характеру. Учасник гарантує, що володіє всім необхідним технічним і технологічним забезпеченням для виконання послуг за договором. Надання послуг здійснюється відповідно до технічного завдання (додаток № 1) та календарного плану надання послуг (додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору.

4.5. Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість послуг становить 95000,00 грн з ПДВ (79166,67 грн без ПДВ), у тому числі ПДВ 15833,33 грн відповідно до кошторису (додаток № 3). Замовник сплачує вартість послуг/етапу послуг протягом 20 (двадцяти) днів з дня приймання наданих послуг/етапу послуг згідно з належним чином оформленим актом приймання-передачі наданих послуг/етапу послуг.

4.6. Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору перелік документації, яка підлягає оформленню і здачі учасником замовнику, визначений в технічному завданні (додаток № 1 до договору). Учасник передає замовнику погоджену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 з урахуванням положень статті 186 Земельного кодексу України. Після закінчення послуг замовник приймає від учасника два належно оформлених ним примірники акта приймання-передачі наданих послуг з доданням до нього комплексу документації, передбаченого технічним завданням (додаток №1) і умовами цього договору. Після завершення виконання кожного етапу послуг, вказаного у календарному плані надання послуг (додаток № 2), сторонами підписується акт приймання-передачі наданого етапу послуг, який підлягає оплаті замовником у строк, визначений у пункті 2.1 цього договору.

4.7. Згідно з пунктами 3.4,3.5 договору замовник протягом 5 робочих днів після отримання акта приймання-передачі наданих послуг/етапу послуг зобов'язаний повернути учаснику підписаний та засвідчений печаткою акт приймання-передачі наданих послуг/етапу послуг. За наявності зауважень при передачі технічної документації відповідно до завдання щодо надання послуг, сторони узгоджують строк виправлення недоліків, які учасник усуває за свій рахунок, якщо недоліки сталися з вини учасника. Виправлені послуги передаються замовнику за актом приймання-передачі наданих послуг, один примірник якого замовник зобов'язаний оформити належним чином і повернути учаснику в строк, визначений пунктом 3.3 договору.

4.8. Відповідно до пунктів 4.1-4.4 договору строк виконання послуг за договором складає 180 днів з моменту підписання договору. Послуги надаються учасником і оплачуються замовником поетапно. Строки виконання послуг/етапів послуг затверджені сторонами у відповідному календарному плані надання послуг, який є невід'ємною частиною цього договору. Замовник зобов'язаний надати учаснику вихідні дані протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору за актом приймання-передачі вихідних даних. Якщо під час виконання послуг з будь-яких підстав виникне потреба надання додаткових вихідних даних, відсутність яких впливає на якість послуг або ускладнює замовнику погодження документації, сторони збільшують строк виконання послуг, про що складається додаткова угода.

4.9. Згідно з пунктами 4.6,4.7 договору у випадку ненадання замовником учаснику вихідних даних у строки, що вказані в пункті 4.3 договору, строки виконання послуг/етапів послуг продовжуються пропорційно терміну затримки передачі вихідних даних. Учасник не несе відповідальності за строки державної експертизи, затвердження, погодження, отримання висновків уповноважених органів. Строки надання послуг/етапів послуг в такому випадку продовжуються на термін здійснення вказаних дій.

4.10. Пунктом 6.3.1 договору установлено, що учасник зобов'язаний забезпечити надання послуг/етапів послуг у строки, обумовлені в договорі, та належної якості. Пунктами 9.1-9.3 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором. Договір припиняє свою дію у разі повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо в процесі надання послуг/етапів послуг виявляється неминучість отримання негативного результату або недоцільність подальшого надання послуг/етапів послуг, учасник зобов'язаний припинити їх надання, повідомивши замовника про це в 10-денний строк після припинення роботи. У цьому випадку сторони зобов'язані у 10-денний строк розглянути питання про доцільність і напрямки продовження надання послуг, при цьому замовник зобов'язаний оплатити учаснику вартість фактично наданих учасником послуг/етапів послуг.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що додатком № 1 до договору "Технічне завдання" сторони погодили надання послуг код 71250000-5 - архітектурні, інженерні та геодезичні послуги (послуги по виготовленню технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель Міністерства оборони України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військових містечок) лот № 1 - технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на вул. Московській, 45/1 у Печерському районі м. Києва, площа - 7,83 га. В цьому додатку визначено: вихідні дані, що надаються замовником (в тому числі актуалізовані топографічні плани масштабу 1:500); вимоги до інвентаризації земель та матеріали, які надаються за результатами надання послуг.

4.12. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що додатком № 2 до договору сторони погодили календарний план на надання комплексних інженерних послуг.

4.13. Крім того, суди встановили, що 09.11.2017 сторони уклали додаткову угоду до договору № 34-1020145, якою погодили внести зміни в укладений договір, зокрема, визначили строк виконання послуг до 10.12.2017 (пункт 4.1 договору) та виклали календарний план у новій редакції: 1 етап - підготовчий, збір та аналіз матеріалів із терміном виконання - травень 2017 року, вартістю 4184,15 грн, у тому числі ПДВ 697,36 грн; 2 етап - виробничий, польові роботи із терміном виконання - червень - липень 2017 року, вартістю 13726,53 грн, у тому числі ПДВ 2287,75 грн; 3 етап - виробничий, камеральні роботи із терміном виконання - серпень -вересень 2017 року, вартістю 8126,11 грн, у тому числі ПДВ 1354,35 грн; 4 етап - виробничий, розробка технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та електронного документа із терміном виконання - жовтень 2017 року - 10.12.2017, вартістю 68963,21 грн, у тому числі ПДВ 11493,87 грн.

4.14.26.12.2017 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору №34-1020145, якою погодили внести зміни в пункт 2.1 договору, зокрема зазначили, що загальна вартість послуг у 2017 році становить 0 грн. Загальна вартість послуг у 2018 році встановлена відповідно до кошторису (додаток № 3). Також цією додатковою угодою внесено зміни в пункт 4.1 договору, зокрема, сторони погодили, що строк виконання послуг зазначений у календарному плані надання послуг (додаток №2).

Крім того, пункт 9.1 договору викладено у новій редакції, а саме визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 30.07.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором.

При цьому календарний план також викладено у новій редакції: 1 етап - підготовчий, збір та аналіз матеріалів із терміном виконання - травень -серпень 2017 року, вартістю 4184,15 грн, у тому числі ПДВ 697,36 грн; 2 етап - виробничий, польові роботи із терміном виконання - серпень -вересень 2017 року, вартістю 13726,53 грн, у тому числі ПДВ 2287,75 грн; 3 етап - виробничий, камеральні роботи із терміном виконання - вересень -грудень 2017 року, вартістю 8126,11 грн, у тому числі ПДВ 1354,35 грн; 4 етап - виробничий, розробка технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та електронного документа із терміном виконання - грудень 2017 року - червень 2018 року, вартістю 68963,21 грн, у тому числі ПДВ 11493,87 грн.

4.15. Судами зазначено, що до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі вихідних даних за договором від 17.05.2017 № 34-1020145, яким підтверджено передачу 16.11.2017 від замовника до учасника топографічного плану масштабу 1:500.

4.16. Поряд із цим господарські суди попередніх інстанцій установили, що
23.03.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією № 299 про виконання зобов'язань (лист № 517/1556), в якій просив виконати умови договору від
17.05.2017 № 34-1020145 та передати позивачу розроблену згідно з умовами договору технічну документацію. У відповідь на цю претензію відповідач зазначив про ненадання необхідних для виконання договірних зобов'язань вихідних даних.

Також відповідач зазначив, що направлення позивачу розробленої та погодженої технічної документації стане можливим лише після усунення замовником зауважень Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, зокрема, щодо надання топографічного плану, що відповідає вимогам чинного законодавства.

4.17.12.01.2021 відповідач направив позивачу акти приймання-передачі наданих послуг за договором від 17.05.2017 № 34-102145 (лист від 12.01.2021 № 5/74). До листа долучено акт приймання-передачі наданих послуг, оригінали розробленої технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на вул.

Московській, 45/1 за договором від 17.05.2017 № 34-102145, електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою за договором від
17.05.2017 № 34-102145 та копію наказу Центру ДЗК від 06.01.2021.

4.18. Супровідним листом від 25.01.2021 № 517/422 позивач повернув документи, отримані від відповідача, з листом від 12.01.2021 із зазначенням переліку недоліків та непідписаними актами. З урахуванням виявлених та перелічених недоліків позивач наголошував, що, враховуючи прямі ризики відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, яку проінвентаризовано за Міністерством оборони України, площею 7,7689, позивач просив виправити зауваження, недоліки та ініціювати державну реєстрацію земельної ділянки в межах повного обсягу поняття "формування земельної ділянки" відповідно до вимог розробленої та погодженої технічної документації та положень Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів.

4.19. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.02.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 517/641, в якому повторно зазначав, що відповідач не погодив технічну документацію зі структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації у сфері культурної спадщини, оскільки земельна ділянка межує з історичними ареалами міста Києва.

4.20. Спір у цій справі між сторонами виник у зв'язку з наявністю або відсутністю підстав для зобов'язання відповідача розробити та передати позивачу відповідно до умов договору від 17.05.2017 № 34-102145 погоджену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Міністерства оборони України - Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на вул. Московській, 45/1 у Печерському районі м. Києва та електронний документ, що містить відомості про результати робіт із землеустрою.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Київського КЕУ в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу Київського КЕУ - залишити без задоволення.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги Київського КЕУ про зобов'язання ДП "Центр ДЗК" розробити та передати на адресу Київського КЕУ відповідно до умов договору № 34-1020145 від 17.05.2017 погоджену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Міністерства оборони України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військових містечок лот № 1.

5.3. Підставою позовних вимог, на думку Київського КЕУ, є неналежне виконання відповідачем умов договору № 34-1020145 від 17.05.2017.

5.4 З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 29 Закону України "Про землеустрій" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

5.6. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (далі - Порядок № 513), який був чинним станом на час укладення сторонами договору та надання відповідачем на погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, цей Порядок установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація).

5.7. Пунктами 11,12 Порядку № 513 установлено, що для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації, в якому відображаються вартість і строк виконання робіт із землеустрою, що не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. До договору додається технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель за формою згідно з додатком та їх кошторис. Роботи з інвентаризації земель включають підготовчі, топографо-геодезичні та камеральні роботи, складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній формі.

5.8. Пунктом 28 Порядку № 513 передбачено, що технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.

5.9. Частиною 13 статті 186 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується також сільською, селищною, міською радою (крім випадків проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення земель державної власності). У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому Частиною 13 статті 186 Земельного кодексу України.

5.10. Абзацом 3 частини 3 та частиною 4 статті 1861 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

5.11. Згідно зі статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

5.12. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.13. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач передав позивачу технічну документацію, яка відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 19422/82-20 від 18.12.2020 відповідає нормативним актам.

5.15. Київське КЕУ не погоджується із такими висновками судів, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас Київське КЕУ, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.16. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.17. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 853 Цивільного кодексу України та частину 6 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/4517/14, від 01.08.2019 у справі № 912/2635/17, від 09.01.2020 у справі № 812/1264/17, від 11.12.2019 у справі № 906/603/18. Також скаржник вважає, що господарські суди проігнорували доктрину "venire contra factum proprium" в частині недобросовісної поведінки відповідача, і як наслідок не врахували правові висновки щодо застосування цієї доктрини, викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 19.02.2020 № 915/411/19.

5.18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.19. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.20. Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

5.21. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається Київське КЕУ, та у цій справі зроблені з урахуванням різних предметів та підстав позову, а також різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.22. Зокрема, Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від
15.04.2021 у справі № 910/4517/14, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РСГП "Шувар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой". Згідно з прохальною частиною позову Товариство з обмеженою відповідальністю "РСГП "Шувар" просило суд зобов'язати відповідача усунути недоліки робіт, виконаних згідно з договором підряду, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" на об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар". Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем у процесі експлуатації було виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба". У процесі розгляду справи № 910/4517/14 судами було встановлено, що роботи по влаштуванню дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" виконувались Генпідрядником відповідно до схеми генерального плану з вересня 2011 року до листопада 2011 року включно, що підтверджується актом № 15 прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року на загальну суму 1578900 грн, актом № 20 прийняття виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на загальну суму 5452777,50 грн, та актом № 24 прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на загальну суму 6315600,00 грн.

5.23. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 912/2635/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Лайн" про стягнення збитків в сумі 24 882,18
грн вартості невиконаних підрядних робіт. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на капітальний ремонт від 05.08.2016 №385-16/393, внаслідок чого у 2017 році виникли дефекти по виконаним та оплаченим роботам, що завдало збитків позивачу. В процесі розгляду справи № 912/2635/17 судами було установлено, що за результатами відкритих конкурсних торгів 05.08.2016 між Головним Управлінням Національної поліції в Кіровоградській області (замовник) та ТОВ "Імідж Лайн" (генпідрядник) укладено договір підряду на роботи з капітального ремонту адміністративної будівлі по вул. Габдрахманова, 1А в м. Кіровограді № 385-16/393, до якого в подальшому сторонами укладено додаткові угоди № 1-6.

5.24. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 812/1264/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, у якому позивач просив зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. У процесі розгляду справи № 812/1264/17 судами було установлено, що 18.07.2017 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області рішенням № Р-1726/0-1262/6-17 відмовив позивачу у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок сільскогосподарського призначення державної власності у приватну власність, оскільки у першому кварталі продаж права оренди на земельні ділянки сільскогосподарського призначення державної власності на території Луганської області не відбувався.

5.25. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 906/603/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом до Закритого акціонерного товариства "Спіка" до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Потіївської сільської об'єднаної територіальної громади про визнання незаконним наказу, визнання недійсним акта прийому-передачі, визнання недійсною державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, скасування записів в Державному земельному кадастрі земельної ділянки. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до наказу відповідача-1 № 6-1139/14-18-СГ від 04.04.2018 та акта прийому-передачі від 04.04.2018 до комунальної власності відповідача-2 передані державні землі сільськогосподарського призначення, в тому числі земельна ділянка площею 48,9851 га, кадастровий номер №1825087800:01:000:0203, котра накладається та перетинається з конфігурацією Плану зовнішніх меж землекористування з земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 57,0 га, якою позивач користується на праві постійного користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002185 від 10.11.1998.

При цьому позивачем не надавалася згода на вилучення частини земельної ділянки та поділ належної йому земельної ділянки, що була надана йому на праві постійного користування, та ним не погоджувалися межі суміжних земельних ділянок при передачі до комунальної власності відповідача-2.

5.26. Ураховуючи відмінність предмета та підстав позовних вимог у справах № 910/4517/14, № 912/2635/17, № 812/1264/17, № 906/603/18, на які посилається скаржник, та справі № 910/8791/20, що розглядається, а також відмінність установлених фактичних обставин у наведених справах, Верховний суд відхиляє як безпідставні доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 853 Цивільного кодексу України та частину 6 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр".

5.27. Також Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди проігнорували доктрину "venire contra factum proprium" в частині недобросовісної поведінки відповідача, внаслідок чого, на думку скаржника, не врахували правові висновки щодо застосування цієї доктрини, викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від
09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від
02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від
19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від
15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від
06.12.2019 у справі № 910/353/19 (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 19.02.2020 № 915/411/19, з огляду на таке.

5.28. Верховний Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

5.29. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

5.30. При цьому Верховний Суд зазначає, що добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується на принципі добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

5.31. Водночас Верховний Суд зазначає, що при розгляді цієї справу по суті позовних вимог господарськими судами попередніх інстанцій не було установлено недобросовісної поведінки відповідача, яка би суперечила чесній діловій практиці, а тому судами в цьому випадку не було порушено принципу заборони суперечливої поведінки, як помилково вважає скаржник.

5.32. При цьому Верховний Суд установив, що постанови Верховного Суду від
17.11.2018 у справі № 911/205/18 (позов про стягнення вартості електричної енергії в розмірі 232309,26 грн), від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 (позов про стягнення 69914553,89 грн заборгованості та штрафних санкцій за послуги балансування обсягів природного газу в розмірі), від 15.05.2019 у справі № 917/803/18 (позов про стягнення 1554887,30 грн, набутих без достатніх правових підстав), від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18 (позов про стягнення 605154075,12 грн заборгованості та штрафних санкцій за послуги балансування обсягів природного газу), від 17.07.2019 у справі № 906/408/18 (позов про стягнення 129648134,16 грн заборгованості та штрафних санкцій за послуги балансування обсягів природного газу), від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18 (позов про стягнення 220240,54 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії), від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18 (позов про стягнення 6453530155,96 грн заборгованості і штрафних санкцій за послуги балансування обсягів природного газу), від 15.10.2019 у справі № 903/879/18 (позов про стягнення 244986,00 грн за договором постачання товарно-матеріальних цінностей), від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 (позов про стягнення 111 519 534,98 грн збитків та неустойки за прострочення повернення орендованого майна), від
21.02.2020 у справі № 910/660/19 (позов про стягнення 376317,61 грн безпідставно перерахованих коштів), від 19.02.2020 № 915/411/19 (позов про стягнення 1681300,00 грн безпідставно набутих коштів), ухвалені у справах з відмінним предметом та підставами позовних вимог, ніж у цій справі, що свідчить про неподібність правовідносин.

5.33. Крім того Верховний Суд установив, що постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, на яку посилається скаржник, ухвалена у справі за позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-сервіс" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання незаконними та скасування рішень тендерного комітету Акціонерного товариства "Укргазвидобування", оформлених протоколами № 19П-007 від 21.12.2018, № 19П-007 від 22.12.2018, №19П-007 від 26.02.2019; зобов'язання тендерного комітету Акціонерного товариства "Укргазвидобування" прийняти пропозицію учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" та визначити Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" переможцем допорогової закупівлі по Лотах № 1, № 3 закупівлі 79710000-4 - Охоронні послуги; зобов'язання Акціонерного товариства "Укргазвидобування", як замовника, укласти договори про надання послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс", як виконавцем, на умовах, визначених тендерною пропозицією торгів, по лоту № 1 закупівлі 79710000-4 - Охоронні послуги; по лоту № 3 закупівлі 79710000-4 - Охоронні послуги. Позовні вимоги були обґрунтовано тим, що відповідач незаконно відхилив пропозицію учасника допорогової закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" по Лотах № 1, № 3 закупівлі 79710000-4 - Охоронні послуги (Послуги з охорони за об'єктами Акціонерного товариства "Укргазвидобування") 7 лотів (номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель: UA-2018-11-08-001818-c) та визначив переможцями закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Щит" та Приватне підприємство "ВР".

5.34. Отже, відмінність установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову, змісту позовних вимог та матеріально-правового регулювання відносин у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.35. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.36. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.37. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 13 статті 186 Земельного кодексу України та абзацу 3 частини 3 статті 1861 Земельного кодексу України.

5.38. Перевіряючи та надаючи оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд зазначає, що частиною 13 статті 186 Земельного кодексу України (у редакції, на момент подання позову в цій справі) визначено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується також сільською, селищною, міською радою (крім випадків проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення земель державної власності). У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому частиною 13 статті 186 Земельного кодексу України.

5.39. Абзацом 3 частини 3 та частиною 4 статті 1861 Земельного кодексу України (у редакції, на момент подання позову в цій справі) установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

5.40. Верховний Суд зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач передав позивачу технічну документацію, яка відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 19422/82-20 від 18.12.2020 відповідає нормативним актам. При цьому зауваження Київського КЕУ щодо відповідності наданої відповідачем технічної документації, зазначенні у листах від 25.01.2021 № 517/422 та від 05.02.2021 № 517/641, були відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на невідповідність умовам укладеного між сторонами договору від 17.05.2017 № 34-102145. Наведене свідчить, що в цьому випадку відсутня необхідність надавати висновок щодо застосування зазначених положень законодавства.

5.41. Поряд із цим, Верховний Суд зазначає, що висновки щодо застосування зазначених положень законодавства наявні у постановах Верховного Суду від
27.08.2021 у справі № 826/17781/16, від 31.10.2019 у справі № 554/8661/16-ц. З огляду на викладене, доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини 13 статті 186 Земельного кодексу України та абзацу 3 частини 3 статті 1861 Земельного кодексу України є необґрунтованими.

5.42. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.43. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

5.44. Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі. Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його.

Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

Водночас позовні вимоги, викладені у позовній заяві, не можуть дублювати умови договору, який є обов'язковим для сторін у силу закону (стаття 629 ЦК України), оскільки такий спосіб захисту є неналежним. Подібний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 916/998/18.

5.45. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.46. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Київського КЕУ в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу Київського КЕУ - залишити без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.4. Пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі Пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду та доводи про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних положень законодавства, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Київського КЕУ в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу Київського КЕУ - залишити без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/8791/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак