Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.12.2020 року у справі №924/209/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/209/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Савчук Ю. М. - адвокат (ордер від 14.12.2020 № ХМ032350),

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - Талоконов К. В. - адвокат (ордер від 30.11.2020 № АЕ1046108),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.09.2020 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке";

товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

про визнання припиненим договору поруки від 30.03.2018 № 2П/11АФ-14,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" (далі - ТОВ "Сварог-Буковина", позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - ТОВ "Серединецьке", відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - ТОВ "Агротек", відповідач 2) про визнання припиненою поруки за договором поруки № 2П/11АФ-14 від 30.03.2018, укладеного між сторонами.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Сварог-Буковина" вказувало на те, що:

- договір поруки є припинений у відповідності до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). На думку позивача строк поруки сплив у зв'язку з непред'явленням кредитором вимог до поручителя;

- відповідачі, як сторони договору фінансового лізингу №11АФ-14 від 14.03.2014 не повідомили позивача як поручителя за договором поруки про існування додаткових угод до основного договору фінансового лізингу, якими змінено, зокрема ціну та розмір відповідальності за його невиконання.

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2020 у справі № 924/209/20 (суддя - Яроцький А. М. ), яке залишено без постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 (колегія суддів: Юрчук М. І. - головуючий, судді - Тимошенко О. М., Крейбух О. Г. ) позовні вимоги задоволено. Суд визнав припиненою поруку ТОВ "Сварог-Буковина" за договором поруки № 2П/11АФ-14 від 30.03.2018, який укладений між ТОВ "Серединецьке ", ТОВ "Агротек" та ТОВ "Сварог-Буковина".

2.2. Рішення та постанову мотивовано тим, що відповідачем 2 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що поручитель - позивач, надав письмову згоду на збільшення ціни договору фінансового лізингу №11АФ-14 від 14.03.2014 і відповідальності за даним договором, та відповідно не був повідомлений про збільшення обсягу його відповідальності, а тому в даному випадку фактично має місце збільшення ціни договору фінансового лізингу без погодження з поручителем - ТОВ "Сварог-Буковина". За висновком суду, вказані обставини є підставою для припинення поруки за договором № 2П/11АФ-14 від 30.03.2018 в силу положень частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції на момент укладення договору поруки), за яким порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. Згідно зі штампом вхідної кореспонденції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, 03.12.2020 ТОВ "Сварог-Буковина" звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 08.09.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 зі справи № 924/209/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України та пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.1.2. ТОВ "Сварог-Буковина" вважає, що наявні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №924/502/19, від 06.02.2020 у справі №924/482/19 (щодо застосування частини 3 статті 6 ЦК України).

4.1.3. Суди попередніх інстанцій не визнаючи пункт 6.3 договору поруки недійсним, безпідставно констатували можливість не застосовувати його положення.

4.1.4. На думку відповідача 2 такі висновки суперечать положенням статті 6 ЦК України, оскільки законодавство України не містить положень щодо неможливості відступити від приписів частини 1 статті 559 ЦК України (в редакції, чинній станом на час укладення договору поруки). В той же час, норми статті 554 ЦК України додатково підтверджують можливість урегулювання сторонами певного обсягу відповідальності поручителя.

4.1.5. Судами при розгляді справи № 924/190/20 необґрунтовано взято до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від
26.05.2020 у справі №910/13109/18, оскільки договір поруки у справі №910/13109/18 не містить такої умови, як пункт 6.3 договору поруки від № 2П/11АФ-14 від 30.03.2018. При цьому, пункт 6.3 договору не містить умови про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання за основним договором.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач ТОВ "Сварог-Буковина" проти задоволення касаційної скарги заперечує, вважає, що рішення та постанова у справі №924/209/20 є обґрунтованими і законними, які прийняті у відповідності до норм процесуально та матеріального права та просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

4.2.2. Так позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що посилання скаржника відповідача 2 на постанови Верховного Суду у справі № 924/502/19 від
17.02.2020 та №924/482/19 від 06.02.2020 не можна вважати обґрунтованим, оскільки вказані постанови було ухвалено до того, як Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 вищевказаний правовий висновок щодо застосування положень частини 1 статті 559 ЦК України. ТОВ "Сварог-Буковина" зазначає, що вказані висновки також викладено у постанові Верховного Суду у справі № 924/174/20 від 05.11.2020.

4.2.3. Позиція Верховного Суду також підтверджується Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
17.11.2020 у справі №705/3113/15, від 19.11.2020 у справі №285/2467/14-ц та постанові Верховного Суду у справі № 924/175/20 від 24.12.2020.

4.2.4. Так у зазначених постановах Верховний Суд зазначає, що "для застосування норми частини 1 статті 559 ЦК України достатньо встановити такі зміни в основному зобов'язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання). Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя".

4.2.5. Аналогічні висновки викладено також у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2019 у справі 569/11865/16-ц.

4.2.6. Позивач також вказує, що у постановах Верховного Суду 19.06.2018 № 910/7389/17 та від 29.05.2019 № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1.14.03.2014 ТОВ "Агротек ", як лізингодавцем та ТОВ "Серединецьке" як лізингоодержувачем укладено договір № 11АФ-14 фінансового лізингу (далі - договір лізингу), за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач - прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в Додатку № 1 "Специфікація".

5.2. Вартість майна становить гривневий еквівалент 141 090,00 доларів США (пункт
2.1 договору лізингу).

5.3. Згідно з пунктом 3.1 договору лізингу всі платежі здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.

5.4. Ціна договору становить гривневий еквівалент 165 601,84 долара США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 11 431 774,86
грн (пункт 11.1 договору лізингу).

5.5. Згідно з пунктом 12.1 договору лізингу строк дії договору - з 14.03.2014 по
20.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

5.6. Суди встановили, що договір лізингу підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

5.7. Згідно з актом приймання-передачі від 24.03.2014, який є додатком № 3 до договору лізингу, лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав майно: культиватор John Deere 2210 в кількості 2 (двох) штук (2013 року випуску, серійний № IN02210LKD0755422 та 2013 року випуску, серійний № IN0221OLJD0755423) загальною вартістю 141 090,00 доларів США або 5 1 466 341.32 грн.

5.8.01.09.2014 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено додаткову угоду № 1 до договору лізингу, згідно з якою внесені зміни та доповнення до договору лізингу. Даною додатковою угодою сторонами змінені графік внесення платежів, ціну договору (169 853,57 долара США), визначено графік погашення для прострочених платежів, збільшено відповідальність за несвоєчасну сплату лізингових платежів. Сторонами продовжено строк дії договору лізингу до
20.12.2016 включно.

5.9.15.05.2015 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено додаткову угоду № 2 до договору лізингу, згідно з якою внесені зміни до договору лізингу. Даною додатковою угодою сторонами змінені графік внесення платежів, ціну договору (172 286,63 долара США), визначено новий графік погашення для прострочених платежів.

5.10.13.07.2016 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено додаткову угоду № 4 до договору лізингу, згідно з якою внесені зміни та доповнення до договору.

Даною додатковою угодою сторонами змінені графік внесення платежів, ціну договору (191 885,79 долара США), визначено графік погашення для прострочених платежів. Сторонами продовжено строк дії договору лізингу до 20.11.2017 включно.

5.11. Також 30.03.2018 ТОВ "Агротек" як лізингодавцем, ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" як лізингоодержувачем та ТОВ "Сварог - Буковина" як поручителем укладено договір поруки № 2П/11АФ-14 (далі - договір поруки), предметом якого є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, які випливають з умов договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору лізингу.

5.12. Згідно з пунктом 1.2 договору поруки його сторони встановили, що зобов'язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та договором лізингу, не потребують.

5.13. Відповідно до пункту 1.3 договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом договору лізингу та обсягом зобов'язань лізингоодержувача за договором лізингу, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь - яких змін та доповнень до договору лізингу лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя.

5.14. Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору поруки поручитель зобов'язаний протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов'язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов'язання за договором лізингу, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за договором лізингу на рахунок лізингодавця.

5.15. У відповідності до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 договору поруки поручитель зобов'язаний у разі невиконання лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

5.16. Згідно з пунктом 6.2 договору поруки сторони встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за договором лізингу не пред'явить вимоги до поручителя.

5.17. У пункті 6.3 договору поруки його сторони передбачили, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до договору лізингу вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

5.18. Договір поруки підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

5.19. Також суди встановили, що окремо, після укладення договору поруки,
05.04.2018 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено додаткову угоду № 5 до договору лізингу, згідно з якою внесені зміни та доповнення до договору. Даною додатковою угодою сторонами змінені графік внесення платежів, ціну договору (194 524,36 долара США), визначено графік погашення для прострочених платежів.

Сторонами продовжено строк дії договору лізингу до 20.06.2019 включно.

5.20. ТОВ "Сварог - Буковина", посилаючись на те, що його право як поручителя порушується, звернулося до ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "Агротек" з позовом про визнання поруки за договором поруки припиненою, зазначаючи, зокрема, про те, що строк дії поруки згідно з договором закінчився. Крім того, як йому стало відомо із судових спорів, ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" в період з дати укладення договору лізингу до даного часу укладали додаткові угоди до договору лізингу.

Проте ані лізингодавець, ані лізингоодержувач не повідомили поручителя (ТОВ "Сварог - Буковина") про укладення та підписання додаткових угод, якими змінені основні його умови: графік внесення платежів, ціну договору, визначено новий графік погашення для прострочених платежів, збільшено відповідальність за несвоєчасну сплату лізингових платежів.

5.21. У подальшому (у розгляді справи судом першої інстанції) позивач зазначав про те, що з урахуванням наявних у справі доказів позивачу не було повідомлено про укладення додаткової угоди від 05.04.2018 № 5 до договору лізингу, згідно з якою змінено ціну договору лізингу та розмір відповідальності за його невиконання. Отже, позивач як поручитель не надавав згоди на збільшення відповідальності за договором лізингу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки)

Пункт 6 частини першої статті 3

Загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Частина перша статті 11

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Абзац 3 частини третьої статті 202

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Частини перша та друга статті 553

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частини перша, друга статті 554

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша статті 559

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частина третя статті 651

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стаття 654

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Господарський процесуальний кодекс України

Частина перша, третя статті 13

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частина перша статті 73

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стаття 86

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина перша статті 300

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частина четверта статті 300

суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені Господарський процесуальний кодекс України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Колегія суддів касаційного господарського суду, дослідивши аргументи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та зміст оскаржуваних судових рішень, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

6.3. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ТОВ "Агротек" визначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених: у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №924/502/19, від 06.02.2020 у справі №924/482/19 (щодо застосування частини 3 статті 6 ЦК України).

6.4. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання поруки за договором поруки припиненою.

6.5. Підставою касаційного перегляду є питання правомірності задоволення судом апеляційної інстанції позову на підставі частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору поруки), а саме внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителя, у зв'язку з чим збільшився обсяг його відповідальності.

6.6. Щодо висновків Верховного Суду про застосування частини 3 статті 6 ЦК України в контексті правовідносин, що склалися між сторонами цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

6.7. Цивільні зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

6.8. Зміст правовідносин свідчить, що між сторонами спору виникли зобов'язання за договором поруки.

6.9. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

6.10. Згідно з положеннями статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

6.11. Відповідно до змісту статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов'язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

6.12. Згідно з положеннями частини 3 статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

6.13. В той же час, особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

6.14. Відповідно до частини 3 статті 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

6.15. Отже, положення частини 1 статті 559 ЦК України визначають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

6.16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 1.1 договору поруки предметом договору є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №11АФ-14 від 14.03.2014, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу.

6.17. Пунктом 1.3 договору поруки сторони визначили, що для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

6.18. Поряд з цим, у пункті 6.3. договору зазначено, що у разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін.

6.19. Так, Верховний Суд зазначає, що визначення обсягів солідарних зобов'язань поручителя виключно у залежності тільки від волевиявлення сторін в основному зобов'язанні суперечить встановленим пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене ним збільшення розміру його фінансової відповідальності.

6.20. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

6.21. Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору тощо, що відповідають нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст цих принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішніми або об'єктивними, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями у цивільному праві.

6.22. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 № 761/41709/17, "цивільне законодавство не містить визначення згаданих принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ'єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної".

6.23. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що порука за договором поруки є припиненою в силу приписів частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), за яким порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

6.24. Згідно із вказаним висновком Великої Палати Верховного Суду, приписи частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

6.25. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини 3 статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.

6.26. За змістом частини 1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

6.27. Близька за змістом правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 зі справи № 569/8360/16-ц та у постанові Верховного Суду від
09.10.2020 зі справи № 903/998/19.

6.28. Так відповідно і у даній справі умови пунктів 1.1,1.3 та 6.3 договору поруки не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють ТОВ "Агротек" від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із ТОВ "Сварог-Буковина", як поручителем у належній формі.

6.29. Зокрема, у пункті 1.1 договору сторони визначили, що предметом договору поруки є зобов'язання ТОВ "Сварог-Буковина" солідарно відповідати в повному обсязі перед лізингодавцем за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, які випливають з умов договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору лізингу.

6.30. Натомість у пункті 1.3 того ж розділу договору, що має назву "Предмет договору", сторони конкретизують вищевказані умови, зазначивши, що для внесення будь-яких змін та доповнень до договору лізингу лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Отже, сторони договору вважали, що згода поручителя, за пунктом 1.3 не потрібна на будь-які зміни, тобто, згідно з цим пунктом, поручитель в момент укладання договору погоджується на зміни до договору лізингу без додаткового узгодження з ним цих змін.

6.31. Між тим, в пункті 6.3 договору - "Заключні положення" міститься протилежна умова (яка суперечить предмету договору) про те, що у разі, якщо без згоди поручителя (наявність чи відсутність якої для сторін договору, на їх думку згідно умов пункту 1.3, юридично неважлива) до договору лізингу вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім). Але ж згідно з предметом договору (пункт 1.1) цей "попередній" обсяг відповідальності, що "залишається без змін", визначений як повний обсяг як за договором лізингу, так і за усіма додатковими угодами до нього.

6.32. За умов, коли положення договору суперечать одне одному, об'єктивний аналіз договірних правовідносин, здійснений судом апеляційної інстанції, обґрунтовано включає в себе й оцінку фактичних дій учасників цих правовідносин, здійснених ними на виконання договору.

6.33. Судами встановлено відсутність доказів на підтвердження повідомлення ТОВ "Сварог-Буковина" про укладення, зокрема, додаткової угоди № 5 від 05.04.2018, згідно з якою змінено ціну договору лізингу і, як наслідок, розмір відповідальності за його невиконання.

6.34. За відсутності доказів на підтвердження того, що поручитель - ТОВ "Сварог-Буковина" надав письмову згоду на збільшення ціни договору лізингу і відповідальності за ним, відповідно, останній не був повідомлений про збільшення обсягу його відповідальності, суди попередніх інстанцій дійшли неспростовного висновку про те, що, у даному випадку фактично має місце збільшення ціни договору лізингу без погодження з поручителем - ТОВ "Сварог-Буковина".

6.35. При цьому посилання суду апеляційної інстанції й на відсутність доказів повідомлення ТОВ "Сварог-Буковина" про укладення інших додаткових угод до договору лізингу, без урахування того, що: їх укладення мало місце раніше у часі, аніж договору поруки; поручитель поручається за виконання зобов'язання за договором, яке вже виникло та існує, а не за сам договір (з додатковими угодами до нього чи без них); за договором лізингу поручитель засвідчив, що він ознайомлений зі змістом та обсягом зобов'язань лізингоодержувача за цим договором; а також без урахування позиції позивача (викладеної у подальшому) про те, що з огляду на наявні у справі докази, позивачу не було повідомлено саме про укладення додаткової угоди від 05.04.2018 № 5 до договору лізингу, згідно з якою змінено ціну договору лізингу та розмір відповідальності за його невиконання, - не вплинуло на правильність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання поруки припиненою.

6.36. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що порука за договором поруки є припиненою в силу приписів частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), за яким порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

6.37. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції ні, не визнаючи пункт 6.3 договору поруки недійсним, безпідставно констатував можливість не застосовувати його положення, а також те, що суди не врахували того, що в силу приписів статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, у той час як законодавство України не містить положень щодо неможливості відступу від приписів частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), а норми статті 554 ЦК України додатково підтверджують можливість урегулювання сторонами певного обсягу відповідальності поручителя, - спростовуються викладеним вище правозастосуванням за умов суперечності положень договору поруки одне одному.

6.38. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 28.01.2020 зі справи № 924/490/19, від 06.02.2020 зі справи № 924/482/19, від 17.02.2020 зі справи № 924/502/19 (щодо застосування приписів частини 3 статті 6 ЦК України) суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вказані постанови були ухвалені до того, як Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18 наведений правовий висновок щодо застосування положень частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), який був обґрунтовано застосований судом апеляційної інстанції в цій справі.

6.39. Аналогічні висновки також викладено у постановах Верховний Суду від
17.11.2020 № 705/3113/15, від 19.11.2020 № 285/2467/14-ц та від 24.12.2020 у справі № 924/15/20, від 21.01.2021 № 924/190/20 та № 924/208/20, від 26.01.2020 № 924/180/20, які прийнято пізніше.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, підстави для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

8. Судові витрати

8.1. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 зі справи № 924/209/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова