Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 927/265/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - ОСОБА_1,

відповідача-2 - ОСОБА_1,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дикунська С.Я., Мальченко А.О., Жук Г.А.

від 29.08.2017

та рішення Господарського суду Чернігівської області

у складі судді Фетисова І.А.

від 11.05.2017

у справі № 927/265/17

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_3

про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 2 від 08.07.2014, та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 09 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Колос" (далі - ТОВ "АК "Колос", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" (далі - ТОВ "Вітчизна", відповідач-2, товариство) про:

- визнання рішень загальних зборів учасників ТОВ "Вітчизна", оформлених протоколом від 08.07.2014 № 2, недійсними у повному обсязі;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ТОВ "Вітчизна" від 08.07.2014, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "АК "Колос".

1.2. Позовна заява мотивована тим, що належна позивачу частка у статутному капіталі ТОВ "Вітчизна" в розмірі 59% (станом до 08.07.2014) не оплачена, оскільки позивач не здійснював внесків до статутного фонду (капіталу) товариства, відтак рішення на спірних загальних зборах прийнято з порушенням вимог п. 4 ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 147 ЦК України та ч. 1 ст. 10, ч. 4 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства". У зв'язку з викладеним, позивач просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Вітчизна" щодо відчуження, перерозподілу часток та договір купівлі-продажу від 08.07.2014.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 13.03.2000 на підставі протоколу Зборів Учасників № 1 від 29.02.2000 створено ТОВ "Вітчизна", учасниками якого були ОСОБА_4 (з часткою 41%) та ОСОБА_2 (з часткою 59%).

2.2. Відповідно до п. 4.3.1 Статуту відповідача-2 (в редакції станом на 13.03.2000) статутний фонд ТОВ створено шляхом внесків від кожного з його учасників.

2.3. Пунктом 4.3 Установчого договору встановлено, що статутний фонд товариства становить 7532 грн.

2.4. Положеннями ст. 14 Установчого договору ТОВ "Вітчизна" визначено розмір часток у статутному капіталі наступним чином: ОСОБА_2 - 4414,00 грн, що становить 59% частки в статутному капіталі та відповідає 59 голосам на загальних зборах; ОСОБА_4 - 3118,00 грн, що становить 41% частки у статутному капіталі та відповідає 41 голосу на загальних зборах.

2.5. ОСОБА_2 в період з 2000 по вересень 2016 років перебував на посаді керівника (директора) ТОВ "Вітчизна".

2.6. Відповідно до балансу ТОВ "Вітчизна" станом на 01.01.2002, який підписано директором ОСОБА_2, статутний капітал товариства (код рядка 300) становить 7,5 тисяч грн, а неоплачений капітал (код рядка 360) на початок звітного періоду - 3.0 тисяч грн, на кінець звітного періоду 7.0 тисяч грн.

2.7. Згідно з підписаними позивачем балансами ТОВ "Вітчизна" станом на 2003, 2004, 2007, 2008 роки (рядки 300) та фінансових звітів за 2008-2015 роки (рядки 300), статутний капітал товариства становить 8.0 тисяч грн, а відомості щодо неоплаченого капіталу (рядки 360) відсутні.

2.8. 01.07.2014 між ОСОБА_4 та ТОВ "АК "Колос" укладено договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав) в статутному капіталі ТОВ "Вітчизна", за умовами якого розмір частки - 3118,00 грн, що складає 41% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Вітчизна" продано ТОВ "АК "Колос".

2.9. 08.07.2014 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Вітчизна", за результатами яких було складено протокол зборів учасників товариства № 2, відповідно до якого на зборах були присутні ОСОБА_2 та ТОВ "АК "Колос" в особі директора Головка Володимира Леонідовича, які в сукупності володіють 100% статутного капіталу товариства.

2.10. На цих зборах прийнято рішення, зокрема, про погодження відчуження ОСОБА_2 частини належної йому частки в статутному капіталі товариства у розмірі 2184,28 грн, що складає 29% статутного капіталу товариства, Товариству з обмеженою відповідальністю "АК "Колос"; встановлення нового розподілу часток статутного капіталу товариства (ОСОБА_2 - частка у розмірі 2259,60 грн, що становить 30% статутного капіталу; ТОВ "АК "Колос" - у розмірі 5272,40 грн, що становить 70% статутного капіталу). Також у зв'язку зі зміною учасників товариства внесено відповідні зміни до Статуту товариства шляхом викладення його у новій редакції, затверджено нову редакцію Статуту товариства, внесено відповідні зміни до відомостей про товариство, які містяться в ЄДР, доручено виконавчому органу (директору) товариства забезпечити державну реєстрацію нової редакції Статуту товариства та внесення відповідних змін до відомостей про товариство, які містяться в ЄДР.

2.11. 08.07.2014 між ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "АК "Колос" (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства (далі - Договір), за умовами якого продавець передає у власність покупця частку (корпоративні права) у статутному капіталі товариства у розмірі 29% статутного капіталу товариства, а покупець приймає таку частку (корпоративні права) в статутному капіталі товариства у продавця та сплачує її по ціні, на умовах та строки, встановлених сторонами Договору.

2.12. Відповідно до умов п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору загальна вартість 29% корпоративних прав становить 2184,28 грн.; на день підписання Договору вартість корпоративних прав покупцем сплачена продавцю у повному обсязі; підписанням цього Договору продавець підтвердив, що будь-яких претензій, у тому числі фінансових, до покупця не має.

2.13. У п. 3.1 Договору сторони погодили, що право власності на корпоративні права товариства переходить до покупця з моменту підписання цього Договору з наступною державною реєстрацією змін до Статуту товариства (нової редакції Статуту).

2.14. На підставі рішень зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 2 від 08.07.2014, та Договору від 08.07.2014, зареєстрована нова редакція Статуту товариства, яка містить підписи обох його учасників і відмітку державної реєстраційної служби та визначає наступний розмір вкладів його учасників: ОСОБА_2 - частка у статутному фонді в розмірі 2259,60 грн, що становить 30%, і у відповідності до цього він володіє 30 голосами на зборах учасників товариства; ТОВ "АК "Колос" - частка у статутному капіталі товариства в розмірі 5272,40 грн, що становить 70%, і у відповідності до цього він володіє 70 голосами на зборах учасників Товариства.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 11 травня 2017 року рішенням Господарського суду Чернігівської області у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. 29 серпня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 08.07.2014, господарські суди виходили з відсутності безумовних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 2 від 08.07.2014, оскільки порушень під час скликання та проведення цих зборів, не встановлено.

3.4. Господарські суди також встановили, що позивачем не подано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне порушення його корпоративних прав у розумінні ст. 167 ГК України при проведенні загальних зборів 08.07.2014 та під час укладання договору купівлі-продажу від 08.07.2014.

3.5. Натомість, на підставі поданих відповідачами доказів, господарські суди встановили відсутність порушень вимог ч. 3 ст. 147 ЦК України та ч. 4 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" під час проведення загальних зборів, оскільки доводи позивача щодо відсутності оплати ним відповідної частки у статутному капіталі товариства спростовуються даними балансів та фінансових звітів товариства, підписаних ОСОБА_2 як керівником (директором) товариства.

3.6. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним Договору, господарські суди виходили з того, що продаж частки у статутному капіталі (корпоративних прав) в розмірі 29% є виключним волевиявленням позивача, який був ініціатором винесення цього питання на розгляд зборів учасників 08.07.2014, особисто брав участь у таких зборах, як секретар зборів особисто підписав спірний протокол загальних зборів та уклав договір купівлі-продажу як продавець, гарантуючи відсутність будь-яких обмежень щодо відчужених корпоративних прав. У цьому зв'язку, господарські суди зазначили про відсутність порушень приписів ст. 203 ЦК України щодо загальних вимог укладення правочинів.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 18 вересня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017, рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами:

4.2.1. Висновки судів про те, що формування статутного капіталу ТОВ "Вітчизна" підтверджується балансами та звітами товариства, зроблені з порушенням статті 52 Закону України "Про господарські товариства", згідно з якою внесення вкладу до статутного капіталу (фонду) товариства може підтверджуватись лише свідоцтвом, тоді як таке свідоцтво товариством не видавалось.

4.2.2. Подані відповідачами баланси та фінансові звіти не є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказами оплати частки у статутному капіталі товариства.

4.2.3. Безпідставно дійшовши висновку про оплату частки без видачі свідоцтва товариства, господарські суди дійшли помилкового висновку про правомірність рішень загальних зборів та договору, оскільки останні суперечать ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

4.2.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди безпідставно не врахували відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та доводів позивача щодо несплати частки та значимості таких відомостей, чим порушили вимоги ст.ст. 4, 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ст. 84 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.2.5. При прийнятті оскаржуваних рішень господарські суди не врахували доводів позивача щодо порушення його прав на збільшення статутного капіталу товариства, ініціювання питання щодо такого збільшення та голосування за нього на загальних зборах, позбавлення позивача частки у розмірі 29%, а отже, і права власності на неї та корпоративних прав, що з неї випливають, фактичне обмеження кількості голосів позивача. При цьому, позивач зазначав і про невідповідність висновків господарських судів практиці Європейського суду з прав людини щодо захисту його охоронюваного законом інтересу.

4.3. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

4.4. Під час розгляду справи у Вищому господарському суді України від ОСОБА_2 (за підписом представника ОСОБА_6) надійшла заява про відмову від касаційної скарги.

4.4.1 Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 розгляд справи відкладено на 18.12.2017 та зобов'язано скаржника подати суду оригінал довіреності № 3937 від 26.10.2017 на ім'я ОСОБА_6 чи її нотаріально засвідчену копію.

4.4.2. Враховуючи, що скаржником не було виконано відповідних вимог ухвали Вищого господарського суду України від 11.12.2017, та у зв'язку з відсутністю оригіналу такої довіреності чи її нотаріально засвідченої копії у матеріалах справи, Верховний Суд дійшов висновку про відхилення заяви ОСОБА_2 (за підписом представника ОСОБА_6) про відмову від касаційної скарги, та розгляду поданої касаційної скарги по суті.

5. Джерела права й акти їх застосування

5.1. Цивільний кодекс України

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Стаття 117. Обов'язки учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

Стаття 147. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

2. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.2. Господарський кодекс України

Стаття 88. Права і обов'язки учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами;

брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;

вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

3. Учасники господарського товариства зобов'язані:

додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління;

вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства;

нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.

Стаття 89. Управління господарським товариством

1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

5.3. Закон України "Про господарські товариства"

Стаття 10. Права учасників товариства

Учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Стаття 53. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Стаття 58. Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Стаття 60. Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

5.4. Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

Стаття 4. Загальні засади державної реєстрації

1. Державна реєстрація базується на таких основних принципах:

7) об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;

Стаття 7. Єдиний державний реєстр

1. Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

5.5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція)

Стаття 6. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

5.6. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Стаття 1. Право на звернення до господарського суду

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам

Господарським судам підвідомчі:

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 84. Зміст рішення

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому:

2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);

3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

5.7. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника (підпункти 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4 постанови) про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

6.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Вирішуючи спір щодо визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 2 від 08.07.2014, який виник з корпоративних відносин, господарські суди правильно виходили з того, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Крім того, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Господарські суди, з урахування наведених вимог, встановили відсутність будь-яких порушень під час скликання та проведення цих зборів, які б могли були підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 2 від 08.07.2014.

6.2.2. У цьому ж зв'язку, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів про те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне порушення його корпоративних прав у розумінні ст. 167 ГК України при проведенні спірних зборів, оскільки сам позивач був ініціатором винесення питання щодо відчуження належної йому частки на розгляд зборів учасників 08.07.2014, особисто брав участь у таких зборах та голосував (тобто реалізував належні йому корпоративні права) щодо відчуження частини належної йому частки 29% у статутному капіталі товариства і як секретар зборів особисто підписав спірний протокол загальних зборів.

6.2.3. Щодо доводу скаржника про те, що внесення вкладу до статутного капіталу (фонду) товариства може підтверджуватись лише свідоцтвом, яке товариством не видавалось, відхиляються Верховним Судом з огляду на таке.

Господарські суди з урахуванням вимог ч. 3 ст. 147 ЦК України та ч. 4 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановили, що з моменту створення товариства та до проведення спірних загальних зборів саме ОСОБА_2 був директором товариства та вирішував питання видачі відповідного свідоцтва.

У зв'язку з викладеним, господарські суди з урахуванням поданих відповідачами балансів та фінансових звітів товариства, підписаних ОСОБА_2 як керівником (директором) товариства, встановили відсутність у них відомостей щодо неоплаченого капіталу та правильно зазначили про те, що позивач як засновник, учасник та директор ТОВ "Вітчизна", підписуючи фінансові звіти та баланси товариства, усвідомлював внесення до таких звітних документів відомостей про відсутність неоплаченого статутного капіталу, підписав протокол загальних зборів від 08.07.2014, та Статут у новій редакції, у зв'язку з чим на момент проведення 08.07.2014 зборів учасників статутний капітал товариства був повністю сформований.

6.2.4. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника про те, що подані відповідачами баланси та фінансові звіти не є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказами оплати частки у статутному капіталі товариства, є безпідставними, оскільки такі доводи позивача були перевірені господарськими судами з посиланням на документи, які містяться у матеріалах справи.

6.2.5. Аргумент позивача про те, що суди попередніх інстанцій не надали належну та об'єктивну оцінку відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та доводів позивача щодо несплати частки та значимості таких відомостей, чим порушили вимоги ст.ст. 4, 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ст. 84 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відхиляється Верховним Судом з огляду на те, що вказані обставини спростовується змістом судових рішень. Так, господарськими судами на підставі інших доказів (зокрема поданих відповідачами балансів та фінансових звітів) встановлені ці обставини, тоді як наведені доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі, що не є компетенцією Верховного Суду.

Крім того, за змістом положень ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З урахуванням закріплених у п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд під час вирішення спорів до врахування інтересів всіх сторін, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість судових рішень про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 2 від 08.07.2014.

6.2.6. Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, Верховний Суд вважає, що в цьому випадку господарські суди встановили, що продаж частки у статутному капіталі (корпоративних прав) є виключним волевиявленням позивача, що узгоджується з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України і позивач укладаючи договір купівлі-продажу гарантував відсутність будь-яких обмежень щодо відчужених корпоративних прав (п. 1.3 Договору купівлі-продажу), Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів про відсутність порушень приписів ст. 203 ЦК України щодо загальних вимог укладення правочинів та про відсутність підстав недійсності правочину, наведених у ст. 215 ЦК України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в повному обсязі обґрунтованим, оскільки скаржником не доведено порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

7.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 у справі № 927/265/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Мамалуй

Л. Стратієнко