Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/20643/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 (у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф. (головуючий), Пашкіної С.А., Жук Г.А.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (суддя Плотницька Н.Б.)

у справі № 910/20643/16

за позовом Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики"

про стягнення 270 751,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" (далі - ДП "Володимирецьке лісове господарство") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення безпідставно зарахованих коштів у розмірі 270 751,15 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 25.12.2012 між ДП "Володимирецьке лісове господарство" і ПАТ "Укрзалізниця" укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 2122/1136-2012 (у редакції додаткової угоди від 01.12.2015 № 4; далі - Договір про надання послуг), за умовами якого відповідач зобов'язався за плату і за рахунок позивача виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх і міжнародних перевезень вантажу.

22.08.2016 на адресу ДП "Володимирецьке лісове господарство" надійшов лист відповідача від 19.08.2016 № ЦТЛ-10/2332, в якому повідомлено про коригування платежів за перевезення у травні 2016 року та віднесення на рахунок позивача додаткових зборів і платежів на загальну суму 270 751,15 грн, пов'язаних із затримкою вагонів для здійснення митного контролю. Незважаючи на лист-заперечення ДП "Володимирецьке лісове господарство" від 23.08.2016 № 2203, відповідачем 29.08.2016 проведено коригування рахунків і знято з особового рахунку позивача 270 751,15 грн.

Посилаючись на те, що затримка вагонів у зв'язку з проведенням митного контролю сталася не з вини ДП "Володимирецьке лісове господарство", жодних порушень митними органами виявлено не було, позивач вважає безпідставним списання зазначених коштів з його рахунку.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017, у задоволенні позову ДП "Володимирецьке лісове господарство" відмовлено.

З посиланням на положення статей 9, 11, 509, 626-629, 638, 908, 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 218, 249, 338, 339 Митного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК), пунктів 2, 4 Статуту залізниць України, статей 14, 21 Закону України "Про міжнародні договори", статей 3, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМЗВС), пункту 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків за перевезення вантажів) суди дійшли висновку, що відповідач (перевізник), за відсутності заперечень позивача (замовника), мав право самостійно списувати з особового рахунку позивача суми додаткових зборів і платежів, пов'язаних із затримкою вагонів для здійснення митного контролю.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2017 року ДП "Володимирецьке лісове господарство" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Свою касаційну скаргу ДП "Володимирецьке лісове господарство" обґрунтовує неналежною оцінкою судами обставин справи на предмет обґрунтованості заявлених позивачем вимог, зокрема:

умови Договору про надання послуг не передбачають права перевізника в односторонньому порядку приймати рішення про списання з рахунку замовника грошових коштів, у тому числі за додатково надані послуги, а одностороння зміна умов договору відповідно до статті 188 ГК не допускається;

додаткові послуги, стягнення оплати яких проведено відповідачем без узгодження з позивачем, Договором про надання послуг передбачено не було, позивач їх не замовляв, до перевізних документів ці послуги включено не було;

суди не взяли до уваги положення Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно з якими всі належні залізниці платежі за додаткові послуги включаються до накопичувальних карток, які є підставою для нарахування та стягнення додаткових послуг, а у разі недосягнення домовленостей щодо розрахунків за перевезення вантажу спірні питання вирішуються у претензійно-позовному провадженні. Однак матеріали справи відповідних документів не містять, а безакцептне списання відповідачем спірних сум з особового рахунку позивача суперечить установленому порядку вирішення відповідних спорів у претензійно-позовному провадженні.

ПАТ "Укрзалізниця" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, а судові рішення просить залишити без змін та вказує про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

25.12.2012 позивач ДП "Володимирецьке лісове господарство" як замовник та Державне підприємство «Український транспортно-логістичний центр» як виконавець уклали Договір про надання послуг.

Додатковою угодою від 01.12.2015 № 4 у зв'язку з утворенням ПАТ "Укрзалізниця" як правонаступника всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" Договір про надання послуг від 25.12.2012 викладено в новій редакції.

За умовами Договору про надання послуг у новій редакції, ПАТ "Укрзалізниця" (виконавець) зобов'язується за плату і за рахунок ДП "Володимирецьке лісове господарство" (замовник) виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх і міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Згідно з пунктом 9.1 цей Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.

Умовами Договору про надання послуг передбачено, що замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що ним замовлені, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг на поточний рахунок із спеціальним режимом використання виконавця та забезпечувати своєчасне надходження цих коштів (пункт 2.2.5); проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, які замолені замовником, відповідно до розділу 3 Договору (пункт 2.2.7); замовник має право визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення, виходячи з очікуваного обсягу перевезень, вагонообігу та замовлених послуг, на підставі узгоджених цін відповідно до умов цього Договору (пункт 2.3.3); загальна ціна Договору складається із сум наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до пункту 3.4.1 цього Договору (пункт 3.1); оплата послуг відповідно до Договору здійснюється сторонами у національній валюті України на умовах попередньої оплати (пункт 3.2); загальна ціна Договору визначається сторонами в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору (додаток № 2 до Договору) (пункт 3.4.1).

На підставі Договору про надання послуг позивачу було відкрито особовий рахунок з присвоєнням коду платника 9321976.

Також судами установлено, що у травні 2016 року на шляху прямування до станції призначення на прикордонних станціях Ходорів, Скнилів, Вадул-Сірет Львівської залізниці на вимогу митних і правоохоронних органів було затримано вагони №№ 96396387, 96290382, 96393376, 68750884, 68702067, 68816487, 68834572, 67898031, 60427580, 64439318, 90900739, 96391545, 66230418 для митного огляду вантажу, відправником якого є ДП "Володимирецьке лісове господарство". Після проведення митного огляду, що спричинило затримку вагонів, останні відправлено за маршрутом слідування.

Затримка вагонів на прикордонних станціях і перевірка митними органами вантажу спричинило здійснення залізницею певних дій та стало підставою для нарахування додаткових зборів за маневрову роботу, зберігання вантажу у вагонах, плати за користування вагонами, повідомлення у розмірі 270 751,15 грн, що були списані з особового рахунку позивача 29.08.2016.

Спір між сторонами виник через віднесення відповідачем на рахунок позивача сум додаткових зборів і платежів у розмірі 270 751,15 грн, нарахованих у зв'язку з затримкою митними органами вагонів з вантажем, відправником якого є ДП "Володимирецьке лісове господарство", які були списані відповідачем з особового рахунку позивача.

Згідно зі статтею 908 ЦК, положення якої кореспондуються з нормами статті 307 ГК, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до пункту 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

УМЗВС, яка набула чинності для України з 05.06.1992, (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (параграф 1 статті 3).

Згідно з параграфом 6 статті 28 УМЗВС якщо перешкода у перевезенні вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику мають бути оплачені додаткові перевізні платежі та витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Перевізнику має бути відшкодовано всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами, що застосовуються, і зумовлені причинами, не залежними від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (стаття 32 УМЗВС).

За змістом статті 31 УМЗВС якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, крім перевізника, який видає вантаж, за здійснюване ними перевезення; 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснюване ним перевезення. Щодо неустойок діє такий же порядок. Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій проводиться оплата (параграфи 1, 5).

Ураховуючи положення цієї міжнародної угоди, яка регулює відносини залізниці з іншими учасниками перевезень вантажу у міжнародному сполученні та яка відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, перевізнику відшкодовуються всі витрати, пов'язані із перевезенням вантажу і не передбачені тарифами, що застосовуються, якщо перешкода у перевезенні вантажу виникла із незалежних від нього причин.

Разом із тим відповідно до статті 218 Митного кодексу України, якою урегульовано здійснення митного контролю саме на залізничному транспорті, зокрема за змістом частини 2 цієї норми розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Оскільки права та обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених законодавством, які регулюють взаємовідносини у певних випадках, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо обов'язку позивача як власника товару оплатити перевізнику операції, здійснені під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від того, що під час здійснення такого контролю факту незаконного переміщення товару встановлено не було.

Отже, викладені у касаційній скарзі ДП "Володимирецьке лісове господарство", доводи про те, що Договором про надання послуг додаткові послуги не передбачалися, тому у позивача відсутній обов'язок їх оплачувати, спростовуються наведеними нормами чинного законодавства та умовами Договору про надання послуг (пункт 2.2.7).

Відповідно до пункту 3.4.6 Договору про надання послуг виконавець надає замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, акти наданих послуг та виписки з особового рахунку за звітний місяць. В акті наданих послуг відображається вартість: послуг з перевезення по кожній регіональній філії ПАТ "Укрзалізниця" окремо, вагонної складової плати (тарифу), плати за користування вагонами за межами України, пені, ПДВ; пунктом 3.4.7 передбачено, що акти наданих послуг та виписки з особового рахунку оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця. Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акта наданих послуг зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт наданих послуг або підписати акт наданих послуг із зауваженнями. У випадку підписання акта наданих послуг із зауваженнями між замовником і виконавцем здійснюється перевірка наданих послуг та за результатами перевірки проводиться коригування, яке відображається в наступних актах; згідно з пунктом 3.4.9 наявність підписаного акта наданих послуг не позбавляє виконавця права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 31.05.2016 між ДП "Володимирецьке лісове господарство" і ПАТ "Укрзалізниця" підписано акт наданих послуг № 5 за період із 01 по 31.05.2016, за змістом якого послуги по організації перевезення вантажів відповідно до умов Договору про надання послуг надані в повному обсязі на загальну суму 630 185,20 грн. Будь-яких заперечень при підписанні цього акта сторони не висловили (т. 1 а.с .105).

ПАТ "Укрзалізниця" у листі від 19.08.2016 № ЦТЛ-10/2332 повідомило ДП "Володимирецьке лісове господарство" про коригування платежів за перевезення у травні 2016 року та віднесення на рахунок позивача додаткових зборів і платежів на загальну суму 270 751,15 грн, пов'язаних із затримкою вагонів для здійснення митного контролю (т. 1 а.с. 25).

31.08.2016 між сторонами підписано коригування № 8 до акта наданих послуг від 31.05.2016 № 5 за період із 01 по 31.05.2016 (т. 1 а.с. 106), за змістом якого у зв'язку з уточненням наданих послуг по організації перевезення вантажів, які було надано у травні 2016 року за умовами Договору про надання послуг, вартість наданих послуг з ПДВ становить 270 751,15 грн, тобто вартість наданих послуг за травень 2016 року збільшилася на спірну суму 270 751,15 грн. Цей акт підписано сторонами без зауважень.

За змістом Правил розрахунків за перевезення вантажів належні залізниці платежі за надання додаткових послуг можуть стягуватися залізницею після їх узгодження з вантажовласником.

Отже, залізниця не має права списувати спірні суми у випадку, якщо платник має заперечення чи зауваження, про що повідомив письмово при підписанні первинних документів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем жодних заперечень щодо обсягу наданих послуг або вартості додатково нарахованих зборів і платежів заявлено не було; коригування від 31.08.2016 № 8 до акта наданих послуг на загальну суму 270 751,15 грн підписано позивачем без зауважень; відсутність доказів наявності первинних документів, підписаних позивачем із зауваженнями чи запереченнями.

Посилання ДП "Володимирецьке лісове господарство" на існування між сторонами спору щодо факту віднесення на рахунок позивача спірної суми, який має вирішуватися у претензійно-позовному порядку, що підтверджується листом-запереченням позивача від 23.08.2016 № 2203 (т. 1 а.с. 26), правомірно не прийнято судами з огляду на те, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів направлення зазначеного листа на адресу відповідача та його отримання останнім, а також спростовуються подальшими діями позивача, зокрема підписанням без заперечень коригування від 31.08.2016 № 8 до акта наданих послуг.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що ПАТ "Укрзалізниця" за відсутності заперечень ДП "Володимирецьке лісове господарство" мало право списати з особового рахунку позивача суми додаткових зборів і платежів, пов'язаних із затримкою вагонів для здійснення митного контролю.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу позивача на те, що оскільки при затримці спірних вагонів не було виявлено факту незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, позивач не позбавлений права захистити свої права та охоронювані законом інтереси у порядку статті 30 Митного кодексу України, частиною 2 якої встановлено, що шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Ураховуючи викладене, при вирішенні цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень у справі № 910/20643/16 та ухвалення нового рішення відповідно до вимог статті 311 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/20643/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий