Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.08.2018 року у справі №922/719/16
Ухвала КГС ВП від 11.07.2021 року у справі №922/719/16
Ухвала КГС ВП від 05.07.2018 року у справі №922/719/16
Постанова ВСУ від 29.01.2025 року у справі №922/719/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/719/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації",

ліквідатор боржника - Тищенко Оксана Іванівна, не з'явився

представник ліквідатора боржника - Сікора І.І., за договором від 22.08.2018,

заінтересована особа - ОСОБА_6 - особисто,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_6

на ухвалу господарського суду Харківської області

від 15.02.2018

у складі судді: Савченко А.А.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 08.05.2018

у складі колегії суддів: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.,

у справі за заявою

Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2016 порушено провадження у справі № 922/719/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (далі - ПАТ "НТІ ТТР") на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 23.06.2016 у справі № 922/719/16 ПАТ "НТІ ТТР" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Тищенко О.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2016 у справі № 922/719/16 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "НТІ ТТР", до якого включено, зокрема вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антьє" (далі - ТОВ "Антьє") на загальну суму 305175,48 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів боржника.

20.09.2016 до господарського суду Харківської області ліквідатором подано заяву, в якій він просив суд залучити TOB "Антьє" до розгляду даної заяви, як особи, на права і обов'язки якої може вплинути рішення з господарського спору; визнати недійсним договір від 01.07.2015, посвідчений ПН ХМНО Погрібною Т.Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідчений ПН ХМНО Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86; зобов'язати ТОВ "Антьє" повернути до ліквідаційної маси банкрута - АТ "НТІ ТТР" майно, яке він отримав від боржника, а саме: нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Леніна (НАУКИ), буд.56; визнати ТОВ "Антьє" заставним кредитором АТ "НТІ ТТР" на суму 1153000,00 грн., грошові вимоги якого внести окремо до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою майна (іпотекою).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у справі № 922/719/16 (суддя - Савченко А.А.) заяву ліквідатора про визнання недійсним договору від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2016 (вх. №31122) задоволено частково. Визнано недійсним договір від 01.07.2015, посвідчений ПН ХМНО Погрібною Т.Г., про застосування врегулювання за договором іпотеки, посвідчений ПН ХМНО Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86. В іншій частині вимог за заявою відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку на наявність визначених ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство підстав для визнання недійсним договору від 01.07.2015 про врегулювання за договором іпотеки від 13.02.2016. При цьому, з огляду на те, що на час розгляду справи ТОВ "Антьє" не є власником спірного майна, яке було відчужене третій особі за договором купівлі-продажу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог про зобов'язання ТОВ "Антьє" повернути до ліквідаційної маси банкрута нежитлові приміщення 5- го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Леніна (НАУКИ), буд.56, які він отримав від боржника, та визнання його заставним кредитором АТ "НТІ ТТР" на суму 1153000,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 922/719/16 (головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя - Бородіна Л.І., суддя - Здоровко Л.М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у справі №922/719/16. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у справі №922/719/16 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_11 не доведено, в чому полягає порушення ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2018 у справі № 922/719/16 його прав, інтересів та обов'язків на момент її прийняття, що свідчить про відсутність правових підстав для перегляду судового рішення за поданою апеляційною скаргою. В частині апеляційної скарги ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновків суду першої інстанції та обґрунтованість його рішення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2018 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 922/719/16, ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 922/719/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, приписів ст. ст. 2, 7, 13, 107, 207 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 922/719/16 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 13.06.2018.

В подальшому, у зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/719/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 03.07.2018 прийнято справу № 922/719/16 господарського суду Харківської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 922/719/16 господарського суду Харківської області за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_6 відбудеться 28.08.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.08.2018.

В судове засідання 28.08.2018 з'явилися уповноважений представник арбітражного керуючого Тищенко О.І. та ОСОБА_6 і надали пояснення у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 28.08.2018 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 922/719/16 за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 922/719/16 відбудеться 30.08.2018.

Ліквідатор ПАТ "НТІ ТТР" Тищенко О.І. надала пояснення до касаційної скарги ОСОБА_6, в якому вказує на її безпідставність і необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 922/719/16 - без змін.

В судове засідання 30.08.2018 з'явилися представник ліквідатор боржника Тищенко О.І. - Сікора І.І., а також скаржник ОСОБА_6, які надали пояснення у справі.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Виходячи з аналізу ст. 20 Закону про банкрутство, норма вказаної статті регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення збереження майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Статтею 20 Закону про банкрутство встановлено спеціальні підстави, за наявності яких можливе визнання правочинів (договорів) недійсними у межах провадження у справі про банкрутство.

Однією із таких підстав, є та, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Отже, підставою для визнання правочинів недійсними в даному випадку є встановлені факти відчуження або придбання майна за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів .

Зазначені підстави є достатніми для визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в порядку ст. 20 Закону про банкрутство.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2009 між АТ "НТІ ТТР" (іменоване - "іпотекодавець") і ТОВ "Антьє" (іменоване - "іпотекодержатель") укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та зареєстрований в реєстрі за № 86.

У відповідності до п.1.1 договору іпотеки, договір забезпечує виконання іпотекодавцем свого зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б13 від 12.02.2009 та за будь-якими додатковими угодами до нього, укладеними між іпотекодавцем та іпотекодержателем, згідно з умовами якого іпотекодавець зобов'язаний сплатити іпотекодержателю договірну вартість цінних паперів у розмірі 1200000,00 грн. (один мільйон двісті тисяч гривень 00 копійок) в строк до 12.02.2010.

За умовами п.1.2 договору предметом іпотеки за цим договором є:

- нежитлові приміщення 3-го поверху № 95,96,97,98,99,100,104,105,106,107 в літ. "А-7", загальною площею 180,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, Люксембург Рози майдан, буд. 10, які належать іпотекодавцеві на підставі договору купівлі - продажу від 06.09.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 641, право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 28.09.2004, номер витягу 4871190, реєстраційний номер 7630405 (п.1.2.1 договору);

- нежитлові приміщення 6-го поверху № 187а, 187-193,195,198,198а,199,199а в літ. "А-7", загальною площею 213,2 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, Люксембург Рози майдан, буд. 10, які належать Іпотекодавцеві на підставі договору купівлі - продажу від 19.11.2003, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1968, право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 25.11.2003, номер витягу 2085157, реєстраційний номер 489955 (п.1.2.2 договору);

- нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Леніна, буд.56, та належать Іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 281, право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 01.06.2004, номер витягу 3731261, реєстраційний номер 6050982 (п.1.2.3 договору).

У відповідності до п.1.7 договору іпотеки за даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 13.02.2009 за номером 21869866, предмет іпотеки, зазначений в п.1.2.3. договору має вартість 1987871,39 грн. Пунктом 1.8 договору іпотеки сторонами було узгоджено, що вартість предмета іпотеки зазначеного в п.1.2.3. договору становить 1987871,39 грн.

Згідно з п. 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пункт 4.2 договору має застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п.4.2.1 договору іпотекодержатель має право при зверненні стягнення на предмет іпотеки отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням змін, внесених сторонами до договору іпотеки 19.05.2009, предметом іпотеки за цим договором є нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Леніна, буд.56, та належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу від 11 травня 2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 281, право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 01.06.2004, номер витягу 3731261, реєстраційний номер 6050982.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2015, менш, ніж за рік до порушення справи про банкрутство АТ "НТІ ТТР", в рахунок виконання основного зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б13 від 12.02.2009, між іпотекодержателем (ТОВ "Антьє") та іпотекодавцем - АТ "НТІ ТТР", було укладено договір про застосування врегулювання за Договором іпотеки, посвідченим ПН ХМНО Сульженко Ж.О. 13.02.2009 за реєстровим № 86.

Відповідно до п.1 договору про врегулювання за договором іпотеки АТ "НТІ ТТР" передав, а ТОВ "Антьє" прийняв у власність нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а,72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Леніна, буд.56, в рахунок виконання основного зобов'язання, забезпеченого договором іпотеки вказаної нерухомості, яке на час укладання цього договору становить 1153000,00 грн. (один мільйон сто п'ятдесят три тисячі гривень 00 копійок).

За умовами договору за згодою сторін іпотекодержатель приймає у власність вказане у договорі майно в рахунок повного виконання основного зобов'язання без додаткових грошових розрахунків з іпотекодавцем (п. 4 договору про врегулювання), а його вартість згідно звіту про незалежну оцінку, виготовленого СОД ФОП Тризна О.В. 18.06.2015 становить суму 1153000,00 грн. (один мільйон сто п'ятдесят три тисячі) гривень.

Звертаючись у межах справи про банкрутство із заявою про визнання вказаного договору недійсним, арбітражний керуючий посилався на приписи ст. 20 Закону про банкрутство та вказував, що: укладення спірного договору про позасудове врегулювання за договором іпотеки від 01.07.2015 менше, ніж за рік до порушення справи про банкрутство призвело до неможливості виконання боржником зобов'язань перед іншими кредиторами; придбання майна за цінами, нижче ринкових відбулося в момент, коли майна боржника вже було недостатньо для задоволення вимог кредиторів; сплата кредитору за договором відбулася в день, коли сума вимог кредиторів перевищувала вартість майна. Одночасно, заявниками не було наведено визначені загальними нормами цивільного законодавства (ст. ст. 203, 215 ЦК України) правові підстави для визнання правочину недійсним.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на вказаний договір від 01.07.2015 про застосування врегулювання за договором іпотеки поширюється дія норми ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, а тому така угода може бути предметом правової оцінки в порядку норм зазначеної статті саме на предмет її недійсності або спростування за спеціальними підставами, переліченими у вказаній статті Закону про банкрутство.

З обґрунтуванням того, що для з'ясування обставин, що мають суттєве значення для розгляду заяви, які є ключовими та важливими в розумінні ст. 20 Закону про банкрутство при розгляді відповідної заяви, а саме дійсної реальної вартості спірного майна банкрута на дату його відчуження, були необхідні спеціальні знання ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2017 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

На розгляд судового експерта було поставлено наступне запитання: яка ринкова вартість об'єкта нерухомості - нежитлових приміщень 5-го поверху № 1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Леніна, буд.56, станом на 18.06.2015? Для проведення дослідження експертній установі було надано технічну документацію стосовно спірних приміщень, їх обстеження та оцінки.

15.01.2018 Харківським науково-дослідного інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса надано висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 2164/2165, за яким ринкова вартість об'єкта нерухомості - нежитлових приміщень 5-го поверху №1-6, 35-71, 71а, 72-91, II в літ. "А-5", загальною площею 1287,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Леніна, буд.56, станом на 18.06.2015р. в технічному стані без ремонту складає 2153805 грн. (два мільйони сто п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ять гривень); в технічному стані з ремонтом складає 4388445 грн. (чотири мільйони триста вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок п'ять грн.).

Суди попередніх інстанцій вказали на те, що наданим в межах судового розгляду справи висновком експерта підтверджено, що вартість, за якою було відчужене спірне нерухоме майно на підставі договору про врегулювання за договором іпотеки є значно нижчою, ніж його реальна ринкова вартість станом на 18.06.2015.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення договору врегулювання від 01.07.2015, АТ "НТІ ТТР" вже мало ознаки неплатоспроможності з огляду на існування кредиторської заборгованості.

За даними звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за 2013-2015 впродовж всього аналізованого періоду боржник перебував в стані поточної неплатоспроможності та мав виражені ознаки банкрутства. За результатами 2015 року діяльність боржника характеризується як збиткова, підприємством отримано збиток у розмірі - 775268 тис. грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в процесі здійснення ліквідації підприємства ліквідатором було виявлено недостатність вартості активів боржника для задоволення вимог всіх кредиторів (вартість активів становить 448290315,63 грн., а кредиторська заборгованість - 997995740,92 грн.).

Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2015 в третьому кварталі (час коли відбулося відчуження спірного майна) необоротні активи підприємства (код рядку балансу №1095) зменшилися із 396 774 тис. грн. до 393 924 тис. грн. (на 3 мільйона гривень), в тому числі основні засоби (код рядку балансу №1010) та інвестиційна нерухомість (код рядку балансу 1015). При цьому пасив (кредиторська заборгованість) (код рядку балансу №1695) збільшився із 914 333тис. грн. до 1 099 063 тис. грн., загалом кредиторська заборгованість збільшилася на 184 730 тис. грн. (майже на 185 млн. грн.).

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними балансів АТ "НТІ ТТР" за 2015 рік та на дату укладання договору про врегулювання від 01.07.2015 за договорам іпотеки від 13.02.2009, пасив АТ "НТІ ТТР" перевищував активи підприємства.

Виходячи з чого, суди попередніх інстанцій вказали на те, що вчинення боржником правочину щодо відчуження основних засобів (об'єктів нерухомого майна) протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, за ціною нижчою за ринкову призвело до суттєвого зменшення активів боржника на шкоду власним інтересам та, як наслідок, інтересам інших кредиторів, оскільки внаслідок виконання боржником зобов'язань за договором врегулювання, залишку майна АТ "НТІ ТТР" стало недостатньо для задоволення всіх (частини) вимог кредиторів боржника.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про наявність визначених ст. 20 Закону про банкрутство спеціальних правових підстав для визнання недійсним договору про врегулювання за договором іпотеки, укладеного між ПАТ "НТІ ТТР" та ТОВ "Антьє".

Доводи скаржника відносно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та норм процесуального права щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 та залишення ухвали господарського суду Харківської області від 15.02.2018 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 922/719/16 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 у справі № 922/719/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г.Пєсков