ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/175/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, - Мірошниченка К. Є.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бабенко Світлани Миколаївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів: Владимиренко С. В. - головуючий, Корсак В. А., Євсіков О. О.) і

рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2021 (Джепа Ю. А.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Бабенко Світлани Миколаївни

до Комунального некомерційного підприємства "Охтирська центральна районна лікарня" Охтирської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Охтирської міської ради

про визнання укладеним договору оренди приміщення у новій редакції,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2021 року Фізична особа - підприємець Бабенко Світлана Миколаївна (далі - ФОП Бабенко С. М.) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради "Охтирська центральна районна лікарня" (далі - КНП "Охтирська центральна районна лікарня") про визнання укладеним між позивачем як орендарем та відповідачем як орендодавцем договору оренди нежитлового приміщення у новій редакції, яку викладено у позові.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач з порушенням положень Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Порядок № 483) ухиляється від приведення договору оренди в частині строку його дії до мінімального строку, визначеного законом, - 5 років.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, у справі № 920/175/21, відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ФОП Бабенко С. М. до КНП "Охтирська центральна районна лікарня" про визнання укладеним договору оренди приміщення у новій редакції.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач звертався до відповідача із різними за змістом заявами, зокрема, щодо продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення (заява від 14.09.2020) та внесення змін до договору шляхом приведення його до вимог законодавства (заява від 16.11.2020), що регулюються положеннями статей 18 та 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідно. При цьому, за висновком судів, відповідачем дотримано строк та порядок розгляду звернення позивача від 16.11.2020 згідно з вимогами пункту 130 Порядку № 483, та винесено рішення про відмову як у поновленні, так і у продовженні дії договору оренди.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішенням Господарського суду Сумської області від 11.08.2021 у справі № 920/175/21, до Верховного Суду звернулася ФОП Бабенко С. М. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Бабенко С. М. вважає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ФОП Бабенко С. М., звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктів 125, 130 Порядку № 483. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій у цьому випадку помилково ототожнили процедуру приведення договору у відповідність до мінімального строку, визначеного законодавством (пункт 125 Порядку № 483 та стаття 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), та процедуру продовження дії договору, визначену пунктом 130 Порядку № 483 та статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

3.4. 27.06.2022 до Верховного Суду надійшов відзив КНП "Охтирська центральна районна лікарня" на касаційну скаргу ФОП Бабенко С. М., поданий 22.06.2022 через засоби поштового зв`язку. Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Бабенко С. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2021 у справі № 920/175/21 та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.03.2022. Проте КНП "Охтирська центральна районна лікарня" подало відзив на касаційну скаргу 22.06.2022 через засоби поштового зв`язку, тобто із пропуском встановленого строку. При цьому КНП "Охтирська центральна районна лікарня" просить врахувати заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, та зазначає, що у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в України воєнного стану не мало можливості подати відзив у строки, визначені судом. Колегія суддів, враховуючи поважність причин пропуску строку, враховує доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.09.2017 між Комунальним закладом "Охтирська центральна районна лікарня" (орендодавець) та ФОП Бабенко С. М. (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Охтирки, площею 18 м2, та розташоване за адресою: м. Охтирка, вул. Петропавлівська, буд. 15 (частина холу на першому поверсі головного корпусу), і перебуває на балансі Комунального закладу "Охтирська центральна районна лікарня", вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку від 29.06.2017 і становить за незалежною оцінкою 147 640,00 грн. Майно передано в оренду з метою розміщення аптечного пункту (пункти 1.1, 1.2 договору оренди). Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.01.2018 до 15.12.2020 включно (пункт 10.1 договору оренди).

4.2. У зв`язку з реорганізацією (перетворенням) Комунального закладу "Охтирська центральна районна лікарня", правонаступником якого є КНП "Охтирська центральна районна лікарня", між сторонами укладена додаткова угода № 1 від 06.08.2019 до договору оренди нежилих приміщень від 11.09.2019 (далі - додаткова угода).

4.3. Згідно з пунктом 10.4 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору оренди, за обов`язкової згоди комісії з питань надання в оренду комунального майна територіальної громади міста.

4.4. Відповідно до акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.01.2018 орендодавець передав орендарю частину холу на першому поверсі головного корпусу загальною площею 18,0 м2 за адресою: м. Охтирка, вул. Петропавлівська, 15.

4.5. Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 14.09.2020 № 01/09 такого змісту: "У зв`язку із закінченням договору оренди від 11.09.2017 прошу продовжити термін дії договору оренди нерухомого майна на нежитлові приміщення за адресою: м. Охтирка, вул. Петропавлівська, буд. 15, що знаходяться на першому поверсі головного корпусу, для розміщення аптечного пункту на 2 роки і 11 місяців".

4.6. Крім того, 16.11.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою такого змісту: "Прошу Вас привести умови договору від 11.09.2017 до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та внести зміни в договір шляхом підписання додаткової угоди відповідно до вимог пункту 125 постанови КМУ від 03.06.2020 № 483. Прошу Вас викласти пункт 10.1 договору оренди в такій редакції у зв`язку з тим, що договір оренди укладений на строк менше як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, а саме: термін дії договору оренди з 11.09.2017 на строк 4 роки 11 місяців".

4.7. Відповідач листом від 25.11.2020 № 3640/1-4 звернувся до Охтирської міської ради та Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства, в якому зазначено таку інформацію: "КНП ОМР "Охтирська ЦРЛ" надійшла заява від ФОП Бабенко С. М., в якій ФОП Бабенко С. М. просить привести умови договору оренди від 11.09.2020 у відповідність до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (строк оренди не може становити менш ніж 5 років) та в зв`язку з тим, що договір оренди нежитлового приміщення від 11.09.2017 на нежитлове приміщення, площею 18,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Охтирка, вул. Петропавлівська, 15 (частина холу на першому поверсі в будівлі головного корпусу), що був укладений на термін 2 роки 11 місяців, не продовжувався жодного разу. Орендар пропонує внести зміни до пункту 10.1 даного договору, а саме зазначити в ньому термін дії даного договору 4 роки 11 місяців відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

4.8. З цього приводу було надіслано листа до Охтирської міської ради з проханням надати роз`яснення щодо можливості приведення умов договору оренди до умов чинного законодавства шляхом укладення додаткової угоди.

4.9. Господарськими судами установлено, що 28.12.2020 на засіданні конкурсної комісії з питань надання в оренду комунального майна територіальної громади міста Охтирки було вирішено відмовити ФОП Бабенко С. М. у внесенні змін до договору та продовженні дії договору від 11.09.2017 на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Зазначене рішення оформлене протоколом № 16.

4.10. Вважаючи порушеними свої інтереси щодо приведення договору оренди у відповідність до вимог законодавства, ФОП Бабенко С. М. звернулась до суду з позовом в цій справі.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Бабенко С. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2021 у справі № 920/175/21.

Водночас із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.04.2022 № 29.3-02/634 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 920/175/21 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 призначено до розгляду касаційну скаргу ФОП Бабенко С. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2021 у справі № 920/175/21.

5.2. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Указів Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 920/175/21 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги ФОП Бабенко С. М. про визнання укладеним договору оренди приміщення у новій редакції.

5.5. Підставою позовних вимог, на думку ФОП Бабенко С. М., є те, що відповідач з порушенням положень Порядку № 483 ухиляється від приведення договору оренди в частині строку його дії до мінімального строку, визначеного законом, - 5 років.

5.6. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.7. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач звертався до відповідача із різними за змістом заявами, зокрема, щодо продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення (заява від 14.09.2020) та щодо внесення змін до договору шляхом приведення його до вимог законодавства (заява від 16.11.2020), що регулюються положеннями статей 18 та 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідно. При цьому, за висновком судів, відповідачем дотримано строк та порядок розгляду звернення позивача від 16.11.2020 згідно з вимогами пункту 130 Порядку № 483 та винесено рішення про відмову як у поновленні, так і в продовженні дії договору оренди.

5.9. ФОП Бабенко С. М. не погоджується із такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулася із касаційною скаргою. ФОП Бабенко С. М., звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.11. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктів 125, 130 Порядку № 483. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій у цьому випадку помилково ототожнили процедуру приведення договору до мінімального строку, визначеного законодавством (пункт 125 Порядку № 483 та стаття 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), та процедуру продовження дії договору, визначену пунктом 130 Порядку № 483 та статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.12. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд установив, що висновок Верховного Суду щодо застосування статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктів 125, 130 Порядку № 483 викладено у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20.

5.13. При цьому постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20 скасовано судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Предметом позову у справі № 921/604/20 були вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 19.10.2017 № 1246, що належить до державної власності шляхом викладення його пункту 10.1 у новій редакції, а саме: "Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, що діє з 19.10.2017 по 18.09.2022 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого порядку".

При цьому позов був мотивований тим, що спірний договір оренди всупереч вимогам частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 укладений на строк, що становить менше п`яти років, а тому підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення до нього змін.

5.14. Таким чином, з урахуванням об`єкта, суб`єктів та змісту спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справі № 921/604/20, підстав та предмета позовних вимог, матеріально-правового регулювання, наведені правовідносини є подібними.

5.15. Здійснюючи касаційний перегляд рішень господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у справі № 921/604/20 дійшов таких висновків:

"5.13. Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, зокрема, регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 N 157-IX (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна").

5.14. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

5.15. Відповідно до частини третьої статті 9 вказаного Закону строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

5.16. Водночас, за змістом статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка визначає особливості укладення договору оренди державного і комунального майна та внесення змін до нього, договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується, зокрема, Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

Особливості визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам`яток архітектури та містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі майна в оренду та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону (частина четверта вказаної статті).

5.17. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 було затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок № 483), положення якого визначають механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.18. У контексті доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм пункту 125 вказаного Порядку в подібних правовідносинах колегія суддів зазначає наступне.

5.19. Пункт 125 Порядку № 483 структурно знаходиться в розділі "Внесення змін до договору оренди" та пов`язаний, насамперед, з положеннями статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.20. При цьому порядок та умови зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону, визначені саме пунктом 125 Порядку № 483, за змістом якого, зокрема, не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку його дії, крім випадків, коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

5.21. Системний аналіз положень пункту 125 Порядку № 483 дозволяє дійти таких висновків.

5.22. По-перше, вказаний пункт спрямований на уніфікацію умов договорів оренди державного та комунального майна, укладених до прийняття Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також договорів, що укладаються після його прийняття в частині строку його дії з метою забезпечення прав та гарантій учасників цих правовідносин.

5.23. По-друге, у цьому пункті нормативно закріплено, як загальну заборону щодо збільшення строку дії договору оренди шляхом внесення змін до договору оренди державного та комунального майна, так і виключення з такої заборони для застосування якого необхідно дотримання наступних критеріїв:

а) договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років;

б) договір з моменту укладення не продовжувався;

в) заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком;

г) право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір.

5.24. По-третє, відповідно до наведеного пункту можливість задоволення відповідної заяви орендаря кореспондує як його праву на внесення таких змін, так і обов`язку орендодавця розглянути зазначену заяву та, за умови відповідності вищенаведеним критеріям, внести зміни до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди.

5.25. По-четверте, вищезазначеним пунктом встановлено порядок внесення відповідних змін:

а) викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. При цьому, як зазначалося вище, за змістом частини першої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності або представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності, а якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.

Так, примірний договір оренди єдиного майнового комплексу державного підприємства, його відокремленого структурного підрозділу та Примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820.

б) перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Тобто строк зміненого договору фактично повинен дорівнювати встановленому у частині третій статті 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" мінімальному п`ятирічному строку з моменту підписання відповідного акта.

в) викладений у новій редакції договір оренди державного або комунального майна підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації у випадках, передбачених законодавством.

5.26. Додатково Суд наголошує, що загальний порядок внесення змін до господарського договору встановлений статтею 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що:

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

5.27. Як зазначалося, подібним чином врегульовано підстави для зміни або розірвання договору в статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

5.28. Таким чином, право на внесення змін до договору виникає лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, в аспекті спору, що розглядається, Суд доходить висновку про те, що в даному випадку правовою підставою внесення змін до договору є приписи абзацу 5 частини четвертої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які конкретизовані в пункті 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, а, отже, зазначені зміни могли бути внесені до договору за згодою сторін або на підставі рішення суду, тобто укладення цього договору (внесення змін до нього) є обов`язковим в силу вказаних вище приписів чинного законодавства, з урахуванням алгоритму, наведеного Судом.

При цьому, у випадку якщо право на внесення змін передбачено договором або законом, застосування норм статті 652 Цивільного кодексу України щодо його зміни або розірвання у зв`язку з істотною зміною обставин не вимагається".

5.16. З огляду на викладене доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних положень законодавства, не підтвердилася, та спростовуються висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20, яка ухвалена у подібних правовідносинах із справою, що розглядається.

5.17. Водночас зміст оскаржуваних судових рішень у справі, яка розглядається, свідчить про те, що господарські суди під час ухвалення судових рішень не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20. Суди, обмежившись посиланням на те, що позивач звертався до відповідача із різними за змістом заявами, зокрема, щодо продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення (заява від 14.09.2020) та щодо внесення змін до договору шляхом приведення його до вимог законодавства (заява від 16.11.2020), зазначили, що відповідачем дотримано строк та порядок розгляду звернення позивача від 16.11.2020 згідно з вимогами пункту 130 Порядку № 483, проте при цьому не надали належної оцінки заяві позивача від 16.11.2020 про внесення змін до договору шляхом приведення його строку до вимог законодавства, та не дослідили, чи дотримано вимоги чинного законодавства відповідачем при розгляді зазначеної заяви.

5.18. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73 74 76 77 86 236-238 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.19. Частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.20. Отже, при новому розгляді цієї справи, для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції необхідно перевірити відповідність запропонованих позивачем змін до укладеного між сторонами договору наведеним положенням законодавства, дотримання необхідних умов для внесення таких змін до договору, та ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення, з урахуванням викладеного в цій постанові та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20.

5.21. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ФОП Бабенко С. М. належить частково задовольнити, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.4. Частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі належить скасувати, оскільки вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу № 920/175/21 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення, з урахуванням викладеного в цій постанові.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бабенко Світлани Миколаївни задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2021 у справі № 920/175/21 скасувати, справу № 920/175/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова