Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.05.2021 року у справі №903/313/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/313/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О. В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" - Орел С. С., адвокат (дов. від 09.04.2020),

відповідача - комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" - Яковук Т. І. (в порядку самопредставництва), Ткачук А. А. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 (головуючий суддя: Демидюк О. О., судді: Павлюк І. Ю., Тимошенко О. М. )

у справі № 903/313/20

за позовом акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

до комунального підприємства "Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" (далі - Підприємство)

про стягнення 1 819 153,30 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Компанія звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до Підприємства про стягнення з останнього 1 819 153,30 грн., з них: 393 556,13
грн. пені, 342 140,32 грн. 3% річних та 1 083 456,85 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором від 29.09.2016 № 4725/1617-ТЕ-2 постачання природного газу в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.01.2021 у справі № 903/313/20 позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 393 556,13 грн. пені, 342 140,32 грн. 3 % річних, 1 083 456,85 грн. інфляційних втрат, 27 287,30 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим що: відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, що підтверджується спільними протокольними рішеннями, зведеними реєстрами, випискою по рахунку; сторони у договорі від
29.09.2016 № 4725/1617-ТЕ-2 визначили порядок та умови проведення розрахунків за переданий позивачем відповідачу природний газ і передбачили обов'язок відповідача здійснити своєчасний розрахунок незалежно від обставин надходження на відкритий відповідачем, як теплопостачальною організацією, в уповноваженому банку поточний рахунок зі спеціальним режимом використання грошових коштів кінцевих споживачів, як оплати вартості теплової енергії, виробленої відповідачем із природного газу позивача. З посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 зі справи № 904/1210/18, місцевий господарський суд зазначив про те, що строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання теплової енергії певним категоріям населення фактично регулюються Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
04.03.2002 № 256, Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, який затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 рішення суду першої інстанції зі справи скасовано; ухвалено нове рішення, згідно з яким позовні вимоги Компанії задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Компанії 264 717,55 грн. пені, 44 355,93 грн. - 3% річних, 248 908,44
грн. інфляційних втрат, 8 369,72 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову. У решті позову відмовлено. Також стягнуто з Компанії на користь Підприємства 12 554,60 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, зазначивши, при цьому, що: несвоєчасність відшкодування пільг та субсидій державою спричинила неможливість для Підприємства своєчасно проводити розрахунки за спожитий природний газ за договором від 29.09.2016 року № 4725/1617-ТЕ-2; посилаючись на правову позицію, викладену об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від
31.05.2019 зі справи № 924/296/18 суд вказав про те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, і чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Водночас підписання спільних протокольних рішень свідчить про те, що сторони погодилися на встановлення між ними іншого (відмінного від того, що передбачений у договорі) порядку розрахунків; підставою для стягнення з відповідача нарахувань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та застосування до нього штрафних санкцій (пені) у погодженому у договорі поставки розмірі за порушення грошового зобов'язання, може бути наявність у відповідача, як споживача природного газу, суми основного боргу за розрахунками за отриманий від позивача природний газ, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів; врахувавши висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі 903/918/19, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставку природного газу на загальну суму 62 761 956,59 грн., яку було сплачено за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на підставі спільних протокольних рішень; вина відповідача у простроченні платежів за договором від 29.09.2016 № 4725/1617-ТЕ-2 на загальну суму 62 761 956,59 грн. відсутня, тому й відсутній склад правопорушення, що позбавляє позивача можливості застосовувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом 8.2 договору та свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України. Разом з тим апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки заборгованість за договором від 29.09.2016 № 4725/1617-ТЕ-2 в сумі 10 718 107,14 грн. сплачена відповідачем власними коштами, тому правомірним буде нарахування на вказану суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання у зв'язку з чим, частково задовольнив позов Компанії. При цьому стягнення пені, річних та інфляційних втрат здійснювалося апеляційним судом за розрахунком відповідача, який (розрахунок), на думку суду, є арифметично вірним. Крім того, апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50%.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати в частині відмови у задоволенні позову, у зазначеній частині ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу з посиланням на приписи частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права, а саме приписи статей 618, 627, 629 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18, від 20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5 та від 19.03.2019 у справі № 909/256/18. Скаржник зазначає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" змінено порядок і термін оплати за договором, - є невірним та не відповідає матеріалам справи.

Доводи інших учасників справи

Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, посилаючись, зокрема, на її законність та обґрунтованість.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

29.09.2016 Компанією, як постачальником та Підприємством, як споживачем укладений договір № 4725/1617-ТЕ-2 постачання природного газу (далі - Договір).

Згідно з умовами Договору постачальник зобов'язався поставити у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його та використовувати виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1,1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що постачальник передає споживачу з
01.10.2016 року по 31.03.2017 року природний газ обсягом до 14 633 тис. куб. м, у т. ч. за місяцями (тис. куб. м): жовтень 1 200, листопад 2 176, грудень 2 857 (4 квартал 2016 року - 6 233), січень 3 100, лютий 3 005, березень 2 325 (1 квартал 2017 року - 8 430).

Ціна за 1000 куб. м природного газу за цим договором становить 4 942 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати 5 930 грн. 40 коп. (пункт 5.2 Договору).

Оплата здійснюється виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1 Договору).

У пункті 6.2 Договору передбачено, що сторони погоджують, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховується як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання.

Споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу у розмірі та порядку, передбачених цим договором (підпункт 6 пункту 7.2 Договору).

У разі прострочення споживачем оплати він зобов'язується сплатити пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, які проведені споживачем відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (пункт 8.2 Договору).

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (пункт 8.3 Договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної даності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років (пункт 10.3 Договору).

Усі зміни і доповнення до договору оформляються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін (пункт 11.3 Договору).

Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору. Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору (підпункти 3,4 пункту 11.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).

Додатковою угодою від 31.03.2017 № 2 сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 2 100 тис. куб. м, у т. ч. по місяцях (тис. куб. м): квітень 350, травень 350, червень 350 (2 квартал 1 050), липень 350, серпень 350, вересень 350 (3 квартал - 1 050). Ціна за 1 000 куб. м за цим договором з 01.04.2017 становить 4 942 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати 5 930 грн. 40 коп.

Зменшено розмір пені до 16,4% річних. Строк дії договору визначено з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного виконання.

Додатковою угодою від 19.04.2017 № 3 сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 2 650 тис. куб. м, у т. ч. по місяцях (тис. куб. м): квітень 950, травень 350, червень 350 (2 квартал 1 600), липень 350, серпень 350, вересень 350 (3 квартал - 1 050).

Місцевий господарський суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що договір постачання природного газу був розірваний або визнаний у судовому порядку недійсним, отже останній станом на час розгляду справи у суді є чинним.

На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 73 480 063 грн. 73 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, що підтверджується спільними протокольними рішеннями, зведеними реєстрами, випискою по рахунку.

Реєстри нормативів перерахування коштів Товариством, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію затверджувалися кожного місяця відповідними постановами НКРЕКП, асаме:

- у жовтні 2016 року від населення 0,00;

- у листопаді 2016 року від населення 0,00%;

- у грудні 2016 року від населення 78,26%;

- у січні 2017 року від населення 78,26%;

- у лютому 2017 року від населення 0,00%;

- у березні 2017 року від населення 67,38%;

- у квітні 2017 року від населення 77,07%;

- у травні 2017 року від населення 75,37%;

- у червні 2017 року від населення 78,26%;

- у липні 2017 року від населення78,26%;

- у серпні 2017 року від населення 76,53%;

- у вересні 2017 року від населення 76,53%;

- у жовтні 2017 року від населення 68,16%;

- у листопаді 2017 року від населення 68,59%;

- у грудні 2017 року від населення 68,59%;

- у січні 2018 року від населення 63,75%.

Відповідач здійснив усі залежні від нього заходи для дотримання вимог чинного законодавства щодо проведення розрахунків в частині вартості природного газу, а також затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.

Заборгованість по пільгах та субсидіях станом на:

- 01.11.2016 становила 9 802 713,44 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2016, який підписаний відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

- 01.12.2017-22 480 460,70 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2016, який підписаний відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

- 01.01.2017-28 639 132,36 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2017, який підписаний відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.02.2017-19 703 466,38 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.02.2017, який підписаний відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.03.2017-33 040 851,65 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2017, який підписаний відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.04.2017-33 079 248,03 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.04.2017, який підписаний відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.05.2017-38 702 687,11 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.05.2017, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.06.2017-29 491 002,05 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.06.2017, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.07.2017-29 763 163,90 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.07.2017, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.08.2017-30 935 780,62 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.08.2017, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.09.2017-19 407 205,44 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2017, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.10.2017-19 116 416,58 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2017, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.11.2017-12 361 396,68 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2017, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.12.2017-21 300 262,23 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2017, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради;

01.01.2018-31 347 676,71 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2018, які підписані відповідачем та розпорядником коштів місцевого бюджету Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради.

08.11.2016 Головним управлінням Державної казначейської служби у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням виконавчого комітету Ковельської міської ради відповідачем та позивачем укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 2655 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 6 209 603,23 грн., яке профінансовано
16.12.2016.

12.01.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 58 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 19 200 000,00 грн., яке профінансовано
17.01.2017.

01.02.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 676 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 12 812 673,57 грн., яке профінансовано
02.03.2017.

03.03.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 1439 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 11 400 000,00 грн., яке профінансовано
23.08.2017.

05.04.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 2058 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9 641 169,65 грн, яке профінансовано
05.10.2017.

09.11.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3844 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 3 498 510,14 грн., яке профінансовано
29.01.2018.

Заборгованість за природний газ за Договором повністю сплачена у січні 2018 року.

Судами встановлено, що докази, які підтверджують, що перерахування коштів здійснено з порушенням строків, встановлених Порядками № 20 та № 256 з вини відповідача в матеріалах справи відсутні.

Загальна вартість поставленого відповідачу природного газу становить 73 480
063,73 грн.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України сплачено заборгованість за Договором на загальну суму 62 761 956,59 грн.

Решту коштів за спожитий природний газ в сумі 10 718 107,14 грн. сплачено відповідачем з рахунку із спеціальним режимом використання, що підтверджується звітами з 02.12.2016 по 10.12.2017.

Звертаючись з позовом до суду, Компанія просила стягнути на її користь з Підприємства 1 819 153,30 грн., з них: 393 556,13 грн. пені, 342 140,32 грн. - 3% річних та 1 083 456,85 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором в частині оплати отриманого товару.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині розрахунків за отриманий природний газ.

У касаційному порядку позивач оскаржує судове рішення попередньої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача 1 261 171,38 грн., з них: 128 838,58
грн. пені, 297 784,39 грн. 3% річних тат 834 548,41 грн. інфляційних втрат. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції жодною із сторін спору не оскаржується.

Касаційна скарга подана з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Так, у доводах касаційної скарги скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції застосовані норми права, а саме приписи статей 618, 627, 629 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18, від
20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5 та від 19.03.2019 у справі № 909/256/18.

Скаржник зазначає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" змінено порядок і термін оплати за договором, - є невірним та не відповідає матеріалам справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2016 позивачем та відповідачем укладений Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачу - Підприємству у 2016-2017 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а відповідач зобов'язався оплатити переданий йому у власність позивачем природний газ на умовах цього договору.

Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання".

Так, частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі, від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" перебачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі рахунки із спеціальним режимом використання) рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.

Положеннями частини 3 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.

Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку.

Водночас частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.

Частинами 4 та 5 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Отже, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас у стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частин 1 -3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються частин 1 -3 статті 12 Господарського кодексу України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до частин 1 -3 статті 12 Господарського кодексу України та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

Таке регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року (далі - Порядок № 20), який діяв на час укладення Договору і втратив чинність з
01.01.2018.

Відповідно до змісту Порядку № 20 держава взяла на себе бюджетне зобов'язання з відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов'язаних з виробництвом і постачанням теплової енергії та гарячої води населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме на оплату послуг тепло-, водопостачання.

Пунктом 6 Порядку № 20 визначено, що органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).

Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 року № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку № 20.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків (далі - СПР), форми яких наведені у додатках 1,2,3 до цього Порядку.

За змістом пункту 1.5 Порядку № 493 НАК "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків СПР протягом п'яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання СПР виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку.

Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання СПР повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані СПР.

Зазначене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату теплової енергії та гарячої води.

Тобто, розрахунки згідно з даним Порядком проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині теплопостачальними організаціями, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між гарантованими постачальниками природного газу та теплопостачальними організаціями на підставі укладених між ними договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору постачання природного газу в цій частині (щодо розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить Порядок № 20 та Порядок № 493.

Таким чином, зазначеними нормативно-правовими актами держава безпосередньо регулює (змінює) строки проведення розрахунків та визначає механізм перерахування коштів за постачання природного газу (у тому числі, послуг з транспортування, розподілу та постачання), певним категоріям населення, а підписання спільних протокольних рішень є елементом процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій із державного бюджету.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату послуг із постачання теплової енергії за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком № 256, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Виходячи з положень Порядків № 20, № 256, № 493, механізм і строки розрахунків за надані пільговим категоріям населення послуги, зокрема з теплопостачання, за рахунок субвенцій з державного бюджету здійснюються у такому порядку:

- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;

- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;

- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;

- головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання теплової енергії певним категоріям населення фактично регулюються Порядками № 20, № 256, № 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

Така правова позиція узгоджується з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладений у постанові від 26.06.2020 зі справи № 904/1210/18, та який врахований апеляційним господарським судом у розгляді даної справи.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що відшкодування коштів на пільги та субсидії здійснюється з Державного бюджету України за рахунок субвенцій за спеціальною процедурою і такі кошти не є коштами теплопостачальної організації як суб'єкта господарювання, що здійснює виробництво та постачання теплової енергії для потреб споживачів, вартість споживання якої пільговими категоріями населення компенсується коштами з державного бюджету.

Отже, у разі здійснення теплопостачальною організацією розрахунків за отриманий у гарантованого постачальника природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень, підписаних між постачальником, споживачем природного газу та іншими учасниками розрахунків з боку держави, нарахування відповідачу-споживачу пені на підставі пункту 8.2 договору постачання, а також застосування до нього відповідальності за порушення грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого газу в порядку частини 2 статті 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є можливим у випадку, якщо відповідач здійснив оплату отриманих ним з державного бюджету коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Підставою для стягнення з відповідача нарахувань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, та застосування до нього штрафних санкцій (пені) у погодженому у договорі поставки розмірі за порушення грошового зобов'язання, може бути наявність у відповідача, як споживача природного газу, суми основного боргу за розрахунками за отриманий від позивача природний газ, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Апеляційний господарський суд у розгляді справи встановив, що несвоєчасність відшкодування пільг та субсидій державою спричинила неможливість для Підприємства своєчасно проводити розрахунки за спожитий природний газ за Договором. При цьому, апеляційним судом враховано, що державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків у відповідності до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та постанови Кабінету Міністрів України від
18.06.2014 № 217, постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Крім того, апеляційним судом враховано й те, що заборгованість за природний газ за Договором повністю сплачена в січні 2018 року. При цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань. Для застосування штрафних санкцій, зокрема, пені, передбаченої пунктом 8.1 Договору та наслідків порушення грошових зобов'язань, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Порядками № 20 та № 256.

Судом встановлено відсутність доказів, які підтверджували б, що перерахування коштів було здійснено з порушенням строків, встановлених Порядками № 20 та №
256.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що: загальна вартість поставленого відповідачу природного газу становить 73 480 063,73 грн. ; спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України було сплачено заборгованість за Договором на загальну суму 62 761 956,59 грн., а решту коштів за спожитий природний газ в сумі 10 718 107,14 грн. сплачено відповідачем з рахунку із спеціальним режимом використання, що підтверджується звітами за період з 02.12.2016 по 10.12.2017. Проте, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій на суми коштів, які необґрунтовано враховані ним у прострочення оплати за природний газ на загальну суму 73 480 063,73 грн.

Апеляційним господарським судом враховані останні правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 903/918/19, якими усунуто різність практики щодо застосування норм права у відповідних спірних правовідносинах, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про те, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставку природного газу на загальну суму 62 761 956,59 грн. яку було сплачено за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на підставі спільних протокольних рішень; вина відповідача у простроченні платежів за Договором на загальну суму 62 761 956,59
грн. відсутня, тому й відсутній склад правопорушення, що позбавляє позивача можливості застосовувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом 8.2 Договору та свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України. Разом з тим апеляційний суд зазначив, що оскільки заборгованість за Договором у сумі 10 718 107,14 грн. сплачена відповідачем власними коштами, тому правомірним буде нарахування на вказану суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.

Аргументи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18, від
20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5 є безпідставними, оскільки в силу правової позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції, що й було зроблено апеляційним господарським судом у розгляді цієї справи.

Правова позиція у спірних правовідносинах, яка викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 є останньою у часі в порівнянні із тими правовими позиціями, що наведені скаржником, і, як вже було зазначено, саме остання правова позиція була врахована судом апеляційної інстанції у розгляді справи № 903/313/20.

Відхиляються, як необґрунтовані, доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційним господарським судом врахована правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, яка підтримана у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.

Крім того, не беруться до уваги доводи скаржника в частині посилання на застосування апеляційним господарським судом норм права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 909/256/18, оскільки відповідний висновок в зазначеній справі не повинен був враховуватися апеляційним господарським судом у розгляді справи № 903/313/20 у зв'язку з тим, що постановою від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду відступила від ряду висновків Касаційного господарського суду у подібних правовідносинах, зокрема, і викладеного у постанові від 15.04.2019 у справі № 909/256/18.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Доводи, викладені у відзиві Підприємства на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи апеляційним господарським судом, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з касаційною скаргою Компанія не спростувала наведеного висновку апеляційного господарського суду та не довела неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Компанією у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Компанію, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 903/313/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова