Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/10733/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

ДП"Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради - Кірєєва Г.Ю. (свідоцтво № НОМЕР_1), який діє на підставі ордеру № 000010; ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Лисенка В.О. (свідоцтво № НОМЕР_2), який діє на підставі довіреності № 14-197 від 11.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017

(колегія суддів: Подобєд І.М. - головуючий, Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради

про стягнення 1 890 148, 01 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі в тексті - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі в тексті - Відповідач) про стягнення 1890148,01 грн, з яких: 1008928,30 грн - пеня, 52732,61 грн - три проценти річних, 828487,10 грн - інфляційні втрати.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій прийнятих за наслідками розгляду позову

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1021/15-БО-3 від 25.11.2014, в частині своєчасної оплати поставленого газу.

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у позові Публічного акціонерного товариства"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено повністю.

4. Зазначене рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

4.1. Суд першої інстанції встановив, що між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -Продавець) та Дочірнім підприємством "Васильківкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі - Покупець) 25.11.2014 року укладено договір на купівлю-продаж природного газу №1021/15-БО-3 (далі-Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

4.2. На виконання умов Договору Позивач в період з січня по грудень 2015 року поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 10 853 370,85 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них (арк.с. 36-47).

4.3. Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу здійснив несвоєчасно, внаслідок чого Позивач нарахував Відповідачу суму пені у розмірі 1 008 928,30 грн. за період з 15.02.2015 по 29.12.2015.

4.4. Також на підставі положень ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 52732,61 грн. 3% річних за період з 15.02.15 по 29.12.2015 та 828487,10 грн. інфляційних втрат за період з березень 2015р. по грудень 2015.

4.5. Судом першої інстанції встановлено, що як свідчить розрахунок спірних сум за позовом (арк. 10-15), погашення боргу Відповідачем відбулося у період до 30.11.2016 року.

4.6. Суд першої інстанції, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі в тексті - Закон України №1730-VIIІ), дійшов до висновків, що:

4.6.1. матеріалами справи доводиться те, що на Відповідача поширюється дія вищевказаного Закону, оскільки Відповідач є теплогенеруючою організацією (є відповідна ліцензія);

4.6.2. імперативними приписами вищевказаного Закону встановлено необхідність здійснення списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності;

4.6.3. з дня набрання чинності цього Закону Позивач спірні суми не списав, проте, ці обставини не надають Позивачеві права стягувати спірні суми з Відповідача в судовому порядку;

4.6.4. у зв'язку з цим позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача зазначених нарахувань на погашену суму боргу судова колегія визнає такими, що суперечать положенням вищевказаного Закону.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у справі №904/10733/16 скасовано повністю та прийнято нове рішення про стягнення з Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради суму 1008928 грн. 30 коп. пені, 52732 грн. 61 коп. трьох процентів річних, 828487 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 62739 грн. 66 коп. витрат на судовий збір.

6. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

6.1. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову оскільки, Законом України №1730-VIIІ не передбачено автоматичного списання зазначених сум і таке списання повинно здійснюватися у порядку, який визначений його положеннями.

6.2. В оскаржуваній постанові наведено висновок проте, що для списання зобов'язань з оплати неустойки, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому Законом України №1730-VIIІ, ДП "Васильківкатеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" ДОР має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

6.3. З зазначеного колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив факт повного погашення Відповідачем заборгованості за спожитий природний газ, поставлений за договором №1021/15-БО-3 від 25.11.2014 до вступу в дію 30.11.2016 Закону України №1730-VIIІ, проте встановлений факт не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

6.4. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована положеннями статей 1, 3, 7 Закону України №1730-VIIІ, та приписами статті 598 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

8. До Верховного Суду від Відповідача надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017.

9. В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з залишенням в силі рішення суду першої інстанції у касаційній скарзі зазначено наступні доводи:

9.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. До Верховного Суду від Позивача не надходив відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі №904/10733/16; призначено до розгляду касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на 30 травня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 скасувати, рішення господарського суду від 06.09.2017 залишити в силі, виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводу касаційної скарги проте, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", колегія суддів зазначає наступне.

16. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

17. Відповідно до приписів ст. 1 Закону України №1730-VIIІ, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

18. Згідно з ст. 2 Закону України №1730-VIIІ, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

19. Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

20. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

21. Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

22. Водночас частиною 3 статті 7 Закону України №1730-VIIІ, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

23. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 15.05.2018 у справі № 908/3126/16).

24. Суди попередніх інстанцій встановили, що Відповідач розрахувався за спожитий природний газ, поставлений за договором №1021/15-БО-3 від 25.11.2014 до вступу в дію 30.11.2016 Закону України №1730-VIIІ.

25. Беручи до уваги викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції проте, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача нарахувань на погашену суму боргу за договором №1021/15-БО-3 від 25.11.2014 є такими, що суперечать положенням Закону України №1730-VIIІ.

26. За таких обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у справі № 904/10733/16 є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

27. Висновок суду апеляційної інстанції проте, що факт повного погашення Відповідачем заборгованості за спожитий природний газ, поставлений за договором №1021/15-БО-3 від 25.11.2014 до вступу в дію 30.11.2016 Закону України №1730-VIIІ не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості є таким, що суперечить приписам частини 3 статті 7 Закону України №1730-VIIІ, яка є нормою прямої дії.

28. Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції визнає обґрунтованим довід касаційної скарги Відповідача проте, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

29. Відповідно до положень ст. 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

30. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень ст. 312 ГПК України, дійшла до висновків, що касаційна скарга Відповідача підлягає задоволенню, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 підлягає скасуванню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у справі № 904/10733/16 підлягає залишенню в силі.

31. Оскільки, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає залишенню в силі, судові витрати Відповідача у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/10733/16 задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 904/10733/16 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2017 у справі № 904/10733/16 залишити в силі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ: 20077720, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6) на користь Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ: 20242337, місцезнаходження: 52600, Дніпропетровська обл., Васильківський район, селище міського типу Васильківка, вул. Абрикосова, будинок 177А) 56 704, 44 грн (п'ятдесят шість тисяч сімсот чотири гривні 44 коп) судових витрат у вигляді судового збору за подання касаційної скарги у справі № 904/10733/16.

5. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко