ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1542/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова

відповідач - фізична особа-підприємць Деревянчук Ольга Іванівна

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду у складі Дубник О.П. - головуючого, Скрипничук О.М., Хабіб М.І. від 03 листопада 2017 року

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова

до фізичної особи-підприємця Деревянчук Ольги Іванівни

про розірвання договору про встановлення земельного сервітуту

Історія справи

1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. у справі №914/1542/17 у задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до відповідача ФОП Деревянчук Ольги Іванівни про розірвання договору про встановлення земельного сервітуту від 30.09.2015р. №С/8 відмовлено.

2. Не погоджуючись з даним рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова подав апеляційну скаргу № 5010 від 19.10.2017р

3. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2017р. вищезазначену апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова на підставі п.3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття ухвали), у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

4. Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що як доказ сплати судового збору скаржником до апеляційної скарги додано платіжні доручення №2646 від 09.10.2017р. на суму 160,00 грн. та №1564 від 30.06.2017р. на суму 1600,00 грн., разом сплачена сума судового збору становила 1760,00 грн.

5. Однак, платіжне доручення №1564 від 30.06.2017р. на суму 1600,00 грн. свідчить про сплату судового збору за подання апеляційної скарги ще до подання позовної заяви №3509 від 29.06.2017р. до суду першої інстанції, прийняття позовної заяви до розгляду 28.07.2017р., а відповідно до прийняття оскаржуваного рішення 26.09.2017р. Крім того, у графі "Призначення платежу" вказано "Оплата судового збору" без зазначення у якій справі та за позовом кого сплачено судовий збір.

6. Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що платіжне доручення №1564 від 30.06.2017р. на суму 1600,00 грн. не може вважатись належним та допустимим доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2017 р. у справі № 914/1542/17 в розумінні ст. 94 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що скаржником сплачено судовий збір не у повному розмірі, а саме не здійснено сплату судового збору на суму 1600,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, передати матеріали апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним.

9. Під час подання апеляційної скарги скаржник підтвердив сплату судового збору у розмірі 1760 грн., використавши платіжне доручення №1564 від 30.06.2017р., на підстав якого Львівському апеляційному господарському суду було перераховано 1600 грн. судового збору, а також здійснено доплату 09.10.2017р. у розмірі 160 грн. згідно платіжного доручення №2646.

10. Платіжне доручення №1564 від 30.06.2017р. про сплату 1600 грн. було помилково сплачено бухгалтерією підприємства під час подання первісного позову не на рахунок Господарського суду Львівської області, а на рахунок Львівського апеляційного господарського суду, що стало підставою для винесення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви по справі №914/1366/17.

11. В подальшому, з метою повернення помилково сплаченого судового збору з Львівським апеляційним господарським судом було проведене службове листування з даного приводу, яке не дало позитивних результатів і помилково сплачені кошти на рахунок Квартирно-експлуатаційного відділу повернуті так і не були.

12. У задоволенні клопотання заявлене в усному порядку в суді першої інстанції по справі №914/1542/17 про повернення помилково сплаченого судового збору на рахунок Львівського апеляційного господарського суду було відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ці кошти недоцільно повертати, оскільки їх можна буде зарахувати як частину сплаченого судового збору під час подання апеляційної скарги по цій або іншій справі.

13. Враховуючи вищезазначене, під час подання апеляційної скарги по справі № 914/1542/17, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова використав платіжне доручення №1564 від 30.06.2017р., як доказ сплати судового збору по цій справі.

14. Скаржник зазначає, що під час розгляду касаційної скарги слід враховувати положення ч.1 ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. щодо забезпечення права на справедливий суд, а також практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення від 19 червня 2001р. у справі "Креуз проти Польщі"), яка свідчить про те, що "оплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права".

Позиція інших учасників справи

15. Представник ФОП Деревянчук О.І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив в задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

16. Відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали Львівський апеляційний господарський суд діяв у відповідності до чинного на момент процесуального закону. Крім того, зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливість використання одного платіжного доручення у різних господарських справах.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанцій та підставами повернення апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційному відділу міста Львова на підставі відсутності доказів, що підтверджують сплату судового збору.

18. Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору.

19. Платіжне доручення №1564 від 30.06.2017р. не може вважатися належним доказом сплати судового збору з огляду на наступне.

20. Законом України "Про судовий збір" визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

21. Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

22. Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

23. З додатків 2, 8 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

24. Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

25. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

26. Необхідними реквізитами ідентифікації апеляційної скарги є, зокрема, назва та дата судового акта, що оскаржується.

27. Проте додане скаржником платіжне доручення №1564 від 30.06.2017р. про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн. не містить відомостей про назву та дату судового рішення, що оскаржується, а містить лише слова "оплата судового збору", у зв'язку з чим не може бути прийнята як належний доказ сплати судового збору саме за поданою апеляційною скаргою Квартирно - експлуатаційного відділу міста Львова на рішення Господарського суду Львівської області у справі "914/1542/17 від 26.09.2017р.

28. Суд вірно зазначив, що скаржником сплачено судовий збір не у повному розмірі, а саме не здійснено сплату судового збору на суму 1600,00 грн.

29. Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на момент винесення ухвали), що і було зроблено Львівським апеляційним господарським судом.

30. Крім того, Суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

31. При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

32. З огляду на викладене, твердження скаржника на обмеження апеляційним судом доступу останнього до правосуддя не знайшли підтвердження, з огляду на що, відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

34. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

35. Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2017 року у справі № 914/1542/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.