Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.05.2021 року у справі №904/4472/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4472/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В. П. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Львова Б. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О. В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" - не з'яв.,

відповідача - приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - Баркова С. Є.,

розглянув касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Комбінат) та товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" (далі- Товариство)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (головуючий суддя - Вечірко І. О., судді Білецька Л. М. і Парусніков Ю. Б. )

та касаційну скаргу Комбінату

на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від
10.12.2020 (суддя Юзіков С. Г. )

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (головуючий суддя - Вечірко І. О., судді Білецька Л. М. і Парусніков Ю. Б. )

зі справи № 904/4472/20

за позовом Товариства

до Комбінату

про стягнення неустойки в розмірі 106 804 903,30 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення з Комбінату неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за прострочення повернення орендованого майна, переданого відповідачу згідно з умовами договору оренди від 01.11.2016 № 912 (далі - Договір), у сумі 106 804 903,30 грн. за період прострочення з 06.07.2018 по 03.08.2020.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комбінату на користь Товариства неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 2 224 970,09 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 15 326,17 грн. ; у решті позову відмовлено.

3. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що з реалізацією свого права на відшкодування вартості втраченого майна позивач втратив право вимагати його повернення в натурі та, відповідно, втратив право на стягнення неустойки, пов'язаної з неповерненням такого майна. В зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України, яка розрахована за період з 25.07.2018 по 03.08.2020, заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

4. Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.12.2020 стягнуто з Комбінату на користь Товариства 187 217,10 грн. витрат на правову допомогу.

5. У прийнятті додаткового рішення, взявши до уваги та дослідивши наявні у справі докази, врахувавши складність справи, її значимість для сторін, з урахуванням задоволення вимог, місцевий суд визнав завищеною ціну годин роботи адвокатів позивача та зменшив суму витрат на правничу допомогу на 30% від частини, яка підлягала задоволенню.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі № 904/4472/20 у частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано; прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог; стягнуто з Комбінату на користь Товариства неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 89 004 086,08 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 613 083,33 грн., витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 919 625 грн.

7. Постанова апеляційної інстанції мотивована наявністю підстав для нарахування позивачем неустойки відповідачу за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020. В частині позовних вимог про стягнення 106 804 903,30 грн. неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди, нарахованої позивачем у порядку частини 2 статті 785 ЦК України, необхідне виключення з наданого позивачем розрахунку суми ПДВ.

8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийнятою за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020): змінено додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020; стягнуто з Комбінату на користь Товариства 156 003,66 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

9. Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що через прийняття апеляційним господарським судом нового рішення у даній справі необхідно змінити розподіл витрат на правову допомогу. З урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача в розмірі 156 003,66 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг

10. Комбінат у касаційній скарзі на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийняту за результатом перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020) просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/4472/20, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від
17.11.2020 залишити в силі.

11. За доводами касаційної скарги Комбінату на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийняту за результатом перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020):

- постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №925/204/19, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 11.12.2019 у справі №904/527/19;

- судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті оскаржуваної постанови були допущені порушення статей 2 та 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки судом було відмовлено новому представнику Комбінату адвокату Корчаці М. В. в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, про ознайомлення з матеріалами справи, протоколом попередніх судових засідань та із записом фіксування судового засідання технічними засобами у справі;

- Центральним апеляційним господарським судом було безпідставно залишено без задоволення заяву представника Комбінату про відвід члена колегії - судді Білецької Л. М.

12. Комбінат у касаційній скарзі на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 просить: скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/4472/20; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката Товариства або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у справі, на 98%.

13. За доводами касаційної скарги Комбінату на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021:

- переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи власне рішення, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 22.02.2021 у справі №922/3439/19;

- суд першої інстанції, нехтуючи правилами статті 129 ГПК України та не врахувавши судову практику Верховного Суду, стягнув з Комбінату на користь Товариства непомірно високу суму витрат на професійну правничу допомогу;

- суд апеляційної інстанції, зменшуючи стягнуту судом першої інстанції суму коштів у рахунок відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, так само не врахував вимог процесуального закону щодо пропорційного розподілу судових витрат.

14. Товариство у касаційній скарзі на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийняту за результатом перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020) просить: скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/4472/20 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства щодо стягнення з Комбінату на користь Товариства неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020 у сумі 17 800 817,22
грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити дані позовні вимоги Товариства; стягнути з Комбінату на користь Товариства судові витрати, пов'язані з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

15. За доводами касаційної скарги Товариства:

- Товариство не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції стосовно неможливості в силу положень Податкового кодексу України включення податку на додану вартість до загальної суми неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 ЦК України за прострочення повернення відповідачем 15-ти двигунів внутрішнього згорання з оренди позивачу. Верховним Судом в аналогічній справі № 904/3315/18 було задоволено вимоги Товариства щодо стягнення з відповідача неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України в повному обсязі, заявленому позивачем при розрахунку відповідної суми, до складу орендної плати Товариство включало суму ПДВ. Перегляд Центральним апеляційним господарським судом преюдиційних висновків Верховного Суду, зроблених у постанові від 24.10.2020 у справі № 904/3315/18 стосовно правомірності та обґрунтованості застосованої позивачем методики розрахунку неустойки на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, - це пряме порушення принципу заборони перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу;

- на висновки Центрального апеляційного господарського суду щодо неможливості включення ПДВ до суми неустойки за частиною 2 статті 785 ЦК України мало прямий вплив рішення об'єднаної палати Касаційного господарського суду від
20.11.2020 у справі № 916/1319/19, яке було прийнято значно пізніше, ніж позивач звернувся із позовом у цій справі № 904/4472/20 та про яке позивач не знав і не міг знати на момент подання позову, оскільки названого рішення об'єднаної палати Касаційного господарського суду ще не існувало. Тобто судом апеляційної інстанції при ухваленні висновків у постанові від 19.04.2021 щодо відмови у включенні ПДВ до суми нарахованої неустойки не було забезпечено дотримання гарантій правової визначеності для Товариства, було порушено конституційний принцип незворотності дії закону у часі.

Доводи, викладені у відзивах на касаційній скарги

16. Товариство у відзиві на касаційну скаргу Комбінату на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийняту за результатом перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020), зазначає, що: аргументи касаційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а також положеннями чинного законодавства України, які були в повному обсязі та належним чином досліджені Центральним апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 19.04.2021; лише в частині вирішення позовних вимог Товариства щодо стягнення неустойки за частиною 2 статті 785 ЦК України в повному обсязі, разом з включеною сумою ПДВ, судом апеляційної інстанції були допущені окремі порушення, а саме - допущено часткову переоцінку преюдиційно встановлених Верховним Судом у справі № 904/3315/18 фактів та обставин, з приводу чого Товариством подано власну касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції від 19.04.2021 у цій справі, - та просить: касаційну скаргу Комбінату на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 залишити без задоволення.

17. Товариство у відзиві на касаційну скаргу Комбінату на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 не погоджується з аргументами відповідної касаційної скарги Комбінату, вважає, що додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 прийняті при повному, всебічному врахуванні обставин справи, відповідно до вимог чинного законодавства, тому такі рішення є вірними по суті і не підлягають скасуванню, та просить касаційну скаргу Комбінату залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

18. Комбінат у відзиві на касаційну скаргу Товариства зазначає, що: постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у частині відмови в задоволенні позовних вимог є законною та обґрунтованою; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, - та просить відмовити у задоволені касаційної скарги Товариства на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 904/4472/20.

Розгляд клопотання Товариства

19.27.07.2021 безпосередньо перед судовим засіданням від Товариства надійшло клопотання, в якому позивач просив відкласти розгляд справи задля уникнення розповсюдження коронавірусу і унеможливлення інфікування колегії суддів і учасників справи, з посиланням на те, що представник позивача має намір взяти участь у слуханні справи особисто, але "сьогодні вранці" у нього з'явилися симптоми, характерні для захворювання на Covid-19, через що він здав аналіз на виявлення коронавірусу.

Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання, оскільки: участь представника сторони у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом; Товариство є юридичною особою, і в разі необхідності могло направити для участі у судовому засіданні іншого повноважного представника; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційних скарг і за відсутності представника сторони.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Щодо рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021.

20.01.11.2016 Товариством (орендодавець) та Комбінатом (орендар) укладено Договір, згідно з умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування майно двигуни внутрішнього згорання CUMMINS КТА-50С, далі - двигуни, які належать орендодавцю, за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, для здійснення діяльності, передбаченої його статутом.

21. На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду п'ятнадцять двигунів марки CUMMINS КТА-50С з відповідними заводськими номерами.

У процесі виконання умов Договору відповідач, користуючись своїм правом, передбаченим Договором, повідомив позивача про зменшення кількості орендованих двигунів та намір здійснити повернення двигунів марки CUMMINS КТА-50С з певними заводськими номерами. Позивач проти повернення двигунів з оренди не заперечував, про що письмово повідомив відповідача.

22. Зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 у справі № 904/8521/17 у спорі між Товариством та Комбінатом, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

У справі № 904/8521/17 судом встановлено, що: відмовившись від користування частиною майна, відповідач його повернення в установленому Договором порядку не здійснив, чим порушив свої договірні зобов'язання та позбавив позивача можливості отримувати доходи від належного йому майна; відповідно до пункту 1.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 строк оренди майна встановлений: листопад 2016 року - грудень 2017 року та є таким, що сплив, і майно, передане у користування відповідачу, підлягає поверненню позивачу.

З урахуванням наведених обставин суд задовольнив вимоги Товариства, розірвав Договір та зобов'язав Комбінат повернути в порядку, визначеному умовами Договору (шляхом передачі майна власними силами та за свій рахунок з оформленням акта приймання-передачі, оформленого датою фактичної передачі на території позивача з оформленням товарно-транспортної накладної та акта виводу з експлуатації) укомплектоване технічними приладами для подальшого використання обладнання, яке було передано в оренду відповідно до Договору.

23.23.02.2018 на виконання рішення суду у справі № 904/8521/17 видано відповідний наказ.

24.19.03.2018 Тернівським ВДВС м. Кривий Ріг відкрито виконавче провадження № 56011451 з виконання наказу суду у справі № 904/8521/17.

25. Фактичне повернення відповідачем орендованого майна відбулося 03.08.2020, що підтверджується доданими до справи актами приймання-передачі майна з оренди.

26. У зв'язку з невиконанням Комбінатом зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна в порядку, визначеному умовами Договору, а також недотриманням інших умов вказаного договору 24.07.2018 Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комбінату (справа № 904/3315/18) та вимагало стягнути з останнього:

- штраф у сумі 2 006 880 грн. (226 днів х 24 години х 370,00 грн. ), нарахований відповідно до умов пункту 3.9 Договору (в редакції додаткової угоди від
30.12.2016 № 1) за період з 19.05.2017 по 31.12.2017 - період перевищення часу очікування двигуна № 33135574 для виконання технічного обслуговування понад одну годину;

- відшкодування за неповернуті двигуни в сумі 67 416 856,65 грн. [170 000
доларів США х 15 двигунів х 26,437983 (курс НБУ гривні до долара США відповідно до сайту http://minfin. com. ua/currency/nbu/ на 05.07.2018)];

- збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 146 776,16 грн. [суму втраченої вигоди (недоотриманої орендної плати) розраховано позивачем за формулою: кількість днів прострочення повернення двигунів х середнє напрацювання двигуна (мотогодини) х розмір орендної плати за одну мотогодину на підставі актів зняття показників лічильників мотогодин, довідок ПрАТ "ПІВНГЗК" про напрацювання орендних двигунів, підписаних актів виконаних робіт)];

- неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 24 949 022,17

грн. за період з 08.01.2018 (31.12.2017 закінчення строку оренди + 7 календарних днів на повернення двигунів, що передбачені пунктом 2.4 Договору) по 05.07.2018 (179 днів), нарахованої позивачем на підставі частини 2 статті 785 ЦК України з урахуванням середнього напрацювання кожного двигуна (мотогодини) за даними 2017року та розміру орендної плати за 1 мотогодину в сумі 242,21 грн. без ПДВ (пункт 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 № 1).

23. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 у справі № 904/3315/18: позов задоволено частково; стягнуто з Комбінату неустойку за несвоєчасне повернення орендованих двигунів за період з 08.01.2018 по
29.05.2018 у сумі 16 492 224,54 грн., вартість неповернутих двигунів у сумі 67 416 856,65 грн., а також штраф у розмірі 1 429 680,00 грн. ; у решті позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 рішення суду першої інстанції у справі № 904/3315/18 скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення вимог шляхом стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни, на яку, за доводами суду апеляційної інстанції, необхідно нарахувати ПДВ у сумі 3 298 444,91 грн., внаслідок чого розмір відповідної неустойки, стягнутої апеляційним судом, склав 19 790 669,45 грн. (16 492 224,54 грн. + 3 298 444,91 грн. ); у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18: постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 67 416 856,65 грн. вартості неповернутих двигунів та 1 429 680 грн. штрафу; у відповідній частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 залишено без змін; скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 19 790 669,45 грн. неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни та прийнято у відповідній частині нове рішення про стягнення з Комбінату на користь Товариства 24 949 022,17 грн. неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни.

27. Звертаючись з позовом у цій справі, позивач посилаючись на положення частини 2 статті 785 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення двигунів з оренди в сумі 106 804 903,30 грн., яка розрахована ним за період прострочення, що не був охоплений судовим рішенням у справі № 904/3315/18, а саме з 06.07.2018 по 03.08.2020.

Нарахування неустойки позивачем проведено виходячи із середнього напрацювання двигуна (мотогодини), розрахованого по кожному окремому двигуну за даними напрацювання за 2017 рік із розрахунку розміру орендної плати за 1 мотогодину 242,21 грн. без ПДВ. Загальна кількість днів прострочення повернення визначена позивачем як 760 днів. Підсумковий розмір неустойки збільшено на суму ПДВ.

28. Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з такого:

- за пунктом 5.9 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 №1) сторони дійшли згоди, що розмір відшкодування за втрачений, знищений, згорілий, зіпсований - не придатний для подальшого використання за призначенням, не повернений, повернений із порушення строків повернення, вказаних у пункті 2.4 Договору, за один двигун становить 170 000 доларів США без ПДВ. Аналіз змісту умов пункту 5.9 Договору дає підстав для висновку, що визначений у ньому обов'язок відшкодування вартості втраченого, знищеного, згорілого, зіпсованого - не придатного для подальшого використання за призначенням, не повернутого, поверненого з порушення строків майна, за своєю правовою природою, є господарською санкцією у вигляді відшкодування збитків (стаття 217 ГК України); це, зокрема, випливає з того, що зазначений пункт договору включено до розділу "відповідальність сторін";

- 24.07.2018 Товариство звернулося з позовом до суду (справа №904/3315/18), яким реалізувало своє альтернативне право на відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого майна, який у відповідній частині задоволено судом у повному обсязі;

- з реалізацією свого права на відшкодування вартості втраченого майна позивач втратив право вимагати його повернення в натурі та, відповідно, втратив право на стягнення неустойки, пов'язаної з неповерненням такого майна;

- тому вимоги позивача в частині стягнення передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України неустойки, яка розрахована за період з 25.07.2018 по 03.08.2020, заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають;

- що ж до вимог у частині стягнення відповідної санкції за період з 06.07.2018 по 24.07.2018, то її нарахування в зазначений період часу є обґрунтованим, оскільки такий період не було охоплено рішенням суду у справі № 904/3315/18, і в зазначений період право позивача вимагати повернення орендованого майна в натурі не було припинено;

- за підрахунками суду, за період прострочення з 06.07.2018 по 24.07.2018, з урахуванням наведених у розрахунку позивача показників, сума неустойки яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2 224 970,09 грн. ;

- при здійсненні підрахунку плата за користування майном (орендна плата) як база для нарахування санкції, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України, визначена судом без урахування ПДВ, оскільки згідно з вимогами податкового законодавства штрафні санкції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

29. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов'язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, визначеному статтею 785 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18;

- важливим при здійсненні оцінки правомірності заявленої вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України, є врахування обставин невиконання зобов'язання орендарем щодо неповернення майна в контексті добросовісності поведінки останнього як контрагента за договором, її впливу на неповернення майна;

- встановлені у даній справі обставини свідчать, що саме результат дій відповідача має наслідком виникнення ситуації, за якої унеможливлювалось повернення орендованого майна позивачу та нарахування неустойки за весь період прострочення повернення орендованого майна;

- фактичне повернення відповідачем орендованого майна відбулося 03.08.2020, що підтверджується доданими до справи актами приймання-передачі майна з оренди;

- тому наявні підстави для нарахування позивачем неустойки відповідачу за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020;

- виходячи з аналізу частини 2 статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість у силу своєї правової природи як міри відповідальності. Тому при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України за несвоєчасне повернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном;

- таким чином, у частині позовних вимог про стягнення 106 804 903,30 грн. неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди, нарахованої позивачем у порядку частини 2 статті 785 ЦК України, слід виключити з наданого позивачем розрахунку суми ПДВ;

- за розрахунком суду апеляційної інстанції, сума неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020 без врахування ПДВ складає 89 004 086,08 грн. ;

- доводи відповідача про те, що сума відшкодування вартості двигунів, передбачена пунктом 5.9 Договору і сплачена відповідачем, є сумою викупу орендованого майна та не може розглядатися як штрафні санкції, спростовуються змістом даної норми договору. Так, аналіз змісту пункту 5.9 Договору свідчить, що сторонами передбачено низку випадків, недотримання умов яких зі сторони орендаря має наслідком виникнення у орендодавця права на стягнення вартості двигунів, які є предметом договору оренди, серед яких неповернення, повернення двигунів з порушенням строків повернення. Відповідна оцінка зазначеному пункту договору надавалася в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18. Вказаним судовим рішенням Верховний Суд підтвердив право Товариства на одночасне стягнення з недобросовісного орендаря штрафу за порушення строку повернення майна з оренди, передбаченого пунктом 5.9 Договору, та неустойки, що визначена частиною 2 статті 785 ЦК України;

- за наведених обставин суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що з реалізацією свого права на стягнення штрафу на суму вартості орендованого майна позивач втратив право вимагати його повернення в натурі і, відповідно, втратив право на стягнення неустойки, пов'язаної з неповерненням такого майна;

- з урахуванням викладеного позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за прострочення повернення орендованого майна в розмірі 89 004 086,08 грн.

Щодо додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від
10.12.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від
19.04.2021.

30.24.11.2020 позивач подав до господарському суду Дніпропетровської області заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у сумі 296 244,40
грн.

Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги на 98 %, з підстав їх неспівмірності з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.

31. Розглянувши докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, взявши до уваги складність даної справи, її значимість для сторін, з урахуванням поданого клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги на 98 %, місцевий господарський суд, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про можливість зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу на 30 % від обґрунтовано нарахованої суми витрат, оскільки таке зменшення відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи.

32. Суд апеляційної інстанції, керуючись частинами 4 та 14 статті 129 ГПК України, врахувавши прийняття апеляційним господарським судом нового рішення у даній справі, дійшов висновку про те, що необхідно змінити розподіл витрат на правову допомогу та, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача в розмірі 156
003,66 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині 1 статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті статті 785 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка за частиною 2 статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених статті 614 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Наведений правовий висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Даний правовий висновок щодо застосування норм права має бути враховано Верховним Судом під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі в силу частини 4 статті 300 ГПК України, оскільки він викладений Верховним Судом у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.05.2021. А з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021, прийняту за результатами перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020, Комбінат звернувся через Центральний апеляційний господарський суд 21.04.2021 (про що свідчить штамп названого апеляційного господарського суду на першій сторінці касаційної скарги Комбінату).

34. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята).

35. Суд апеляційної інстанції встановивши, що: повернення відповідачем орендованого майна відбулося лише 03.08.2020, що підтверджується доданими до справи актами приймання-передачі майна з оренди, дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем неустойки відповідачу за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020 (період прострочення, що не був охоплений судовим рішенням у справі № 904/3315/18), вказавши при цьому, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції в частині наявності підстав для нарахування позивачем неустойки відповідачу за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020 передчасними.

Приймаючи рішення зі справи, суд апеляційної інстанції не встановив з посиланням на встановлені обставини справи підтверджені відповідними доказами наявність вини (умислу або необережності) Комбінату з несвоєчасного повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020. Тобто, частково задовольняючи позовні вимоги зі справи, суд апеляційної інстанції не встановив обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

36. Крім того, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не розглянув клопотання Комбінату, заявлені 19.04.2021 про ознайомлення з матеріалами справи (а. с.77, т.4), про ознайомлення з записом фіксування судових засідань технічними засобами (а. с.86, т.4), про ознайомлення з судовими засіданнями (а. с.95, т.4).

Таким чином, у розгляді даної справи суд апеляційної інстанції припустився порушення наведених приписів статті 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, не здійснив належної оцінки та дослідження доказів у справі.

Тому касаційна скарга Комбінату на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 прийняту за результатами перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.

37. При цьому Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, стосовно того, що виходячи з аналізу частини 2 статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності. Тому при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України за несвоєчасне повернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Такий висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.

38. Доводи касаційної скарги Товариства, викладені у пункті 15 цієї постанови, відхиляються Верховним Судом оскільки: висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 1 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"); при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236); при прийнятті постанови у цій справі судом апеляційної інстанції не було переглянуті преюдиційні висновки Верховного Суду зроблені у постанові від 24.10.2020 у справі № 904/3315/18, а лише було здійснено перерахунок заявленої позивачем розміру неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з
06.07.2018 по 03.08.2020 з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.

Тому касаційна скарга Товариства задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Таким чином, у розгляді даної справи суд апеляційної інстанції припустився порушення наведених приписів статті 236 ГПК щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню як такі, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Водночас згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. З урахуванням наведеного в цій постанові та відповідно до частин 3 , 4 статті 310 ГПК України з урахуванням частини 4 статті 300 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню (з мотивів, наведених у пунктах 35-36 цієї постанови) з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

41. У зв'язку із скасуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 скасуванню підлягає і постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021, прийнята за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від
10.12.2020.

Водночас неможливо погодитися й з висновками суду першої інстанції, покладеними в основу додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від
10.12.2020 у цій справі.

Так, приймаючи згадане додаткове рішення та переглядаючи його в апеляційному порядку, суди попередніх інстанцій не врахували правових позицій Верховного Суду викладеного у постановах від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 та від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 (на які посилається Комбінат у відповідній касаційній скарзі) стосовно того, що:

- суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;

- суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України);

- у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від
28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір;

- таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію співмірності, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд вважає, що за наявності заперечень Комбінату щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням встановлених обставин, у даному випадку присуджений додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 розмір витрат на правову допомогу у сумі 187 217,10 грн. та розмір вказаних витрат, присуджений постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у сумі 156 003,66 грн., не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

При цьому переоцінка доказів понесення судових витрат на правову допомогу, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції встановлених статтею 300 ГПК України.

Тому додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від
10.12.2020 у цій справі також підлягає скасуванню.

42. З урахуванням наведеного у цій постанові Верховний Суд не погоджується з доводами Товариства, викладеними у відзивах на касаційні скарги Комбінату, та погоджується з доводами Комбінату, викладеними у відзиві на касаційну скаргу Товариства.

43. У новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, встановити обставини та оцінити докази, зазначені в цій постанові (пункти 35 і 41), надати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

За результатами нового розгляду має бути здійснений і розподіл усіх судових витрат зі справи, включаючи й судові витрати на правову допомогу.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021, на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021, додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021зі справи № 904/4472/20 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов