Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.05.2021 року у справі №904/4054/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4054/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Вронської Г. О., Студенця В. І.

за участю секретаря судового засідання - Забеліної О. О.

та представників:

Позивача: Панич О. В.

Відповідача: Лахтарин І. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021

(головуючий - Кузнецова І. Л., судді Кощеєв І. М., Чус О. В. )

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020

(суддя - Мілєва І. В. )

у справі №904/4054/20

за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля"

до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

про стягнення 4 219 433,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв'язку з перебуванням судді Губенко Н. М. у відпустці, склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.07.2021, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог

2. Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" (далі- ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля", Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі - АТ "Дніпроважмаш", Відповідач), з урахуванням змінених підстав позову, про стягнення 4 219 433,12 грн невикористаної частини авансу.

3. Позивач, 07.10.2020, направив Відповідачу претензію, в якій повідомив про відмову від контракту та необхідність повернення невикористаної частини авансу, посилаючись на положення ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
18.03.2021, позов задоволено. Стягнуто з АТ "Дніпроважмаш" на користь ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" 4 219 433,12 грн частини авансу. Здійснено розподіл судових витрат.

5. Судові рішення мотивовано тим, що:

- ст. 849 ЦК України передбачена можливість замовника відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку. 07.10.2020 Позивач направив на адресу Відповідача претензію з повідомленням про відмову від його послуг та з вимогою повернути невикористану частину авансу в сумі 4 219 433,12 грн;

- при цьому, Відповідачем не доведено суду факту використання ним авансу у повному обсязі, водночас відсутні підстави для вирахування з суми авансу витрат, понесених Відповідачем за зберігання, охорону і утримання заводського випробувального комплексу, оскільки до складу сум, на які має розраховувати

підрядник, у разі відмови замовника від договору підряду, на підставі п.4 ст. 849 ЦК України, входить плата за виконану частину підрядних робіт та сума збитків, завданих таким розірванням, а стягнення витрат підрядника, які безпосередньо не пов'язані з виконанням цих робіт може бути предметом окремого позову;

- крім того, суди вказали на відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки вимоги та підстави позову у даній справі, не є тотожними з вимогами та підставами позову, заявленими у справі №904/5265/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

7. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та посиланням на те, що судами попередніх інстанцій порушено положення ч. 4 ст. 849 ЦК України та не враховано правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від
10.05.2018 у справі № 916/1591/17, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від
15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19. При цьому, скаржник вказує на неналежне дослідження судами підстав для застосування положень ч. 4 ст. 849 ЦК України.

8. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на п. 4 частини 2 статті 287 ГПК України, та зазначає, що судові рішення у справі не відповідають положенням ст. 236 ГПК України, оскільки є необґрунтованими. Так, скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень ст.ст. 193, 225 ГК України, ст.ст. 22, 843, 849, 653, 947 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 77, 78, 79, 86, 98, 99 ГПК України. При цьому скаржник вказує, що судами не було належним чином досліджено обставин щодо виконання Відповідачем зобов'язань за контрактом, а саме, що стосується обсягів виконання, зокрема за етапом № 4. Крім того, необґрунтованими є висновки апеляційного суду щодо неодноразового повідомлення Позивачем Відповідача про відмову від контракту

9. Також, скаржник зазначає про неналежне дослідження судами доказів понесення Відповідачем витрат за контрактом, розмір яких перевищив суму контракту, а також, на необґрунтоване відхилення судами клопотання про призначення експертизи, що є підставою для скасування судового рішення, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому Позивач посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених Відповідачем у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух справи у касаційному суді

11. Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Дніпроважмаш". Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.06.2021.

12. У судовому засіданні суду касаційної інстанції 15.06.2021 оголошувалась перерва до 26.07.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.02.2010 між ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" (замовник) та ВАТ "Дніпроважмаш" (виконавць) укладено контракт на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 (далі - контракт), відповідно до п.1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботу "створення робочих місць для проведення заводських випробувань агрегатів стартового обладнання та стаціонарного стенда зборки головного блока КРК "Циклон-4" до їх поставки на космодром "Алкантара" на території виконавця, згідно з доповненням № 2 до даного контракту. Замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх.

14. Згідно з п. п.1.3. контракту етапи та строки виконання робіт передбачені календарним планом (додаток № 2). Підставою для укладення контракту є контракт № ACS-22/2009 від 14.09.2009, укладений між ДП "КБ "Південне" та БК "АЦС".

15. В п. п.2.1., 2.7. контракту сторони узгодили, що передбачені контрактом роботи, виконуються виконавцем у повній відповідності з технічним завданням на виконання робіт № Циклон-4.12.8854.155 ТЗ. НТП, обладнання та інші матеріальні цінності, придбані або виготовлені згідно з контрактом, є власністю замовника.

Виконавець забезпечує належне зберігання НТП та інших матеріальних цінностей до отримання розпорядження замовника про порядок їх використання. Розголошення результатів, отриманих в ходів створення НТП (книги, монограми, брошури, статті, комп'ютерні програми та інше), потребує обов'язкового погодження.

16. Згідно з п.2.11. при розірванні контракту з ініціативи замовника він відшкодовує виконавцю фактичні витрати на день розірвання. При розірванні контракту по ініціативі виконавця він відшкодовує замовнику збитки, понесені замовником від розірвання контракту.

17. П. п.3.1., 3.2. контракту, в редакції протоколу розбіжностей, передбачено, що договірна вартість робіт становить 20 646 456 грн, крім того податок на додану вартість 4 129 291,20 грн, всього з податком на додану вартість в сумі 24 775
747,20 грн. Замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 80 процентів від вартості робіт по кожному етапу, на підставі виставленого виконавцем рахунку. Залік сплаченого авансу здійснюється при розрахунках за кожен етап робіт.

18. Відповідно до п.3.3 контракту датою виконання робіт по контракту вважається дата підписання замовником акта здачі-приймання.

19. Згідно з п.3.4. контракту розрахунки за виконані роботи здійснюються за договірними цінами поетапно через відповідні рахунки в банківських установах у триденний строк від дати підписання акта здачі-приймання відповідного етапу та після надходження грошових коштів від Генерального замовника.

20. П.3.5 контракту передбачено, що проект договірної ціні виконавець подає на погодження замовнику. До проекту додається калькуляція структури договірної ціни з розшифровкою витрат по статтях видатків.

21. Відповідно до п. п.3.6., 3.10. контракту облік фактичних витрат виконавець здійснює за окремим замовленням. Калькуляція, планування та облік собівартості робіт, здійснюється у відповідності з діючим законодавством з урахуванням "Методичних рекомендацій відносно застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" при визначенні кошторисної вартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001 №47.

22. П. 4.1., 4.2., 4.3. контракту узгоджено, що приймання робіт здійснюється у відповідності до вимог ТЗ замовника. Акт здачі-приймання (в тому числі співвиконавців) та звітні матеріали за виконаний етап або роботу в цілому виконавець надає замовнику за 10 днів до обумовленого в календарному плані строку. Замовник протягом 10 робочих днів після приймання робіт відповідного етапу направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову від приймання робіт.

23. Згідно з п.8 контракт вступає в дію з дня його підписання та діє до
31.12.2011.

24. Протягом дії договору сторонами було укладено низку додаткових угод про продовження строку дії контракту та введення в дію нових редакцій календарного плану та відомостей виконання робіт по контракту, зокрема, додаткові угоди № 1 від 23.12.2011, №2 від 09.10.2012, № 3 від 29.12.2012, № 4 від 27.12.2013, № 5 від 05.09.2014, № 6 від 07.04.2015 та №7 від 30.05.2015.

25. Відповідно до додаткової угоди № 7 від 30.05.2015 сторони ввели в дію нову редакцію календарного плану та відомості виконання робіт, за якими роботи мали бути завершені до 15.12.2015.

26. На виконання умов контракту Позивач перерахував Відповідачу 19 000 000,00
грн. авансових платежів, що підтверджується платіжними дорученнями: № 2771 від
18.05.2010 на суму 9 000 000 грн, № 2987 від 20.05.2010 на суму 1 000 000грн, № 6090 від 23.09.2010 на суму 3 000 000грн, №7328 від 10.11.2010 на суму 1 000
000грн, № 7673 від 25.11.2010 на суму 1 000 000грн, №2840 від 13.05.2011 на суму 4 000 000 грн.

27. Відповідач виконав роботи на суму 19 171 840,04 грн, про що свідчать акти здачі-приймання науково-технічної продукції, підписані сторонами та скріплені їх печатками: № 1 від 23.08.2012 (1 етап робіт) на суму 2 094 618,69 грн, № 2 від
29.03.2013 (2 етап робіт) на суму 10 638 934,65 грн, №3 від 26.06.2013 (3 етап робіт) на суму 6 113 112,60 грн, №4 від 31.08.2015 (4.3.1., 4.3.2. підетапи робіт) на суму 325 174,10 грн.

28. Позивач здійснив оплату за виконання робіт по контракту за 1,2,3 етапами робіт в сумі 4 391 273,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 7102 від 27.09.2012 на суму 488 046,15 грн, № 2220 від 29.03.2013 на суму 2 000

000,00 грн, №4028 від 12.06.2013 на суму 478 871,77грн, №8404 від 18.11.2013 на суму 1 424 355,24грн.

29. Загальна сума сплачених ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" по контракту коштів складає 23 391 273,16 грн (19 000 000 грн. авансових платежів + 4 391 273,16 грн оплати по актах).

30. Невикористана частина одержаного відповідачем авансу становить 4 219 433,12
грн (23 391 273,16-19 171 840,04 = 4 219 433,12).

31.02.02.2019 Позивач направив Відповідачу претензію від 01.02.2019, в якій повідомив, що ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" прийнято рішення про відмову від подальшого виконання контракту, у зв'язку із чим, вимагав повернути невикористану частину авансу в сумі 4 219 433,12 грн.

Направлення на адресу Відповідача претензії підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 02.02.2019.

32.05.02.2019 Позивач направив на адресу Відповідача претензію від 04.02.2019, в якій повідомив про прийняття ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К.

Янгеля" рішення про відмову від подальшого виконання контракту та його розірвання і вимагав повернути невикористану частину авансу, зважаючи на невиконання Відповідачем етапів №4-6 календарного плану. Направлення підтверджено копією опису вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від
05.02.2019.

33. Відповідач невикористану частину авансу в сумі 4 219 433,12 грн не повернув, що стало причиною звернення ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" з позовом у даній справі.

Позиція Верховного Суду

34. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі (з урахуванням пояснень до неї), заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, а в частині підстави передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з наступного.

35. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

36. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

37. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

38. Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

39. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтями 525, 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

40. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 ГК України).

41. Правовідносини між сторонами виникли на підставі контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу, відповідно до якого Позивач доручив, а Відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати роботу "створення робочих місць для проведення заводських випробувань агрегатів стартового обладнання та стаціонарного стенда зборки головного блока КРК "Циклон-4" до їх поставки на космодром "Алкантара" на території виконавця. Позивач зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх.

42. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду та з огляду на статтю 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

43. Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

44. Згідно зі статтею 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

45. Суди встановили, що невикористана частина одержаного Відповідачем авансу становить 4 219 433,12 грн.

46. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

47. Разом з цим, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України. Так, згідно частини четвертої вказаної статті, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

48. Отже, частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

49. Судами встановлено, що Позивач неодноразово направляв на адресу Відповідача претензії, в яких повідомляв про відмову від контракту та вимагав повернути невикористану частину авансу у розмірі 4 219 433,12 грн. Підставами для направлення претензій Позивачем стало невиконання Відповідачем зобов'язань за етапами №4-6 календарного плану виконання робіт. Разом з цим, Позивач посилаючись на положення ч. 4 ст. 849 ЦК України, 07.10.2020 направив на адресу Відповідача претензію з повідомленням про відмову від контракту та просив повернути невикористану частину авансу.

50. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, належним чином дослідивши обставини справи та докази подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, зокрема і щодо наявності підстав для відмови від контракту, суди дійшли висновку про припинення зобов'язань за контрактом, внаслідок його розірвання шляхом відмови Позивача від контракту. Водночас, судами встановлено, що Відповідачем не використано частину авансу у розмірі 4 219 433,12 грн, яку останнім не повернуто Позивачу, отже, суди дійшли до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

51. Судами обґрунтовано, з посиланням на положення ст.ст. 74, 76 ГПК України, відхилено доводи Відповідача щодо виконання ним більшої частини робіт за етапом № 4 контракту, оскільки сторонами не підписувався акт здачі -приймання вказаних робіт.

52. Щодо доводів Відповідача про понесення ним витрат на зберігання, охорону і утримання заводського випробувального комплексу, вказані доводи відхилено судами, оскільки, обставини щодо розміру цих витрат Відповідачем не доведено судам належними і допустимими доказами.

53. Вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій Суд вважає належним чином обґрунтованими та правильними, а тому погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позову, та вважає безпідставними доводи касаційної скарги про порушення судами положень ст.ст. 193, 225 ГК України, ст.ст. 22, 843, 849, 653, 947 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 77, 78, 79, 86, 98, 99 ГПК України, оскільки судами було належним чином досліджено докази у справі та надано їм належну правову оцінку.

54. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Судові рішення у справі Відповідачем оскаржуються з підстав передбачених п.п. 1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України.

56. Посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України скаржник зазначає про застосування судами норми права, ч. 4 ст. 849 ЦК України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 916/1591/17, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17; від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19.

57. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

58. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

59. Зі змісту зазначених скаржником у касаційній скарзі постанов, Суд вбачає, що наведені в них висновки стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

60. Як вбачається з постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 916/1591/17, предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення невикористаної частини авансу за договором підряду. Позов обґрунтовано тим, що Позивач, як замовник, за договором підряду сплатив Відповідачу (підряднику) аванс у розмірі 9 900 000 грн. Відповідачем були виконані роботи на суму 6 427 976,27 грн.

Залишок авансу, що не освоєний Відповідачем, становить 3 472 023,73 грн. Судами було відмовлено у позові. Верховний Суд скасував судові рішення у справі та направив справу на новий розгляд, з посиланням не з'ясування всіх необхідних істотних обставин справи. Зважаючи, що справу направлено на новий розгляд, спір у справі остаточно не вирішено, отже, не можна вважати остаточним формування правового висновку у справі, оскільки за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі (аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 916/1886/18 та від 26.05.2020 зі справи № 922/2776/19).

61. Справу № 910/3802/19 Верховний Суд, постановою від 28.01.2020, також, як і у попередньому випадку, направив на новий розгляд до суду першої інстанції, зважаючи на неповне встановлення обставин справи та неналежне дослідження доказів у справі. Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості по оплаті виконаних підрядних робіт.

62. Отже, вказані справи не є релевантними до справи, що зараз розглядається Верховним Судом, оскільки судові рішення в них прийняті за різних встановлених судами обставин справи.

63. Щодо постанов у справах № 910/13332/17 та № 910/21154/17 предметом спору у даних справах є стягнення попередньої оплати за договором підряду, у зв'язку з відмовою замовника від договору підряду. Тобто, правовідносини у вказаних справах є подібними до правовідносин у даній справі. У зазначених справах суди дійшли висновку про наявність підстав для повернення попередньої оплати за договорами підряду. Суди, зокрема, посилались на ч. 4 ст. 849 ЦК України, та зазначали, що вказана норма передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. При цьому, суди зауважували, що предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

64. Судові рішення у справі не містять посилання на вказані постанови, разом з цим, Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій було прийнято з врахуванням правових висновків щодо застосування положень ч. 4 ст. 849 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 910/13332/17 та № 910/21154/17.

65. Згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

66. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Дніпроважмаш" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

67. Крім того, підставами касаційного оскарження судових рішень скаржником було визначено п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України. Так, посилаючись на вказані положення Кодексу скаржник вказує на необґрунтоване відхилення судами клопотання про призначення експертизи, щодо питання визначення розміру витрат Відповідача по виконанню контракту.

68. Вказані доводи відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на наступне.

69. Частиною 1 статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

70. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

71. За змістом Статтею 86 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими Статтею 86 ГПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

72. Отже за змістом наведених положень процесуального закону призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

73. При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

74. З урахуванням зазначеного, суди розглянувши клопотання Відповідача, зазначили, що стягнення збитків, завданих розірванням договору, або ж, як зазначає Відповідач, фактично понесених витрат по утриманню заводського випробувального комплексу, є предметом окремого спору. В межах справи, що розглядається, Відповідач зустрічний позов з відповідними вимогами не подавав.

Тобто, на теперішній час, дослідження питань, які Відповідач просить поставити на вирішення експерта, не входить до предмета доказування у справі №904/4054/20.

Отже, суди обгрунтовано відмовили у задоволенні клопотання Відповідача про призначення експертизи.

75. Водночас, Суд враховує, що за змістом пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

76. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частини 3 статті 310 ГПК України.

77. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, таке як недослідженя судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

78. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв'язку з чим такі доводи як неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.

79. Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення. До того ж доводи касаційної скарги, які стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції, з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.

80. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження в цій частині підстав касаційної скарги, в іншій частині підстав касаційного оскарження судового рішення, скарга є необґрунтованою, отже рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

82. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частині 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

83. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційне провадження у справі № 904/4054/20 за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 залишити без змін.

Розподіл судових витрат

84. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішення немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від
18.03.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
23.11.2020 у справі № 904/4054/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 у справі № 904/4054/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 у справі № 904/4054/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Г. О. Вронська

В. І. Студенець