Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/510/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 (судді: Склярук О.І., Геза Т.Д., Будко Н.В.) та ухвали Господарського суду Луганської області від 05.12.2017 (суддя Рябцева О.В.) у справі № 913/510/16

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

до Комунального підприємства "Попаснянський районний водоканал",

за участю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

про стягнення 56 691 147,54 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.05.2016 (суддя Якушенко Р.Є.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання") до Комунального підприємства "Попаснянський районний водоканал" (далі - КП "Попаснянський районний водоканал") про стягнення 56 691 147,54 грн задоволено частково. Стягнуто з КП "Попаснянський районний водоканал" на користь ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323269060 у філії ЛОУ АТ "Ощадбанк", МФО 304665, код 31443937, заборгованість за спожиту активну електроенергію за зобов'язаннями липня 2015 року - березня 2016 року (включно) в сумі 54 705 149,98 грн; на поточний рахунок № 26006304703374 у філії ЛОУ АТ "Ощадбанк" у м. Сєвєродонецьку, МФО 304665, код 31443937, заборгованість за перетоки реактивної електроенергії за зобов'язаннями липня 2015 року-березня 2016 року (включно) в сумі 429 735,67 грн, 3 % річних в сумі 475 949,96 грн за період прострочення із 12.08.2015 по 22.03.2016 окремо за кожним рахунком, інфляційні втрати в сумі 835 994,22 грн за зобов'язаннями липня-грудня 2015 року за період прострочення серпень 2015 року-січень 2016 року окремо за кожним рахунком, витрати зі сплати судового збору в сумі 205 809,20 грн. У частині стягнення боргу за спожиту активну електроенергію в березні 2016 року у сумі 50 000,00 грн провадження у справі припинено. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 295,21 грн та інфляційних нарахувань у сумі 194 022,50 грн відмовлено.

На виконання зазначеного судового рішення Господарським судом Луганської області 16.06.2016 видано відповідний наказ зі строком пред'явлення його до виконання до 16.06.2017.

09.10.2017 КП "Попаснянський районний водоканал" звернулося до Господарського суду Луганської області в порядку, передбаченому статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016 і про арешт коштів боржника від 21.09.2017. В обґрунтування цієї скарги скаржник посилався на те, що 02.10.2017 при спробі проведення банківської операції за розрахунковими рахунками № 26005656810701, № 26006656810700, відкритими в АТ "УкрСиббанк", боржник дізнався про накладення арешту на ці розрахункові рахунки на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження № 51706697 із примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 16.06.2016 у справі № 913/510/16. При цьому боржник зазначив, що постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його адресу не надходило, внаслідок чого він був позбавлений права на оскарження дій державного виконавця та можливості вжити заходи для добровільного виконання виконавчого провадження у визначений законом строк, що призвело до збільшення суми виконавчого збору. Такі дії державної виконавчої служби, на думку скаржника, є неправомірними, у зв'язку з чим оскаржені постанови має бути скасовано.

Одночасно зі скаргою боржником подано заяву про відновлення пропущеного строку на подання скарги.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.12.2017 скаргу КП "Попаснянський районний водоканал" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Визнано недійсною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. про арешт коштів боржника від 21.09.2017. У решті скаргу залишено без задоволення.

Місцевий господарський суд, мотивуючи ухвалу, виходив із того, що державним виконавцем у цьому випадку було допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", а саме не надіслано боржникові постанову про відкриття виконавчого провадження, що призвело до порушення прав КП "Попаснянський районний водокнал" у виконавчому провадженні та позбавило його можливості самостійно виконати судове рішення (повністю або частково). Водночас суд установив, що державний виконавець не надсилав боржникові і постанов про накладення арешту на кошти боржника.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 ухвалу Господарського суду Луганської області від 05.12.2017 залишено без змін із тих же підстав.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 05.12.2017, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні скарги КП "Попаснянський районний водоканал" у повному обсязі.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі скаржник зазначає порушення норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що при винесенні спірних постанов він не порушував положень Закону України "Про виконавче провадження", та акцентуючи на відсутності поважних причин пропуску боржником строку, встановленого статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, на звернення зі скаргою на дії виконавчої служби.

У відзиві на касаційну скаргу КП "Попаснянський районний водоканал" просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржені ухвалу і постанову у справі залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Посилання скаржника на те, що причини пропуску строку на оскарження КП "Попаснянський районний водоканал" дій державної виконавчої служби не були поважними, не можуть бути підставою для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки поняття поважності причин пропуску строку є оціночним, суд вирішує це питання за наслідками дослідження відповідних доводів і наданих на їх підтвердження доказів, що і було зроблено місцевим господарським судом при вирішенні питання щодо прийняття скарги боржника на дії державної виконавчої служби.

Водночас визнається необґрунтованим і довід касаційної скарги про дотримання державним виконавцем у даному випадку вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, як було встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, державною виконавчою службою у порушення положень статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) постанову про відкриття виконавчого провадження у встановленому порядку стягувачу і боржнику направлено не було, що позбавило можливості КП "Попаснянський районний водоканал" самостійно виконати рішення (повністю або частково); крім того, не було направлено боржникові і постанов про арешт коштів на його рахунках всупереч вимогам статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час прийняття спірної постанови про арешт коштів).

Водночас аргументи, наведені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, на думку колегії суддів, обґрунтованими, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Задовольняючи частково скаргу боржника на дії державної виконавчої служби, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із недотримання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні судового рішення у цій справі та порушення у зв'язку із цим прав та законних інтересів боржника.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що із наданих Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копій матеріалів виконавчого провадження № 523/5 (номер виконавчого провадження за Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень 51706697) убачається, що постановою державного виконавця від 21.07.2016 було відкрито виконавче провадження № 51706697.

В пункті 2 цієї постанови зазначено про самостійне виконання боржником постанови протягом 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови, а у пункті 6 - про можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, за ідентифікатором доступу, наведеним у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 09.08.2016 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржникові у межах суми звернення стягнення 56 652 639,03 грн.

13.09.2016 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 5 665 263,90 грн.

На запит державного виконавця від 21.07.2016 № 20305228 до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих КП "Попаснянський районний водоканал", надійшла відповідь про наявність у боржника відкритих рахунків в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві та у Луганській філії ПАТ КБ "Приватбанк".

Постановою державного виконавця від 13.09.2016 накладено арешт на кошти, розміщені на всіх рахунках в АТ Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві та ум Луганській філії ПАТ КБ "Приватбанк" у межах суми 62 317 902,93 грн.

Цю постанову було надіслано зазначеним банкам (супровідний лист від 13.09.2016 № 523/5-20.1).

Суди попередніх інстанцій також установили, що боржник звертався до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням від 01.11.2016 № 03/1353 про зняття арешту з грошових коштів у сумі 2 172,40 грн, накладеного в межах виконавчого провадження № 51706697, втім результати розгляду такого клопотання в долучених до справи копіях матеріалів виконавчого провадження відсутні.

24.01.2017 державний виконавець звернувся із запитом № 24560048 до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих КП "Попаснянський районний водоканал", на який надійшла відповідь від 24.01.2017 № 1022821241 про наявність у боржника додатково відкритих рахунків в АБ "Укргазбанк".

Постановою державного виконавця від 16.03.2017 накладено арешт на грошові кошти, розміщені на всіх рахунках в АБ "Укргазбанк" у межах суми 62 317 902,93 грн, яку прийнято АБ "Укргазбанк" до виконання та накладено арешт на рахунки.

За змістом відповіді від 30.08.2017 № 1028615539 на запит державного виконавця від 30.08.2017 № 30551519 про номери рахунків, відкритих боржником, останній має відкриті рахунки у філії Луганське обласне управління АТ "Ощадбанк" та АТ "УкрСиббанк".

Постановою державного виконавця від 21.09.2017 накладено арешт на грошові кошти, розміщені на всіх рахунках в філії Луганське обласне управління АТ "Ощадбанк" та АТ "УкрСиббанк" у межах суми 62 317 902,90 грн, яку банківською установою прийнято до виконання, та накладено арешт на рахунки.

Державним виконавцем 10.10.2017 винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 276,56 грн.

Проте як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, державний виконавець не направляв боржникові ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні зазначених постанов про арешт коштів. При цьому надавши оцінку наявним у справі документам, зокрема супровідним листам, на які державна виконавча служба послалася як на доказ направлення цих постанов, суди відхилили їх як такі, що не доводять факту скерування державною виконавчою службою документів виконавчого провадження у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження"; інших доказів суду надано не було і матеріали справи не містять.

Водночас господарські суди попередніх інстанцій установили, що в межах виконавчого провадження на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні наказу Господарського суду Луганської області від 16.06.2016 у справі № 913/510/16 банківськими установами з арештованих рахунків боржника на погашення заборгованості було перераховано на рахунок стягувача грошові кошти у сумі 1 074 605,89 грн.

Крім того, як було установлено судами попередній інстанцій, боржник самостійно перерахував грошові кошти на погашення стягнутої згідно з судовим рішенням у цій справі заборгованості, зокрема з рахунків, відкритих в АБ "Укргазбанк" та АТ "УкрСиббанк". При цьому суди з'ясували, що на погашення заборгованості також зараховано 429 735,67 грн (платіж від 10.01.2017) та 1 517 753,28 грн (платіж від 18.07.2017).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі - Закон України № 606-ХІV), чинного на час відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина 1 статті 6 Закону України № 606- ХІV).

Статтею 25 Закону України № 606- ХІV (у відповідній редакції) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За змістом статті 31 Закону України № 606-ХІV (у відповідній редакції) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Разом із тим, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), статтею 2 якого передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 2 статті 13 Закону України № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною 7 статті 26 цього Закону.

При цьому за змістом статті 56 зазначеного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення (стаття 28 Закону України № 1404-VIII).

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, урахувавши наведені положення законодавства, господарські суди попередніх інстанцій установили, що державний виконавець при виконанні наказу господарського суду у цій справі діяв не у межах та у спосіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження", і допустив порушення прав та інтересів боржника - КП "Попаснянський районний водоканал" у спірному виконавчому провадженні. Як установлено судами попередніх інстанцій, державний виконавець не направляв боржникові документів виконавчого провадження, як це передбачено вимогами наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", зокрема постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016, що позбавило боржника можливості самостійно виконати рішення (повністю або частково). Крім того, суди установили, що державний виконавець не направляв боржникові й інших документів виконавчого провадження (постанови про арешт коштів боржника).

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень і законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, має відбуватися із дотриманням вимог закону, з урахуванням засад виконавчого провадження (верховенства права; законності; гласності та відкритості виконавчого провадження тощо), прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, чого у даному випадку (як установили суди) здійснено не було, колегія суддів погоджується із висновками господарських судів про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги КП "Попаснянський районний водоканал" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстави для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника відсутні, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 і ухвалу Господарського суду Луганської області від 05.12.2017 у справі № 913/510/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак