Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2018 року у справі №905/2597/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/2597/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Болінського С.С. (адвокат, ордер),

відповідача - Ієговської Ю.В. (адвокат, дов. від 23.05.2018),

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод"

на рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 (суддя Мельниченко Ю.С.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2018 (судді: Геза Т.Д., Будко Н.В., Склярук О.І.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" (далі - ПАТ "ВТБ БАНК") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" (далі - ТОВ "Дружківський фарфоровий завод") заборгованості в сумі 4 757 524,87 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 2 182 229,08 грн; 195 131,20 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 6 068 226,16 грн; і 162 709 591,24 грн, із них: 134 586 439,91 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 1 969 239,30 грн - строкова заборгованість зі сплати процентів, 25 871 562,28 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів; 4 701 473,83 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 156 519,03 грн, - прострочена заборгованість зі сплати процентів; 192 753,91 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 5 994 296,75 грн, - прострочена заборгованість зі сплати процентів; 18 035,13 грн - 3 % річних за прострочення повернення кредиту; 94 469,73 грн - 3 % річних за прострочення сплати процентів; 56 051,04 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 25 710,05 грн, 2 377,29 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 73 929,40 грн, 117 100,69 грн - інфляційні втрати у зв'язку з простроченням сплати кредиту в гривні; 52 744,20 грн - інфляційні втрати у зв'язку із простроченням сплати процентів за користування кредитом у гривні.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 15.07.2011 № 19/2011.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2018, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 134 586 439,91 грн простроченої заборгованості за кредитом, 1 969 239,30 грн строкової заборгованості зі сплати процентів, 25 871 562,28 грн простроченої заборгованості зі сплати процентів; 4 701 473,83 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 2 103 016,26 грн, - прострочену заборгованість зі сплати процентів; 192 753,91 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 5 956 596,40 грн, - прострочену заборгованості зі сплати процентів; 18 035,13 грн - 3 % річних за прострочення повернення кредиту; 92 883,69 грн - 3 % річних за прострочення сплати процентів; 3 % річних за прострочення сплати процентів у сумі 56 051,04 рос. рублів, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 24 727,86 грн; 3 % річних за прострочення сплати процентів у сумі 2 377,29 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 72 458,32 грн, втрати від інфляції у зв'язку з простроченням сплати кредиту в гривні в сумі 102 326,74 грн, втрат від інфляції у зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом у гривні в сумі 29 583,69 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача у задоволеній частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення прострочених відсотків за користування кредитними коштами у сумі 10 028 852 грн, справу в цій частині передати на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини 1 статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та порушення вимог статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), наголошуючи на тому, що:

1) 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони у договорі не передбачили іншого розміру процентів річних,

2) у порушення вимог статті 625 ЦК суд ухвалив рішення про стягнення з відповідача суми встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;

3) банк не має закріпленого законодавством права на нарахування та стягнення 3 % річних та інфляційних витрат як додаткової міри відповідальності, які, в свою чергу, нараховано за невиконання позичальником зобов'язань за тілом кредиту, на якого (позичальника) поширюється дія Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції";

4) у повідомленні, отриманому відповідачем, банк не заявляв вимоги про сплату 3 %, за відсутності якої позовна заява не може бути розглянута;

5) суд неправомірно відмовив у призначенні судово-економічної експертизи;

6) суд неповно встановив обставини, які мають значення для розгляду справи, дослідження та оцінки доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.07.2011 між ПАТ "ВТБ Банк" (банк) і ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" (позичальник) укладено кредитний договір № 19/2011 (далі - Договір), за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 7789 000,00 євро, а позичальник - прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 14.07.2016, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі, на умовах та у строки/терміни, визначені Договором.

До Договору було внесено зміни шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 1.1 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21) банк на умовах Договору зобов'язується надати позичальникові кредит у виді відкличної мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії в сумі 134 586 439,91 грн за графіком, визначеним Договором.

Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та у строки/терміни, визначені Договором, але не пізніше 08.04.2018, а також сплатити плату за кредит і виконати інші зобов'язання в повному обсязі, на умовах та у строки/терміни, визначені Договором.

Банк надає позичальнику кредит у гривні, євро та російських рублях у межах ліміту кредитування за умови, що загальна сума заборгованості за кредитом та грошового зобов'язання банку за акредитивом та Договором, незалежно від валют кредитування, не перевищує суми, еквівалентної діючому ліміту кредитування за офіційним курсом НБУ на день надання кредиту (пункт 1.1.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21) платежі з погашення боргових зобов'язань мають бути здійснені в повному обсязі та вважаються своєчасно здійсненими, якщо сума платежу надійшла на відповідні рахунки банку, зазначені в пункті 11.1 Договору, у повному обсязі та у термін/строки, визначені Договором. Якщо день, на який припадає цей термін, не є банківським днем, платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня. При цьому плата за кредит нараховується банком та сплачується позичальником за весь період фактичного користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.6 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21) погашення боргових зобов'язань позичальника здійснюється у такій черговості:

- прострочена плата за користування кредитом;

- прострочена комісійна винагорода (за її наявності);

- строкова плата за користування кредитом;

- строкова комісійна винагорода (за її наявності);

- прострочена заборгованість за кредитом;

- витрати банку, пов'язані з одержанням виконання за борговими зобов'язаннями та зверненням стягнення на заставлене майно;

- пеня за прострочення плати за користування кредитом (за її наявності);

- пеня за прострочення заборгованості за кредитом (за її наявності);

- договірні санкції та штрафи (за їх наявності).

Зазначену черговість може бути змінено банком шляхом направлення письмового повідомлення позичальнику в порядку, передбаченому пунктом 9.2 Договору. Зміни щодо черговості погашення боргових зобов'язань набувають чинності з моменту відправлення зазначеного письмового повідомлення. Умови цього пункту Договору щодо зміни черговості погашення боргових зобов'язань не є односторонньою зміною умов Договору, а передбачають можливість визначення/зміни черговості погашення боргових зобов'язань на розсуд банка, що охоплюється домовленістю сторін Договору.

Розділом 3 Договору встановлено плату за кредит, порядок нарахування та сплати.

Згідно з пунктом 3.1.1 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21) плата за користування кредитом визначається у виді процентів, розмір яких є фіксованим і встановлюється таким чином:

Плата за користування кредитом у гривнях встановлюється в розмірі 8,5 % річних.

За наявності простроченої заборгованості за Договором плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 19,78 % річних у разі настання будь-якої з подій, що відбудеться раніше:

- із 6-го календарного дня наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або простроченої плати за користування кредитом у гривнях, передбачених Договором;

- із 11-го календарного дня наявності простроченої плати за користування кредитом в євро та/або російських рублях, передбаченої Договором.

Із дня, наступного за днем, в який відбулося погашення простроченої заборгованості у відповідній валюті, плата за користування кредитом встановлюється 8,5 % річних.

За змістом пункту 3.1.2 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21) нарахування плати за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь строк користування кредитом, починаючи із дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення, із розрахунку факт/365. Плата за користування кредитом нараховується банком 24 числа кожного місяця, в останній день кожного місяця та у термін, зазначений в пункті 1.1 Договору, або у разі розірвання Договору - в день повернення кредиту в повному обсязі.

Умовами пункту 3.1.3 Договору з усіма змінами та доповненнями передбачено випадки застосування підвищеного розміру процентів за користування кредитом.

Згідно з пунктом 3.1.3.4 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21) починаючи з 10.04.2017 і в подальшому плата за користування кредитом, нарахована за період із 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця (включно), сплачується щомісяця з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця (включно).

У разі настання строків здійснення погашення боргових зобов'язань та/або у разі порушення позичальником зобов'язань із погашення боргових зобов'язань, та/або у разі дострокового погашення боргових зобов'язань (за винятком умови, зазначеної в пункті 4.4.4 Договору) та в інших випадках, передбачених Договором, застосувати право договірного списання коштів із поточного(них) та/або вкладних (депозитних) рахунків позичальника, відкритого(тих) та/або який(які) буде (будуть) відкритий (ті) в ПАТ "ВТБ БАНК", на рахунки обліку/сплати боргових зобов'язань в сумі фактичної заборгованості позичальника. Позичальник надає банку право договірного списання коштів шляхом підписання договору (пункт 4.2.2 Договору у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21).

Банк має право здійснити договірне списання коштів позичальника у національній валюті України або в іноземній валюті та за рахунок таких коштів, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством України; купити, продати або обміняти іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за курсом, що встановлений банком відповідно до чинного законодавства України, для отримання валюти, необхідної для виконання боргових зобов'язань та/або виконання умов пункту 4.2.4.4 Договору. При цьому всі витрати, пов'язані із купівлею, продажем або обміном іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, обов'язкові платежі за такими операціями та всі інші пов'язані із цим витрати покладаються на позичальника.

Відповідно до пункту 4.2.5 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21) у разі виникнення будь-якої несприятливої події, визначеної статтею 5 Договору, за винятком події, зазначеної в пункті 5.1.7 Договору, банк набуває право вимагати від позичальника достроково погасити боргові зобов'язання у повному обсязі, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення пункту 1.1 Договору, виконати таку вимогу банку і погасити боргові зобов'язання в повному обсязі у строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів із дня направлення банком відповідної вимоги.

У разі порушення позичальником зазначеного в цьому пункті Договору зобов'язання банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів у порядку, визначеному пунктом 4.2.2 Договору, з метою погашення боргових зобов'язань, а також вчиняти всі інші дії щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством України.

Позичальник зобов'язаний погашати (в тому числі достроково) боргові зобов'язання в розмірі, порядку, у випадках і на умовах, передбачених договором (пункт 4.3.3 Договору у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21).

Згідно з пунктом 9.7 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.04.2017 № 21) договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і закінчується (в тому числі внаслідок його розірвання) в момент остаточного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань за Договором у повному обсязі.

Договір та угоди про внесення змін до нього підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою від 17.07.2017 № 62779/1-2 про усунення порушень зобов'язань за Договором, в якому повідомив відповідачеві про наявність станом на 14.07.2017 заборгованості в сумі 155 936 875,69 грн.

ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" не надало відповіді на цей лист-вимогу, заборгованості за Договором не погасило, у зв'язку з чим позивач звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Укладений між ПАТ "ВТБ Банк" і ТОВ "Дружківський фарфоровий завод" правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статею 525 ЦК одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до статті 193 ГК та статті 526 ЦК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).

Відповідно до положень статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 10561 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина 1 статті 1048 ЦК).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 ЦК).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК).

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК до кредитних правовідносин застосовуються положення частини 2 статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК.

Банком було надано кредитні кошти у гривнях, рублях та євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявками про надання кредитних коштів, розпорядженнями щодо виконання банківських операцій і меморіальними ордерами. Не заперечує наведеного і відповідач.

Зі змісту доданих до матеріалів справи виписок вбачається, що позичальник частково виконував зобов'язання за Договором.

Матеріали справи підтверджують порушення позичальником договірних зобов'язань за Договором (зі змінами і доповненнями) щодо виконання зобов'язання перед позивачем зі своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також порушення вимог статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК.

Вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості за кредитом, строкової заборгованості зі сплати процентів, простроченої заборгованості зі сплати процентів відповідно умов до Договору доведено наявними у матеріалах справи доказами, тому позов обґрунтовано задоволено судом першої інстанції в цій частині.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК).

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є обґрунтованими і правомірними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням розрахунків суду першої інстанції.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду України викладено у постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011).

Таким чином, доводи відповідача про неправомірність нарахування 3 % річних та інфляційних витрат є помилковими.

Доводи скаржника про відсутність підписів сторін правочину у договорі від 24.12.2013 № 16 та відсутність підписів та печаток сторін на договорі від 31.08.2015 № 19, якими вносилися зміни до Договору, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною 2 статті 300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, наведені у касаційній скарзі ТОВ "Дружківський фарфоровий завод", не отримали підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, не здійснено відповідачем і контррозрахунку, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Водночас касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість і відповідність яких чинному законодавству, а також фактичним обставинам справи підтверджується зазначеними вище висновками судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи, наведені у касаційній скарзі щодо неправомірності відхилення судом клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, оскільки за змістом статті 41 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, призначення експертизи - право суду, що застосовується у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Господарський суд першої інстанції, посилаючись на те, що відповідачем не доведено необхідності призначення судової економічної експертизи у цій справі, оскільки наявні у справі докази не є суперечливими, дійшов висновку про можливість встановлення суми боргу за кредитним договором на підставі дослідження умов самого кредитного договору та інших доказів, що не потребує спеціальних знань, а отже правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно зі статтею 300 ГПК, у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський фарфоровий завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 905/2597/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков