Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.07.2019 року у справі №920/619/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/619/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019

у складі колегії суддів: Буравльова С. І., Калатай Н. Ф., Власова Ю. Л.

та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2018

у складі судді Коваленко О. В.

у справі за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

про стягнення 711 857,42 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення № 1 від 31.12.2016 у загальному розмірі 711 857,42 грн, з яких: 657 431,90 грн - заборгованість за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 4 287,99 грн - 3 % річних, 49 006,84 грн - пеня та 1 130,69 грн - інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені Правила приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.12.2018 у справі № 920/619/18 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Рішення суду мотивоване тим, що наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 має вищу юридичну силу порівняно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539, відповідачем додержані гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються в каналізаційну систему м. Суми за період з 21.05.2017 по 02.02.2018.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

7. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:

7.1.31.12.2016 між Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (споживач) укладений договір № 1 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

7.2. Відповідно до п. 2.5 договору плата за надані послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від
21.07.2015 (далі - Правила № 630). Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виконавцем і споживачем засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію згідно з п. 5.1 Правил користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).

7.3. Згідно із п. 3.2 договору оплата відповідачем за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37 та місцевими правилами приймання стічних вод (п. 3.6 Правил № 190).

7.4. Споживач зобов'язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках. Оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод (п. 4.2.15 договору).

7.5. Пунктом 4.3.7 договору передбачено, що позивач має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод абонента (споживача), пред'являти споживачу рахунки при порушенні місцевих правил приймання стічних вод та скиду стічних вод з понаднормативним забрудненням.

7.6. Відповідно до п. 4.4.16 договору виконавець зобов'язаний здійснювати нагляд за умовами скиду стічних вод споживача, за виконанням споживачем місцевих правил приймання стічних вод і вимог договору. При виявленні перевищення допустимих концентрацій або інших порушень місцевих правил приймання стічних вод, виконавець зобов'язаний у встановленому порядку пред'явити споживачу рахунок.

7.7. Під час здійснення контролю за скидом забруднюючих речовин позивачем виявлено у січні, лютому, березні 2018 року факт скиду відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно і встановленими місцевими Правилами № 539 та нараховано до стягнення з відповідача 657 431,90 грн заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 12.12.2018 та постановою апеляційної інстанції від 23.04.2019 Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/619/18 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 920/619/18 за вищезазначеною касаційною скаргою для здійснення перегляду рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11.16.07.2019 до Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради)

12. Скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 140, 144 Конституції України; ст.ст. 11, 202, 509, 525, 610, 611, 628, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України; ст. 131 розділу 3 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"; ст. 44 Водного кодексу України; ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього середовища"; ч.ч. 9, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування"; Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затвердженими рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод у систему каналізації м.

Суми"; рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради 10.12.2007 № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми""; Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до системи централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (далі - Правила № 316); Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37.

Доводи відповідача

(Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш")

13. Відповідач заперечуючи проти вимог касаційної скарги зазначає, що її доводи не підтверджуються матеріалами справи, суперечать законодавству України, а відтак не підлягають задоволенню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 509 Цивільного кодексу України.

19. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

20. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених статті 193 Господарського кодексу України, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

21. Такі ж самі положення містяться й у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

22. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

23. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

24. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

25. Згідно із статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

26. Як вже зазначалось вище умовами договору (п. 3.2) сторони погодили, що оплата відповідачем за скид промислових стічних вод здійснюється згідно з Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37 та місцевими правилами приймання стічних вод.

27. Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 166-р, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37, яким встановлювались регуляторні бар'єри, скасований з 21.05.2017, як такий, що втратив актуальність.

28. Щодо Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 (місцеві правила приймання стічних вод), господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі № 591/1519/15-а рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 було прийнято незаконно.

29. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

30. Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.

31. Приписами статті 131 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначено, що місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

32. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.02.2018 набрали чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316.

33. Відповідно до пункту 2 Правил № 316, останні поширюються на суб'єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).

34. На підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виробників та споживачів (пункт 4 Правил № 316).

35. За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на те, що з 21.05.2017 (дата скасування наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37) до
02.02.2018 (дата вступу в силу Правил № 316) дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача не було правових підстав для розрахунку плати за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод за вказаний період, а Правила № 539 не підлягали застосуванню, оскільки не відповідали вимогам законодавства України, що встановлено судовим рішенням.

36. Крім того, здійснивши порівняння розмірів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які застосував позивач та визначені Правилами № 539 з гранично допустимими концентраціями аналогічних забруднюючих речовин визначених Правилами № 316, судами встановлено, що гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, що передбачені Правилами № 316 є значно більшими ніж передбачалось Правилами № 539, що у свою чергу дозволяє зробити висновок про відсутність перевищення відповідачем нормативів викидів.

37. До того ж наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 має вищу юридичну силу порівняно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від
06.09.2011 № 539.

38. Зважаючи на викладене, слід погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

39. Також вірними є висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат, які є похідними від вимог про стягнення заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

40. Доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

41. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

44. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради та необхідність залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від
12.12.2018 у справі № 920/619/18 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

45. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2018 у справі № 920/619/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський Л. Й. Катеринчук