Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.03.2021 року у справі №911/1118/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1118/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Тура В. А. (адвокат),

відповідача - не з'явився,

третьої особи-1 - Паламар Л. В. (адвокат),

третьої особи-2 - не з'явився,

третьої особи-3 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2020 (суддя Шевчук Н.

Г. ) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Куксов В. В. ) у справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Зірниця"

до Вишеньківської сільської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРН ТРЕЙД ЛТД",

3. Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс",

про визнання незаконним та скасування рішення Вишеньківської сільської ради від
05.05.2018 № 1252-35-VII.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2019 року Селянське (фермерське) господарство "Зірниця" (далі - СФГ "Зірниця") звернулося до господарського суду з позовом до Вишеньківської сільської ради (далі - Сільрада) про визнання незаконним та скасування рішення Сільради від 05.05.2018 № 1252-35-VII "Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки ТОВ "Агрофірма Вишеньки" с.

Петропавлівське, вул. Молодіжна, 1", яким, на думку позивача, порушуються його права як орендаря земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від
08.01.2004, укладеним між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (далі - Бориспільська РДА) та СФГ "Зірниця".

2. Позов мотивовано тим, що зазначеною технічною документацією встановлено межі земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки" (далі - ТОВ "Агрофірма Вишеньки"), кадастровий номер 3220881303:02:004:0002, однак при цьому відбулася зміна меж і конфігурації земельної ділянки порівняно із земельною ділянкою, визначеною у договорі оренди земельної ділянки від
14.12.2006 між ТОВ "Агрофірма Вишеньки" і Сільрадою на момент його укладення, що спричинило часткове накладання земельної ділянки, кадастровий номер 3220881303:02:004:0002, на земельну ділянку, яка надана в оренду СФГ "Зірниця" Бориспільською РДА за договором оренди земельної ділянки від 08.01.2004.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2020 позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано оспорюване рішення Сільради.

4. Рішення мотивовано тим, що оскільки прийняте Сільрадою оспорюване рішення порушує права та законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки площею 0,544 га, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2020 змінено в частині судових витрат, понесених СФГ "Зірниця" у зв'язку із проведенням земельно-технічної експертизи за його замовленням, та покладено їх на відповідача.

6. Постанову мотивовано тим, що понесені позивачем витрати на проведення земельно-технічної експертизи за його замовленням підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма Вишеньки" просить рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від
03.09.2019 у справі № 916/1327/17 щодо застосування статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, скаржник також посилається на положення пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме на пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України, зазначаючи, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливлювало встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справ, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. СФГ "Зірниця" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма Вишеньки" просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
19.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агрофірма Вишеньки" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2021 у справі № 911/1118/19, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.05.2021.

11. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
25.05.2021,08.06.2021 у судових засіданнях оголошувалися перерви до 08.06.2021,15.06.2021 відповідно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12.08.01.2004 між Бориспільською РДА (орендодавець) і СФГ "Зірниця" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 12,245 га для ведення підприємницької та інших видів діяльності, розташованої в адмінмежах Сільради за межами населеного пункту, для розміщення теплиць, табору літнього утримання великої рогатої худоби та навісу зернотоку.

13. Договір укладено на 49 років, із закінченням якого орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. Договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

14. Договір зареєстрований у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 15.01.2004 № 41.

15. Згідно з розділом 1 цього договору на земельній ділянці знаходяться у нефункціональному стані: табір літнього утримання великої рогатої худоби, теплиці, басейн та навіс зернотоку, які є власністю СФГ "Зірниця".

16. Відповідно до додатків до цього договору (планів земельної ділянки) передана в оренду СФГ "Зірниця" земельна ділянка складається з трьох земельних ділянок: під розміщення навісу зернотоку площею 0,544 га, під розміщення літнього табору великої рогатої худоби площею 5,400 га, під розміщення теплиці та басейну площею 6,301 га.

17.06.12.2004 між Колективним сільськогосподарським підприємством "Вишеньківське" (продавець) та СФГ "Зірниця" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив об'єкт нерухомості, розташований в с. Петрівському Бориспільського району Київської області на вул. Молодіжна, 1, а саме майновий комплекс, який складається із: склад (зерносховище), інв. № 103/105, зазначений за планом літерою "А-І", площею 1032,6 м2; приміщення для інвентаря, інв. № 103/126, зазначений за планом літерою "Б", площею 71,6 м2; автовагова, інв. № 103/334, зазначений за планом літерою "А "-І", площею 48,1 м2; трансформаторна підстанція, інв. № 104/3992, зазначений за планом літерою "Г-ІІ", площею 28,4 м2.06.12.2004 договір нотаріально посвідчено та внесено до Державного реєстру правочинів за № 330864.

18. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 28.08.2017 здійснена державна реєстрація права власності на зазначений майновий комплекс за СФГ "Зірниця".

19. За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10.11.2006 № 7396 СФГ "Зірниця" набуло право власності на земельні ділянки площею 6,301 га та 5,400 га, права на які посвідчені державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 594620 та ЯЕ № 594619, які 08.05.2007 зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди.

20. Бориспільська РДА листом від 14.08.2017 № 7-46-3072 повідомила СФГ "Зірниця" про те, що рішенням Бориспільської районної ради від 24.12.2015 № 22-03-VІІ затверджено нові межі с. Вишеньки, до яких увійшла, у тому числі, земельна ділянка загальною площею 12,245 га, яка перебуває у користуванні СФГ "Зірниця", і що, враховуючи викладене, райдержадміністрація не заперечує проти внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.01.2004 органом, уповноваженим приймати рішення щодо розпорядження цією категорією земель.

21. Рішенням Сільради від 29.09.2017 № 1017-28-VII надано дозвіл СФГ "Зірниця" на розробку проекту землеустрою щодо надання в довгострокову оренду земельної ділянки терміном на 49 років під господарські двори орієнтовною площею 0,6108 га в с. Петропавлівському (попередня назва с. Петрівське) Бориспільського району Київської області за рахунок земель комунальної власності, земель запасу.

22. Рішенням від 19.06.2018 № РВ-3201280572018 державного кадастрового реєстратора Відділу у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовлено СФГ "Зірниця" у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тих підстав, що перетин площ ділянки, що належить позивачу, з ділянкою, кадастровий номер 3220881303:02:004:0002, збігається на 69,2533 %.

23.14.12.2006 між Сільрадою та ТОВ "Агрофірма Вишеньки" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Сільрада (орендодавець) надає, а ТОВ "Агрофірма Вишеньки" (орендар) приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 1,638 га під будівництво приміщення з переробки та зберігання овочів за рахунок земель державної власності, розташованих на вул. Молодіжній, 1 в с. Петрівському на території Сільради в межах населеного пункту.

24. Рішенням Сільради від 23.03.2018 № 1199-34-VII надано дозвіл ТОВ "Агрофірма Вишеньки" на розробку проекту технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки площею 1,638 га в с. Петропавлівському, на вул. Молодіжній, 1.

25. Рішенням Сільради від 05.05.2018 № 1252-35-VII "Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки ТОВ "Агрофірма Вишеньки" с.

Петропавлівське, вул. Молодіжна, 1" затверджено технічну документацію ТОВ "Агрофірма Вишеньки" щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під будівництво приміщення з переробки та зберігання овочів загальною площею 1,6378 га, кадастровий номер 3220881303:02:004:0002, в с.

Петропавлівському, на вул. Молодіжній, 1, Бориспільського району Київської області та вирішено передати її у користування.

26. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 04.03.2019 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3220881303:02:004:0002, площею 1,6378 га; місце розташування: Київська область, Бориспільський район, с. Петропавлівське, вул. Молодіжна, 1,05.06.2018 зареєстровано право оренди за ТОВ "Агрофірма Вишеньки" строком на 49 років під будівництво приміщення з переробки та зберігання овочів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); дата державної реєстрації земельної ділянки
16.02.2007.

27. У зв'язку з передачею органом місцевого самоврядування земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача відповідно до чинного договору оренди, в оренду іншій особі, СФГ "Зірниця" звернулося до суду із відповідним позовом.

На підтвердження своєї позиції позивач додав до позовної заяви висновок експерта від 22.04.2019 № 77/04-2019, за змістом якого Українським незалежним інститутом судових експертиз на замовлення СФГ "Зірниця" встановлено:

- конфігурацію земельної ділянки ТОВ "Агрофірма Вишеньки", яка перебуває у користуванні згідно з договором оренди від 14.12.2006, було змінено в період з 2006 року по час проведення експертизи;

- накладення земельної ділянки площею 1,6378 га згідно з договором оренди від
14.12.2006 та кадастровим планом, що є додатком до нього, на земельну ділянку площею 0,544 га згідно з договором оренди від 08.01.2004 відсутнє;

- земельна ділянка, кадастровий номер 3220881303:02:004:0002, частково накладається на земельну ділянку площею 0,544 га;

- у межах земельної ділянки, кадастровий номер 3220881303:02:004:0002, знаходяться об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності СФГ "Зірниця" та ін.

Для повного та всебічного з'ясування обставини справи судом першої інстанції було призначено судову земельно-технічну експертизу, за результатами проведеної експертизи експертом Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Бікус Ю. Ф. надано висновок, яким встановлено, що визначити чи накладається земельна ділянка загальною площею 1,683 га, яка надана в оренду за договором оренди земельної ділянки від 14.12.2006 між Сільрадою і ТОВ "Агрофірма Вишеньки", на земельну ділянку загальною площею 12,245 га, надану в оренду за договором оренди земельної ділянки від 08.01.2004 між Бориспільською РДА і СФГ "Зірниця", не вбачається можливим, оскільки: а) на дослідження не надані координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки площею 1,683га, які визначені при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 29 років) ТОВ "Агрофірма Вишеньки" під будівництво приміщення з переробки та зберігання овочів у с. Петрівському, затвердженим рішенням Сільради Бориспільського району Київської області від
01.12.2006 №393-9-V; б) конфігурація та лінійні проміри земельної ділянки, яка сформована за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 29 років) ТОВ "Агрофірма Вишеньки" під будівництво приміщення з переробки та зберігання овочів в с. Петровське, затвердженим рішенням Сільради Бориспільського району Київської області від
01.12.2006 №393-9-V, є відмінними від конфігурації та лінійних промірів земельної ділянки кадастровий номер 3220881303:02:004:0002, межі якої сформовані за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості), затвердженою рішенням Сільради від
05.05.2018 № 1252-35-VІІ. Висновком також встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер undefined, яка знаходиться у користуванні ТОВ "Агрофірма Вишеньки", межі якої визначені за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), затвердженою рішенням Сільради від 05.05.2018 № 1252-35-VІІ частково накладається на земельну ділянку загальною площею 0,544 га, право оренди на яку посвідчено договором оренди земельної ділянки від 08.01.2004, зареєстрованим у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від
15.01.2004 за №41, укладеним між Бориспільською РДА і СФГ "Зірниця".

Позиція Верховного Суду

28. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

29. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агрофірма Вишеньки" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2021 у справі № 911/1118/19 необхідно закрити з огляду на таке.

30. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

31. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

32. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

33. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United
Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

34. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

35. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

36. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

37. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

38. Так, у справі № 916/1327/17, на яку посилається скаржник, прокурор наголошував на тому, що площа наданої в оренду земельної ділянки змінилася (сформувалася нова земельна ділянка іншої площі), тому рішення про надання її в оренду мало бути прийнято на підставі проекту землеустрою, а не технічної документації, що є порушенням вимог частини 1 статті 123, статті 124 ЗК України.

Разом з тим у справі, що розглядається ( № 911/1118/19), рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на висновках як судової експертизи, призначеної судом першої інстанції за клопотанням третьої особи ТОВ "Агрофірма Вишеньки", так і експертного дослідження, виконаного на замовлення СФГ "Зірниця" до подання позову у справі, якими встановлений факт накладення земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ "Агрофірма Вишеньки", на земельну ділянку СФГ "Зірниця", яку було надано в користування позивача значно раніше.

39. Отже, правовідносини у справі, на яку посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

40. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справі, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

41. Таким чином, після відкриття касаційного провадження у справі № 911/1118/19 касаційна інстанція встановила, що висновки про застосування норм права, які викладено у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1327/17 та на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 911/1118/19.

42. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агрофірма Вишеньки" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2021 у справі № 911/1118/19.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

43. Водночас стосовно іншої зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який, зокрема, відсилає до пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

44. Скаржник наголосив на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливлювало встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справ, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

45. Так, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

46. Пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

47. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, з огляду на те, що суди безпідставно відхилили надані ТОВ "Агрофірма Вишеньки" докази та ухвалили рішення виключно на підставі доказів та пояснень, які були надані позивачем.

48. У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у частині 3 статті 2 ГПК України.

49. З огляду на принципи рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

50. Відповідно до частин 3 , 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

51. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

52. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

53. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

54. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

55. Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

56. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

57. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що згідно з нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

58. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

59. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

60. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

61. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

62. Такий підхід узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, який у рішенні від
23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

63. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1, 2, 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

При цьому колегія суддів зазначає, що наведенні вище правові висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від
29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17 та від
21.04.2021 у справі № 910/701/17.

64. Як убачається зі змісту рішення суду першої інстанції, твердження позивача про доведеність наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи третьої особи (ТОВ "Агрофірма Вишеньки") про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, були оцінені судом з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. Розглядаючи справу, суд першої інстанції з'ясував істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. При цьому місцевим господарським судом було також обґрунтовано підстави відхилення певних доказів, зокрема наданих ТОВ "Агрофірма Вишеньки", з огляду на більшу вірогідність інших доказів, наданих позивачем.

65. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

66. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційним судом надавалась оцінка вагомим і ключовим доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення позову. Так само, як і надавалась оцінка висновкам місцевого господарського суду щодо більшої вірогідності наданих позивачем доказів.

67. Таким чином, судами попередніх інстанцій, враховуючи положення статей 73, 74, 77, 79, 86 ГПК України, на підставі допустимих доказів встановлено обставини, які свідчать про наявність підстав для задоволення позову.

68. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою фактів, на які посилався скаржник (ТОВ "Агрофірма Вишеньки"), а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу судових рішень про задоволення позову, проте будь-яких аргументів про недопустимість доказів у справі в розумінні статті 77 ГПК України скаржником в касаційній скарзі не наведено (що і є/може бути підставою для скасування судових рішень на підставі зазначеної норми).

69. Доводи касаційної скарги не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, позаяк правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

70. Дотримуючись приписів статті 86 ГПК України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали правильну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо наявності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

71. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

72. Аналізуючи питання про обсяг дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання щодо вичерпності висновків суду, то суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

73. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду, та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.

74. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава, як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої статтею 296 ГПК України, якою (підставою) у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є відсутність дослідження судом зібраних у справі доказів за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

75. Таким чином, у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підстава не знайшла підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження.

76. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

77. Отже, викладені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

78. Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

80. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про задоволення позову.

81. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявленого позивачем позову, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

83. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки" у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вишеньки" у частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 911/1118/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай