Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/529/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 (колегія суддів у складі: Плюшко І.А. - головуючий, Малетич М.М., Сибіга О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"

про стягнення 5 723 055,44 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"

третя особа на стороні відповідача за зустрічним позовом без самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"

про стягнення 951 476,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач), звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (далі-відповідач) на користь позивача суму, на яку збільшився борг в наслідок нарахування пені у сумі 4669056,31 грн., інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 742162,78 грн., та 3% річних у розмірі 311636,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу №15-717-Н від 30.06.2015 року (із додатками та доповненнями).

Відповідач заявив зустрічний позов у якому просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню у сумі 9865,79 грн. і штраф у сумі 941611,13грн. за невиконання взятих на себе зобов'язань по поставці природного газу в обумовленому Договором купівлі-продажу природного газу №15-717-Н від 30.06.2015 року обсязі та у відповідності до статті 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2017 (колегія суддів у складі; Йосипчук О.С. - головуючий, судді Ремецькі О.Ф., Бобрик Г.Й.) з урахуванням ухвали про виправлення описок, первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" суму 62 717,35 грн., з яких 9 472,91 грн. - пеня, 53 244,56 грн. - 3% річних, а також 940,76 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору; в іншій частині вимог у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" суму 971 476,92 грн. неустойки, з якої 9 865,79 грн. - пеня, 941 611,13 грн. - штраф, а також 14 272,15 грн. витрат зі сплати судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, яка була погашена за спільними протокольними рішеннями, відсутні, оскільки уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ. При цьому, за висновком суду, стягненню підлягають три відсотки річних від суми заборгованості, що не охоплюється договорами про організацію взаєморозрахунків, у розмірі, визначеному відповідачем за первісним позовом в контр розрахунку. Крім того суд здійснив нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 8 493 262,14 грн., що існувала станом на дату закінчення строку дії договору і яка була погашена 28.01.2016. за період з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за який наявна заборгованість станом на дату закінчення строку дії договору.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що за період дії договору купівлі-продажу природного газу відповідач за зустрічним позовом надав у розпорядження позивача за зустрічним позовом меншу кількість природного газу, ніж було передбачено договором, що свідчить про порушення ПАТ "НАК Нафтогаз України" зобов'язання, передбаченого п.2.1. договору, в частині поставки обсягу природного газу, за яке відповідач за зустрічним позовом має нести відповідальність у вигляді сплати пені за недопоставку природного газу та штрафу за прострочення понад 30 днів поставки природного газу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (колегія суддів у складі: Дубник О.П. - головуючий, судді Зварич О.В., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2017 частково скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" 2 251 556,97 грн. пені та 148 899,94 грн. 3% річних, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що пеня, інфляційні втрати та 3 % річних можуть бути нараховані на суми заборгованості, що не охоплюються спільними протокольними рішеннями, обставини здійснення відповідачем за первісним позовом оплати природного газу власними коштами з порушенням строку їх здійснення є доведеними, а стягненню підлягають лише три відсотки річних у сумі, визначеній позивачем за первісним позовом в уточненому розрахунку, який, за висновком суду, є правильним. За висновком суду нарахування пені відповідно до вимог п.п. 6.1. та 7.2. договору має здійснюватися на суму простроченого платежу з 20-го числа кожного місяця прострочення та припиняється відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач за зустрічним позовом не порушував договірних зобов'язань щодо обсягів поставки природного газу, оскільки умовами договору передбачено можливість зміни сторонами планових обсягів передачі газу, загальний обсяг газу визначається на підставі показів комерційних вузлів обліку газу та норм споживання природного газу населенням, та не може бути довільно встановленим і такий обсяг не може перевищувати фактично використаного населенням, а також не може використовуватись на інші потреби, окрім як передбачених договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 (колегія суддів у складі: Плюшко І.А. - головучий, судді Малетич М.М., Сибіга О.М.) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 - без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 26.01.2018 справу №907/529/16 Господарського суду Закарпатської області допущено до провадження Касаційного господарського суду в частині задоволення первісного позову про стягнення пені. В частині зустрічного позову відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" у допуску справи №907/529/16 Господарського суду Закарпатської області до провадження Касаційного господарського суду.

У частині вимог заяви щодо первісного позову в частині стягнення пені, у якій справа допущена до провадження Касаційного господарського суду, про перегляд Верховним Судом України постанов Вищого господарського суду України від 12.12.2017 та Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", посилаючись на невідповідність вказаних судових рішень викладеним у постановах Вищого господарського суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які регулюють відповідальність у вигляді стягнення пені, просить вказані судові акти у справі скасувати в частині, що стосується стягнення з заявника пені, і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Окрім того від Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" 21.03.2018 отримано клопотання про зупинення виконання постанов касаційного і апеляційного господарських судів до закінчення провадження по перегляду судових рішень Верховним Судом України, яке відхиляється Касаційним господарським судом з огляду на таке.

Із приписів статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, вбачається, що виконанню підлягає рішення, прийняте по суті спору, на виконання якого видається наказ, який і є виконавчим документом.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017, виконання якої просить зупинити Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", було залишено без змін постанову апеляційної інстанції, а отже цією постановою не приймалося рішення по суті спору, відтак вона не підлягає виконанню у розумінні наведених вище норм права, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для зупинення виконання постанови суду касаційної інстанції, тому у клопотанні в цій частині належить відмовити.

Щодо зупинення виконання постанови апеляційної інстанції, то в силу положень статті 11122 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 вирішення питань про зупинення виконання відповідних судових рішень має місце під час підготовки справи до розгляду Верховним Судом України (п.2 ч.1 названої статті), а після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій суддя-доповідач виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України. Після цього Господарським процесуальним кодексом України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII не передбачено права суду на зупинення виконання відповідних судових рішень.

Відтак, оскільки справу призначено до розгляду ухвалою Касаційного господарського суду від 28.02.2018, а клопотання отримано 21.03.2018, у його задоволені також слід відмовити.

Перевіривши наведені у заяві обставини, Верховний Суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу Договором купівлі-продажу природного газу №15-717-Н від 30.06.2015 року (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю протягом 01.07.2015 - 31.12.2015 природний газ (Газ) у розмірі 184900 тис.куб.м., а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього ж Договору.

У відповідності до пункту 6.1. Договору, оплата за поставлений газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі поставленого газу.

Відповідач переданий йому газ оплатив у повному обсязі, однак допустивши прострочення установлених строків оплати, що і стало підставою для заявлення первісного позову, в тому числі про стягнення пені.

У справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України у постанові від 12.12.2017 в частині задоволення первісного позову про стягнення пені, погодився з висновками апеляційного суду, що її нарахування відповідно до вимог п. 6.1 та п. 7.2 договору має здійснюватись на суму простроченого платежу з 20-го числа кожного місяця прострочення.

Разом з тим, у постановах від 08.11.2016 у справі №924/107/16 та від 17.05.2017 у справі №903/602/16 Вищий господарський суд України погодився з висновками апеляційного суду, що виходячи з тих же умов договору нарахування пені має здійснюватись на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення строку дії договору, з 20-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині проведення розрахунків за газ.

Викладене свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини 1 статті 233 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені сторони узгодили в пункті 7.2. договору, яким передбачили, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (розділ XI Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З правового аналізу вказаних умов договору слідує, що право на стягнення пені у продавця виникає за умови, що покупцем не здійснено повну оплату фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця (включно), наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (розділ XI Договору).

Нарахування пені здійснюється на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення дії договору і відповідно нараховується починаючи з 21 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору і припиняється або в день погашення боргу або відповідно до приписів пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що пеня в силу умов пункту 6.1 Договору повинна нараховуватись з 20-числа кожного місяця прострочення.

Отже у справі, яка розглядається, суди апеляційної і касаційної інстанцій наведених вище норм чинного законодавства не врахували, належним чином не з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме умов на яких сторони передбачили підстави покладання та порядок нарахування до сплати покупцем пені за порушення строків розрахунків за отриманий газ.

За змістом пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Водночас відповідно до статті 11123 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Підпунктом "а" пункту 1 частини другої статті 12225 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 унормовано, що за наявності підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Касаційному господарському суду ухвалити нове рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Зважаючи на викладене, справу слід передати на розгляд суду апеляційної інстанції згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини другої статті 11125 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017.

Відтак доводи заяви знайшли своє часткове підтвердження, і тому постанова Вищого господарського суду України від 12.12.2017 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення обставин для правильного вирішення спору в частині покладення на відповідача за первісним позовом такої міри відповідальності, як стягнення пені.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду заяви про перегляд рішень господарських судів спір у даній справі в частині первісних позовних вимог щодо стягнення пені з відповідача не вирішено, розподіл судових витрат в цій частині за результатами розгляду вказаної заяви є передчасним і підлягає здійсненню судами за наслідками вирішення даного спору щодо стягнення пені за первісними вимогами по суті цих вимог.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), статтями 11123, 11124, 11125 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 в частині задоволення первісного позову щодо стягнення пені задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 12.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі Господарського суду Закарпатської області №907/529/16 в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені скасувати, а справу в цій частині направити до Львівського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" про зупинення виконання постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 до закінчення провадження по перегляду судових рішень Верховним Судом України відмовити.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов