Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №904/4872/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 904/4872/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представника КП "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" -адвоката Клімовської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2017

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2017

у справі № 904/4872/17

за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ"

до Державного вищого навчального закладу "Криворізький державний педагогічний університет"

про стягнення 474 640, 13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного вищого навчального закладу "Криворізький державний педагогічний університет" про стягнення 474 640, 13 грн. (вартість безоблікового водоспоживання за період з 27.02.2017 по 27.03.2017 та заборгованість за послуги з фактичного водопостачання та водовідведення у березні 2017 року).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2017 (суддя Ніколенко М.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (колегія суддів у складі: Вечірко І.О. - головуючий (доповідач), Дармін М.О., Іванов О.Г.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 62 525, 98 грн. заборгованості (30 579, 44 грн. вартості безоблікового водоспоживання за період 27-28.02.2017 та 31 946, 54 грн. заборгованості за послуги фактичного водопостачання та водовідведення у березні 2017 року). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі скасувати частково та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: неправильне застосування п.п. 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 (далі - Правила № 190); неправильне визначення періоду нарахування вартості безоблікового водоспоживання; залишення поза увагою суттєвих фактів щодо правомірності нарахування вартості безоблікового водоспоживання.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 02.01.2018.

На підставі ч. 5 ст. 31 та п. 6 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, чинній після 15.12.2017) за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.12.2017 № 38-р касаційна скарга разом із справою № 904/4872/17 передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.02.2018 та встановлено строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 07.02.2018. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 23.01.2018 строк.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Комунальним підприємством "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (виробником) та Державним вищим навчальним закладом "Криворізький державний педагогічний університет" (споживачем) 28.10.2017 укладено договір № 651 про оброблення та розподілення води трубопроводами, відповідно до умов якого виробник зобов'язався надати споживачу послуги на обробляння та розподілення трубопроводами до межі балансової належності мереж.

Відповідно до п. 11.1 договору № 651 останній діє в частині надання послуг водопостачання до 31.12.2016, а в частині здійснення розрахунків за наданні послуги - до повного погашення заборгованості.

Крім цього, між Комунальним підприємством "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (виробником) і Державним вищим навчальним закладом "Криворізький державний педагогічний університет" (споживачем) 28.02.2017 укладено договори № 152 про розподіл води та № 153 про послуги з водовідведення стічних вод, за умовами яких виробник зобов'язується надати споживачу послуги з розподілу води (централізованого постачання питної води) та відведення стічних вод (централізованого водовідведення) до межі балансової належності мереж, а споживач зобовязується прийняти та оплатити такі послуги за встановленими тарифами.

Договори № 152 та 153 (з урахуванням протоколів розбіжностей) діють в частині надання послуг до 31.12.2017, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості. При цьому, сторони домовились, що умови даних договорів застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2017 на підставі п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

При обстеженні представниками позивача об'єкта водопостачання, розташованого у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, вул. Гагаріна, 54-А (гуртожиток № 1), виявлено факт самовільного приєднання до системи централізованого водопостачання, про що складено двосторонній акт № 282 ТІ від 27.02.2017.

В даному акті зазначено, що при обстеженні систем водопостачання на трубопроводі споживача після точки балансового розмежування до приладу обліку виявлено самовільне, без погодження з позивачем підключення, а саме - кран кульовий діаметром 15 мм на мережі споживача, встановлений до приладу обліку холодної води.

Вказаний акт підписаний відповідачем із зауваженнями про те, що у зв'язку з затримкою Міністерством фінансів України затвердження паспорту бюджетних програм фінансування вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації, виникла заборгованість за послуги з централізованого водопостачання питної води. Технічні умови, проектна документація і схема розподілу зон балансової належності водопровідно-каналізаційних мереж була надана.

Посилаючись на зафіксоване в акті № 282 ТІ від 27.02.2017 безоблікове водокористування відповідачем, позивач здійснив розрахунок витрат води за один місяць за період з 27.02.2017 по 27.03.2017 на суму 443 401, 82 грн. Крім того, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення за березень 2017 року у сумі 31 946, 54 грн.

Враховуючи, що відповідач зазначену заборгованість не оплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до акта № 282 ТІ технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення від 28.02.2017 в ньому міститься схема, згідно з якою неопломбований кран розташований до приладу обліку водопостачання. Зазначене схематичне зображення, що міститься в акті суперечить проектній схемі 1970 року, яка знаходиться в матеріалах справи. Крім цього, акти встановлення охоронної пломби від 03.10.2016 підтверджують відсутність підключення крану кульового на мережі під час опломбування уповноваженим представником позивача. Враховуючи виявлення допущених відповідачем порушень, суди дійшли висновку, що у останнього виникло зобов'язання сплатити заборгованість за безоблікове користування питною водою.

Разом з тим, оскільки в своїй позовній заяві позивачем визначено період, за який нарахована сума за безоблікове водокористування з 27.02.2017 по 27.03.2017, та беручи до уваги, що 27.02.2017 відповідача зобов'язано у триденний термін усунути доводомірне підключення (про що вказано в акті № 282 ТІ від 27.02.2017) і дану вимогу відповідачем виконано у встановлений термін, що підтверджується складеним і підписаним сторонами 01.03.2017 актом, суди обох інстанцій дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за безоблікове користування відповідачем питною водою у період з 27.02.2017 по 28.02.2017 в розмірі 30 579, 44 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення вартості безоблікового водоспоживання відмовлено.

Крім цього, враховуючи наявність у відповідача заборгованості за надані за договорами № 152 і № 153 послуги за березень 2017 року в розмірі 31 946, 54 грн., що не заперечується відповідачем, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи, що заявник касаційної скарги оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості безоблікового водоспоживання, колегія суддів касаційної інстанції, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядає у касаційному порядку оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення 30 579, 44 грн. вартості безоблікового водоспоживання за період з 27.02.2017 по 28.02.2017, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1.1 Правил № 190 ці правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 5.1 Правил № 190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пункт 4.3 Правил № 190 передбачає заборону будь-якого самовільного приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Пунктом 1.6 Правил № 190 передбачено, що за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Відповідно до п. 3.1-3.4 Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Враховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо самовільного підключення відповідачем до водопровідних мереж і неможливості встановити термін початку безоблікового водокористування відповідачем, розрахунковий період такого водокористування, з огляду на положення п. 3.4 Правил № 190, повинен становити один місяць.

Разом з тим, оскільки в позовній заяві позивачем визначено період, за який нарахована сума за безоблікове водокористування, з 27.02.2017 по 27.03.2017 без врахування того, що відповідача зобов'язано у триденний термін усунути доводомірне підключення (про що вказано в акті № 282 ТІ від 27.02.2017) і дану вимогу виконано у встановлений термін, що підтверджується складеним і підписаним сторонами 01.03.2017 актом, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову в частині стягнення заборгованості за безоблікове користування відповідачем питною водою у період з 27.02.2017 по 28.02.2017 в розмірі 30 579, 44 грн., оскільки усунувши доводомірне підключення відповідач тим самим усунув обставини безоблікового водокористування, у зв'язку з чим за їх відсутності не може застосуватися розрахунок, передбачений п. 3.3. Правил № 190.

Доводи скаржника про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно визначено період нарахування вартості безоблікового водоспоживання, оскільки факт усунення доводомірного підключення не звільняє відповідача від відповідальності за порушення норм законодавства та сплати нарахованої плати за встановлене порушення, відхиляються колегією суддів, оскільки з огляду на положення п.п. 3.3, 3.4 Правил № 190 та положення п. 3.9 цих Правил, відповідно до яких рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам, обов'язок розрахунку витрат води у випадку безоблікового водокористування, в тому числі і правильного визначення розрахункового періоду, покладається саме на виробника. При цьому включення у такий розрахунковий період днів, під час яких споживачем не здійснювалось безоблікове водокористування, суперечить п.п. 3.2, 3.3 Правил № 190.

Інші доводи скаржника стосовно залишення поза увагою суттєвих фактів щодо правомірності нарахування вартості безоблікового водоспоживання не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, викладених в оскаржуваних рішеннях, а тому підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції згідно ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані постанова апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2017 у справі № 904/4872/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.