ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1773/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В. О.,

учасники справи:

позивач - Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області,

представник прокуратури - Кравчук О. А.,

представник Визирської сільської ради - Твардовський О. В.,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс",

представник відповідача - Різун Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019

у складі колегії суддів: Лавриненко Л. В. (головуючий), Аленіна О. Ю., Філінюка І. Г.

та на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2018

у складі судді Волкова Р. В.

у справі за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

про стягнення 3 286 573,70 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1.28.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" (далі - ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС - Зерно" (далі - ТОВ "ТІС-Зерно") укладено інвестиційний договір про будівництво очисно-сушильного вузла з прив'язкою до існуючих транспортно - технологічних ліній за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км автодороги на морський торговий порт "Южний".

2.30.11.2015 Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД083153342127 про початок будівельних робіт з будівництва очисно-сушильного вузла з прив'язкою до існуючих транспортно - технологічних ліній за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км автодороги на морський торговий порт "Южний".

3.28.12.2015 Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД143153582423 про готовність до експлуатації об'єкту будівництва очисно-сушильного вузла з прив'язкою до існуючих транспортно - технологічних ліній за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км автодороги на морський торговий порт "Южний". Відповідно до п. 20 декларації про готовність об'єкта до експлуатації вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 32 865 737 грн.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з даними публічної кадастрової карти України та витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 20.11.2017 земельна ділянка під очисно-сушильним вузлом з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній має цільове призначення: J 12.02. для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту (кадастровий номер земельної ділянки 5122780500:01:003:0502).

5. Судами, також, встановлено, що будівництво очисно-сушильного вузла з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній здійснено на території морського терміналу ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" в порту "Южний" з метою реалізації діяльності по здійсненню технологічних операцій, пов'язаних з прийманням, очищенням, сушінням та передачею зернових вантажів з автомобільного транспорту на морський через склад, або минаючи його, на підставі Робочої технологічної карти №ТЗ-09.16, затвердженої директором ТОВ "ТІС-ЗЕРНО". Цією РТК передбачено весь технологічний процес, починаючи з прийняття автомобілів з зерном, процедура його вивантаження, транспортування зерна на очисно-сушильний комплекс, далі на склади та/або на судно, в тому числі процес технологічної підготовки вантажів до транспортування (сушка та очистка зерна), як це передбачено статтею 21 Закону України "Про транспорт".

6.15.02.2018 Визирською сільською радою Лиманського району Одеської області прийнято Рішення № 711-VІІ "Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради", яким затверджено Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради; Положення про Комісію з питань встановлення розміру пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради; Типову форму договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Визирка.

7. Відповідно до абз. 9 п. 1.5., абз. 1,2 п. 2.6., п. 3.1., 7.2., 7.3. "Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради" до пайової участі не залучаються забудовники у разі здійснення будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). Розмір пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради визначається у відповідності до п. п. 2.2., 2.3. цього Положення і становить у разі будівництва: нежитлових будівель та споруд (за винятком тих, що перелічені у п.1.5. цього Положення) до 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. Пайова участь у розвитку інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради здійснюється на підставі договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, що укладається між замовником будівництва та Визирською сільською радою. У разі несплати або несвоєчасної сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів, передбаченої договором про пайову участь, замовник будівництва несе відповідальність згідно з умовами договору щодо перерахування в повному обсязі коштів визначених у Розрахунку до договору, сільрада здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у судовому порядку.

Обґрунтування позову

8. В серпні 2018 Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області до ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 3 286 573,70 грн.

9. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Рішення Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області від 15.02.2018 № 711-VІІ, положення Державних будівельних норм А.2.2-3:2014 та Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000 та стверджує, що відповідач ухиляється від виконання передбаченого законом обов'язку укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області і, не сплачуючи кошти за таким договором, завдає збитки органу місцевого самоврядування.

10. Заступник прокурора Одеської області, посилаючись на приписи Державних будівельних норм А.2.2-3:2014 та Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, стверджує, що збудований відповідачем об'єкт будівництва "очисно - сушильний вузол" не відноситься до інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства, а тому ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" повинно було сплатити Визирській сільській раді пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі 10% загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва, що складає 3 286 573,70 грн упущеної вигоди.

11. Своє звернення із позовом в інтересах Визирської сільської ради прокурор обґрунтовує бездіяльністю органу місцевого самоврядування та положеннями статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

12. Заперечуючи проти позовних вимог ТОВ "Трансінвестсервіс" стверджує, що очисно-сушильний вузол з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній розміщений на території морського порту "Южний", є елементом морського терміналу ТОВ "ТІС-ЗЕРНО ", та відповідно до статті 21 Закону України "Про транспорт" є невід'ємною складовою технологічного процесу перевантаження вантажів, є частиною порту, що є складовою транспортної інфраструктури, яка забезпечує перевезення вантажів різними видами транспорту, отже, відповідно до положень частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач не залучається до сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

13. Відповідач також стверджує, що Визирська сільська рада є єдиним уповноваженим органом з прийняття рішення стосовно пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, натомість, прокурор, визначивши розмір пайової участі, прийняв на себе повноваження органу місцевого самоврядування та вийшов за межі своїх повноважень.

14. Крім того, відповідачем було надано суду першої інстанції висновок експерта Долгих М. Є. від 26.10.2018 № 377, відповідно до якого об'єкт нерухомого майна - очисно-сушильний вузол з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній (місцезнаходження: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Визирська, 1-ий км автодороги порту "Южний ", будинок 1 "А"/1; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 950124351227) є невід'ємною складовою частиною єдиного/цілісного майнового комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ "ТІС-Зерно", оскільки нерозривно пов'язаний з ЦМК технологічним виробничим процесом, який включає перевантаження зернових та вантажів насипом з вагонів-зерновозів і автотранспорту на криті склади Д-2, Д-3, Д-7, Д-8,14-С1,14-С2, Д-5 з наступним відвантаженням на морські судна на причалі №16 ТОВ "ТІС-Зерно", у тому числі очистку, сушку, тимчасове зберігання зерна, тобто являється необхідним єдиному/цілісному майновому комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ "ТІС-Зерно" у провадженні господарської діяльності. Також у висновку експерта зазначено, що очисно-сушильний вузол з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній являється необхідним єдиному/цілісному майновому комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ "ТІС-ЗЕРНО ", а згідно Закону України "Про морські порти України" морський термінал - це розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, таким чином, згідно зі статтями 21, 25 Закону України "Про транспорт", вищезазначений очисно-сушильний вузол з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній є об'єктом транспортної інфраструктури.

15. У вересні 2018 року до суду першої інстанції від Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області були надані пояснення щодо позовної заяви прокурора, в яких сільська рада зазначила, що вважає позовні вимоги такими, що суперечать положенням чинного законодавства, оскільки спірний об'єкт - очисно-сушильний вузол з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній є об'єктом інженерної та транспортної інфраструктури, оскільки покликаний забезпечити діяльність морських терміналів, отже у відповідача в силу положень пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у відповідача відсутній обов'язок на укладення договору про пайову участь. Крім того, сільська рада зауважила, що повноваження щодо встановлення механізму, визначення розміру пайової участі, укладення та виконання договору про пайову участь є виключною компетенцією саме органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

16.26.11.2018 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/1773/18 у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області відмовлено у повному обсязі.

17.12.03.2019 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/1773/18 апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від
26.11.2018 - без змін.

18. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що спірний об'єкт будівництва - очисно-сушильний вузол з прив'язкою до транспортно-технологічних ліній за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км автодороги на морський торговий порт "Южний" є об'єктом транспортної інфраструктури, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у відповідача не виникло зобов'язання на укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області.

19. При цьому, судами попередніх інстанцій прийнято до уваги висновок експерта - Долгих М. Є. від 26.10.2018 № 377 та вказано, що даний висновок відповідає положенням статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

20. Посилання заступника прокурора Одеської області, як підставу віднесення об'єкту будівництва до тієї чи іншої категорії об'єктів відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, відхилено судами попередніх інстанцій із зазначенням, що оскільки очисно-сушильний вузол згідно з положеннями чинного законодавства, так і згідно його характеристик та застосування в процесі перевалки вантажу, відноситься до об'єктів транспортної інфраструктури, а тому його визначеність не може обмежуватись лише кодами класифікації об'єктів будівництва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21.12.07.2019 Заступником прокурора Одеської області подано касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 та на рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2018 у справі № 916/1773/18, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Заступника прокурора області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, стягнути з ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" на користь Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 3 286 573,70 грн, завдані через несплату коштів з пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту; здійснити розподіл судових витрат.

22. Скаржник стверджує про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 5, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 3.9 ДБН А2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстату України від 17.08.200 № 507, а також порушення норм процесуального права: статей 13, 80, 86, 99, 104, 107, 236 Господарського процесуального кодексу України.

23. На думку скаржника, твердження суду про те, що завданням (призначенням) Державного класифікатора будівель і спору ДК 018-2000 є лише статистичний облік введених в експлуатацію об'єктів, не кореспондується з приписами матеріального права, оскільки у пунктах 11, 12, 13 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", законодавець прямо вказує що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва певних видів об'єктів відповідно до вказаного класифікатора.

Натомість, згідно з декларацією № 143153582423 від 28.12.2015 - будівництво очисно-сушильного вузла з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й км автодороги на морський торговий порт "Южний", поданої ТОВ з II "Трансінвестсервіс" код об'єкта будівництва визначено 1271.9, що згідно з Державним класифікатором будівель і споруд відносить до групи - 127 "Будівлі нежитлові інші", клас - 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", підклас - 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші". Також, скаржник зазначає, що вказаний склад збудований як окремий об'єкт, відповідно до декларації про готовність до експлуатації, та не відноситься до єдиного майнового комплексу морського терміналу, належні та допустимі докази такого в матеріалах справи відсутні.

Окремо скаржник зауважує, що питання видів діяльності відповідача відповідно до кодів КВЕД також судами досліджено не було.

24. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції, при наданні оцінки висновку експерта допущено порушення вимог процесуального права, а саме статей 104, 107 Господарського процесуального кодексу України, а також неправильно застосовано приписи статті 21 Закону Україну "Про транспорт".

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

25.27.08.2019 до Верховного Суду від ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а прийняті у справі судові рішення - без змін, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та безпідставність касаційної скарги.

26. Зокрема, відповідач зазначає, що очисно-сушильний вузол з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній, розміщений на території морського порту, є об'єктом який забезпечує технологічну підготовку вантажів до транспортування та, відповідно до статті 21 Закону України "Про транспорт", є невід'ємною складовою технологічного процесу перевантаження вантажів, є частиною порту, що є складовою транспортної інфраструктури, яка забезпечує перевезення вантажів різними видами транспорту, що також підтверджується висновком експерта.

Вказує, що в діях відповідача відсутнє порушення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

27.28.08.2019 та 19.09.2019 від відповідача до Верховного Суду також надійшли письмові пояснення, в яких відповідач стверджує про недоведеність прокурором наявності завданих відповідачем збитків, а також наголошує на виході прокурором за межі своїх повноважень, оскільки розрахунок розміру пайової участі повинен визначатися у кожному конкретному випадку, виключно на підставі рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування. Окремо відповідач наголошує на безпідставності клопотання прокурора про призначення експертизи. Також, вказує на неможливості використання очисно-сушильного вузла окремо від морського терміналу, оскільки він забезпечує частину транспортного процесу перевезення вантажів.

28.21.11.2019 в судовому засіданні представник прокуратури підтримала вимоги касаційної скарги в повному обсязі. Представники відповідача та Визирської сільської ради заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили Суд залишити прийняті у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Оцінивши доводи касаційної скарги та здійснивши перевірку правильності застування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

31. Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з невиконанням відповідачем, як стверджує позивач, обов'язку щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

32. Відповідно до частини 1 , 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

33. Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому статтею 216 Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, виходячи зі змісту статті 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.

34. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

35. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності.

36. За змістом частини 1 та 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до частини 1 та 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

37. Обов'язок укласти договір про пайову участь виникає у замовника в силу положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено законодавством та є формою протиправної поведінки, внаслідок якої орган місцевого самоврядування позбавляється права отримання на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідної суми коштів, що охоплюється поняттям "упущеної вигоди".

38. Відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

39. Звертаючись із позовною заявою в інтересах Визирської сільської ради Одеської області, Заступник прокурора Одеської області стверджував, що збудований відповідачем об'єкт - очисно-сушильний вузол не відноситься до інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства, а тому ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" зобов'язано сплатити Визирській сільській раді пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

40. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджував, що збудований ним об'єкт очисно-сушильний вузол є об'єктом транспортної інфрастуктури та на підтвердження своєї позиції надав суду висновок експерта - Долгих М. Є. від
26.10.2018 № 377, відповідно до якого спірний об'єкт є невід'ємною складовою частиною єдиного/цілісного майнового комплексу з перевалки зернових вантажів морського терміналу ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" та згідно зі статтями 21 та 25 Закону України "Про транспорт" є об'єктом транспортної інфраструктури.

41. Як зазначалося вище, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що наданий відповідачем висновок експерта відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, відповідно до положень статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статті 104 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

42. Посилання скаржника на неналежність експертного висновку як доказу даній справі, Суд відхиляє, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та встановлення обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

43. За встановлених судами обставин та з урахуванням наведених законодавчих положень, зокрема, пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є правомірними висновки попередніх судових інстанцій про те, що у ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" не виникло обов'язку приймати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту під час будівництва очисно-сушильного вузла з прив'язкою до існуючих транспортно-технологічних ліній, що є об'єктом транспортної інфраструктури, а несплата останнім пайового внеску не може бути розцінена як неправомірна бездіяльність, що, в свою чергу, виключає склад цивільного правопорушення, а отже і відповідальність суб'єкта у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).

44. Враховуючи недоведеність протиправності поведінки у діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів у вигляді упущеної вигоди, повний склад цивільного правопорушення є недоведеним.

45. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області.

46. Твердження скаржника, із посиланням на Державний класифікатор будівель 018-2000, про те, що спірний об'єкт не відноситься до об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, оскільки в декларації про готовність об'єкта експлуатації визначено код об'єкта будівництва - 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші", Верховний Суд відхиляє та зауважує, що зокрема положеннями статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено порядок внесення змін до повідомлення або декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а помилка чи неточності у визначенні коду об'єкта в декларації не свідчить про беззаперечну приналежність спірного об'єкту до певного виду будівництва.

47. Таким чином, Верховний Суд не вбачає порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, а висновки судів відповідають встановленим у справі обставинам та не спростовуються доводами касаційної скарги.

48. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

49. При зверненні з позовом Заступником прокурора Одеської області було визначено суму завданих, на його думку, ухиленням від укладення відповідачем договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, Визирській сільській раді збитків у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, що становить 3 286
573,70 грн.

50. Частиною 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

51. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. (частина 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

52. Пунктом 2.6 Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради передбачено, що розмір пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради визначається у відповідності до п. п. 2.2., 2.3. цього Положення і становить у разі будівництва нежитлових будівель та споруд (за винятком тих, що перелічені у п.1.5. цього Положення) до 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

53. Тобто, зазначені норми Закону та Положення дають органу місцевого самоврядування право визначити розмір пайової участі замовника у межах до 10 %.

54. Колегія суддів вважає, що у даному випадку, самостійне встановлення прокурором розміру пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки визначення розміру пайової участі є виключною компетенцією такого органу.

55. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

56. Обов'язок укласти договір про пайову участь виникає у замовника в силу положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено законодавством та є формою протиправної поведінки, внаслідок якої орган місцевого самоврядування позбавляється права отримання на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідної суми коштів, що охоплюється поняттям "упущеної вигоди". В силу положень пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у замовника будівництва не виникає обов'язку приймати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту під час будівництва об'єкту транспортної інфраструктури, а несплата останнім пайового внеску не може бути розцінена як неправомірна бездіяльність, що, в свою чергу, виключає склад цивільного правопорушення, а отже і відповідальність суб'єкта у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

58. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Заступника прокурора Одеської області підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2018 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

59. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2018 у справі № 916/1773/18 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Васьковський

Л. Катеринчук