ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/551/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - Скрипка М. В., прокурор Офісу Генерального прокурора;

позивач-1 - не з'явився;

позивач-2 - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" (далі - Товариство)

на рішення Господарського суду Київської області (суддя Заєць Д. Г. ) від
23.07.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Куксов В.

В., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А. І.) від 23.10.2019 у справі

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління), та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (далі - ДП)

до Товариства

про розірвання договору та повернення лісової ділянки,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.27.02.2019 Прокурор в інтересах держави в особі Управління та ДП звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами б/н від 25.12.2012 (далі - Договір) та повернення лісової ділянки площею 3,0 га, яка розташована у виділах № 2,3 кварталу 26 Дачного (Ровжівського) лісництва на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - Лісова ділянка).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Товариство порушує вимоги законодавства та умови Договору, оскільки використовує Лісову ділянку не за цільовим призначенням, а під розташування елементів благоустрою, будівель і споруд, які зведені без погодження з ДП, та документа, що надає право на виконання будівельних робіт.

2. Короткий зміст рішень, прийнятих у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, позов задоволено; Договір розірвано; зобов'язано Товариство повернути ДП Лісову ділянку.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Товариство порушило умови Договору, оскільки здійснило без дозволу ДП (постійного лісокористувача) забудову Лісової ділянки, що є підставою для розірвання цього договору; Товариство не надало доказів погодження з ДП будівництва спірних об'єктів відповідно до умов Договору; відсутні докази оскарження Товариством результатів перевірок, проведених спеціалістами ДП та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Інспекція), а також докази усунення порушень, зазначених у відповідних приписах; Товариство порушило умови Договору, вимоги статей 20 74 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 за № 502, оскільки звело без дозволу ДП та без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, споруди і будівлі, які не передбачені проектом благоустрою, що призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин; здійснення часткової забудови Лісової ділянки без дозволу ДП (постійного землекористувача) є істотним порушенням умов Договору, що є достатньою підставою для його розірвання; Прокурор правильно визначив Управління та ДП як державні органи, права та законні інтереси яких порушено Товариством, оскільки позивачі упродовж тривалого часу з моменту встановлення порушень Товариства не здійснювали захист інтересів держави у спірних правовідносинах та не звертались до суду із відповідним позовом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1.22.11.2019 Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Суди неправильно застосували положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон) та порушили приписи статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не врахували, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання Прокурором досудового порядку звернення з повідомленням до суб'єкта владних повноважень. При цьому у позовній заяві Прокурор не вказує на відсутність реагування Позивачів на стверджуване ним порушення. Також суди не перевірили причин, які перешкоджають Позивачам самостійно захищати права та інтереси держави.

4.2. Суди порушили статті 2, 78, 86, 236, 237 ГПК України, оскільки проігнорували доводи Товариства, зокрема, що досудове розслідування, на яке посилався Прокурор, було закрито 01.06.2019 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення); протокол огляду місця події складено слідчим, який не є експертом в галузі будівництва, та не може давати висновок стосовно того, чи є споруди (будівлі) тимчасовими; окрім протоколу огляду місця події в матеріалах справи відсутні докази, що Товариство порушило вимоги Договору або законодавства. При цьому суди порушили приписи статті 99 ГПК України, оскільки не призначили експертизу для встановлення обставин, чи є будівлі (споруди) тимчасовими.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1.26.12.2020 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення і постанову - без змін.

Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

5.2.13.01.2020 ДП подало відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просило скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення і постанову - без змін.

Оскільки ухвалою Суду від 16.12.2019 був встановлений строк для надання відзиву до 31.12.2019, а відзив ДП подано після закінчення цього процесуального строку без обґрунтування поважності причин пропуску, Суд залишає його без розгляду відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 16.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.12.2019; зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

6.2.26.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 912/2385/18, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020.

6.3. Ухвалою Суду від 10.08.2020 провадження у цій справі поновлено, касаційну скаргу Товариства призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від
07.09.2012 № 367 Товариству виділено у довгострокове тимчасове користування на 49 років Лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей.

7.2.25.12.2012 на підставі цього розпорядження Товариство (тимчасовий лісокористувач) та ДП (постійний лісокористувач) уклали Договір, за умовами якого постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає у довгострокове тимчасове користування Лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (пункти 1,2).

7.3. Згідно з пунктом 3 Договору на момент передачі в користування на Лісовій ділянці відсутні будь-які об'єкти.

7.4. Пунктами 6 та 8 Договору передбачено, що передача Лісової ділянки в користування здійснюється без вилучення земельної лісової ділянки у ДП. Передача Лісової ділянки не тягне за собою виникнення у Товариства права власності на відповідну земельну лісову ділянку.

7.5. Відповідно до пункту 9 Договору Товариство приймає у користування Лісову ділянку не раніше дати підписання сторонами цього Договору та його державної реєстрації у термін 10 днів та складання акта приймання-передачі лісової ділянки. Акт приймання-передачі підписується сторонами протягом 10 днів з дати укладення цього Договору.

7.6. Згідно з пунктом 23 Договору Товариство зобов'язане використовувати Лісову ділянку у порядку, визначеному цим Договором, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташовані лісові ділянки, виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства України.

7.7. Відповідно до пункту 29 Договору його дія припиняється у випадку використання Товариством Лісової ділянки у цілях, не передбачених Договором, використання Лісової ділянки не за цільовим призначенням, здійснення Товариством без згоди ДП будь-якого будівництва, встановлення парканів або інших споруд лінійного типу.

7.8. Договір укладено строком на 49 років - з 25.12.2012 до 25.12.2061 (пункт 24).

7.9. Договір зареєстровано в Управлінні, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис № 68 від 28.12.2012.

7.10. Приписами державного інспектора по контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісів № 12 від 10.11.2017 та № 16 від
04.12.2017, складених за результатами перевірок дотримання умов Договору, в порядку проведення державного контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісу виявлено порушення, зокрема, встановлено, що Товариство використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням та всупереч цілям, передбаченим Договором, а також, що земельна ділянка використовується під розташування елементів благоустрою, споруд і будівель, дозвіл на розміщення яких ДП не надавало. За цими приписами Товариство зобов'язано усунути зазначені порушення та відновити стан земельної ділянки, наданої йому у платне довгострокове тимчасове користування. Товариство також попереджено, що в разі невиконання приписів директора Товариства буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а ДП ініціюватиме розірвання Договору, однак зазначені в приписах порушення усунуті не були, матеріали справи відповідних доказів не містять.

7.11. За протоколом огляду місця події від 15.01.2019, складеним за участю ДП, головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Інспекції, в присутності директора Товариства, в порушення умов Договору, Товариство на земельній ділянці побудувало десять будівель невизначеного призначення орієнтовними розмірами від 2*3 м. до 12*29 м.

7.12. За змістом листа Департаменту Інспекції № 10/10-19/1601/06/02 від
16.01.2019 відсутня інформація про отримання документів дозвільного та декларативного характеру на початок виконання будівельних робіт та готовності об'єкта до експлуатації за адресою Лісової ділянки.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

8.2. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. (частина третя). Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої).

8.3. Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому представництво прокурором в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

8.4. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

8.5. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Управління та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних відносин.

8.6. Однак, звертаючись до суду в інтересах держави в особі ДП, яке не є органом державної влади або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, зокрема, в галузі реалізації принципів регулювання земельних відносин або захисту природних ресурсів, Прокурор порушив норми частини третьої статті 23 Закону, згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

8.7. При цьому порушення Прокурором встановленої Законом прямої заборони на звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з'ясування питання невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17.

8.8. Беручи до уваги наведене, Суд доходить висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП, у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити позов, поданий Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

8.9. Враховуючи викладене Суд частково погоджується з доводами Товариства, викладеними у підпункті 4.1 цієї постанови, про неправильне застосування судами приписів статті 23 Закону.

8.10. Стосовно позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Управління, Суд зазначає таке.

8.11. За змістом статті 18 ЛК України довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються, зокрема, для культурно-оздоровчих та рекреаційних потреб.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

8.12. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані, зокрема, виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором, а також дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель (стаття 20 ЛК України).

8.13. Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором

Згідно з частиною другою цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

8.14. Зі змісту зазначеної норми слідує, що законодавець розуміє як істотне таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона договору значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при його укладені. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

8.15. Разом з цим правом ініціювати питання про розірвання договору в судовому порядку з огляду на положення статті 651 ЦК наділені лише сторони такого правочину. Оскільки Управління не є стороною Договору, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог стосовно цього позивача. Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/16.

8.16. Таким чином у задоволенні позову Прокурора про розірвання Договору, поданого в інтересах держави в особі Управління, яке не є стороною цього правочину, слід відмовити.

8.17. Згідно з пунктами 3, 5 частини 1 статті 308 ГПК України (тут і далі в редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

8.18. Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

8.19. Відповідно до частини 1 статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 313 ГПК України.

8.20. Беручи до уваги викладене, а також ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі ДП, та про відмову у задоволенні позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Управління, у зв'язку з чим касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 911/551/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" залишити без розгляду.

5. У задоволенні позову Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак