Історія справи

Постанова КГС ВП від 09.07.2018 року у справі №910/18548/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18548/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛ ЦЕМ" (далі - Товариство),

представник позивача - Кривко Ю.М. - адвокат,

відповідач - 1 - Міністерства оборони України (далі - Міністерство),

представник відповідача -1 - Панько В.М. (за довіреністю від 22.01.2018 № 220/63/д),

відповідач - 2 - Генеральний штаб Збройних сил України (далі - Генеральний штаб),

представник відповідача - 2 - Верба О.С. (за довіреністю від 19.06.2018 б/н),

третя особа-1- Військова частина А1352 (далі - В/ч А1352),

представник третьої особи - 1 - не з'яв.,

третя особа-2 - Харківська обласна державна адміністрація (далі - Харківська ОДА),

представник третьої особи - 2 - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017

(суддя Лиськов М.О.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018

(головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Дикунська С.Я. і Мальченко А.О.)

у справі № 910/18548/17

за позовом Товариства

до: Міністерства;

Генерального штабу

про стягнення 708 452,80 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - В/ч А1352,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Харківська ОДА.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 708 452,80 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23.03.2017 на території складів боєприпасів В/ч А1352 Міністерства, де зберігалися боєприпаси, виникла пожежа, що призвела до детонування частини боєприпасів, внаслідок чого мало місце потрапляння останніх на майно Товариства, у зв'язку з цим воно зазнало пошкоджень.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2017 , залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018, у позові відмовлено.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення з боку відповідачів.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство з посиланням на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права при ухваленні згаданих судових рішень просить останні скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з Міністерства та Генерального штабу 696 568 грн. збитків і 11 884,80 грн. витрат на проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 8267. Так, за доводами позивача, наведеними в касаційній скарзі, судами не враховано, що:

- боєприпаси є джерелом підвищеної небезпеки, а шкода, заподіяна в результаті їх вибуху, має відшкодовуватися особою, яка на відповідній правовій підставі володіє даним об'єктом;

- відповідачі є головними державними органами у сфері оборони та здійснюють повноваження в цій сфері, зокрема щодо управління та зберігання військового майна, отже, відповідальність має нести держава в особі Міністерства та Генерального штабу;

- з огляду на спільну бездіяльність відповідачів вони мають нести солідарну відповідальність перед позивачем;

- така відповідальність має наставати незалежно від вини відповідачів.

На думку скаржника, судові рішення зі справи суперечать положенням статей 614, 1173, 1174, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також порушують норми процесуального права, в тому числі частини четверту, п'яту статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про: законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, прийняття їх з дотриманням норм матеріального і процесуального права, всебічним дослідженням доказів зі справи; обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій про відсутність конкретних доводів та доказів на підтвердження існування будь-якого незаконного рішення, дії або бездіяльність з боку Міністерства як органу державної влади. У зв'язку з цим Міністерство просить: оскаржувані судові рішення зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на позивача.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи встановлено, зокрема, що:

- 23.03.2017 на території складів боєприпасів В/ч А1352 Міністерства, де зберігалися боєприпаси, виникла пожежа, що призвела до детонування боєприпасів. Ця подія відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №368 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" рішенням засідання регіональної комісії з питань ТЕБ та НС Харківської ОДА від 23.03.2017 класифікована як надзвичайна ситуація техногенного характеру (код НС 10260 - НС унаслідок пожежі, вибуху на арсеналі, складі боєприпасів або іншому об'єкті військової призначеності) регіонального рівня;

- Товариство є власником приміщень, будівель та споруд за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. Геологічна, буд. 12-А, що перебуває на балансі Товариства та використовується в його господарській діяльності;

- директором Товариства складено "Дефектний акт Збитки по ТОВ "ОЛ ЦЕМ" м. Балаклія, вул. Геологічна 12 та 12А станом на 24.03.2017", в якому вказано будівлі та їх пошкоджені елементи; актом №8-НЦ/3в від 26.03.2017 засвідчено вчинення відповідно до наказу начальника ГУ ДСНС України у Харківській області від 26.03.2017 № 90 робіт з розмінування місцевості від ВНП, у т.ч. за вказаною адресою;

- за твердженням позивача: внаслідок пожежі та детонування частини боєприпасів В/ч А1352 мало місце їх потрапляння по майну Товариства, яке (майно) зазнало значних пошкоджень; експлуатація пошкодженого майна є неможливою без здійснення відповідних ремонтних та будівельних робіт;

- за фактом згаданої пожежі слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 23.03.2017 №22017220000000104, що станом на час розгляду справи господарським судом не є завершеним;

- Товариством не подано доказів понесення ним витрат з вини відповідачів та доказів втрати або пошкодження майна з вини відповідачів;

- в обґрунтування розміру заявлених до стягнення збитків Товариство посилається на висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 18.07.2017, складений за заявою Товариства про визначення вартості нанесеної шкоди. Проте цим висновком визначається лише вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень приміщень Товариства, та розмір завданої матеріальної шкоди й не визначено, що вказаної шкоди майну Товариства завдано внаслідок протиправних дій чи бездіяльності саме відповідачів зі справи;

- подані Товариством документи не дають можливості встановити особу, яка нанесла шкоду майну Товариства;

- у листі названого слідчого відділу зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що 23.03.2017 близько 02 год. 40 хв. на території 65 арсеналу ЦРАУ Озброєння ЗС України (В/ч А1352) невстановленими на даний час особами здійснено диверсійні дії, в результаті чого відбулися вибухи боєприпасів на технічній території арсеналу. Під час розслідування згаданого кримінального провадження, зокрема, підлягає встановленню розмір майнової шкоди, яка заподіяна фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення злочину, що призвів до пожежі і детонації боєприпасів.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, пов'язаних з відшкодуванням шкоди.

Відповідно до положень ЦК України:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166);

- шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174);

- джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частини перша, друга і п'ята статті 1187).

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому доведення наявності і обґрунтування розміру шкоди покладається на позивача, який повинен довести, що: заподіяна шкода сталася внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача (відповідачів), і тільки такі дії (бездіяльність) стали єдиною і достатньою причиною заподіяння шкоди; збитки є реальними; протиправна дія (бездіяльність) заподіювача шкоди є причиною, а збитки, яких завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідач же має довести відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу, а у випадку, передбаченому статтею 1187 ЦК України, - існування непереборної сили або умислу потерпілого; у випадках же, визначених статтею 1174 названого Кодексу, відповідальність настає незалежно від вини заподіювача шкоди, за умови, коли позивачем доведено наявність трьох перших з числа зазначених елементів цивільно-правової відповідальності.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що пожежа та детонування боєприпасів, у зв'язку з чим, на думку Товариства, сталося пошкодження його майна, відбулися на території В/ч А1352. Водночас названа військова частина залучена до участі в даній справі лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Згідно з частиною першою статті 24 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи місцевим господарським судом) господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Верховний Суд вважає, що з огляду на зазначені обставини справи у суду першої інстанції були достатні підстави для залучення як відповідача у справі В/ч А1352 (за наявності у неї статусу юридичної особи).

Однак місцевий господарський суд наведеного не здійснив, а апеляційний господарський суд у повторному розгляді справи його помилки не виправив. Відтак попередні судові інстанції припустилися порушення частини першої статті 24 ГПК України (в зазначеній редакції), а Касаційний господарський суд, у свою чергу, не наділений повноваженнями щодо вирішення даного питання, оскільки в силу частини другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не має права, зокрема, встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, збирати чи приймати до розгляду нові докази.

Тому згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, вчинити, за наявності підстав, процесуальні дії, зазначені в цій постанові, дати відповідним обставинам справи належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Не можна погодитися також з висновками попередніх судових інстанцій щодо "передчасності" звернення позивача з позовними вимогами в даній справі. Чинне законодавство України не ставить право Товариства на звернення до суду за захистом своїх прав і законних інтересів у залежність від настання такої події, як "встановлення (у процесі кримінального провадження) фактичних обставин інциденту, що трапився 23.03.2017 на території В/ч А1352".

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ ЦЕМ" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 910/18548/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков