Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2019 року у справі №920/49/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/49/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 (у складі колегії суддів: Мартюк А. І. (головуючий), Калатай Н. Ф., Зубець Л. П. )

та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 (суддя Пінчук В. І.)

у справі № 920/49/18

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради

до Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Мельника Ігоря Валентиновича,

про стягнення 230 952,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" (далі - ПМП "Аптека КіАВО") про стягнення 230 952,34
грн, у тому числі 75 647,74 грн заборгованості з орендної плати, 4 009,12 грн пені, 151 295,48 неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору суборенди нерухомого комунального майна від 01.07.2015 у частині сплати орендної плати у строк та розмірі, передбачені умовами договору, а також неповернення майна з оренди після припинення дії договору, що є підставою для стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з ПМП "Аптека КіАВО" на користь Департаменту 75

647,74 грн заборгованості з орендної плати, 4 009,12 грн пені та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 194,85 грн. У решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за договором суборенди за період з 01.03.2017 по 30.09.2017, а також пені, нарахованої відповідно до пункту 4.7 цього договору, у зв'язку з простроченням платежів. Водночас суди дійшли висновку про безпідставність вимог щодо стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення майна з оренди, оскільки положення статті 785 ЦК, якими урегульоване відповідне питання, підлягають застосуванню саме до орендаря (наймача) такого майна, а не до суборендаря.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2019 року ПМП "Аптека КіАВО" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу ПМП "Аптека КіАВО" обґрунтовує, тим, що судами першої та апеляційної інстанцій у порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) неналежним чином досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, судами не враховано, що підприємство з
08.12.2016 по 08.12.2017 не використовувало орендоване майно через обставини, які не залежали від нього, і які відповідач намагався усунути в установленому законом порядку, а тому безпідставно не застосувано положення частини 6 статті 762 ЦК, якою передбачено звільнення орендаря від плати за весь час користування річчю за наявності певних обставин, а також не встановили наявності у діях відповідача вини у несвоєчасному поверненні майна, що є необхідною умовою для виникнення у орендодавця права вимагати від орендаря (суборендаря) сплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК; судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин в порушення частини 4 статті 236 ГПК не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Департамент у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 08.04.2009 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець; правонаступником якого є Департамент) та Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) Мельником І. В. (орендар) укладено договір оренди № УМКВ-0248, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення площею 24,2 кв. м на третьому поверсі у будинку № 13 по вул. 20 років Перемоги у м. Суми; майно передано в оренду з метою розміщення аптечного кіоску (пункт 1.1); строк дії договору встановлено з
08.04.2009 до 08.03.2012 (пункт 10.1); договір припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку його дії (пункт 10.6).

Відповідно до пункту 4.2 договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, а у пункті 4.9 передбачено, що нарахування орендної плати припиняється з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди у разі припинення дії договору.

Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 08.04.2009, який є додатком № 2 до зазначеного договору оренди нерухомого майна, підтверджується факт передачі об'єкта оренди ФОП Мельнику І. В.

У подальшому між сторонами укладалися зміни до цього договору, а саме: № 2-5, відповідно до яких строк дії договору продовжувався, зокрема згідно зі змінами від 01.04.2015 № 5 строк дії договору оренди від 08.04.2009 № УМКВ-0248 продовжено до 01.04.2016.

01.07.2015 між ФОП Мельником І. В. (орендар) і ПМП "Аптека КіАВО " укладено договір суборенди нерухомого комунального майна, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування (суборенду) нерухоме майно площею 24,2 кв. м у будинку № 13 по вул. 20 років Перемоги у м.

Суми, яке знаходиться у строковому платному користуванні орендаря на підставі договору оренди від 08.04.2009 № УМКВ-0248; нерухоме майно передається в суборенду з дозволу Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради для розміщення аптечного пункту (пункт 1.1); суборендар вступає у строкове платне користування об'єктом суборенди з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта суборенди, що є додатком № 1 до договору, а також реєстрації цього договору орендарем та орендодавцем (пункт 3.1).

У розділі 4 договору сторони визначили орендну плату та розрахунки. Так, орендна плата за об'єкт суборенди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати є додатком № 2 до цього договору та надається орендарем (пункт 4.1); нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта суборенди (пункт 4.2); орендна плата щомісячно перераховується не пізніше 15-го числі місяця, який слідує за звітним з урахуванням ПДВ, яка спрямовується суборендарем на рахунок міського бюджету (пункти 4.3,4.4); орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 4.7); нарахування орендної плати припиняється з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта суборенди у разі припинення дії договору (пункт 4.9).

Строк дії договору встановлено з 01.07.2015 по 01.04.2016 (пункт 10.1).

Відповідно до пункту 10.6 договору суборенди він припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку його дії; закінчення, припинення, розірвання договору оренди; достроково за рішенням суду.

У разі припинення дії цього договору або його розірвання орендар або орендодавець має письмово повідомити суборендаря про дату передачі суборендарем об'єкта суборенди орендарю або орендодавцю. Передача об'єкта суборенди оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору (пункт 10.7).

Крім того, умовами договору суборенди передбачено, що по закінченню строку дії договору суборендар зобов'язаний повернути орендарю об'єкт суборенди за актом приймання-передачі, при цьому сплатити орендну плату до моменту підписання цього акта (пункт 6.2.9); у разі припинення цього договору або договору оренди від
08.04.2009 № УМКВ-0248 суборендар зобов'язаний повернути орендареві або орендодавцеві об'єкт суборенди у стані не гіршому, ніж він був одержаний, згідно з актом приймання-передачі в термін, що вказаний у листі орендаря або орендодавця про припинення дії договору, рішення суду чи визначений за згодою сторін, оформленого в письмовій формі (пункт 3.2); об'єкт суборенди вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (пункт 3.3).

Передачу об'єкта суборенди від орендаря до суборендаря за договором суборенди від 01.07.2015 оформлено актом прийняття-передачі нерухомого майна від
01.07.2015, підписаним ФОП Мельником І. В. і директором ПМП "Аптека КіАВО".

Разом із тим судами установлено, що позивачем 10.02.2016 на адресу ПМП "Аптека КіАВО" направлено лист № 08.01-16/110, у якому відповідачу повідомлено про закінчення 01.04.2016 строку дії договору оренди від 08.04.2009 № УМКВ-0248 і не продовження його на новий термін у зв'язку із необхідністю використання зазначеного майна для власних потреб, а також повідомлено про необхідність передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі та сплатити орендну плату.

04.04.2016 позивач у листі № 08.01-16/325 повідомив ПМП "Аптека КіАВО" про припинення договору суборенди від 01.07.2015 у зв'язку із закінченням 01.04.2016 строку, на який його було укладено, та повідомлено відповідачу про необхідність відповідно до пункту 6.2.9 договору суборенди від 01.07.2015 у строк до
11.04.2016 передати позивачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі та сплатити орендну плату.

Водночас позивачем направлялися листи орендарю ФОП Мельнику І. В. про припинення договору оренди нерухомого майна від 08.04.2009 № УМКВ-0248 у зв'язку із закінченням 01.04.2016 строку його дії, а також про необхідність повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі та сплатити орендну плату (лист від
10.02.2016 № 08.01-16/111, від 04.04.2016 № 08.01-16/324).

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 у справі № 920/1008/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 і постановою Верховного Суду від 23.01.2018, задоволено позов Департаменту та виселено ПМП "Аптека КіАВО" із займаного нежитлового приміщення площею 24,2 кв. м у будинку № 13 по вул. 20 років Перемоги у м. Суми, з поверненням цього приміщення Департаменту. Цим рішенням встановлено обставини, зокрема, припинення з 01.04.2016 як договору оренди від 08.04.2009 № УМКВ-0248, так і договору суборенди від 01.07.2015.

Після відкриття виконавчого провадження та надання строку для добровільного виконання рішення суду від 08.08.2017 у справі № 920/1008/16 про виселення ПМП "Аптека КіАВО", між позивачем та ФОП Мельником І. В. 08.12.2017 укладено угоду про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.04.2009 № УМКВ-0248, а також між цими ж сторонами 08.12.2017 підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень загальною площею 24,2 кв. м у будинку № 13 по вул. 20 років Перемоги у м. Суми.

Неналежне виконання ПМП "Аптека КіАВО" зобов'язань щодо сплати орендної плати стало підставою для звернення Департаменту до суду з позовом, зокрема, про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 75 647,74 грн за період з
01.03.2017 по 30.09.2017 та пені у сумі 4 009,12 грн, нарахованої відповідно до пункту 4.7 договору суборенди від 01.07.2015.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статей 626, 627, 628 ЦК , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 283, 286 ГК визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди (статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (абз. 2 частини 3). Порядок використання плати за суборенду майна визначається, зокрема, органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності (абз. 4 частини 3). До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди (частина 4).

За невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором (стаття 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності як договору оренди від 08.04.2009 № УМКВ-0248, так і договору суборенди від 01.07.2015, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вважали договір суборенди належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.

Відповідно до умов договору суборенди від 01.07.2015 ПМП "Аптека КіАВО" як суборендар зобов'язався сплачувати орендну плату за об'єкт суборенди у розмірі та у термін згідно з цим договором на відповідний рахунок (на рахунок міського бюджету) до підписання акта приймання-передачі (пункт 6.2.3); нарахування орендної плати припиняється з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта суборенди у разі припинення дії договору (пункт 4.9).

Отже, суборендар за умовами договору зобов'язався сплачувати орендну плату у відповідному розмірі та строки до підписання акта приймання-передачі об'єкта з оренди.

Судами попередніх інстанцій установлено, що акт приймання-передачі нежитлових приміщень загальною площею 24,2 кв. м у будинку № 13 по вул. 20 років Перемоги у м. Суми, що є об'єктом суборенди за договором від 01.07.2015, підписано між орендодавцем та орендарем 08.12.2017 у порядку виконання рішення суду у справі № 920/1008/16 про виселення ПМП "Аптека КіАВО".

Також судами встановлено, що ПМП "Аптека КіАВО" у період з 01.03.2017 по
30.09.2017, тобто після закінчення терміну дії договору суборенди, належним чином не виконало свої зобов'язання зі сплати орендної плати за об'єкт суборенди до підписання акта приймання-передачі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість зі сплати таких платежів у сумі 75 647,74 грн.

Будь-яких доказів своєчасної сплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК під час розгляду справи не надано, а судами таких обставин не встановлено.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості з орендної плати та пені, нарахованої відповідно до пункту 4.7 договору суборенди від 01.07.2015, що підтверджено наданим позивачем розрахунком позовних вимог.

Доводи ПМП "Аптека КіАВО", наведені у касаційній скарзі, стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень частини 2 статті 785 ЦК, якою передбачено право наймодавця, у зв'язку з невиконанням наймачем обов'язку щодо повернення речі у разі припинення договору найму, вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми неустойки в порядку статті 785 ЦК відмовлено за безпідставністю.

Аргументи скаржника щодо незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 ЦК не можуть бути підставами для скасування оскаржених судових рішень, оскільки судами достеменно встановлено, а відповідачем не спростовано, що уклавши договір суборенди відповідач погодився з передбаченими у ньому умовами щодо припинення нарахування орендної плати саме з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта суборенди у разі припинення договору у зв'язку із закінчення строку його дії, а також щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов'язки, які відображені в його умовах. Водночас, за встановлених обставин як у справі, яка розглядається, так і у справі № 920/1008/16, саме відповідачем по закінченню строку дії договору не виконано обов'язку щодо повернення об'єкта суборенди на вимогу позивача, що стало підставою для звернення орендодавця з позовом про виселення суборендаря із займаного приміщення, а в подальшому - про стягнення заборгованості з орендної плати за відповідний період після закінчення строку дії договору суборенди.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги щодо безпідставного неприйняття до уваги судами попередніх інстанцій наданого відповідачем листування між ним і Комунальним підприємством "Сумська міська клінічна лікарня № 1", заяви про вчинення кримінального правопорушення, договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та інш., як доказів у справі, оскільки вказані доводи відповідача зводяться передусім до переоцінки доказів, тоді як згідно з частиною 2 статті 300 ГПК межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 915/14/17, від 07.02.2018 у справі № 910/304/16, від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17, від 22.08.2018 у справі № 910/4320/17 щодо застосування положень частини 6 статті 762 ЦК, частини 2 статті 785 ЦК, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у цих справах та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій у цих справах інших фактичних обставин, які вплинули на прийняття відповідних рішень при вирішенні спору.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

При оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації ", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких під час розгляду цієї справи встановлено не було.

Ураховуючи зазначені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО " залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 у справі № 920/49/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий