Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.02.2018 року у справі №926/4314/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 926/4314/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайка М.А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради,

представник відповідача - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецької області

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради

на рішення господарського суду Чернівецької області (суддя Бутирський А.А.)

від 01.02.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 16.05.2017

у складі суддів: Кравчук Н.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.,

у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецької області

про стягнення 269 116, 86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про стягнення 269 116, 86 грн. заборгованості, в тому числі: 240 577, 45 грн. - основний борг, 22 073, 52 грн. - інфляційні втрати та 6 465, 89 грн. - 3% річних, що виникла в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку № 495-07 від 09.10.2015.

Рішенням господарського суду Чернівецької області 01.02.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі №926/4314/16, позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 240 577, 45 грн. - основного боргу, 11 187, 81 грн. - інфляційних втрат, 1 912, 79 грн. - 3 % річних; вирішено питання щодо розподілу судових витрат; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що відповідач у встановлені строки належним чином не виконав зобов'язання за договором № 495-07 на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, на суму якої нараховані інфляційні втрати та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

При цьому, апеляційною інстанцією враховано рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відносно того, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення держави від взятих на себе грошових зобов'язань.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області 01.02.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі №926/4314/16, Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просив скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що судами не надано належної правової оцінки умовам договору; що зміну прав та обов'язків сторін у договорі в частині порядку оплати робіт сторони обумовили наявністю бюджетного фінансування; що фінансування програм з Державного бюджету здійснюється лише за наявності бюджетних коштів; що скаржник не є головним розпорядником коштів Державного бюджету України.

03.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 926/4314/16 господарського суду Чернівецької області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 926/4314/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. від 08.02.2018 задоволено клопотання Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі № 926/4314/16 господарського суду Чернівецької області за касаційною скаргою Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради на рішення господарського суду Чернівецької області від 01.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 27.03.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.03.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 09.10.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (постачальник) та Департаментом праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (платник) укладений договір на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку № 495-07, відповідно до умов якого постачальник здійснює надання пільг по користуванню та установці квартирного телефону населенню м. Чернівці, а платник здійснює відшкодування втрат, пов'язаних із наданням населенню пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону відповідно до обсягів субвенцій, затверджених місцевими бюджетами на поточний рік та отриманої субвенції з державного бюджету.

В період жовтня - грудня 2015 року позивачем надані послуги, які обумовлені договором, проте, відповідач всупереч умовам договору їх не оплатив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 240 577, 45 грн.

За змістом пунктів 1, 6 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ".

У статті 19 цього Закону закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації " та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, унормовано, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Норми цих законів спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

Статтями 89, 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема щодо надання пільг з послуг зв'язку (передбачений на час виникнення спірних правовідносин), за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок). Згідно з п. 3 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 ГК України містить аналогічні приписи.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

При цьому ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України та здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 912, 79 грн. та інфляційних втрат у сумі 11 187, 81 грн.

Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Крім того, аналізуючи через призму ст. 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У нинішній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради та залишення рішення господарського суду Чернівецької області 01.02.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі №926/4314/16 без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області 01.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 926/4314/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков