Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/756/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк"

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Укрметекспорт"

представник відповідача - не з'явився,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокредит"

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2017 (суддя Безрук Т. М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Ільїн О. В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Укрметекспорт" про визнання договору лізингу виконаним та визнання права власності на предмет лізингу,

Короткий зміст позовних вимог

1. 20.05.2017 Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Укрметекспорт" (далі - Відповідач) з позовом про визнання договору фінансового лізингу № 56 від 08.04.2008 (далі - Договір), укладеного між Позивачем та Відповідачем, виконаним Позивачем в повному обсязі та належним чином; визнання за Позивачем права власності на предмет лізингу № 56 від 08.04.2008, а саме на: автомобіль марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, рік випуску 2008, колір чорний, шасі № НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.04.2008 належить Відповідачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2014 № 537 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 29.08.2014 прийнято рішення № 76 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКБ Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію. Відповідач не звернувся у встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строк із заявою про визнання кредитором, тому будь-які його вимоги (в тому числі щодо несплаченої суми лізингових платежів у розмірі 62850,86 грн.), згідно з вимогами статті 45 вказаного Закону, вважаються погашеними. 04.05.2017 представник Позивача звернувся до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" з метою направлення Відповідачу заяви з вимогою укласти акт передачі об'єкта лізингу у власність Банку (Позивача) у зв'язку з фактичним виконанням Договору за вих. № 11/123-01 від 03.05.2017. Вказану заяву та акти у представника Банку прийнято не було у зв'язку з тим, що місцезнаходженням Відповідача є м. Донецьк, на територію якого не здійснюються пересилання поштових відправлень у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, про що складено відповідний акт.

Короткий зміст рішень судів І та апеляційної інстанцій

2. 29.06.2017 Господарський суд Полтавської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017, яким у позові відмовив повністю.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Позивач не повністю виконав свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів, несплаченими лишилися 37458,04 грн. лізингової винагороди та 62850,86 відшкодування вартості предмета лізингу, отже за умовами статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пункту 6.4 Договору Позивач не набув право на отримання предмета лізингу у власність, оскільки не сплатив всіх лізингових платежів. Суди також зазначили, що припинення зобов'язання за Договором внаслідок його повного виконання, проведеного належним чином, та припинення зобов'язання внаслідок погашення вимог кредитора після закінчення строку звернення з такими вимогами в процедурі ліквідації є окремими підставами припинення зобов'язання, а Позивач безпідставно вважає виконаним у повному обсязі та належним чином зобов'язання із сплати лізингових платежів, оскільки повного виконання не відбулось, а борг за лізинговими платежами був визнаний погашеним самим Позивачем без участі Відповідача. Крім того суди встановили, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 у справі № 908/1672/15-г було стягнуто з Відповідача на користь Банку (Позивача) заборгованість за кредитним договором за рахунок заставленого майна - спірного автомобіля шляхом надання Позивачу права власності на вказаний транспортний засіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 06.12.2017 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2017, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

4. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором чи законом. В даному випадку Скаржник вважає, що зобов'язання припинилося саме з підстав, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме пункту 3 частини 2 статей 46, 49, тобто на підставі Закону, який є спеціальним у правовідносинах, пов'язаних з ліквідацією Банку.

6. Рішення суду про визнання права власності, яке прийняте за результатами розгляду позову, поданого в порядку статті 392 ЦК України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у Позивача права власності.

7. Відповідач не звертався до уповноваженої особи із заявою про визнання його кредиторських вимог, не уклав відповідний акт передачі об'єкта лізингу у власність, не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання залишку несплачених коштів чи на підписання відповідних документів про перехід права власності на спірний автомобіль, а також не оскаржував у судовому чи будь-якому іншому порядку факт перебування транспортного засобу у Скаржника та не вимагав його повернення. Місцезнаходження Відповідача у м. Донецьку не може бути підставою для визнання його таким, що належним чином виконав обов'язки Лізингодавця.

8. Позовні вимоги щодо визнання Договору лізингу виконаним у повному обсязі та належним чином ґрунтуються виключно на підставі відсутності заборгованості за даним Договором перед Відповідачем, а залишок заборгованості було погашено на підставі вимог спеціального Закону, яким є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позиція Верховного Суду

Щодо умови передання права власності на предмет лізингу

9. Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Судами встановлено, що згідно з пунктом 6.4 Договору він вважається виконаним після повного виконання кожною із сторін його умов.

Статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що із дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. При цьому відповідно до статті 49 цього Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Так, відповідно до наведених норм, вимоги кредитора до банку, який перебуває в процедурі ліквідації, заявлені після закінчення встановленого строку для пред'явлення кредиторами вимог, вважаються погашеними на підставі наведеної норми.

Поряд з цим, припинення зобов'язання з вказаної підстави не зумовлює та не має наслідком, у даному випадку, набуття Позивачем права власності на предмет лізингу, враховуючи наступне. Пунктом 6.4 сторони погодили, що Договір вважається виконаним після повного виконання кожною із сторін його умов. При повній виплаті лізингоодержувачем лізингових платежів майно передається у власність лізингоодержувача. Таким чином підставою передачі предмета лізингу у власність Позивача є сплата у повному обсязі лізингових платежів. Виконання лізингодавцем свого обов'язку передати майно у власність лізингоодержувачу обумовлене виконанням лізингодержувачем свого обов'язку повністю сплатити лізингові платежі, є зустрічним виконанням зобов'язання. Тобто у цьому випадку саме виконання зобов'язання сплатити лізингові платежі, а не припинення цього зобов'язання внаслідок погашення, є умовою передання предмета лізингу у власність лізингоодержувача. Судами встановлено, що Позивач не повністю виконав зобов'язання із сплати лізингових платежів. За таких обставин посилання Скаржника (пункт 5) на наведені вище норми, як на підставу заявлених вимог, є хибним. При цьому Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 6) про те, що рішення суду за результатами розгляду позову, поданого в порядку статті 392 ЦК України, спрямоване на захист наявного у позивача права власності, оскільки таке право у Позивача з наведених ним в позові підстав не виникло.

10. Разом з цим посилання Скаржника (пункт 7) на те, що Відповідач не звертався з заявою про визнання його кредиторських вимог, не уклав відповідний акт передачі об'єкта лізингу у власність, не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання залишку несплачених коштів, наведених висновків не спростовують та не свідчать про наявність правових підстав задоволення заявлених у даній справі вимог.

11. Доводи Скаржника (пункт 8) про відсутність заборгованості за Договором у зв'язку з погашенням її на підставі положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм цього Закону, оскільки визнання вимог погашеними у зв'язку з непред'явленням цих вимог у встановлений строк на підставі цього Закону не є підставою для висновків про належне виконання зобов'язання за Договором лізингу, наслідком якого є набуття відповідного предмета лізингу у власність.

12. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, тому правомірно відмовили Позивачу у позові, у зв'язку з чим подана касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та правильного застосування наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 917/756/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак