Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №916/3897/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3897/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро",

на рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2015 (головуючий суддя Гуляк Г.І.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (головуючий Колоколов С.І., судді: Лисенко В.А. і Разюк Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАЗУС-ПРО" (далі - Позивач),

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (далі - Відповідач-1),

2) приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" (далі - Відповідач-2),

про стягнення 70 810,07 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача-1 та Відповідача-2 про стягнення солідарно з Відповідачів на користь Позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 70 810,07 грн. штрафу згідно з договором поруки від 03.02.2014 № 03-02-2014-17 (далі - Договір поруки), угодою від 26.01.2011 № НЮК-57-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (далі - Угода) та згідно з договором від 28.03.2008 № 01-14-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі - Договір купівлі-продажу).

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) мотивовані порушенням відповідачами умов Договору купівлі-продажу, а саме тим, що вартість грошового зобов'язання щодо формування ціни товару згідно із зазначеним договором Відповідачем-2 виконано несвоєчасно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з Відповідачів на користь Позивача 70 810, 07 грн. штрафу за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що Позивачем доведено несплату Відповідачем-2 заборгованості, яка виникла за Договором купівлі-продажу, та, враховуючи умови Договору поруки, позовні вимоги підлягають задоволенню солідарно за рахунок обох відповідачів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач-2 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано наявність протоколу розбіжностей до Договору купівлі-продажу, яким сторони узгодили інші відсотки нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктами 8.4 та 8.7 Договору купівлі-продажу, ніж ті, що були визначенні у самому договорі. Також не надано оцінки тому, що Договір купівлі-продажу містить відмітку про наявність вказаного протоколу розбіжностей.

Позивач подав заперечення та відзив на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Відповідача-1 відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 28.03.2008 товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (далі - ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО") та Відповідачем-2 був укладений Договір купівлі-продажу, відповідно до розділу 1 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу захисту рослин (далі - Товар) на умовах відстрочення платежу. Предметом Договору купівлі-продажу є товар, який належить продавцю на момент укладання Договору купівлі-продажу або буде набутий продавцем у майбутньому.

Відповідно до пункту 3.1 Договору купівлі-продажу товар може передаватися покупцю партіями.

Згідно з пунктом 3.2 Договору купівлі-продажу умови поставки-СРТ "перевезення оплачене до" відповідно до правил "Інкотермс 2000", склад покупця: м. Луганськ, тсв. 50 років Оборони Луганська, 9 .

Пунктом 3.3 Договору купівлі-продажу передбачено, що товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Додатком до Договору купівлі-продажу сторони визначили курс долара США на момент укладання договору купівлі-продажу та передбачили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується така формула: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент оплати; В - ціна на момент підписання; А2 - курс (НБУ) долара до гривні на день підписання договору; А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей. Середнім показником курсу долара США, яку погодили сторони згідно з договором купівлі-продажу, є 5,05 грн./дол. США.

На виконання умов Договору купівлі-продажу ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" було поставлено Відповідачу-2 товар на загальну суму 436 182,18 грн., яка була частково оплачена покупцем, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 304 430,86 грн.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно з Договором купівлі-продажу, 10.12.2008 ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відповідача-2 суми заборгованості та штрафних санкцій за період з 16.11.2008 по 10.12.2008 за Договором купівлі-продажу в розмірі 352 388,82 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.03.2009 у справі № 4/234 позов ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" задоволено.

26.01.2011 ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ТОВ "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ" було укладено Угоду, відповідно до умов якої первісний кредитор (ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО") відступає новому кредитору (ТОВ "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ") право вимоги виконання Відповідачем-2 зобов'язання щодо сплати розміру штрафу, набутих первісним кредитором на підставі Договору купівлі-продажу у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 грошового зобов'язання за вказаним договором.

Пунктами 1.2, 2.2 Угоди передбачено, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі штрафу, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу.

На виконання умов Угоди ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" було передано ТОВ "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ" документи, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем-2 обумовленого зобов'язання, про що було складено та підписано акт приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 4.3 Угоди ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" повідомило Відповідача-2 про зміну кредитора у зобов'язані.

Головним управлінням регіональної статистики України на запит ТОВ "Компанія "НОТАПС" листом від 04.09.2014 № 23-07/1919 було надано відомості з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, в якому зазначено, що ТОВ "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ" відповідно до реєстраційних дій було перереєстровано в товариство з обмеженою відповідальністю "КАЗУ-ПРО" (Позивач).

Крім того, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно з Договором купівлі-продажу, 08.08.2011 ТОВ "ВІСАВА" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відповідача-2 суми заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% - річних та інфляційних втрат за період з 11.12.2008 по 02.04.2010 за Договором купівлі-продажу та згідно Угоди.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011 у справі № 8/141/2011 позов ТОВ "ВІСАВА" задоволено.

Відповідно до частин першої, другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, не підлягають доведенню обставини, визнані судом загальновідомими. Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема, суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від часу, що сплинув після події, поширеності інформації про подію в певній місцевості. Загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність - очевидна, і доказування їх є зайвим.

03.02.2014 Позивачем (Кредитор) та Відповідачем-1 (Поручитель) було укладено Договір поруки, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Відповідачем-2 обов'язку щодо грошового зобов'язання зі сплати розміру штрафу у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поруки під основним договором у цьому Договорі розуміють Угоду, укладену на підставі Договору купівлі-продажу.

У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та Кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки:

- відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується частковою сплатою штрафу у розмірі 80 000,00 грн.;

- у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

17.02.2014 Позивачем було направлено на адресу ТОВ "СОВАГРО" вимогу № 17-17/02, відповідно до якої він просив виконати взяті на себе зобов'язання за Договором поруки.

У відповідь на вимогу Відповідач-1 листом від 24.02.2014 № 77 зазначив, що товариство гарантує, що взяті на себе зобов'язання за Договором поруки будуть виконані в строк до 31.05.2015.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідачів 70 810, 07 грн. штрафу за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу.

Положення статей 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, договору. При цьому суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, ЦК України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України "Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 ЦК України).

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, дана норма передбачає право первісного кредитора передати новому кредитору права та обов'язки у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, або ж в інших обсягах, які сторони можуть визначити у договорі, або ж це випливає із норм закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення господарського суду господарського суду Луганської області від 19.03.2009 у справі № 4/234 Відповідачем-2 було допущено порушення оплати вартості товару на загальну суму 595 652,14 грн., тому штраф за несвоєчасну оплату вартості товару складає 89 347,82 грн. (595 652,14 х 15%).

Вказаним рішенням суду першої інстанції було стягнуто штраф у розмірі 18 537,75 грн., вимога про стягнення штрафу у сумі 70 810,07 грн. (89 347,82 грн. - 18 537,75 грн.) не була заявлена позивачем.

Також постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2012 у справі № 8/141/5011 встановлено, що рішення господарського суду Луганської області від 19.03.2009 у справі № 4/234 в частині стягнення основного боргу виконано 02.04.2010. Однак рішенням господарського суду Луганської області від 19.03.2009 щодо нарахування штрафу було заявлено до стягнення та повністю задоволено, виходячи із суми 18 537,75 грн. - не вирішувалось.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011 у справі № 8/141/2011 питання щодо нарахування пені, відсотків річних, інфляційних втрат, штрафу за період з 01.04.2008 по 06.04.2008 на суму боргу 64 427,32 грн. та нарахування штрафу також не вирішувалось, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій у даній справі визнано Позивача належним кредитором щодо Відповідача-2.

Таким чином та враховуючи умови Договору поруки, новий кредитор (Позивач) зайняв місце первісного кредитора (ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО") в зобов'язаннях, що виникли з Договору купівлі-продажу в обсязі і на умовах, що існують на момент його укладення.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за рахунок обох відповідачів.

Однак Касаційний господарський суд з такими висновками судів попередніх інстанцій не може погодитись, оскільки суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 70 810, 07 грн. штрафу за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу, не надали оцінки всім доказам у справі, а саме судами залишено поза увагою та не досліджувався наявний у матеріалах справи протокол розбіжностей до Договору купівлі-продажу, за яким сторони дійшли згоди внести зміни у пункти 8.4 та 8.7 Договору купівлі-продажу.

Так, згідно з вказаним протоколом розбіжностей пункт 8.4 Договору купівлі-продажу викладено у такій редакції: "За несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,5 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ", а пункт 8.7 Договору купівлі-продажу викладено у такій редакції: "За несвоєчасну передачу векселя покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від суми векселя".

При цьому Позивач, розраховуючи суму штрафу відповідно до пункту 8.4 Договору купівлі-продажу, використовує показник у розмірі 15 % та виходить із суми боргу 595 652,14 грн.

Водночас суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 19.03.2009 у справі № 4/234 Відповідачем-2 було допущено порушення оплати вартості товару на загальну суму 595 652,14 грн., залишили поза увагою, що у справі № 4/234 господарського суду Луганської області предметом позову в частині основного боргу була сума 304 430,86 грн., і вказане рішення від 19.03.2009 у справі № 4/234 не містить посилань на порушення оплати вартості товару на загальну суму 595 652,14 грн. Тобто суди не обґрунтували, якими доказами підтверджується заборгованість у розмірі 595 652,14 грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не здійснено перевірку правильності розрахунку штрафу заявленого до стягнення Позивачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми "Агро" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі № 916/3897/15 скасувати.

Справу № 916/3897/15 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко