Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2401/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

учасники справи:

позивач - Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Львівський електроламповий завод "Іскра",

за участю Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Відділ державної виконавчої служби),

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" (далі - ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра")

на ухвалу господарського суду Львівської області від 12.09.2017 (головуючий суддя Бортник О.Ю.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (головуючий - Галушко Н.А., судді: Данко Л.С., Орищин Г.В.),

прийняті за наслідками розгляду скарги Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 914/2401/16

за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до публічного акціонерного товариства "Іскра"

про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Відділення звернулося до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої просило суд: визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби щодо зупинення виконавчого провадження № 53147199 на підставі постанови від 27.03.2017; визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби від 27.03.2017 про зупинення вчинення виконавчих дії (ВП № 53147199).

Скаргу обґрунтовано тим, що: у державного виконавця не було законних підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, з огляду на те, що нарахування, які застосовані органом Антимонопольного комітету України на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" не пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням грошового зобов'язання чи зобов'язання щодо сплати податків та зборів, та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до положень статей 1, 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим підстави для застосування до спірних правовідносин положень означеного Закону - відсутні.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.09.2017 зі справи № 914/2401/16, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017, скаргу Відділення на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено: визнано незаконними дії Відділу державної виконавчої служби щодо зупинення виконавчого провадження № 53147199 на підставі постанови від 27.03.2017; визнано недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби від 27.03.2017 про зупинення вчинення виконавчих дії (ВП № 53147199).

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані правомірністю доводів заявника та наявності правових підстав для задоволення скарги Відділення.

ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги Відділення на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Так, згідно з доводами ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра", викладеними в касаційній скарзі мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо. Зазначене помилково не було враховано судами попередніх інстанцій у розгляді скарги Відділення.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на законність та обґрунтованість прийнятих судових актів.

Розгляд касаційної скарги ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.016 зі справи № 914/2401/16 позов Відділення до публічного акціонерного товариства "Іскра" про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на Товариство згідно з рішенням Відділення від 30.05.2013 № 101 у справі № 1-02-135/2012 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, задоволено повністю.

28.11.2016 на виконання рішення суду видано накази.

Відділення звернулося до Відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 28.11.2016 у справі.

У виконавчому провадженні (ВП № 53147199) державним виконавцем винесено постанову від 27.03.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 28.11.2016 у справі № 914/2401/16 на підставі пункту 4 частини першої статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" до вирішення по суті справи № 914/355/17 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Іскра".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів [посадових осіб (далі - рішення)] - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин.

Згідно з приписами статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 121-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій у розгляді скарги Відділення, Закон України "Про захист економічної конкуренції"", на підставі приписів якого органом Антимонопольного комітету України нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Названий Закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування, про що обґрунтовано зазначає і Відділення у відзиві на касаційну скаргу.

Накладений на Товариство штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Виходячи з наведеного, зазначені нарахування, застосовані Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням Товариством грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до положень статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У зв'язку з цим норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 зі справи № 922/770/13-г). Зазначеним спростовується твердження Товариства про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється, зокрема на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного законодавства.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій, встановивши, що на вимогу Відділення дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, запровадженого господарським судом у справі 914/355/17 про банкрутство Товариства не поширюється, правомірно задовольнили скаргу Відділення на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за наслідками чого визнали незаконними дії Відділу державної виконавчої служби щодо зупинення виконавчого провадження № 53147199 на підставі постанови від 27.03.2017 та визнали недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби від 27.03.2017 про зупинення вчинення виконавчих дії (ВП № 53147199).

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 12.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 914/2401/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий