Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8915/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М.

учасники справи:

позивач - компанія Анімаккорд Лтд,

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4,

розглянув касаційну скаргу компанії Анімаккорд Лтд

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 (головуючий - Сотніков С.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.)

у справі № 910/8915/17

за позовом компанії Анімаккорд Лтд (далі - Компанія)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець)

про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Компанія Анімаккорд Лтд звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємця про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача на самостійні частини твору - персонажі "Маша" та "Мєдвєдь" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2017 зі справи № 910/8915/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що стягнення з відповідача компенсації у заявленій сумі 64 000,00 грн. за порушення авторських майнових прав позивача шляхом реалізації відповідачем двох упаковок товару з розміщеними на них зображеннями персонажів "Маша" та "Мєдвєдь" по ціні 6,00 грн. за кожну, не може відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: стягнуто з відповідача на користь позивача 16 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 3360,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Компанія, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Так, згідно з доводами Компанії, викладеними у касаційній скарзі:

- законодавець наділив суд правом постановляти рішення про стягнення компенсації за порушення авторських майнових прав, виходячи виключно з розміру мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму станом на дату винесення рішення;

- суд апеляційної інстанції вийшов за межі Закону України "Про авторське право і суміжні права" у визначенні розміру компенсації, застосувавши розмір прожиткового мінімуму, а не розмір мінімальної заробітної плати.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємець просила у задоволенні касаційної скарги відмовити; постанову суду апеляційної інстанції змінити, а рішення місцевого господарського суду про відмову в позові залишити в силі в його резолютивній частині. У відзиві на касаційну скаргу Підприємець зазначила, зокрема про те, що:

- стягнення з Підприємця компенсації у заявленій до стягнення сумі не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності;

- позивач штучно завищив суму компенсації, не довів вину відповідача в порушенні авторських прав позивача та заявив суму до стягнення, неспіврозмірну з тими цінами, які зазначені у чеках;

- позивачем не доведено факту завдання майнової шкоди відповідачем, що є обов'язковою передумовою для притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Розгляд касаційної скарги Компанії здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених судом попередньої інстанції обставин справи правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 10.12.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (правовласник) та Компанією Анімаккорд Лтд (набувач) укладено договір № ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша і Мєдвєдь" і "Машині казки", далі - Договір), відповідно до умов якого правовласник у порядку, передбаченому Договором, передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором винагороду;

- згідно з пунктом 3 параграфу А Договору визначено, що поняття "Аудіовізуальні твори" означає (спільно) кольорові анімаційні серіали "Маша і Ведмідь" та "Машині казки" російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів "Маша і Ведмідь" та "Машині казки", елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною серій, в тому числі графічні зображення, персонажі, музика та фонограми незалежно від того, чи перераховані вказані об'єкти безпосередньо у додатках до Договору;

- у відповідності до пункту 4.1 Договору одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи і об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, інструкцію по стилю, робочі матеріали, назву анімаційних серіалів "Маша і Мєдвєдь" і "Машині казки", графічне зображення, персонажі, музику та фонограми, незалежно від того чи перераховані зазначені елементи та об'єкти безпосередньо в додатках до Договору;

- відповідно до пункту 7.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації терміну дії виключного права;

- згідно з додатком № 1 до Договору сторони погодили, зокрема, основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів - серіалів "Маша і Мєдвєдь" і "Машині казки" та права, які підлягають відчуженню згідно Договору;

- Компанією і товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" підписані акти приймання-передачі до Договору, а саме: від 01.01.2015 № 1, від 30.04.2015 № 3 та від 01.07.2015 № 4, згідно з якими Компанія прийняла права на серії анімаційних серіалів "Маша і Мєдвєдь" і "Машині казки".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- 04.04.2017 та 08.04.2017 у магазині "Маленька кишенька", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Ушакова, 1-В, в якому господарську діяльність здійснює відповідач, зафіксовано факт пропонування до продажу та здійснення продажу (розповсюдження) товару - цукерок під назвою "Маша і Мєдвєдь", на якому (товарі) зображено персонажі "Маша" та "Мєдвєдь" з аудіовізуального твору "Маша і Мєдвєдь". Даний факт підтверджується: фіскальними чеками про придбання загалом двох товарів по 6,00 грн. кожний та відеозаписами придбання товарів;

- відповідачем не надано доказів наявності у нього права на використання наведених об'єктів авторського права.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 64 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача на персонажі "Маша" та "Мєдвєдь" з аудіовізуального твору "Маша і Мєдвєдь".

Зображення персонажів "Маша" та "Мєдвєдь" названого мультиплікаційного серіалу є частиною Твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон): право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Принцип вичерпання прав стосується лише оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг. Розповсюдження ж контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір, незалежно від того, створено цей примірник самим порушником чи придбано у третіх осіб (для подальшого використання у комерційних цілях).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір "Маша і Мєдвєдь", місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що стягнення з відповідача компенсації у заявленій сумі 64 000,00 грн. за порушення авторських майнових прав позивача шляхом реалізації відповідачем двох упаковок товару з розміщеними на них зображеннями персонажів "Маша" та "Мєдвєдь" по ціні 6,00 грн. за кожну, не може відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності.

Проте ні у рішенні суду першої інстанції, ані у відзиві Підприємця на касаційну скаргу не враховано того, що відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Оскільки судом не було встановлено обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем зазначених вимог чинного законодавства, то суд, відповідно, не мав і правових підстав дійти висновку про те, що право позивача не підлягає захисту.

Незначний обсяг порушення авторських прав, хоч, безумовно, і повинен враховуватися у визначенні адекватних заходів захисту, все ж таки не є самодостатньою підставою для відмови у наданні цього захисту, оскільки це безпосередньо не передбачено чинним законодавством, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову обґрунтовано виходив з того, що відповідач є особою, яка порушила майнові авторські права позивача на твір, у зв'язку з чим, у відповідності до приписів Закону, відповідач підлягає притягненню до відповідальності за вчинене порушення у вигляді сплати компенсації.

Водночас відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України "Про авторське право і суміжні права" на час прийняття рішення у справі, не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації. Зазначеним спростовується твердження Компанії про наявність підстав для застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини у визначенні суми компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, у визначенні суми відповідної компенсації суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", застосувавши розрахункову величину у розмірі 1600 грн., та, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності на законних підставах стягнув з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав позивача у сумі 16 000,00 грн.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Компанії без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що інші учасники справи (окрім Компанії) не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та витрати Компанії на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу компанії Анімаккорд Лтд залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 910/8915/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков