Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17459/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо І.В.,

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 (головуючий Сітайло Л.Г., судді: Баранця О.М і Калатай Н.Ф.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо І.В. (далі - Банк),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Наріда" (далі - Товариство),

про стягнення 56 795 315,12 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 56 795 315,12 грн., з яких 45 074 000,00 грн. непогашена кредитна заборгованість та 11 721 315,12 грн. заборгованість по сплаті процентів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Банк звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати позовну заяву Банку на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 апеляційну скаргу Банку на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017).

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Банк не надав доказів на підтвердження обґрунтованості клопотання про відстрочення сплати судового збору та, як наслідок, апеляційний суд відхилив вказане клопотання Банку та повернув апеляційну скаргу скаржнику без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено вимоги частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", чим позбавлено скаржника права на доступ до суду.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, виносячи оскаржувану ухвалу, встановив, що відповідно до частини третьої статті 94 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до апеляційної скарги додаються докази, зокрема, сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою) встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатної особи - 1 600,00 грн.

Таким чином апеляційним судом встановлено, що Банк при поданні апеляційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

В поданій Банком апеляційній скарзі відсутні докази сплати судового збору. В той же час, до апеляційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття рішення апеляційною інстанцією.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Розглянувши клопотання Банку про відстрочення сплати судового збору, апеляційним судом встановлено, що вказане клопотання мотивовано тим, що Банк знаходиться у скрутному матеріальному становищі, оскільки розпочато процедуру ліквідації Банку. Станом на 29.09.2017, на накопичувальному рахунку Банку залишок коштів становить 3,82 грн.

Апеляційним судом прийнято до уваги вказані обставини, проте зазначено, що вони не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки такі обставини не відносяться безпосередньо до майнового стану особи, яка подає апеляційну скаргу.

Так, Банком не надано доказів того, що станом на дату звернення до суду з апеляційної скаргою, в останнього відсутні кошти для оплати судового збору (виписки з усіх наявних банківських рахунків тощо).

Крім того, здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

Доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Враховуючи викладене клопотання Банку про відстрочення сплати судового збору було відхилено апеляційним судом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас апеляційним судом було зазначено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків, відповідно до норм закону на дату такого звернення.

Посилання Банку у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено вимоги частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", чим позбавлено скаржника на доступ до суду, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін прийняту у даній справі ухвалу суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо І.В. залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 910/17459/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий