Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.02.2018 року у справі №905/1596/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1596/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів",

представник позивача - Нижник О.М. - адвокат ( свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 11.08.2005 №1426; за дов. від 03.01.2018 №19-4016),

відповідач - приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь",

представник відповідача - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

на рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2017 (головуючий суддя - Левшина Г.В.)

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 (головуючий суддя - Татенко В.М., судді: Марченко О.А. і Стойка О.В.)

у справі №905/1596/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Товариство)

до приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - Комбінат)

про стягнення 900 261,16 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 813 139, 11 грн. пені та 87 122, 05 грн. - 3% річних.

Позовна заява мотивована порушенням відповідачем умов договору поставки у частині своєчасності розрахунків за поставлену продукцію.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.09.2017 у даній справі, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017: позов задоволено частково; стягнуто з Комбінату на користь Товариства 406 569,56 грн. пені та 87 122,05 грн. - 3% річних.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання за договором, а це відповідно до статей 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 7.6 договору є підставою для стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені та застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Суд першої інстанції, керуючись правом, наданим йому статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтею 551 ЦК України, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 50%.

Комбінат, зазначаючи, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 193, 221 ГК України, статей 34, 43 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, просить суд касаційної інстанції: скасувати судові акти попередніх судових інстанцій зі справи №905/1596/17; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно з доводами Комбінату, викладеними у касаційній скарзі:

- за відсутності на залізничній накладній №46601001 дати штемпеля станції вантажовідправника відповідач не міг визначити дату поставки та граничну дату оплати, а, отже, твердження про те, що зі сторони відповідача наявне прострочення оплати рахунка від 14.12.2016 №210549 є необґрунтованим, тому відсутні підстави для стягнення пені та 3% за цим рахунком;

- позивач не надав відповідачу належного документа (залізничної накладної зі штампом станції відправлення), за яким можливо було б встановити дату поставки, тобто саме позивач не виконав дії, передбачені договором, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. Відповідно, в розумінні статті 221 ГК України позивач вважається кредитором, що прострочив виконання господарського зобов'язання.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів, наведених у касаційній скарзі, та просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з доводами Товариства, викладеними у відзиві на касаційну скаргу:

- касаційна скарга зводиться до переоцінки обставин, достовірно встановлених та досліджених судами попередніх інстанцій через оцінку належних та допустимих доказів;

- у силу вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару;

- скаржник не заперечує проти отримання від позивача товару, однак відповідних актів, з яких вбачалася б відсутність дати поставки продукції у залізничній накладній, чи доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару суду надано не було, що спростовує його твердження про відсутність порушення зобов'язання з оплати поставленої продукції.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

25.12.2015 Товариством (постачальник) та Комбінатом укладено договір поставки № 161503/1506162 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець -прийняти та оплатити згідно з пунктом 3.4 Договору феросплави протягом строку з 01.09.2016 по 31.12.2016 на умовах, у кількості та в строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами (пункт 1.1);

- поставка товару здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Сартана Донецької залізниці. Можливе постачання товару на умовах ФСА, склад вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партією поставки товару за цим договором є кількість товару, відвантаженого для перевезення за однією залізничною накладною (пункт 2.1);

- датою поставки товару при постачанні залізничним транспортом вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника (пункт 2.3);

- відповідач здійснює оплату товару, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 банківських днів з дати поставки товару (пункт 3.4);

- у випадку порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати (пункт 7.6).

Згідно з наявними у матеріалах справи залізничними накладними №45193166, №45193141 позивачем було поставлено відповідачу 07.12.2016 товар на суму 10 722 256,81 грн., від 07.12.2016 №45193125, №45193133 - на суму 33 517 540, 82 грн., від 14.12.2017 №46601001 - на суму 7 122 499,94 грн.

Комбінатом не заперечується отримання від Товариства вказаного товару саме за Договором.

Згідно з платіжними дорученнями від 14.02.2017 № 3000628981 відповідачем перераховано позивачу 1 685 773,72 грн., від 14.02.2017 № 3000628980 - перераховано 10 722 256,81 грн., від 01.03.2017 № 3000630587 - перераховано 22 200 000 грн., від 01.03.2017 № 3000630588 - перераховано 240 178,47 грн.

Свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу коштів за поставлений товар, всупереч статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, відповідач виконав з простроченням.

Продукція за договором була поставлена позивачем відповідачу у відповідності до його умов та умов специфікацій.

Отримавши товар та вчасно не сплативши його вартість, покупець порушив вимоги Договору та вимоги статті 692 ЦК України.

Позивачем за період з 23.01.2017 по 28.02.2017 нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 87 122,05 грн. та пеню в сумі 813 139,11 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та пені, місцевий господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач у суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 80%.

Суд першої інстанції, врахувавши надані у справі докази, взявши до уваги повне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, відсутність відомостей щодо понесення позивачем у зв'язку з цим збитків, керуючись правом наданим йому статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України, статтею 83 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 50%.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання; стаття 610);

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612);

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша та друга статті 712);

- покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій, встановивши, що: відповідачем факт отримання від позивача товару за Договором не заперечується; матеріали справи не містять доказів відмови від продукції; продукція була поставлена позивачем відповідачу згідно з умовами Договору та специфікацій; свої зобов'язання щодо своєчасної сплати позивачу коштів за поставлений товар відповідач виконав з простроченням; наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 50%, - дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що за відсутності на залізничній накладній №46601001 дати штемпеля станції вантажовідправника відповідач не міг визначити дату поставки, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони вже належним чином спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на відповідні обставини справи. Так, місцевим господарським судом встановлено, що вагони за спірною накладною були прийняті залізницею 15.12.2016, про що свідчить наявна в матеріалах справи відомість №16129080 форми ГУ-46.

Інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, в тому числі наведених у цій постанові приписів ЦК України та ГК України, що застосовані судами з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

Доводи, викладені Товариством у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 905/1596/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов