Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 925/1427/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот"

на рішення Господарського суду Черкаської області (суддя - Єфименко В.В.) від 28.03.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Л.Г. Смірнова, судді: М.А. Руденко, Є.Ю. Пономаренко) від 26.07.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

до Публічного акціонерного товариства "Азот"

про стягнення коштів.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 17.11.2016 Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - Відповідач) заборгованості в сумі 288 638 362 грн. 60 коп., пеню в розмірі 22 785 803 грн. 55 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 9 786 120 грн. 75 коп. та 3 % річних у розмірі 2 233 507 грн. 08 коп., а також відшкодувати за рахунок Відповідача понесені Позивачем витрати зі сплати судового збору.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач не розрахувався за надані Позивачем послуги за укладеним між сторонами договором від 31.12.2014 на розподіл природного газу № 01/17480/Т-15 (та додатковою угодою № 11 від 11.04.2016) з транспортування природного газу газорозподільними мережами протягом квітня 2016 року - жовтня 2016 року. Також Позивач вказав на нарахування відповідно до законодавства та умов вказаного договору пені за порушення Відповідачем строків оплати за цим договором та обов'язок Відповідача згідно із законодавством сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних через невиконання Відповідачем умов договору щодо вчасної оплати послуг з розподілу природного газу.

3. 09.03.2017 Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Відповідача на користь Позивача 304 756 981 грн. 86 коп. основного боргу, 40 170 266 грн. 17 коп. -пені, 21 425 301 грн. 71 коп. - інфляційних втрат, 5 035 074 грн. 65 коп. - 3 % річних, а також судовий збір в сумі 240 000 грн. 00 коп.

4. Заява про збільшення позовних вимог мотивована тим, що після порушення провадження у справі Відповідач 30.01.2017 сплатив суму основного боргу, що виник за квітень 2016 року, в розмірі 4 038 413 грн. 40 коп. Разом з тим, станом на 09.03.2017 заборгованість зросла через те, що Відповідач продовжує не виконувати свої зобов'язання з оплати послуг, наданих Позивачем протягом листопада 2016 по січень 2017 року включно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. 28.03.2017 Господарський суд Черкаської області вирішив задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача 304 756 981 грн. 86 коп. основного боргу, 40 170 266 грн. 17 коп. - пені, 21 425 301 грн. 71 коп. - інфляційних втрат, 5 035 074 грн. 65 коп. - 3 % річних, а також судовий збір в сумі 240 000 грн. 00 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини виникнення у Відповідача заявленої до стягнення суми основної заборгованості за послуги з транспортування природного газу (з урахуванням сплати частини суми боргу) підтверджуються належними доказами у справі, розрахунки заявлених до стягнення сум, у тому числі пені, інфляційних втрат та 3 % річних перевірені судом та відповідають обставинам справи та нормам законодавства. При цьому місцевий суд залишив без задоволення клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі до винесення рішення у пов'язаній справі № 925/274/17 про визнання недійсним договору від 31.12.2014 № 01/17480/Т-15, оскільки Відповідач не надав доказів про те, які саме обставинам у вказаній справі є істотними та унеможливлюють розгляд даної справи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 26.07.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 28.09.2017 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Право стягнення основної суми боргу може бути використане Позивачем на власний розсуд, але для реалізації такого права має бути вимога, за відсутності якої у Відповідача не виникає обов'язку та підстави сплачувати суму заборгованості, а тому до направлення такої вимоги Відповідач не міг знати про наміри Позивача реалізувати так право, у зв'язку зі чим лише після незадоволення вимоги відповідне право Позивача є порушеним і потребує захисту. Судами не було встановлено обставин направлення Позивачем Відповідачу офіційної вимоги щодо сплати заборгованості.

9. Суд має право зменшити розмір пені, заявлена сума якої у даній справі відповідає шостій частині суми боргу та не може стимулювати до виконання зобов'язання.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

10. Позивач погодився з позицією, наведеною судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, та заявив про правильне застосування цими судами норм матеріального і процесуального права на підставі наявних у справі доказів та згідно із встановленими судами обставинами справи.

Позиція Верховного Суду

Щодо звернення до боржника з досудовою вимогою про сплату боргу

11. Судами в оскаржуваних судових рішеннях на підставі належних доказів встановлені обставини невиконання Відповідачем в обумовлені договором строки грошових зобов'язань перед Позивачем з оплати наданих останнім послуг з транспортування природного газу за укладеним між сторонами договором від 31.12.2014 на розподіл природного газу № 01/17480/Т-15 (та додатковою угодою № 11 від 11.04.2016). При цьому суди встановили на підставі доказів у справі, а Відповідачем не заперечуються факти надання останньому Позивачем послуг на спірну суму заборгованості та несплати Відповідачем такої заборгованості.

Суд розцінює як помилковий аргумент Відповідача (пункт 8) про те, що передумовою виникнення у Позивача права на звернення з позовом до Відповідача про стягнення відповідної суми заборгованості та права на відповідний судовий захист порушеного права є направлення Позивачем Відповідачу офіційної вимоги про сплату заборгованості та нарахованих штрафних санкцій та незадоволення Відповідачем такої вимоги. Таке твердження скаржника не відповідає, як умовам зазначеного вище договору (пункти 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 6.3.1, 6.3.2, 7.1, 7.2), так і нормам статей 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання Відповідача сплатити Позивачу ціну наданих послуг виникає внаслідок настання підтверджених належними доказами обставин надання таких послуг на відповідні суми в обумовлені договором строки в силу умов договору та наведених норм ЦК України. Вказаному зобов'язанню Відповідача кореспондує право Позивача вимагати виконання такого зобов'язання, у тому числі шляхом звернення за захистом порушеного права в судовому порядку у випадку прострочення оплати. Отже право Позивача звернутись до суду із вимогою про стягнення з Відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій не вимагало попереднього направлення Позивачем Відповідачу вимоги про сплату заборгованості та штрафних санкцій як повідомлення про намір стягнути відповідну суму заборгованості та штрафних санкцій. На підставі викладеного Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 8), що реалізація права Позивача стягнути суму боргу з Відповідача за договором від 31.12.2014 за транспортування природного газу газорозподільними мережами (у тому числі у судовому порядку) обумовлена (опосередкована) направленням Позивачем відповідної вимоги Відповідачу та за відсутності направлення такої вимоги у Позивача не виникає такого права.

Щодо права суду зменшити розмір неустойки

12. Вирішення питання про зменшення суми штрафних санкцій в порядку пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень - до 15.12.2017) є правом суду. Таке право може бути здійснене судом на власний розсуд у виняткових випадках, зокрема відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України за наявності передбачених такими нормами підстав. Наявність у даній справі таких підстав судами попередніх інстанцій встановлено не було. А тому відхиляються доводи скаржника (пункт 9), що незастосування судами попередніх інстанцій у даній справі права, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про існування підстав для задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, а також у відповідності до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

14. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 925/1427/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак