Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.01.2018 року у справі №915/370/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 915/370/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

(суддя - Корицька В.О.)

від 08.06.2017,

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Аленін О.Ю., судді: Богатир К.В., Лашин В.В.)

від 04.09.2017,

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

про стягнення 68 884, 40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СГП "Нібулон") про стягнення грошових коштів у сумі 68 884, 40 грн, з яких 50 938, 28 грн - основний борг за договором № 57-П-МИФ-13 від 25.12.2013, 1 274, 74 грн - 3 % річних, 4 197, 80 грн - інфляційні втрати, 12 473, 58 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) було надано ТОВ СГП "Нібулон" на виконання умов договору № 57-П-МИФ-13 від 25.12.2013 послуги з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами ТОВ СГП "Нібулон" по т/х FLAG EVI рейс 29.05.2016 (пшениця) на суму 45 974, 25 грн з ПДВ та по т/х JIN ZHU HAI рейс 30.05.2016 (кукурудза) на суму 4 964, 03 грн. Разом з тим ТОВ "Нібулон" борг за травень 2016 року у розмірі 50 938, 28 грн у строк, передбачений договором, не сплатило, у зв'язку з чим ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) просило стягнути з ТОВ СГП "Нібулон" зазначений борг, пеню, 3% річних та втрати від інфляції.

В обґрунтування позову ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) посилається на статті 525, 526, 530, 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2017 позовні вимоги задоволено частково, суд стягнув з ТОВ СГП "Нібулон" на користь ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) 50 938, 28 грн основного боргу за договором № 57-П-МИФ-13 від 25.12.2013, 1 274, 74 грн - 3 % річних, 4 197, 80 грн - інфляційних втрат, 2 000, 00 грн пені. При цьому місцевим господарським судом встановлено такі обставини:

- між ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) (адміністрація) та ТОВ СГП "Нібулон" (генекспедитор) 25.12.2013 був укладений договір № 57-П-МИФ-13, відповідно до п. 1.1. якого адміністрація, за наявності можливості, надає послуги по організації вантажопереробки вантажу силами та засобами генекспедитора (послуга) на рейдах Миколаївського морського порту (порт) згідно з додатком №1 (який є невід'ємною частиною договору), а генекспедитор приймає ці послуги та оплачує їх згідно з рахунками адміністрації. Прийом судна здійснюється тільки після підтвердження його адміністрацією згідно із "Зводом звичаїв Миколаївського морського порту";

- адміністрація відповідно до умов договору зобов'язана: надавати послуги згідно п. 1.1 договору та Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 року № 348, а також дозвіл на проведення вантажно-розвантажувальних робіт на рейдах порту (п. 2.1.1 договору); здійснювати обслуговування суден у відповідності із "Зводом звичаїв Миколаївського морського порту" (п. 2.1.2 договору); контролювати роботи при вантажопереробці вантажу на/з судна силами та засобами генекспедитора (п. 2.1.3 договору); здійснювати облік вантажу вагою, заявленою генекспедитором на підставі коносаментів або генерального акту, без відповідальності адміністрації за якість та кількість вантажу (п. 2.1.4 договору); протягом 5-ти робочих днів з дати закінчення надання послуг надавати рахунки та акти наданих послуг генекспедитору за фактично надані послуги адміністрацією по кожній судовій партії (п. 2.1.5 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 28.04.2014 до договору);

- генекспедитор відповідно до умов договору зобов'язаний: самостійно здійснювати вантажопереробку вантажу на рейдах порту своїми силами та засобами (п. 2.2.4 договору); за 10 діб до заходження судна у порт надавати заявку на підхід судна в диспетчерську позивача (п. 2.2.5 договору); завчасно до початку здійснення вантажних операцій на/з судно надавати позивачу доручення на вантажопереробку (п. 2.2.6 договору); не менш ніж за 5 діб до заходження судна в порт надавати заявку на надання послуг (п. 2.2.7 договору); отримувати та підписувати приймально-здавальні акти щодо надання послуг протягом двох робочих днів з моменту його отримання (п. 2.2.8 договору); протягом 5-ти робочих днів з дати закінчення надання послуг отримувати рахунки та акти наданих послуг адміністрації за фактично надані послуги по кожній судновій партії. Оплачувати рахунки адміністрації у терміни згідно з п. 3.2 договору (п. 2.2.9 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.04.2014 до договору); надавати позивачу до прийняття судна "Декларацію про вантаж" та "Сертифікат про властивість вантажу на момент перевантаження" (п. 2.2.15 договору); по закінченню відвантаження суднової партії отримувати та повертати протягом 5-ти робочих діб оформлений належним чином акт наданих послуг на кількість перевантаженого вантажу. У разі не підписання акту наданих послуг генекспедитором у визначений строк, такі послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті відповідачем згідно з п. 3.2 договору (п. 2.2.22 договору (в редакції додаткової угоди № від 28.04.2014 до договору);

- відповідно до п. 3.1 договору генекспедитор сплачує адміністрації вартість послуг, що вказані у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору;

- додатком № 1 до договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 22.07.2014 до договору) за послугу з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами відповідача встановлені відповідні тарифи: від 0 до 300 000 тонн включно - 1 грн за тонну, від 300 001 тонн і більше - 0,50 грн за тонну;

- згідно з п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.04.2014 до договору) оплата за фактично надані послуги здійснюється відповідачем не пізніше 7 робочих днів з дати закінчення надання послуг на підставі рахунку;

- пунктом 3.4 договору передбачено, що рахунки, які направляються по факсу або електронною поштою вважаються такими, що передані та прийняті. Дата відправлення являється датою отримання;

- Миколаївською філією ДП "АМПУ" (адміністрацією Миколаївського морського порту) було отримано лист ТОВ СГП "Нібулон" від 12.05.2016 № 5848/3-16/33 про надання дозволу на навантаження судна "FLAG EVI" на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв, листи ТОВ СГП "Нібулон" від 12.05.2016 №№ 5844/3-16/33, 5845/3-16/33 на надання якірного місця на зовнішньому рейді для завантаження т/х "FLAG EVI", лист від 24.05.2016 № 6450/3-16/33 про надання дозволу на навантаження судна "JIN ZНU HAI" на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв, листи від 24.05.2016 №№ 6434/3-16/33, 6451/3-16/33 про погодження навантажувально-розвантажувальних робіт судна "JIN ZНU HAI" на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв, лист від 25.05.2016 № 6519/3-16/33 на надання якірного місця на зовнішньому рейді для дозавантаженя т/х "JIN ZНU HAI", якими товариство гарантувало сплату рахунків;

- також Миколаївською філією ДП "АМПУ" (адміністрацією Миколаївського морського порту) було отримано лист ТОВ СГП "Нібулон" від 25.05.2016 № 6520/3-16/33 з проханням погодити виконання завантажувально-розвантажувальних робіт у період з 25.05.2016 року по 29.05.2016 року по завантаженню судна "JIN ZНU HAI" та вказати місце на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв;

- у всіх листах ТОВ СГП "Нібулон" зазначено, що всі операції будуть проводитися ним власними та залученими силами без використання послуг Миколаївської філії ДП "АМПУ";

- згідно з вказаними листами на виконання умов договору адміністрація надала генекспедитору послуги з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами відповідача по т/х "FLAG EVI", рейс 29.05.2016 (пшениця) на суму 45 974, 25 грн з ПДВ та по т/х "JIN ZНU HAI" рейс 30.05.2016 (кукурудза) на суму 4 964, 03 з ПДВ;

- ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) було виставлено рахунки за використання місця на рейді порту: від 29.05.2016 № 33361512 на суму 39 748, 49 грн, від 29.05.2016 № 3337512 на суму 6 225, 76 грн та від 30.05.2016 № 33391512 на суму 4 964, 03 грн, які були надіслані факсом. Також рахунки отримані під підпис уповноваженим працівником ТОВ СГП "Нібулон" 07.06.2016, про що зроблено запис у Журналі реєстрації рахунків;

- використання ТОВ СГП "Нібулон" місця на зовнішньому рейді порту для здійснення завантаження вантажів підтверджується також дорученнями на відвантаження експортних вантажів з відмітками про фактичний об'єм завантаженого вантажу; відомостями-розрахунками вартості зберігання та інших операцій по експортним вантажам, які містять № складу/причалу, дату прибуття вантажу в порт, дату відвантаження, номера вагонів, номера приймального акту тощо; коносаментами, в яких місцем перевантаження вантажу зазначено "зовнішній рейд Миколаївського морського порту".

З врахуванням наведених встановлених фактичних обставин справи, з огляду на те, що ТОВ СГП "Нібулон" не було оплачено згадані спожиті ним послуги, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу за договором № 57-П-МИФ-13 від 25.12.2013 в сумі 50 938, 28 грн.

Окрім того, місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки ТОВ СГП "Нібулон" не заперечується факт здійснення перевантажувальних робіт на зовнішньому рейді з використанням місця, а в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують здійснення ТОВ СГП "Нібулон" таких робіт та використання акваторії, ухилення від отримання акту наданих послуг та його підписання, то відповідно до положення п. 2.2.22 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.04.2014 до договору) такі послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті ТОВ СГП "Нібулон" згідно п. 3.2 договору не пізніше 7 робочих днів з дати закінчення надання послуг на підставі рахунку.

Оскільки датами закінчення надання послуг є 29.05.2016 по т/х "FLAG EVI", рейс 29.05.2016 (пшениця) та 30.05.2016 по т/х "JIN ZНU HAI" рейс 30.05.2016 (кукурудза), ТОВ СГП "Нібулон" повинно було оплати послуги до 07.06.2016 включно та 08.06.2016 включно відповідно.

З огляду на прострочення сплати боргу, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, зробив висновок, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому позовні вимоги про стягнення сум 3% річних та втрат від інфляції судом задоволено в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, то суд першої інстанції, враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, здійснив перерахунок пені за період з 21.06.2016 по 21.12.2016 (шість місяців), та дійшов висновку про те, що така вимога є обґрунтованою в частині в розміру 7 768, 79 грн. При цьому, оскільки ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Миколаївського морського порту) не було надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання ТОВ СГП "Нібулон" своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням ТОВ СГП "Нібулон" умов договору № 57-П-МИФ-13 від 25.12.2013; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з ТОВ СГП "Нібулон" пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 2 000, 00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2017 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2017, ТОВ СГП "Нібулон" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи ТОВ СГП "Нібулон", викладені у касаційній скарзі:

- згідно з визначенням терміну "рейд" в Законі України "Про морські порти" корабельний збір сплачується за використання частини акваторії для проведення вантажно-розвантажувальних робіт. ДП "АМПУ" отримало вже плату за водну поверхню надану для проведення вантажно-розвантажувальних робіт і забезпечення безпеки мореплавства під час перевантаження у вигляді корабельного збору і не мало права встановлювати вільні ціни на користування акваторією, оскільки відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України якщо за відповідні дії нараховується портовий збір, то встановлення портом будь-якої іншої плати за них законодавством не передбачено;

- жодним нормативним актом не передбачено, що за використання місця при перевантаженні мають сплачувати на користь ДП "АМПУ" одночасно дві категорії суб'єктів: і судна, сплачуючи корабельний збір, які фактично використовують акваторію, і портовий оператор;

- суд не надав правової оцінки нікчемності договору, оскільки ДП "АМПУ" не наділено повноваженнями самостійно передавати акваторію (частину акваторії) в оренду;

- позивач визнав і письмово підтвердив, що за умовами договору послуга з надання місця для перевантаження це надання у користування водного простору зовнішнього рейду. При цьому, скаржник посилається на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи судами та подання касаційної скарги, згідно з якою обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом;

- судами попередніх інстанцій не було досліджено що саме є предметом передбаченої договором послуги "надання місця для перевантаження на зовнішньому рейді порту". В даному випадку це необладнаний водний простір, тому позивач не поніс ніяких витрат при наданні даної послуги. Всі заходи, які представник позивача перелічив як складові такої послуги стосувались безпеки судноплавства, що є його функцією;

- досліджені судами попередніх інстанцій листи жодним чином не свідчать про факт замовлення та отримання будь-яких послуг за спірним договором №57-П-МИФ-13 від 25.12.2013, у жодному з вищезазначених листів не міститься посилання на договір №57-П-МИФ-13 від 25.12.2013, а також факт замовлення будь-яких послуг у позивача не випливає і із суті зазначених листів. У зв'язку з тим, що у зазначених листах не містилось волевиявлення відповідача на надання послуг за договором, вважати ці листи завданням в розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України підстав, на думку скаржника, немає. При цьому скаржник зазначає, що з одного боку суди розцінили вказані листи, як заявки на надання послуг за договором, з іншого боку, судами було правильно встановлено, що у всіх листах відповідача до позивача зазначено, що всі операції будуть проводитися відповідачем власними та залученими силами без використання послуг Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Вказані обставини, свідчать про той факт, що судами попередніх інстанцій неповно, однобічно та не об'єктивно досліджено вищезазначені докази у даній справі;

- посилаючись на приписи п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 15, п. 2, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" скаржник зазначає, що організація та забезпечення безпеки мореплавства, а також безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту є обов'язком ДП "АМПУ" в силу закону, а не договору, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані в заявках наміри відповідача зумовили організувати перевантаження вантажу на рейді з боку адміністрації, а саме визначити та надати безпечне місце акваторії, скеровувати процес безпечної експлуатації акваторії та діяльності з перевалки;

- суди попередніх інстанцій не врахували наведених положень чинного законодавства. Якими регулюються спірні правовідносини, що призвело до неправомірного ототожнення функції ДП "АМПУ", які воно повинно виконувати відповідно до вимог Закону України "Про морські порти" з господарською діяльністю вказаного державного підприємства;

- відповідно до статей 21, 22 Закону України "Про морські порти України", а також наказу Міністерства і інфраструктури України від 27.05.2013 №316 "Про портові збори" єдиною законною платою за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт в акваторії морського порту, до складу якої входить зовнішній рейд, є портові збори, зокрема, корабельний збір, які справляються з судновласників і стягнення яких не є предметом позову у даній справі. На думку скаржника, господарськими судами не враховано, що зі змісту статті 21 Закону України "Про морські порти України" вбачається, що послуги у морському порту оплачуються у складі портових зборів;

- ТОВ СГП "Нібулон" під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт у даній справі сплатило передбачені законодавством портові збори за користування портовою акваторією, що підтверджується платіжним дорученням, справляння плати за надання доступу та користування портовою акваторією вдруге, у вигляді нібито надання послуги з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді діючим законодавством не передбачено;

- судами попередніх інстанцій в порушення статті 43 ГПК України, в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи господарськими судами, не було надано належної оцінки листам ТОВ СП "Нібулон" від 12.05.2017 № 5844/3-16/33 (щодо т/х "FLAG EVI") та від 25.05.2016 № 6519/3-16/33 (щодо т/х "JIN ZHU НАІ"). Зазначеними листами, відповідач просив позивача надати якірну стоянку на зовнішньому рейді для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Проте, скаржник зазначає, що надання якірної стоянки у користування не є предметом спірного договору №57-П-МИФ-13 від 25.12.2013 та відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" якірна стоянка це гідротехнічна споруда, розташована в межах акваторії морського порту, призначена для стоянки суден на якорі. Отже, на думку скаржника, якірна стоянка, про надання якої відповідач просив у листах від 12.05.2016 №5844/3-16/33 та від 25.05.2016 №6519/3-16/33 не є тотожним поняттю "місце перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту", яке визначено позивачем у його рахунках і послуги з надання якого ним були надані;

- позивачем ані до позовної заяви, ані під час судового розгляду справи господарськими судами не надано належним чином оформлених актів наданих послуг, які є предметом спору, у тому числі і на вимогу суду. Судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, а саме встановлено факт надання послуг позивачем за договором №57-П-МИФ-13 від 25.12.2013 без належних та допустимих доказів дійсного їх надання, визнано встановленими недоведені обставини, порушено принцип диспозитивності у господарському процесі;

- відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 22.09.2015 у справі № 826/16369/16-а, реальність господарської операції може бути підтверджена виключно первинними документами, оформленими відповідно до вимог вищеназваного закону, проте суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги у даній справі та визнали факт надання послуг без підтвердження їх дійсного надання жодними належними і допустимими доказами;

- ані договором, ані законодавством не встановлено такої обов'язкової умови для виконання вантажно-розвантажувальних робіт на зовнішньому рейді морського порту, як замовлення і отримання від адміністрації морського порту послуги "використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами генекспедитора". За твердженням скаржника, послуга "використання місця для перевантаження вантажу на і зовнішньому рейді порту силами та засобами генекспедитора" не є такою, без отримання якої виконання портовим оператором і судновласником суден каботажного плавання навантажувально-розвантажувальних операцій в акваторії зовнішнього рейду морського порту було б неможливим. Більше того, за твердженням скаржника, надання акваторії у користування портовим операторам діючим законодавством взагалі не передбачене;

- надання акваторії у користування портовим операторам діючим законодавством не передбачено. Частиною 3 статті 8 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що акваторії морських портів можуть надаватися у користування виключно адміністраціям морських портів на підставі рішення Кабінету Міністрів України;

- відповідно до пункту 7 частини 2 статті 6 Закону України "Про морські порти України" до реєстру морських портів України вносяться, зокрема, відомості про перелік портових операторів та послуг, які вони надають. Єдиним належним та допустимим доказом приналежності певного суб'єкта до портових операторів є витяг з Реєстру морських портів України. Проте, такі докази у матеріалах справи відсутні, а отже, суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку, що ТОВ СГП "Нібулон" є портовим оператором у спірних правовідносинах, чим порушив ст.ст. 34, 43 ГПК України, що призвело до прийняття незаконного рішення у даній справі. До того ж, посилаючись на приписи п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" скаржник зазначає, що під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт у даному спорі, ТОВ СГП "Нібулон" не експлуатувало морський термінал, а отже, не виступало у якості портового оператора. Більше того, як стверджує скаржник, реєстр морських портів України містить відомості про місцезнаходження портових операторів. Так, відповідно до відомостей, що містяться у зазначеному реєстрі, місцезнаходження портового оператора ТОВ СГП "Нібулон" м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1. Зазначений реєстр не містить відомостей про здійснення ТОВ СГП "Нібулон" на зовнішньому рейді. Отже, під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт на зовнішньому рейді позивач не виступає у якості портового оператора. Також, скаржник зазначає, що відповідні роботи з перевалки виконувались на зовнішньому рейді порту, де морські термінали відсутні. Отже, ТОВ СГП "Нібулон", на думку скаржника, не здійснювало експлуатацію морського терміналу у даному випадку, а відтак не виспало в ролі портового оператора;

- посилаючись на статті 14, 15 Закону України "Про морські порти України", п.п. 5.4 та 5.6 Зводу звичаїв морського порту Миколаїв скаржник зазначає, що агенти суден "FLAG EVI" та "JIN ZHU НАІ" звернулись до позивача із заявками від 20.05.2016 №А/16-05/90 та від 23.05.2016 №172, на яких адміністрацією морського порту шляхом проставлення резолюцій відповідними посадовими особами позивача (капітаном порту) визначено координати для постановки суден: для "JIN ZHU НАІ": 46°35'15"N, 31°20'50"Е, для "FLAG EVI" 46°35'15"N, 31°19'20"Е. Вказані координати, за твердженням скаржника, відповідають ділянці зовнішнього рейду Миколаївського морського торговельного порту. Саме за вказаними координатами відповідачем здійснювались роботи по навантаженню на вищевказані судна. В той же час, листами від 25.05.2016 №6519/3-16/33 та від 12.05.2016 №5844/3- 16/33 відповідач просив надати якірну стоянку, а не ділянку зовнішнього рейду морського порту. При цьому, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано факту, що на зовнішньому рейді відсутні якірні стоянки, про надання яких просив відповідач у вищевказаних листах. Оскільки користування якірною стоянкою не є предметом договору №57-П-МИФ-13 від 25.12.2013, то відповідач відповідно до вищевказаних листів не мав наміру отримувати послуги позивача за вищевказаним договором та не замовляв таких послуг.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2018 касаційну скаргу ТОВ СГП "Нібулон", прийнято до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суду надано ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ СГП "Нібулон".

ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" у відзиві на касаційну скаргу навело такі доводи:

- відповідно до пункту 3.1 Правил надання послуг у морських портах України, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348, вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів. Здійснювати перевантажувальні роботи у морському порту має право портовий оператор. ТОВ СГП "Нібулон" проводить перевантажувальні роботи, отже вважається портовим оператором. Водночас, відповідач є і судновласником плавзасобів, за допомогою яких він доставляє вантаж до зовнішнього рейду та перевантажує його на великотонажні судна;

- ТОВ СГП "Нібулон" сплачує портові збори як судновласник судна за захід своїх плавзасобів у порт, а за безпосереднє здійснення перевантажувальних робіт та користування у цих цілях акваторією порту, відповідач має сплачувати за відповідні послуги уже як портовий оператор;

- корабельний збір сплачується за сам факт безпечного використання акваторії порту плавзасобами - для плавання згідно рейсу, стоянки на якорі задля очікування проходу до причалу, тощо. Проте використання місця на рейді для перевантаження вантажу це вже функції портового оператора, який задля своєї господарської операції має одержати право на використання акваторії. Судна та інші плавзасоби отримують право користування акваторією, сплачуючи корабельний збір. ТОВ СГП "Нібулон" як юридична особа для тимчасового використання частини акваторії для цілей перевалки вантажу має одержати таке право на підставі договору;

- спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору;

- ТОВ СГП "Нібулон" не заперечується здійснення по факту перевантажувальних робіт на зовнішньому рейді з використанням місця, а тому ухилення від складання акту наданих послуг та його підписання є недобросовісними діями з боку відповідача, крім того, оплата послуг здійснюється не на підставі акту, а шляхом передоплати.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно із статтею 3 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства України є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Послугам обов'язково властиві щонайменше дві ознаки: 1) надання послуги невіддільне від діяльності особи-послугонадавача; 2) корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги.

Послугу, можна визначити як різновид об'єктів цивільних правовідносин, що виражається у вигляді певної правомірної операції, тобто у вигляді ряду дій виконавця або у діяльності, що являється об'єктом зобов'язання, яка має нематеріальний ефект, нестійкий речовий результат або уречевлений результат, пов'язаний з іншими договірними відносинами, і яка характеризується властивостями здійсненності, невіддільності від джерела, моментальною споживністю, неформалізованістю якості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" та ТОВ СГП "Нібулон" було укладено договір від 25.12.2013 № 57-П-МИФ-13, предметом якого сторони визначили надання адміністрацією послуг по організації вантажопереробки вантажу силами та засобами генекспедитора на рейдах Миколаївського порту згідно додатку № 1 до договору. У додатку № 1 до договору конкретизовано такі послуги: по організації НРР на внутрішньому рейді порту силами та засобами генекспедитора; послуги з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами генекспедитора.

Також судами попередніх інстанцій встановлено факт надання відповідних послуг ТОВ СГП "Нібулон" не зважаючи на відсутність складених та підписаних сторонами відповідних актів.

Разом з тим колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки ними не встановлено на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що послуга, яка є предметом договору від 25.12.2013 № 57-П-МИФ-13 могла бути надана та була надана адміністрацією генекспедитору, оскільки господарськими судами, з врахуванням правової природи послуги не було встановлено в чому полягав корисний ефект діяльності адміністрації, який міг бути спожитий генекспедитором.

Також судами попередніх інстанцій не було враховано, що згідно з пунктом 2.1 порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, кошти від корабельного збору використовуються, зокрема на утримання та очищення акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів) від наносів і речовин, що забруднюють її поверхню і дно; а згідно з пунктом 2.3 кошти від якірного збору використовуються на утримання та обслуговування якірних місць стоянки суден на внутрішньому рейді порту; на ремонт, модернізацію, реконструкцію і створення якірних місць стоянки суден на внутрішньому рейді порту.

Таким чином, ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції не було встановлено в чому ж полягала послуга надана адміністрацією генекспедитору, відповідно не було перевірено чи не охоплюється вона наданням адміністрацією послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки та не оплачується у складі корабельного, якірного чи інших портових зборів.

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання послуг у морських портах України, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів.

Перелік портових операторів, операторів терміналів у кожному морському порту, а також перелік послуг, які вони надають, визначено в Реєстрі морських портів України, ведення якого здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеного, допустимим доказом на підтвердження наявності у ТОВ СГП "Нібулон" статусу портового оператора є витяг з Реєстру морських портів України, який проте судами попередніх інстанцій не був досліджений, а отже їх висновок про те, що відповідач є портовим оператором, колегія суддів вважає передчасним.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Разом з тим судами попередніх інстанцій не було дано належної правової оцінки всім доводам ТОВ СГП "Нібулон", не наведено правового обґрунтування, з огляду на які ці доводи не взято до уваги судом.

Оскільки судами попередніх інстанцій з достовірністю не було встановлено факту надання позивачем відповідної послуги та того, що відповідачем вона була спожита, а тому передчасними є висновок судів попередніх інстанцій про стягнення її вартості та відповідно сум 3% річних, втрат від інфляції та пені, нарахованих на таку суму.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень, щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цієї ж редакції Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 915/370/17 скасувати, а справу - передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська