Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/6771/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Київенерго",

відповідач - приватне акціонерне товариство "Жилкомунсервіс",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 25.09.2017

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючого), Остапенка О.М., Ткаченка Б.О.

у справі № 910/6771/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс"

про стягнення 299 229,92 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" про стягнення 299 229,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 року порушено провадження у справі №910/6771/17.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання електричної енергії №71890013 від 09.07.2008 року, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01.08.2015 по 01.03.2017 року виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 275 454,64 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 4 253,30 грн та інфляційні втрати в розмірі 19 521,98 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/6771/17 позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» задоволено повністю, стягнуто з приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 275 454,64 грн - суму основного боргу, 4 253,30 грн - 3 % річних, 19 521,98 грн - інфляційні втрати та 4 488,45 грн - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Жилкомунсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції від 13.06.2017 скасувати та постановити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/6771/17 - скасовано, а провадження у справі № 910/6771/17 припинено.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 у справі № 910/6771/17 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/6771/17 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Вказана скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, невірно надано оцінку обставинам справи про банкрутство та дії мораторію на задоволення поточних кредиторських вимог. Також, вказана скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано частини 1, 2 статті 193, частину 1 статті 275, частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Також, судом апеляційної інстанції вказано про те, що позивач має право звернутися до керуючого санацією із заявою про задоволення поточних кредиторських вимог, а у разі відмови останнім у їх задоволенні - до господарського суду в межах справи про банкрутство боржника.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанцій та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-46/19084-2012 за заявою публічного акціонерного товариства "Київенерго" порушено провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Згідно пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З наведеного вбачається, що для розгляду справи щодо боржника в даному конкретному випадку необхідно застосовувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013, оскільки він є спеціальним законом та є пріоритетним для застосування.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Провадження по справі № 5011-46/19084-2012 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012, а оскільки позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних, за договором на постачання електричної енергії № 71890 від 09.07.2008, за період з 01.08.2015 по 01.03.2017, то така заборгованість є поточною.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Згідно статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 27.02.2018 постанова про визнання банкрутом приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" у справі № 5011-46/19084-2012 не виносилась.

Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника в загальному порядку.

З наведеного вбачається, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки в даному конкретному випадку підлягали застосуванню норми статей 1, 12, 22 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013.

Згідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження. Судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення ними неправильного рішення, а тому постанову суду апеляційної інстанції від 25.09.2017 слід скасувати, а справу № 910/6771/17 слід направити до Київського апеляційного господарського суду для апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/6771/17 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 910/6771/17 скасувати.

3. Справу № 910/6771/17 направити до Київського апеляційного господарського суду для апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко