Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5497/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2017 (суддя Петрашко М.М.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (Кравчук Н.М. - головуючий, судді Матущак О.Л., Мирутенко О.Л.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

про стягнення 3 580,89 грн. вартості нестачі вугілля,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - ПАТ Українська залізниця") вартості нестачі вугілля на суму 3 580,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються незабезпеченням відповідачем збереження вантажу під час перевезення, через що наявна недостача вугілля, вартість якого позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду. 31.05.2017 справу передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, позов задоволено частково. Стягнуто 2 685,67 грн. вартості нестачі вугілля. В решті позову відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 6, 11, 626, 908, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 174, 306, 307, 314 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 12, 23, 24, 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" (далі - Закон № 273/96-ВР), статей 2, 3, 105, 110, 113- 115, 129, 130, 133 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), статті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України (далі - Мінтранспорт) від 21.11.2000 № 644 (далі - Наказ Мінтранспорту № 644), статей 43, 32- 34, 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, враховуючі які суди дійшли висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - не забезпечив збереження ввіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що позивач припустився помилки при здійсненні розрахунку вартості недостачі вантажу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ Українська залізниця" просить рішення та постанову скасувати і передати справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами положень статті 623 ЦК, частини 1 статті 225 ГК, наголошуючи на тому, що суди помилково дійшли висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за накладною від 28.09.2016 № 51324994, причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та наявності в позивача збитків на суму 2 685,67 грн.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2013 ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (виконавець) уклади договір № 13-15/75-У, за яким замовник має передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат, а виконавець - прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором і/або специфікаціями. Пунктом 5 специфікації від 29.04.2016 до договору, поставка вугільного концентрату здійснюється на залізничну станцію "Бурштин" Львівської залізниці ПАТ "Українська залізниця".

28.09.2016 позивач відповідно до Технічних умов завантажив по накладній № 51324994 на рівні борта вугілля кам'яне у вагон № 56862840 в кількості 70 000 кг та передав вказаний вантаж для перевезення відповідачу. За вказаною накладною № 51324994 відповідач прийняв у позивача на станції Добропілля Донецької залізниці вугілля для перевезення та мав доставити його на станцію "Бурштин" Львівської залізниці для відокремленого підрозділу ПАТ "ДТЕК Західенерго" без права юридичної особи - Бурштинської ТЕС, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки з ЄДРПОУ.

01.10.2016 на станції Добропілля Донецької залізниці складений комерційний акт БН № 786721/32, за яким по накладній значиться брутто 93 500 кг (тара 23 500,кг нетто 70 000 кг). При контрольному переважуванні вагону № 56862840 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 90 000 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 66 500 кг, що менше вантажного документа на 3 500 кг. Розміщення вугілля на рівні бортів, розрівняно катком нанесенням маркування однієї продольної борозни посередині кузова. Над люками 6-7 заглиблення довжиною 2,2 м шириною 1,7 м глибиною 0,7 м. Маркування в місці заглиблення порушено. Слідів просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. У розділі "Ж" комерційного акту зроблена відмітка станції призначення Бурштин Львівської залізниці, за якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено.

Із довідки вантажовідправника вбачається вартість 1 т вантажу у вагоні № 56862840 за накладною № 51324994 - 1 065,74 грн. (з ПДВ - 1 278,89 грн.).

Перед зверненням до суду вантажоодержувачем: ПАТ "ДТЕК Західенерго" в/о керівника і головного бухгалтера на накладній зроблено переуступний напис на право пред'явлення позову позивачем до відповідача.

Відповідач станом на час прийняття рішення збитків на заявлену суму 3 580,89 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду та предметом розгляду даної справи.

Частково задовольняючи позов про стягнення вартості недостачі вантажу, суди виходили з обставин доведеності позивачем недостачі вантажу (вугілля) у вагоні № 56862840, що підтверджується комерційним актом БН № 786721/32, і становить 3 500кг, оскільки вартість 1 т вантажу складає 1 065,74 грн. (з ПДВ - 1 278,89 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Положеннями частини 5 статті 307 ГК, що кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 ЦК, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення та до моменту видачі одержувачу або передачі за Правилами іншому підприємству. Вона звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (статті 110, 111 Статуту залізниць України).

За приписами статей 113, 127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди зокрема за недостачу прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що недостача відбулася не з її вини. При цьому у випадку недостачі вантажу залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, у розмірі дійсної вартості недостачі, яка визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, що підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту залізниць України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).

Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати й граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту Залізниць та стаття 27 Наказ Мінтранспорту № 644).

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, що вина відповідача в недостачі через незабезпечення збереження вантажу на шляху прямування підтверджена належним чином, шляхом складення комерційного акта БН № 786721/32, яким зафіксовано відповідний розмір недостачі кам'яного вугілля у вагоні № 56862840. А тому висновок про наявність підстав для відшкодування на користь позивача вартості недостачі вантажу в розмірі 2 685,67 грн. з урахуванням розрахунку такої вартості (за мінусом 2 % норми природної втрати маси вантажу), здійсненого судом з посиланням на положення статті 27 Наказу Мінтранспорту № 644, відповідно до якої природна втрата кам'яного вугілля складає 2 %.

У зв'язку із цим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування рішення та постанови в справі.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про недоведеність вартості відправленого вантажу за накладною від 28.09.2016 № 51324994, причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та наявності збитків позивача в розмірі 2 685,67 грн., оскільки за приписами статей 113, 127 Статуту залізниць України обов'язок доведення відсутності вини в разі втрати вантажу покладено на перевізника, чого останнім зроблено не було, а факт і розмір недостачі підтверджується допустимим доказом - комерційним актом БН № 786721/32.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 910/5497/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков