Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.05.2018 року у справі №910/12018/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12018/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Ткач І.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Чебикіної С.О.

від 11.12.2017

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі Кропивної Л.В., Пономаренка Є.Ю., Смірнової Л.Г.

від 26.03.2018

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"

до Міністерства інфраструктури України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Авіакомпанія "РайянЕйр" (Ryanair DAC),

про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення дій,-

за участю представників сторін:

позивача: Повар О.М.

відповідача: Коренчук О.М.

третьої особи: Цехевич О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України про:

- визнання незаконними дій Міністерства інфраструктури України по підписанню угоди з Авіакомпанією "РайянЕйр" (Ryanair DAC) від 15.03.2017, якою передбачено умови аеропортового обслуговування в Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль";

- зобов'язання Міністерства інфраструктури України припинити дії по наданню, сприянню в наданні, схилянню до надання переваг (знижок, пільг, інших переваг) Авіакомпанії "РайянЕйр" (Ryanair DAC), не доступних Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України".

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені дії відповідача полягають в наданні Авіакомпанії "РайянЕйр" (Ryanair DAC) необґрунтованих переваг у вигляді пільг (знижок) на встановлення розміру аеропортових зборів в Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", які є недоступними іншим перевізникам, що ставить Авіакомпанію "РайянЕйр" (Ryanair DAC) у привілейоване становище по відношенню до інших авіакомпаній, порушують права інших суб'єктів ринку, в тому числі і права позивача, є протиправними та такими, що порушують норми конкурентного законодавства. За твердженням позивача позовні вимоги відповідають встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України прав та інтересів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/12018/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що спір у цій справі виник з приватноправових відносин, вимоги позивача ґрунтуються на нормах приватного права (Цивільного кодексу України та Господарському кодексу України), не стосується діяльності Міністерства інфраструктури України, як суб'єкта владних повноважень, та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. За висновком судів, підписаний між Міністерством інфраструктури України та Авіакомпанією "РайянЕйр" (Ryanair DAC) лист про наміри від 15.03.2017 не є правочином в розумінні положень цивільного та господарського законодавства, не є підставою для виникнення цивільно-правових наслідків, а дія по підписанню угоди не є самостійною підставою виникнення цивільно-правових наслідків. За висновком судів вимоги про припинення дій, які порушують право, можуть заявлятися щодо вимог, які пов'язані із захистом нематеріальних благ та виключних прав, однак, спір між сторонами у цій справі, переданий на вирішення господарському суду, виник з інших підстав. За висновком судів господарський суд не має право визначати наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на певному товарному ринку, такий висновок може бути здійснено лише за результатами спеціального дослідження та позивачем не доведено порушення відповідачем його прав та/або охоронюваних законом інтересів.

Позивач - Приватне акціонерне товариство Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування та порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає про те, що:

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини 1 статті 202, частини 1 статті 626, частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частин 1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України при наданні оцінки правовій природі меморандуму та дійшли помилкового висновку, що меморандум не є правочином. Суди не врахували, що викладені в меморандумі наміри його сторін мають договірний характер, умови меморандуму встановлюють обов'язки для кожного з підписантів, зміст меморандуму носить майново-господарський характер є обов'язковим для виконання та при його укладенні сторони розуміли, що укладають обов'язків для виконання сторонами господарський договір;

- суд апеляційної інстанції не застосував норми частин 1 та 2 статті 11, пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 174 Господарського кодексу України та порушив положення статті 11 Господарського процесуального кодексу України, не врахував, що відповідно до наведених норм дії особи призводять до виникнення цивільних прав та обов'язків, а дії органу державної влади можуть оскаржуватися та підлягають визнанню незаконними, якщо порушують права та інтереси заінтересованих осіб. Не врахувавши наведене суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо неможливості дій бути окремими підставами виникнення цивільних прав та обов'язків;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частин 1, 2 статті 81 Повітряного кодексу України, частини 2 статті 5, частини 1 статті 6, частини 3 статті 18, частин 1, 2 статті 25 Господарського кодексу України, наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 337 від 26.03.2008 "Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про необґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права та недоведеність порушення останнього. За твердженням скаржника, суди не врахували, що дії відповідача з підписання Меморандуму були спрямовані на встановлення для Авіакомпанії "РайянЕйр" збору за аеропортове обслуговування в Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", який є значно нижчим за збір, встановлений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 337 від 26.03.2008 "Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", а дії відповідача із закріплення у Меморандумі сукупного розміру аеропортових зборів для Авіакомпанії "Райян Ейр" на рівні 7,50 доларів США за пасажира не відповідають положенням чинного законодавства, не доступні іншим авіаперевізникам, у тому числі позивачу, та є необґрунтованим наданням суттєвих пільг (знижок) для Авіакомпанії "Райян Ейр". Зазначені дії спрямовані на необґрунтоване сприяння та надання необґрунтованих переваг Авіакомпанії "РайянЕйр" у вигляді суттєвих пільг (знижок), недоступних іншим суб'єктам ринку, що ставить Авіакомпанію "РайянЕйр" у привілейоване становище по відношенню до позивача та порушує право останнього на рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у відзивах на касаційну скаргу просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що вимоги скаржника є необґрунтованими, а рішення та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі є законними, прийнятими з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.03.2017 між Міністерством інфраструктури України та Авіакомпанією "Ryanair DAC" підписано лист про наміри, у якому зазначено:

"1. Міністерство інфраструктури разом із Міжнародним аеропортом "Бориспіль" вживає заходи для застосування повного тарифу в 7,50 доларів США за кожного пасажира що відлітає, строком на 4 роки, з початку маршруту, на маршрутах в аеропорти, які наразі не обслуговуються. Тариф базується із розрахунком на щорічний пасажиропотік не менше ніж 150 тис. пасажирів. Тариф включає зменшений збір за забезпечення авіаційної безпеки в розмірі 3 дол. США, що застосовуватиметься Міністром інфраструктури до початку польотів.

2. Очікуваний пасажиропотік за перший рік (2018), із розрахунку 15 польотів на тиждень, становитиме приблизно 250 тис. пасажирів.

3. Тариф в 7,50 доларів США за кожного пасажира що відлітає, строком на 4 роки застосовуватиметься також для неканібалізованих маршрутів в аеропорт Станстед, Лондон. Зменшений тариф відображає додатковий неавіаційний дохід який повертається в Бориспіль. Тариф 15 доларів США застосовуватиметься для канібалізованих маршрутів. Канібалізований тестовий режим застосовується, якщо зменшення трафіку у 10% виникає в Борисполі на лондонському маршруті, якщо це зменшення не компенсується з інших джерел в Борисполі.

4. Вартість наземного обслуговування складатиме 1,30 - 2,00 дол. США за пасажира".

За твердженнями позивача, після підписання зазначеного листа розпочався продаж квитків Авіакомпанії "Ryanair DAC" на рейси міжнародного сполучення за заниженою вартістю, що зумовило зниження дохідності за рейсами Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" за аналогічними напрямками, чим останньому завдано збитків у розмірі 20050487,73 грн.

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", посилаючись на те, що підписаний між сторонами документ є угодою, а дії Міністерства інфраструктури України в особі міністра по її підписанню є неправомірними звернулось до господарського суду з позовом у цій справі про визнання незаконними дій Міністерства інфраструктури України по підписанню угоди з Авіакомпанією "РайянЕйр" (Ryanair DAC) від 15.03.2017, якою передбачено умови аеропортового обслуговування в Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та про зобов'язання Міністерства інфраструктури України припинити дії по наданню, сприянню в наданні, схилянню до надання переваг (знижок, пільг, інших переваг) Авіакомпанії "РайянЕйр" (Ryanair DAC), не доступних Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України".

Відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Подібні положення містяться також в частині 1 статті 182 Господарського кодексу України.

Частиною 4 статті 635 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

В частині 6 статті 182 Господарського кодексу України передбачено, що угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Отже, стаття 635 Цивільного кодексу України та стаття 182 Господарського кодексу України розрізняють два поняття - попередній договір і угода сторін про наміри (протокол про наміри, меморандум тощо).

При укладенні попереднього договору необхідно погодження всіх його істотних умов, до яких належать всі істотні умови основного договору, оскільки відсутність хоча б однієї з істотних умов майбутнього договору виключає можливість кваліфікувати відносини між сторонами як договірні. Угоди про наміри, протоколи про наміри, меморандуми тощо не є договорами і не породжують зобов'язання укласти в майбутньому основний договір. Тобто різниця між попереднім договором та угодою сторін про наміри полягає в тому, що угода про наміри, на відміну від попереднього договору, фактично не породжує для сторін ніяких правових наслідків.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, підписаний між Міністерством інфраструктури України та Авіакомпанією "РайянЕйр" (Ryanair DAC) лист про наміри від 15.03.2017, який позивач визначає як угоду, не містить положень, які б свідчили про набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків Міністерства інфраструктури та/або Авіакомпанії "РайянЕйр" (Ryanair DAC) в результаті його підписання.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що зазначений лист про наміри від 15.03.2017 не є ні попереднім договором, ні правочином в розумінні наведених вище положень цивільного та господарського законодавства, зокрема статті 626 Цивільного кодексу України та статті 182 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку правовій природі листу про наміри від 15.03.2017 та відхиляє безпідставні твердження позивача в касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини 1 статті 202, частини 1 статті 626, частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частин 1, 2 статті 175 Господарського кодексу України

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, в теорії цивільного права, відповідно до положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України до числа правомірних дій, які викликають настання цивільно-правових наслідків, віднесено правочини, публічно-правові акти та юридичні факти. Дія по підписанню угоди самостійною підставою виникнення цивільно-правових наслідків не є.

З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги безпідставні посилання позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частини 1 статті 11, пункт 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, за твердженням позивача, дії особи призводять до виникнення цивільних прав та обов'язків, оскільки такі твердження позивача ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень цивільного законодавства щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними дії відповідача по підписанню угоди з Авіакомпанією "РайянЕйр" (Ryanair DAC) від 15.03.2017, якою передбачено умови аеропортового обслуговування в Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Звертаючись з позовом у цій справі про зобов'язання Міністерства інфраструктури України припинити дії по наданню, сприянню в наданні, схилянню до надання переваг (знижок, пільг, інших переваг) Авіакомпанії "РайянЕйр" (Ryanair DAC), не доступних позивачу, останній посилається на те, що зазначенні дії є недоступними іншим перевізникам, порушують права інших суб'єктів ринку, в тому числі і права позивача, є протиправними та такими, що порушують норми конкурентного (антимонопольного) законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та сфері державних закупівель.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України уповноважений розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський дійшов правильного висновку про те, що встановлення обставин наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на певному товарному ринку не відноситься до компетенції господарського суду, такий висновок може бути зроблено лише за результатами спеціального дослідження, зробленого Антимонопольним комітетом України у відповідності до положень чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері захисту економічної конкуренції.

Відповідно до підпунктів 13, 36 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 30.06.2015, Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань затверджує аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України.

Аналогічні повноваження Мінінфраструктури передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".

Отже, в листі про наміри від 15.03.2017 міністр інфраструктури України у межах наданих йому повноважень засвідчив свій намір на майбутнє зменшити тарифи аеропортових зборів для авіакомпаній в Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на те, що такі дій було вчинені виключно в інтересах Авіакомпанії "РайянЕйр" (Ryanair DAC), оскільки в силу вимог законодавства тарифи аеропортових зборів застосовуються для всіх авіакомпаній, а лист про наміри не містить жодних застережень щодо застосування тарифів в аеропортових зборів виключно до Авіакомпанії "РайянЕйр" (Ryanair DAC).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено порушення його прав та/або охоронюваних законом інтересів спірними діями відповідача, у зв'язку з чим суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у справі № 910/12018/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

В. Ткач