Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/127/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Лисенко В.А.) та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.08.2017 (суддя Коваль Ю.М.)

за скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1).ОСОБА_6, 2). ОСОБА_7, 3). ОСОБА_8, 4). ОСОБА_9

за участю Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

про стягнення 101 641,75 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 (далі - боржник) звернулася до суду зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - ДВС), згідно якої просила визнати незаконними дії державного виконавця ДВС Радиш Олени Вікторівни з відкриття виконавчого провадження та визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця ДВС Радиш Олени Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2017 № 54272238.

Скарга мотивована тим, що у наказі Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2017 не зазначена дата народження фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, у зв'язку з чим даний наказ не відповідає вимогам, які встановлені до виконавчого документа, визначеного статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому боржник посилається на те, що виконавче провадження, не відповідає змісту виконавчого документа, оскільки відкрите відносно громадянки ОСОБА_4, а не фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та спірна постанова ДВС не скріплена печаткою, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.08.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, відмовлено у задоволенні скарги.

У касаційній скарзі боржник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким скаргу задовольнити, посилаючись на порушення і неправильне судами норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів касаційної скарги боржник посилався на те, що виконавчий документ не містить дати народження боржника, у зв'язку з чим він не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підлягав поверненню стягувачу. Також боржник вказував на те, що апеляційний суд безпідставно послався на пункт 4 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки скарга обґрунтована пунктом 3 частини першої статті 4 вказаного Закону. При цьому боржник вважає, що суди безпідставно послалися на те, що не підтверджена та обставина, що виконавче провадження відкрите відносно громадянки ОСОБА_4, а не фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, оскільки до скарги додавалася спірна постанова зі змісту якої вбачалося, що боржником є саме громадянка ОСОБА_4 Крім того, боржник зазначає, що спірна постанова не скріплена печаткою ДВС, що свідчить про її незаконність, а усунення даного порушення постановою в.о. начальника відділу ДВС від 22.08.2017 про перевірку матеріалів виконавчого провадження, не передбачено чинним законодавством.

У відзиві на касаційну скаргу стягувач вказує на законність та обґрунтованість судових рішень, та безпідставність доводів касаційної скарги, у зв'язку з чим просить відмовити у її задоволенні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2017 у справі № 915/127/17, яке набрало законної сили, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 101 641,75 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Миколаївської області 03.05.2017 видано відповідний наказ.

14.07.2017 державним виконавцем ДВС Радиш Оленою Вікторівною винесено постанову ВП № 54272238 про відкриття виконавчого провадження за наказом № 915/127/17 від 03.05.2017 Господарського суду Миколаївської області про стягнення з боржника на користь стягувача зазначеної суми заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні скарги боржника суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що боржником не доведено факту порушення ДВС вимог Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини 1-ї статті 115 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 116 наведеного Кодексу передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Приписами частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зокрема зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи (п.3) та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків) (п.4).

Пунктом першим частини першої статті 26 вказаного Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п'ятою статті 26 наведеного Закону встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Встановивши, що боржником за наведеним наказом є фізична особа - підприємець ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державний виконавець ДВС правомірно прийняв спірну постанову.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що державний виконавець ДВС приймаючи спірну постанову діяв на законних підстав для вчинення такої дії, оскільки наказ видано господарським судом відносно боржника, як суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця, що відповідає приписам Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для скасування спірної постанови ДВС, є законним та обґрунтованим.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Посилання боржника у касаційній скарзі на те, що виконавчий документ не містить дати народження боржника, у зв'язку з чим він не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підлягав поверненню стягувачу, є безпідставними, оскільки боржник у даній справі виступав як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому наявність дати народження у виконавчому документі не вимагалась.

Доводи боржника про те, що апеляційний суд безпідставно послався на пункт 4 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки скарга обґрунтована пунктом 3 частини першої статті 4 вказаного Закону, спростовуються матеріалами справи, згідно яких, як встановлено судами стороною у виконавчому документі є суб'єкт підприємницької діяльності, а не фізична особа, що виключає правові підстави для застосування норми закону, на яку посилається боржник.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що суди безпідставно послалися на те, що не підтверджена та обставина, що виконавче провадження відкрите відносно громадянки ОСОБА_4, а не фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, оскільки до скарги додавалася спірна постанова зі змісту якої вбачалося, що боржником є саме громадянка ОСОБА_4, не спростовує висновків апеляційного суду.

Щодо доводів боржника про те, що спірна постанова не скріплена печаткою ДВС, що свідчить про її незаконність, а усунення даного порушення постановою в.о. начальника відділу ДВС від 22.08.2017 про перевірку матеріалів виконавчого провадження не передбачено чинним законодавством, є безпідставним, оскільки відповідно до абзацу третього частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на боржника.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі Господарського суду Миколаївської області №915/127/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов