Історія справи

Постанова КГС ВП від 12.07.2018 року у справі №905/122/15
Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №905/122/15
Ухвала КГС ВП від 20.05.2018 року у справі №905/122/15
Постанова ВГСУ від 08.02.2017 року у справі №905/122/15

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року

м. Київ

справа № 905/122/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Корум Україна" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2017 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.06.2017,

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного акціонерного товариства "Корум Україна"

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) подало позовну заяву в якій просило суд в рахунок погашення заборгованості приватного акціонерного товариства "Корум Україна" (далі - ПрАТ "Корум Україна") перед Банком за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-8/13 від 30.05.2013 у розмірі 179 226 838,22 рос.руб. та 1 402 419,24 грн. звернути стягнення на майно, передане публічним акціонерним товариством "Донецькгірмаш" (далі - ПАТ "Донецькгірмаш") в заставу Банку на підставі договору застави товарів в обороті № 15-94/19-129/13 від 27.12.2013. Перелік заставного майна вказаний Банком в позовній заяві.

Третя особа - ПрАТ "Корум Україна" звернулось до суду з самостійним позовом до Банку та просило визнати припиненою заставу за договором № 15-94/19-129/13 від 27.12.2013 у зв'язку із втратою предмета застави, розміщеного на території проведення АТО, з підстав, що передбачені п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.06.2017 (суддя Бойко І.А.) позовну заяву ПрАТ "Корум Україна" було повернуто без розгляду.

Ухвалу мотивовано тим, що скаржником не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі, а додане до скарги клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить обґрунтувань та доказів винятковості обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, що відповідно до приписів п. 4 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (колегія суддів: Склярук О.І., Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.) ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що місцевим судом надано належну оцінку клопотанню позивача про звільнення від сплати судового збору та правильно застосовано норми процесуального права.

29.09.2017 ПрАТ "Корум Україна" подало касаційну скаргу в якій зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено доводи позивача, викладені в клопотанні про звільнення від сплати судового збору щодо неможливості сплати судового збору та просить скасувати постановлені у справі судові акти і передати справу до суду першої інстанції для розгляду.

Відзиви на касаційну скаргу ПрАТ "Корум Україна" від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходили.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін (ч. 1 ст. 26 ГПК України).

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Не подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення позову без розгляду (п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України).

Положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 300 ГПК України України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ "Корум Україна" всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору у встановленому законом розмірі для звернення з позовом. Саме по собі клопотання із зазначенням про тяжке фінансове становище в зв'язку із знаходженням позивача в зоні проведення АТО, не є належним доказом неможливості сплати судового збору.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Корум Україна" при зверненні з позовною заявою не було надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а клопотання про звільнення від сплати судового збору містить лише обґрунтування неможливості сплати судового збору та не підтверджено належними доказами, в зв'язку з чим суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильних висновків про повернення позову без розгляду з підстав, що передбачені п. 4 ст. 63 ГПК України.

За таких обставин, доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено доводи позивача, викладені в клопотанні про звільнення від сплати судового збору щодо неможливості його сплати в зв'язку із знаходженням підприємства в зоні проведення АТО, відхиляються колегією суддів, оскільки не підтверджені належними доказами, а саме по собі посилання на відсутність коштів для сплати судового збору, не є підставою для звільнення від його сплати.

Керуючись 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314 - 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Корум Україна" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2017 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.06.2017 у справі № 905/122/15 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір