Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.11.2019 року у справі №916/553/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 916/553/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. (головуючий), Бенедисюка І. М., Львова Б. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О. В.,

представників учасників справи:

позивача -акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенко В. О., адвокат (дов. від 17.05.2019),

відповідача - дочірнього підприємства "Моноліт-Сервіс" - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2019 (суддя Лічман Л. В. )

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (колегія суддів: Колоколов С. І. (головуючий), Разюк Г. П., Савицький Я. Ф. )

зі справи № 916/553/19

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство)

до дочірнього підприємства "Моноліт-Сервіс" (далі - Підприємство)

про стягнення 1 426 142,72 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства про стягнення 1 426 142,72 грн. (з них: 1 061 963,89 грн. основний борг, 153 809,53 грн. пеня, 50 161,99 грн. - 3% річних, 160 207,31 грн. інфляційні втрати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 05.09.2016 № 3579/1617-ТЕ-23 постачання природного газу (далі - Договір) у частині оплати вартості поставленого товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 916/553/19, позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 700 000,00 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. пені, 50
161,99 грн. - 3% річних, 157 566,06 грн. інфляційних втрат, 15 923,06 грн. судового збору. В частині суми основного боргу у розмірі 361 963,89 грн. провадження у справі № 916/553/19 закрито за відсутності предмета спору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. У задоволенні клопотання про розстрочення виконання судового рішення - відмовлено.

Прийняті місцевим та апеляційним судами судові рішення зі справи щодо часткової відмови у стягненні пені мотивовані обґрунтованістю позовних вимог у зазначеній частині, водночас суди, врахувавши те, що: відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням; здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію; відповідач після подачі Товариством позову продовжує здійснювати погашення заборгованості; позивачу не завдано збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов'язання за Договором, - дійшли висновку про зменшення належної до стягнення суми пені до 30 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Товариство мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами попередніх інстанцій при зменшенні суми пені не враховано інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не надано належної правової оцінки доказам, наданим сторонам в обґрунтування своїх позицій; не встановлено інших обставин, які дають право суду на зменшення пені.

Суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин приписи статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.

Скаржник вказує на те, що: під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача; не враховано те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за Договором; суди керуючись лише власним переконанням та "сухими" посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій; зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.

Судами не враховано те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

Суди не надали належної оцінки ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами приписів статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

05.09.2016 Товариством (постачальник) та Підприємством (споживач) укладено Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1 000 куб. м природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того, податок на додану вартість - (20 %). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

За умовами пункту 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 3 802 963,90
грн. (з жовтня 2016 року по березень 2017 року), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору щодо здійснення розрахунків за одержаний товар у встановлений Договором строк, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 1 061 963,89 грн. основного боргу, 153 809,53 грн. пені, 50 161,99 грн. - 3% річних, 160 207,31
грн. інфляційних втрат.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем сплачено на користь позивача за Договором 361 963,89 грн. основного боргу.

Позов у справі № 916/553/19 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 700 000,00 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. пені, 50 161,99
грн. - 3% річних, 157 566,06 грн. інфляційних втрат, 15 923,06 грн. судового збору; в частині суми основного боргу у розмірі 361 963,89 грн. провадження у справі закрито за відсутності предмета спору; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Разом з цим судами попередній інстанцій також встановлено що відповідачем заявлено клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд на підставі приписів статті 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) на 99% від заявленої позивачем до стягнення суми.

Предметом касаційного оскарження у даній справі стало питання щодо правомірності відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені у заявленому позивачем до стягнення розмірі та зменшення належної до стягнення суми пені до 30 000,00 грн.

Судові рішення попередніх інстанції в частині вирішення спору за результатом розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 700
000,00 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. пені, 50 161,99 грн. - 3% річних, 157 566,06 грн. інфляційних втрат, 15 923,06 грн. судового збору та в частині закриття провадження у справі жодною із сторін спору не оскаржуються.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

ЦК України:

частина друга статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

стаття 509:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

частини перша, третя статті 549:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення;

частина третя статті 551:

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

стаття 610:

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

частина перша статті 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;

частина друга статті 625:

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

стаття 655:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму;

ГК України:

частина перша статті 193:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

стаття 217:

- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;

частина перша статті 230:

- штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

стаття 233:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України, в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

ГПК України (в редакції, чинній станом на час касаційного перегляду):

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

За приписами частини 1 статті 230 ГК України, пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач на підставі статті 233 ГК України звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, а саме просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 99%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався, зокрема, на те, що дохід відповідача складається з оплат, що надходять від споживачів за отримані послуги, витрати з оплати штрафних санкцій до складу тарифу на теплову енергію не входять, а діючим законодавством України стягнення пені з населення не передбачено.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу за Договором (Підприємство після звернення Товариства з позовом до суду продовжує здійснювати погашення заборгованості перед Товариством), встановивши обставини щодо відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання та обставини того, що Підприємство не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію, - визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення суми пені до 30 000,00
грн.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судами у вирішенні цього питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого газу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, у вирішенні питання про зменшення нарахованої до стягнення суми пені, перевірили доводи сторін щодо їх фінансового стану, врахували їх майнові інтереси, а також те, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач продовжує сплачувати заборгованість перед позивачем за Договором.

Доводи скаржника про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами у розгляді справи порушені приписи статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги останнього.

З урахуванням викладеного, Касаційний господарський суд вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень зі справи.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Товариством у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 зі справи № 916/553/19 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов