Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.07.2019 року у справі №910/2105/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Могила С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Литвина П. В. (довіреність від 26.04.2019 № 14-166, адвокат),

відповідача - Печерного С. Л. (довіреність від 29.12.2018 № 1-1335, адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" і Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 (суддя Шкурдова Л. М. ) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 (Коробенко Г. П. - головуючий, судді Тищенко А. І., Козир Т. П. ) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 5 431 066 143,89 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ у сумі 5 187 400 005,15 грн, з яких: 2 048 403 667,77 грн - основний борг, 1 687 657 003,83 грн - пеня, 282 217 397,83 грн - 3 % річних, 1 169 121 935,72 грн - інфляційні втрати. У ході судового розгляду збільшено розмір позовних вимог, зокрема позивач просив стягнути: 2 048 403
667,77 грн основного боргу, 1 687 657 003,83 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 362 616 215,26 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем щодо оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим позивач набув право на стягнення заборгованості з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 910/2105/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" 2 048 403 667,77 грн основного боргу, 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних, 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат і 611
286,71 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Рішення аргументовано тим, що АТ "Укртрансгаз" не доведео своєчасного здійснення розрахунків із позивачем за поставлений газ і відсутності заявленої позивачем до стягнення заборгованості. Водночас, суд виявив неправильне нарахування позивачем інфляційних втрат і пені, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок заявлених вимог і частково задовольнив позов у цій частині. Суд також відмовив у клопотанні відповідача про зменшення суми пені, зазначивши, що зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій призведе до порушення принципу рівності учасників господарських правовідносин. До того ж відповідач стверджував, що зазнав збитків у 2017 році, проте за висновком суду, це не свідчить про скрутний майновий стан відповідача на час прийняття рішення у справі № 910/2105/18.

Узагальнені доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз"

5. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 910/2105/18, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у частині задоволення позовних вимог і прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

6. Скаржник наголошує на залишенні поза увагою судами попередніх інстанцій, що прострочення зобов'язання з оплати придбаного за договором від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ природного газу відбулося внаслідок прострочення позивача як кредитора у спірних правовідносинах та за відсутності вини відповідача у такому простроченні, що виключає можливість притягнення АТ "Укртрансгаз" до відповідальності за порушення зазначених зобов'язань, а отже підстав для нарахування пені, на думку АТ "Укртрансгаз" немає.

7. Крім того, прострочення зобов'язань ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договорами транзиту природного газу територією України від 16.01.2015 № 1502000075, від
26.02.2015 № 1502000266, від 31.03.2015 № 1502000090, від 12.02.2016 № 16020000328, призвело до недоотримання АТ "Укртрансгаз" прибутку від здійснюваної ним господарської діяльності та несвоєчасного фінансування виробничих витрат, у тому числі оплати газу, придбаного за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ.

8. Заявник також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не зменшили розмір штрафних санкцій, хоча боржник значною мірою виконав зобов'язання, а розмір пені є надмірним. Водночас суди проігнорували скрутний майновий стан АТ "Укртрансгаз", зумовлений тим, що замовники своєчасно не оплачують наданих їм послуг, а також факт, що стягнення пені призведе до зменшення надходження коштів, необхідних для закупівлі достатньої кількості газу, що може вплинути на здійснення АТ "Укртрансгаз" суспільно важливих і стратегічних функцій.

9. Суди попередніх інстанцій здійснили розрахунок штрафних санкцій усупереч рекомендаціям, викладеним у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. Суди не взяли до уваги, що відповідно до умов договору оплата за газ здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 25 числа місяця наступного за звітним. Однак позивач нарахував пеню, 3 % річних та інфляційні втрати на останні дні строків належного виконання зобов'язань.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи щодо касаційної скарги АТ "Укртрансгаз"

10. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" акцентує, що сторони, визначаючи умови спірного договору, не передбачили у ньому дій, виконання яких узалежнювало би або впливало би на можливість виконання АТ "Укртрансгаз" своїх зобов'язань, зокрема щодо розрахунку за фактично отриманий газ. Крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" наголошує, що зменшення штрафних санкцій призведе до порушення принципу рівності учасників господарських правовідносин і до надання необґрунтованих переваг відповідачеві, а твердження АТ "Укртрансгаз" про наявність збитків у 2017 році не може свідчити про скрутний майновий стан на час прийняття рішення у 2019 році.

Узагальнені доводи касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України"

11. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних витрат у сумі 47 646
599,86 грн, пені у сумі 7,07 грн і прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

12. Скаржник акцентував, що розрахунок інфляційних втрат мав здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку щодо кожного наступного періоду необхідно зазначити суму боргу, збільшену на індекс інфляції попереднього місяця.

13. Заявник також заперечує щодо зменшення неустойки, оскільки важливою умовою для зменшення розміру неустойки згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є стягнення збитків, однак у цій справі про стягнення збитків заявлено не було, а тому неможливо встановити співрозмірність неустойки порівняно зі збитками, внаслідок чого неможливо застосувати положення зазначеної статті.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Як установили суди попередніх інстанцій і вбачається із матеріалів справи,
31.01.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та АТ "Укртрансгаз, як покупцем укладено договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ, за умовами якого продавець зобов'язувався передати покупцю у власність у січні -квітні 2017 року газ природний, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

15. Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу. Підписаний акт приймання-передачі газу підтверджує виконання продавцем своїх зобов'язань у частині поставки природного газу у відповідному місяці в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі газу. Ціна за 1000 м3 газу становить 6 979,0 грн без ПДВ (пункти 3.2,4.1 договору).

16. Відповідно до пункту 5.1 договору покупець здійснює оплату за газ здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця на підставі акта приймання - передачі газу до 25 числа місяця, наступного за звітним.

17. Після укладення договору сторони неодноразово коригували ціну газу, про що було укладено відповідні додаткові угоди.

18. На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачеві природний газ у загальному обсязі 1 517 900,54 тис. м3 на суму 13 397 963 858,06
грн, про що сторони склали та підписали акти приймання-передачі газу від
31.01.2017, від 28.02.2017 та від 31.03.2017.

19. Наявні у справі акти приймання-передачі газу від 31.01.2017, від 28.02.2017 та від 31.03.2017, підписані обома сторонами без будь-яких зауважень, підтверджують поставку позивачем природного газу відповідачеві на виконання умов договору у загальному обсязі 1 517 900,54 тис. м3 на суму 13 397 963 858,06 грн.

20. АТ "Укртрансгаз" лише частково розрахувався з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що призвело до виникнення заборгованості у сумі 2 048 403 667,77 грн.

21. Суди попередніх інстанцій наголосили, що АТ "Укртрансгаз" не надало доказів здійснення розрахунків із позивачем у порядку та строки, визначені у договорі, та не довело відсутності боргу у зазначеній сумі.

22. Відповідальність сторін визначено у розділі 7 договору, за змістом пунктів
7.1,7.2 якого за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором. За порушення строку розрахунку, визначеного у пункті 5.1 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

23. За розрахунком ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з відповідача належить стягнути 1 687 657 003,83 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 362 616 215,26 грн інфляційних втрат за період із лютого 2017 року по грудень 2018 року.

24. Під час судового розгляду суди попередніх інстанцій встановили факт прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого позивачем природного газу, тому має бути нараховано інфляційні втрати, 3 % річних та пеню. Водночас суди встановили правильність наведеного у позовній заяві ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обрахунку лише у частині визначення лише 3 % річних.

25. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 по 31 число, розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця, інфляційні зміни розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційні зміни розраховуються з урахуванням цього місяця. Таким чином, з АТ "Укртрансгаз" належить стягнути 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат.

Позиція Верховного Суду

26. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" необхідно частково задовольнити з огляду на таке.

27. Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

28. Згідно з ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

29. За змістом статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ЦК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ЦК України, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

30. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частиною 1 статті 626 ЦК України).

32. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

33. Як установили суди попередніх інстанцій та підтвердженоя матеріалами справи, АТ "Укртрансгаз" отримало від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання умов договору від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ газ у загальному обсязі 1 517 900,54 тис. м3 на суму 13 397 963 858,06 грн. Після часткової оплати, заборгованість відповідача за цим договором становить 2 048 403 667,77 грн. Доказів її сплати суди не встановили, як і не надало АТ "Укртрансгаз".

34. Твердження АТ "Укртрансгаз" про те, що нездійснення оплати газу, придбаного за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ, сталося внаслідок прострочення зобов'язань ПАТ "НАК "Нафтогаз України за договорами транзиту природного газу територією України від 16.01.2015 № 1502000075, від 26.02.2015 № 1502000266, від 31.03.2015 № 1502000090, від
12.02.2016 № 16020000328, не стосуються предмета цього позову та жодним чином не підтверджують наявності законних підстав для несвоєчасного виконання умов договору в частині оплати поставлених об'ємів газу. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у спірному договорі не передбачено такої відкладальної обставини при здійсненні розрахунків між сторонами як отримання відповідачем прибутку за іншими договорами або наявність у відповідача обігових коштів.

35. Зважаючи на викладене, оскільки доказів оплати АТ "Укртрансгаз" отриманого за договором від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ газу на суму 2 048 403 667,77 грн немає, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення зазначеної суми основного боргу.

36. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачено у статті 625 ЦК України.

37. Так, згідно з статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

38. За змістом частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

39. Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

40. Оскільки суди встановили факт прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором від
31.01.2017 № 1701001564-ВТВ природного газу, нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних є обґрунтованим.

41. За розрахунком ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з відповідача підлягає стягненню 1 687 657 003,83 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 362 616 215,26
грн інфляційних втрат за період із лютого 2017 року по грудень 2018 року.

42. Водночас суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій частково, а саме стягнули з АТ "Укртрансгаз" 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн 3 % річних та 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат.

43. Стосовно визначення розміру пені, яку належить стягнути з АТ "Укртрансгаз", колегія суддів зазначає таке.

44. Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

45. За змістом статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

46. Вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (~law33~).

47. Із наведеного вбачається, що суду надано повноваження щодо можливості зменшити розмір штрафних санкцій з урахуванням винятковості цього випадку та обставин, визначених у статті 233 ГК України, відповідно до положень процесуального законодавства. Водночас такі повноваження

48. Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

49. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

50. Із рішень судів попередніх інстанцій убачається, що доводам АТ "Укртрансгаз" стосовно зменшення суми заявленої до стягнення пені надано належну оцінку та з урахуванням положень статті 233 ГК України відмовлено у задоволенні відповідного клопотання. Крім того, аргументуючи зазначені висновки, суди наголосили, що ПАТ
"НАК "Нафтогаз України" як учасник господарських відносин, так само, як і відповідач, має зобов'язання перед власними контрагентами, несе ризики пов'язані із коливанням валютного курсу, а також ризики настання негативних наслідків у зв'язку із порушенням зобов'язань відповідачем. Тобто зменшення штрафних санкцій призведе до порушення принципу рівності учасників господарських правовідносин і до надання необґрунтованих переваг відповідачеві. До того ж посилання відповідача на наявність у нього збитків у 2017 році не може свідчити про його скрутний майновий стан на час прийняття рішення суду у 2019 році.

51. Стосовно часткового задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних втрат колегія суддів звертає увагу на таке.

52. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

53. Отже, зважаючи на положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

54. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким кредитор наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

55. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

56. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

57. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

58. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

59. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, також зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.

60. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення частини інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що розрахунок інфляційних втрат має здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду слід зазначати суму боргу збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, отже суди дійшли хибного висновку щодо правильності обрахунку інфляційних втрат, які належить стягнути.

61. Водночас відповідно до пункту 5.1 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ оплата за газ здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця на підставі акта приймання передачі газу до 25 числа наступного за звітним.

62. Однак, задовольняючи позовні вимоги частково, а саме стягнувши з АТ "Укртрансгаз" 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам АТ "Укртрансгаз" щодо дати з якої виникає зобов'язання з оплати поставленого газу. Зокрема, суди не спростували заперечення відповідача, що останнім днем виконання зобов'язання є 25 число місяця, наступного за звітним.

Внаслідок наведеного, суди також не врахували відповідних доводів скаржника стосовно визначення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які належить стягнути.

63. Разом із тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести у рішенні свій розрахунок. Це процесуальний обов'язок суду.

64. Частиною 2 статті 300 ГПК України унормовано, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

65. Відсутність у суду касаційної інстанції з огляду зазначені положення ГПК України процесуальної можливості перевірити розрахунок заборгованості відповідача у наведеній частині поданими позивачем доказами, унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції об'єктивного судового рішення за результатами вирішення спору у цій справі та є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, прийнятих по суті спору, та направлення справи на новий судовий розгляд у відповідній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

66. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

68. За наведених обставин доводи, викладені у касаційних скаргах, частково підтвердилися, тому рішення та постанову у справі необхідно скасувати в частині стягнення 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 314 969
615,40 грн інфляційних втрат, а справу направити у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині підстав для скасування судових рішень немає.

69. Під час нового розгляду справи у наведеній частині суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно та об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Розподіл судових витрат

70. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" і Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 910/2105/18 у частині стягнення 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 314 969
615,40 грн інфляційних втрат скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 910/2105/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил