ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/765/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.,

представник позивача Ньорба О.М. (довіреність б/н від 27.07.2018),

відповідач Фермерське господарство "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича,

представник відповідача Цюпа В.П. (довіреність № 25 від 07.09.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України,

представник третьої особи не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Фермерського господарства "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 31.05.2018

у складі колегії суддів: Колоколова С.І., (головуючий), Разюк Г.П., Принцевської Н.М.,

у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.,

до Фермерського господарства "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича,,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України,

про стягнення 4 079 791, 92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича про стягнення заборгованості за договором кредиту № 02/К-08 від 28.01.2008 у сумі 4 079 791, 92 грн., а саме:

2 272 323, 04 грн. - заборгованість за прострочення кредитом;

1 752 028, 62 грн. - заборгованість за простроченими процентами;

48 001, 86 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

5 166, 07 грн. - 3 % річних від суми простроченого кредиту;

2 272, 33 грн. штраф

та судові витрати.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2017 у справі № 915/765/17 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 272, 33 грн. - штрафу, 40, 91 грн. - судового збору. В стягненні суми заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 2 272 323, 04 грн. відмовлено. В частині стягнення заборгованості по процентам у розмірі 1 752 028, 62 грн., пені у розмірі 48 001, 86 грн., 3% річних у розмірі 5 166, 07 грн. позов залишено без розгляду.

Висновок суду відносно відмови у стягненні заборгованості за прострочення кредитом, мотивований спливом строків позовної давності, так як позивач звернувся до суду з позовом 31.07.2017 року. В частині стягнення штрафу за неподання фінансової звітності, місцевий суд визнав такі вимоги обґрунтовані, оскільки строк пред'явлення такої вимоги договором не встановлений. Також судом залишено позов без розгляду в частині стягнення заборгованості по процентам, пені, 3 % річних відповідно до ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки позивачем не надано на вимогу суду обґрунтований розрахунок.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 915/765/17 скасовано вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду, позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим кредитом - 2 272 323, 04 грн., заборгованість за простроченими процентами - 1 752 028, 62 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів - 48 001, 86 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту - 5 166, 07 грн., штраф - 2 272,33 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства, свої обов'язки в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків у встановлений графіком строк не виконав, у зв'язку з чим виникла заявлена позивачем до стягнення заборгованість, розрахунок якої судом перевірений та визнаний вірним.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що кінцевим терміном повернення кредиту встановлено 31.07.2014, а додатком № 1 до договору встановлено Графік зменшення ліміту кредитування, відтак, позивач звернувся до суду першої інстанції (31.07.2017) в межах строків позовної давності встановлених ст. 257 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Щодо заявлених до стягнення заборгованості по процентам, пені та 3 % річних, суд апеляційної інстанції вказав на те, що в матеріалах справи наявний їх розрахунок та те, що представником позивача надавались суду письмові пояснення щодо позовної заяви та її обґрунтування.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 915/765/17, Фермерське господарство "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича звернулось з касаційною скаргою про скасування оскаржуваного судового акта, з вимогою залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на невідповідність висновків апеляційного господарського суду обставинам справи, відсутність належної оцінки всіх зібраних у справі доказів та доводів, порушення норм матеріального та процесуального права, а також відсутність правового обґрунтування прийнятого рішення.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/765/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Білоус В.В., суддя Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2018, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2018 прийнято справу № 915/765/17 господарського суду Миколаївської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 915/765/17 господарського суду Миколаївської області за касаційною скаргою Фермерського господарства "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 915/765/17. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 25.09.2018. Витребувано з господарського суду Миколаївської області та Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 915/765/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11.09.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 915/765/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Білоус В.В., суддя Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2018 прийнято справу № 915/765/17 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 13.08.2018 дату 25.09.2018.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що ґрунтується на нормах права, а касаційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні касаційної інстанції 25.09.2018 уповноважені представники позивача та відповідача надали пояснення у справі. Третя особа уповноваженого представника не направила, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Оскільки, явка представників сторін (учасників судового процесу) не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважного представника третьої особи.

Перевіривши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, що на виконання умов кредитного договору № 02/К-08 від 28.01.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Фермерським господарством "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича, відповідач отримав кредит у межах загальної суми 2 272 323, 04 грн. зі строком кредитної лінії 31.07.2014 та сплатою 17,8 % річних.

Відповідно до п. 4.1 договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 договору.

Додатком № 1 до кредитного договору сторони визначили графік зменшення ліміту кредитування.

У пункті 10.1 договору сторони погодили, що він діє до повного виконання зобов'язань сторони за даним договором.

В подальшому, 30.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань за договором № 02/К-08 від 28.01.2008, посвідчений 30.06.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим за № 2258.

02.03.2015 рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вирішала розпочати з 03.03.2015 процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

02.10.2015 рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.

В процесі судового розгляду даної справи, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою з пропуском строку позовної давності. Натомість, апеляційний господарський суд, переглядаючи судове рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, дійшов протилежного висновку.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України і пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судами встановлено, що загальний термін користування кредитними коштами встановлений 31.07.2014 та одночасно передбачено, що погашення основної кредитної заборгованості здійснюється відповідно до графіка з нарахуванням відсотків та їх сплатою щомісячно за період з 10 числа поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. При цьому строк дії договору встановлений до повного виконання зобов'язань стороною.

Так, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Таким чином, оскільки сторонами погоджено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути борг частинами згідно графіку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи зазначене, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. А тому встановлення загального строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником чергових платежів згідно з графіком, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру кожного платежу. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (Велика Палата Верховного Суду), від 11.07.2018 у справі №911/2728/17.

Щодо позовних вимог в частині стягнення боргу по процентах, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладена правова позиція про правильне застосування норм права, відповідно до якої за змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій вищезазначеного враховано не було, що призвело до передчасних висновків про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Загальними вимогами процесуального права визначено обовязковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Водночас, суд касаційної інстанції, згідно із ст. 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Фермерського господарства "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича та скасування постанови апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Під час нового розгляду справи у скасованій частині, господарським судам належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін в сукупності, та в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне і обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат має бути здійснений господарським судом першої інстанції за результатами нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Маяк" Кухарука Олександра Анатолійовича задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 та рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2017 у справі № 915/765/17 скасувати. Справу № 915/765/17 направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков