ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1925/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Краснова Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" - Денисенка О.М.,

відповідача - державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - Мецгер О.І., Опанюка Д.Г.,

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство)

на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2022

(суддя Підченко Ю.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023

(головуючий суддя Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П. і Демидова А.М.)

зі справи № 910/1925/21

за позовом приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - Компанія)

до Підприємства

про стягнення збитків 7 224 514, 34 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов подано про стягнення збитків (майнової шкоди) в сумі 7 224 514,34 грн.

2. Позов обґрунтовано понесенням позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023: позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Компанії 7 224 514,34 грн. майнової шкоди та 108 367,71 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Рішення та постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і направити останню на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи іншого учасника справи

7. У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх невідповідність дійсності і спростування їх обставинами справи, про недоведеність відповідачем порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального або процесуального права, і просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ

8. Основним видом діяльності позивача є вантажний морський транспорт, КВЕД 50.20.

9. Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК) розглянуто справу № 2-26.215/60-2017 (далі - антимонопольна справа), за результатами розгляду якої прийнято рішення від 03.05.2019 № 6-ріш (далі - Рішення № 6-ріш), згідно з яким:

1) визнано дії Підприємства в особі Миколаївської філії Підприємства, які полягають у створенні перешкод для проведення Компанією в особі філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот" навантажувально-розвантажувальних робіт (далі - Роботи) за схемою "борт-борт" у березні-квітні 2016 та непідтверджені у серпні 2016 заходу суден та плавзасобів вказаного суб`єкта господарювання до Миколаївського морського порту, з метою проведення таких робіт, з підстав, не передбачених законодавством, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть призвести до обмеження конкуренції;

2) визнано Підприємство в особі Миколаївської філії Підприємства таким, що протягом 2016 - квітня 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать Підприємству на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення Робіт за схемою "борт-борт", в межах акваторії Миколаївського морського порту, оскільки на цьому ринку в нього не було (немає) жодного конкурента;

3) визнано дії Підприємства в особі Миколаївської філії Підприємства, які полягали у висуванні протягом 2016-квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі Компанія в особі філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", що виявили намір використовувати об`єкти портової інфраструктури, які належать Підприємству на праві господарського відання, для проведення Робіт за схемою "борт-борт", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

4) за вчинення порушення, зазначеного в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на Підприємство в особі Миколаївської філії Підприємства штраф у розмірі 68 000 грн.;

5) зобов`язано Підприємство в особі Миколаївської філії Підприємства припинити порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, шляхом припинення висування вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, про що повідомити територіальне відділення АМК протягом двох місяців з дня одержання рішення у цій справі.

10. Антимонопольним комітетом України за результатами перевірки Рішення № 6-ріш прийнято рішення від 20.08.2020 № 539-р, яким: скасовано пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-ріш; пункти 2-5 резолютивної частини Рішення № 6-ріш залишено без змін.

11. Як зазначає позивач, у 2016-2018 роках він сплатив на користь відповідача за послуги з використання рейдового портового пункту № 2 (р-н "Дідової хати") для перевантаження вантажу силами і засобами клієнта 3 612 257,17 грн., з яких: у 2016 році - 1 078 353,38 грн. за 22-ма суднами; у 2017 році - 1 784 690,51 грн. за 37-ма суднами; у 2018 році - 749 213, 28 грн. за 17-ма судами.

12. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.12.2022 про відшкодування шкоди на суму 7 224 514,34 грн., яку відповідач залишив без задоволення.

Спір виник через понесення позивачем збитків (майнової шкоди) в розмірі 3 612 257,17 грн. внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції через зловживання монопольним становищем при визначенні плати за послугу Робіт за схемою "борт-борт", що встановлено під час розгляду антимонопольної справи, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 7 224 514,34 грн. - у подвійному розмірі завданої шкоди на підставі частини другої статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

13. Під час розгляду антимонопольної справи територіальним відділенням АМК було з`ясовано, зокрема, що суб`єкт господарювання може здійснювати Роботи за схемою "борт-борт" не лише біля причалів Миколаївського морського порту, використовуючи при цьому операційну акваторію причалу та власне сам причал, але й провести такі роботи на рейдах порту, використовуючи при цьому в якості об`єктів портової інфраструктури лише акваторію Миколаївського морського порту.

Відповідач письмово повідомив, що з цією метою суб`єктам господарювання "Адміністрацією МФ" надаються послуги з використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді порту силами та засобами генекспедитора, послуги по організації Робіт на внутрішньому рейді порту силами та засобами клієнта та послуги використання рейдового портового пункту № 2 (р-н "Дідової хати") для перевантаження вантажу силами та засобами клієнта.

Досліджуючи правомірність надання таких послуг, територіальне відділення АМК дійшло висновку про те, що роботи, які виконуються філією Підприємства з метою надання таких послуг замовникам, фактично оплачуються за рахунок портових зборів, а, отже, не можуть бути виділені вказаною філією в окремий вид послуг, які потребують додаткової оплати (пункти 439, 440 Рішення №6-ріш).

У пункті 521 того ж рішення вказано, що, ураховуючи вищезазначене, дії Підприємства в особі його Миколаївської філії, які полягають у висуванні протягом 2016 - квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі Компанії в особі філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", що виявили намір використовувати об`єкти портової інфраструктури, які належать Підприємству на праві господарського відання, для проведення Робіт за схемою "борт-борт", є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, у вигляді дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Оплата суб`єктами господарювання, які мають необхідність у використанні об`єктів портової інфраструктури з метою виконання Робіт, додаткових необґрунтованих послуг призводить до понесення ними витрат, які, у свою чергу, мають негативний вплив на формування конкурентних переваг таких суб`єктів господарювання на ринку надання послуг з проведення Робіт з використанням об`єктів портової інфраструктури Миколаївського морського порту, замовниками яких виступають вантажовласники, експедиторські компанії тощо (пункт 518 Рішення №6-ріш).

14. Позивачем доведено в суді наявність елементів цивільного правопорушення, що є підставою для задоволення позову про відшкодування шкоди.

15. Доводи Підприємства про те, що заявлена до стягнення сума не є шкодою, а є договірною платою за послуги з використання рейдового портового пункту №2 (район "Дідової хати") не прийняті судом.

Так, за твердженням Підприємства, сторонами було укладено низку договорів (загалом чотири). Судом встановлено, що в актах наданих послуг (виконаних робіт), на підставі яких відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату за послугу - використання рейдового портового пункту №2 (район "Дідової хати") для вантажопереробки силами та засобами замовника та які позивачем сплачені, міститься посилання на договір від 09.03.2016 №44-П-АМПУ-16, тоді як у вказаному договорі відсутня умова про використання згаданого рейдового портового пункту №2 для вантажопереробки силами та засобами замовника, як відсутня й відповідна послуга, яка надається Миколаївською філією Підприємства, у переліку послуг згідно з додатком №6 до вказаного договору.

16. Судом не прийнято й доводи Підприємства про допущення позивачем помилки при розрахунку суми шкоди на 5 184 грн. Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем розміру шкоди у сукупності з наданою позивачем первинною документацією і встановлено правильність нарахування розміру заявленої до стягнення суми.

17. Зрештою, судом не прийнято й твердження Підприємства про те, що позивачем не було надано суду доказів сплати портових зборів за спірний період. Адже сплата портових зборів у морських портах відповідно до пункту 1.4 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів здійснюється до виходу судна з морського порту; водночас, як встановлено у розгляді антимонопольної справи і господарської справи № 910/17897/20, витрати на Роботи за схемою "борт-борт" покриваються портовими зборами.

18. У розгляді справи № 910/17897/20 судами було встановлено, що Підприємство в особі Миколаївської філії Підприємства є таким, що протягом 2016 - квітня 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які належать Підприємству на праві господарського відання та які використовуються або можуть бути використані з метою проведення Робіт за схемою "борт-борт", в межах акваторії Миколаївського морського порту, оскільки на цьому ринку в нього не було (немає) жодного конкурента, та визнано територіальним відділенням АМК дій Підприємства в особі Миколаївської філії Підприємства, які полягали у висуванні протягом 2016 - квітня 2019 років вимог з оплати робіт, витрати на які покриваються портовими зборами, споживачам, у тому числі Компанії в особі філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", що виявили намір використовувати об`єкти портової інфраструктури, які належать Підприємству на праві господарського відання, для проведення Робіт за схемою "борт-борт", і зазначене є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідні обставини в силу статті 75 ГПК України є встановленими та повторному доведенню не підлягають.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, зі свого боку, зазначає, що судові рішення попередніх судових інстанцій у справі № 910/17897/20 (а саме рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2021 і постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022) були предметом касаційного перегляду, за результатами якого (постанова Верховного Суду від 07.07.2022 в зазначеній справі): касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства в особі Миколаївської філії Підприємства, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрито; касаційну скаргу в особі названої філії у частині підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у зазначеній справі залишено без змін.

20. З наведеного випливає, зокрема, що:

- Рішенням територіального відділення АМК № 6-ріш було встановлено порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 3 резолютивної частини Рішення № 6-ріш);

- Рішення № 6-ріш було предметом оскарження та перегляду в судах усіх трьох інстанцій у справі № 910/17897/20, і за результатами цього не змінене, не скасоване, не визнане недійсним;

- водночас судами першої і апеляційної інстанцій у розгляді справи № 910/17897/20 з`ясовано обставини, пов`язані з порушенням Підприємством в особі Миколаївської філії Підприємства законодавства про захист економічної конкуренції, як про це зазначено у Рішенні № 6-ріш;

- у розгляді даної справи № 910/1925/21 судами попередніх інстанцій з`ясовано обставини заподіяння позивачем (Підприємством) відповідачу (Компанії) шкоди порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Таким чином, судові рішення місцевого і апеляційного господарських судів у цій справі є логічним і послідовним продовженням судових рішень, прийнятих у справі № 910/17897/20.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовується.

21. Так, скаржник посилається на те, що "у Рішенні та Постанові, на підставі встановлених обставин згідно з пунктів 93, 155-168, 212-213, 224-230, 255-256, 288 Рішення № 6-ріш, "визнано дії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"…. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю". Водночас пункт 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не зазначений у частині другій статті 55 названого Закону.

Дані аргументи скаржника є неприйнятними. Дійсно, в пункті 1 резолютивної частини Рішення № 6-ріш зазначалося про кваліфікацію дій Підприємства за ознаками пункту 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Проте, як встановлено судами, цей пункт Рішення № 6-ріш було скасовано ще рішенням Антимонопольного комітету України від 20.08.2020 № 539-р. У решті ж резолютивна частина Рішення № 6-ріш залишилася без змін, і в пункті 3 цієї частини йдеться про кваліфікацію дій Підприємства за ознаками пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а цей пункт наявний у частині другій статті 55 названого Закону.

З урахуванням наведеного у Суду відсутні й підстави для формування будь-якого висновку "щодо питання застосування ч.2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у подібних правовідносинах".

22. Доводи скаржника стосовно неправильного застосування попередніми судовими інстанціями статті 1166 Цивільного кодексу України ("Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду") замість статті 1212 того ж Кодексу ("Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави") знаходяться у суперечності з його ж доводами про те, що послуга з використання рейдового портового пункту надавалася "згідно дійсних правочинів", тобто у договірних відносинах (до яких положення статті 1212 Цивільного кодексу України не застосовуються).

23. Скаржник посилається на те, що "у Рішенні та Постанові зазначено, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, встановлені у рішенні АМКУ від 03.05.2019 № 6-ріш". Однак подібний висновок з оскаржуваних судових рішень не вбачається. Натомість суди акцентували увагу на тому, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

23. Також скаржник вважає за необхідне під час нового розгляду справи встановити та оцінити обставини щодо "дійсності правочинів згідно з якими позивач здійснював сплату послуг з використання рейдового портового пункту".

Однак відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Скаржником не зазначено й не обґрунтовано, що він чи інша особа зверталися до суду з позовами про визнання недійсними будь-яких правочинів, пов`язаних з предметом спору в даній справі, і такі позови були задоволені.

24. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/23214/15, від 26.01.2022 у справі № 916/913/21, від 13.12.2022 у справі № 910/20675/20, від 07.07.2022 у справі № 910/17897/20, від 16.03.2023 у справі № 910/147/22, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 не можуть бути визнані прийнятними, оскільки відповідні справи розглянуто в інших правовідносинах, за інших фактичних обставин і доказової бази в них (відмінних від тих, що наявні в даній справі), у залежності від яких і було ухвалене відповідні судові рішення.

25. Аргументи скаржника про те, що рейдовий портовий пункт знаходиться поза межами акваторії морського порту вже заявлялися Підприємством у межах розгляду згаданої справи № 910/17897/20. У постанові апеляційного господарського суду в зазначеній справі (постанову залишено без змін за результатами її перегляду в касаційному порядку) встановлено, що твердження позивача у справі - Підприємства про те, що рейдовий портовий пункт № 2 (район "Дідової хати") знаходиться поза межами морського порту (межами акваторії морського порту Миколаїв) спростовуються наявними в справі доказами, а тому правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Таким чином, докази, додані до відзиву Підприємства від 05.03.2021, які, за твердженням скаржника, не були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, стосуються доведення обставин, вже встановлених судами у справі № 910/17897/20, а тому не підлягали повторному доказуванню і з`ясуванню судом у розгляді даної справи № 910/1925/21. Поряд з тим скаржником не зазначено й не обґрунтовано неможливості подання ним відповідних доказів під час розгляду згаданої справи № 910/17897/20.

26. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, приймаються Судом у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а, відповідно, й для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Судові витрати

28. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 зі справи № 910/1925/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Є. Краснов