Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.06.2019 року у справі №917/1355/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Антофій М.О .,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

на рішення Господарського суду Полтавської області

у складі судді Іванко Л.А.

від 17.01.2019 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Тарасова І.В.

від 11.04.2019

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

про визнання недійсним правочину,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним правочину - заяви Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" № 10-75/14241 від 28.09.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 10-75/14241 від 28.09.2018 суперечить вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, оскільки за вимогою відповідача, яку він зарахував у вказаній заяві, строк виконання на момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не настав. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", передбачається списання сум заборгованості, які визначені наказом Господарського суду Полтавської області № 13/91.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 у справі № 13/91, стягнуто з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії міських електромереж: борг за використану електроенергію у розмірі 4160913,64 грн, борг за перетоки реактивної енергії у розмірі 13620,60 грн, пеню у розмірі 697801,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 2477597,88, 3 % річних у розмірі 379157,63 грн, державне мито у розмірі 25500,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

На виконання зазначеного рішення 28.09.2009 судом було видано відповідний наказ, який пред`явлено для виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, та відкрито виконавче провадження № 48305346.

Виконавчі дії у виконавчому провадженні № 48305346 щодо виконання наказу № 13/91 було зупинено постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 27.04.2018, яка, в свою чергу, винесена на виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 13/91 (з урахуванням приписів п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження").

02.10.2018 на адресу позивача надійшла заява відповідача № 10-75/14241 від 28.09.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої припиняються зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" за послуги з водопостачання та водовідведення на суму 31171,16 грн та припиняються зобов`язання Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" перед Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" з інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов`язань по сплаті за активну електричну енергію в сумі 31171,16 грн, згідно із наказом Господарського суду Полтавської області від 28.09.2009 № 13/91.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019, у позові відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- вимоги, які підлягають зарахуванню за оспорюваною заявою № 10-75/14241 від 28.09.2018 є зустрічними та однорідними (грошовими), строк їх виконання є таким, що настав;

- шляхом зарахування можуть припинятися зобов`язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов`язань (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 6-2784цс15 та у постанові Верховного Суду від 16.03.2018 у справі №904/10149/16);

- Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" помилково ототожнює поняття настання строку виконання зобов`язань, яке врегульовано положеннями Цивільного законодавства, з зупиненням виконавчих дій у межах виконавчого провадження з підстав, які визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- на момент вчинення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог органом Державної виконавчої служби було зупинено виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 13/91, що виключає право як органу Державної виконавчої служби так і Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" вчиняти будь-які дії щодо виконання рішення суду у справі № 13/91;

- строк виконання на момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не настав, оскільки органом Державної виконавчої служби зупинено вчинення виконавчих дій;

- відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", передбачається списання сум заборгованості, які визначені наказом Господарського суду Полтавської області № 13/91.

6. Доводи інших учасників справи

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" подало відзив на касаційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Умови припинення господарських зобов`язань визначено статтею 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

В свою чергу характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Згідно із статтею 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 5 статті 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом

Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Згідно із частиною 2 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:

неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню;

неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відповідно до заяви № 10-75/14241 від 28.09.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" зазначило, що Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" має, відповідно до наказу Господарського суду Полтавської області № 13/91, борг перед відповідачем по сплаті інфляційних втрат у розмірі 470998,65 грн.

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" як в позовній заяві, в апеляційній скарзі так і в касаційній скарзі, зазначало, зокрема, те, що відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", передбачається списання сум заборгованості, які визначені наказом Господарського суду Полтавської області № 13/91.

Однак, суди попередніх інстанцій не надали оцінки даним аргументам Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", та не навели мотиви їх відхилення, що в свою чергу суперечить положенням статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України.

Отже для правильного вирішення даного спору судам попередніх інстанцій необхідно було встановити, чи поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на правовідносини сторін у даній справі, а саме необхідно було з`ясувати, з посиланням на відповідні докази: чи належить позивач до теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення; чи підлягають списанню інфляційні нарахування, зазначені у заяві № 10-75/14241 від 28.09.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до положень частини 2 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Наведеного судами попередніх інстанцій здійснено не було.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанцій та постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 917/1355/18 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець