ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Гвоздецького А.М., Шагірманова Д.О., відповідача 1: Ліневич Л.В., відповідача 2: Халимова С.В., відповідача 3: Комісара С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 (судді Разіна Т.І., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (суддя Щербаков С.О.) у справі № 910/2615/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до: 1) Акціонерного товариства "Київенерго", 2) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", 3) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення 314 994 674, 72 грн., ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства "Київгаз" звернулось до господарського суду з позовом, в якому згідно з подальшими неодноразовими уточненнями та клопотаннями про залучення співвідповідачів, остаточно просило стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, суму основного боргу у розмірі 222 169 612,72 грн, пеню у розмірі 68 079 815,62 грн, 3% річних у сумі 6 028 359,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 18 716 886,61 грн.

Підставою заявлення вимоги про стягнення заборгованості солідарно з Акціонерного товариства "Київенерго", Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" позивачем вказано на те, що другий і третій відповідачі є правонаступниками першого відповідача внаслідок реорганізації та в силу прямої вказівки Закону, а саме, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

Досліджуючи вказані позовні вимоги, судами встановлено, що АТ "Київенерго" на підставі заяви-приєднання від 29.12.2016 приєдналось до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), у зв`язку з чим між ним та ПАТ "Київгаз" виникли правовідносини, що у відповідності до Кодексу газорозподільних систем регулюються договором розподілу природного газу, який відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

В подальшому, 29.12.2016 між ПАТ "Київгаз" (оператором ГРМ) та АТ "Київенерго" (споживачем) укладено договір № 295905/17 розподілу природного газу, на умовах якого оператор ГРМ зобов`язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з п. 6.1 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється за тарифом, встановленим регулятором для ПАТ "Київгаз", що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п.п. 6.4, 6.5 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється першим відповідачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до 1 числа розрахункового періоду. Якщо згідно з законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 5 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунку позивача.

Згідно з п. 7.4 договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначених цим договором.

Також, протягом 2017 року між ПАТ "Київгаз" (далі - первісний кредитор), Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (новий кредитор) АТ "Київернерго" (далі - боржник) укладено такі договори:

- договір № 2 від 27.09.2017 про відступлення права вимоги по договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016, відповідно до умов якого первісний кредитор в порядку, передбаченому договором, відступає (передає) право майнової вимоги грошового зобов`язання до боржника, яке виникло на підставі договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016 і строк виконання якого настав станом на 11.03.2017 на суму 20 000 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 3 333 333,33 грн, яка підлягає перерахуванню за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", а новий кредитор приймає право вимоги та сплачує за нього первісному кредитору суму грошових коштів, в розмірі та в порядку передбаченому договором;

- договір № 3 від 19.10.2017 про відступлення права вимоги по договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016, відповідно до умов якого первісний кредитор в порядку, передбаченому договором, відступає (передає) право майнової вимоги грошового зобов`язання до боржника, яке виникло на підставі договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016 і строк виконання якого настав станом на 11.04.2017 на суму 9 513 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 1 585 500, 00 грн, яка підлягає перерахуванню за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", а новий кредитор приймає право вимоги та сплачує за нього первісному кредитору суму грошових коштів, в розмірі та в порядку передбаченому договором;

- договір № 4 від 15.11.2017 про відступлення права вимоги по договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016, відповідно до умов якого первісний кредитор в порядку, передбаченому договором, відступає (передає) право майнової вимоги грошового зобов`язання до боржника, яке виникло на підставі договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016 і строк виконання якого настав станом на 11.04.2017 на суму 15 078 564, 00 грн., в т.ч. ПДВ 2 513 094, 00 грн., яка підлягає перерахуванню за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", а новий кредитор приймає право вимоги та сплачує за нього первісному кредитору суму грошових коштів, в розмірі та в порядку передбаченому договором.

12.04.2018 між позивачем (далі - первісний кредитор), Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (новий кредитор) та першим відповідачем (далі - боржник) укладено такі угоди:

- угода № 507-18 про розірвання договору № 2 від 27.09.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17, відповідно до якого первісний кредитор, новий кредитор та боржник дійшли згоди розірвати договір № 2 від 27.09.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17. Договір від 27.09.2017 № 2 вважається розірваним з дати підписання цієї угоди;

- угода № 504-18 про розірвання договору № 3 від 19.10.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17, відповідно до якого первісний кредитор, новий кредитор та боржник дійшли згоди розірвати договір № 4 від 15.11.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17. Договір від 15.11.2017 № 4 вважається розірваним з дати підписання цієї угоди;

- угода № 506-18 про розірвання договору № 4 від 15.11.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17, відповідно до якого первісний кредитор, новий кредитор та боржник дійшли згоди розірвати договір № 3 від 19.10.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17. Договір від 19.10.2017 № 3 вважається розірваним з дати підписання цієї угоди.

На підставі актів приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою судами визнано підтвердженим факт надання ПАТ "Київгаз" послуг з розподілу природного газу та прийняття АТ "Київернерго" наданих послуг на загальну суму 438411734,71 грн.

У зв`язку з тим, що АТ "Київернерго" свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги не виконувало належним чином, своєчасно не сплатило заборгованість у розмірі 222 169 612,72 грн, ПАТ "Київгаз" звернулось до суду з цим позовом.

Під час розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював розмір заявлених вимог, а також склад учасників справи, та остаточно просив суд стягнути суму основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати з АТ "Київенерго", Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" як солідарних боржників.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновків про часткову обґрунтованість позовних вимог, заявлених лише до першого відповідача, тому рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019, стягнули з Акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" 222 169 612,72 грн основного боргу, 24 429 580,10 грн пені, 5 022 280,07 грн 3% річних, 14 807 550,71 грн інфляційних втрат.

Відмовляючи в частині позовних вимог до першого відповідача, суди обох інстанцій зазначили про те, що позивачем допущено помилки у визначені розміру нарахування пені, річних та інфляційних.

Відмовляючи в позовних вимогах до другого та третього відповідачів, суди зазначили, що вони не можуть бути солідарними боржниками за зобов`язанням Акціонерного товариства "Київенерго", що виникло за договором розподілу природного газу, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Київгаз".

Не погоджуючись з судовими рішеннями в частині відмови в позові, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у відповідній частині, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути заявлену суму заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням здійсненого на стадії апеляційного провадження перерахунку) з другого та третього відповідача, а з першого відповідача - частину нарахувань, в якій судами відмовлено.

За доводами скаржника судами зроблено помилкові висновки про те, що третій відповідач не став правонаступником у зобов`язаннях першого відповідача з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) в силу прямої вказівки, яка міститься в ст. 22 Закону України "Про теплопостачання". Крім того, скаржник вважає, що судами безпідставно відмовлено у вимогах до другого відповідача, адже вважає, що в силу приписів ст. 109 ЦК України та ч. 5 ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства" до другого відповідача, як до юридичної особи, яка утворилась внаслідок виділу, перейшли всі права та зобов`язання першого відповідача, в тому числі, зі сплати боргу та нарахувань, заявлених у даній справі. Також, за доводами скаржника, судами неправильно встановлено дійсний розмір пені за Договором про розподіл природного газу і здійснено помилковий розрахунок сум пені, річних і інфляційних, що підлягають стягненню на користь позивача.

У відзиві на касаційну скаргу другий відповідач заперечує проти доводів про неправильне застосування судами ст. 109 ЦК України та ч. 5 ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства", стверджує, що судами надано належну оцінку відповідним доводам позивача під час позовного та апеляційного провадження, та зроблено обґрунтовані висновки про те, що наявними у справі доказами не підтверджуються доводи позивача про правонаступництво спірних у даній справі зобов`язань.

За доводами третього відповідача, касаційна скарга є необґрунтованою, а висновки судів попередніх інстанцій правильними та зробленими за наслідками повного і всебічного розгляду всіх обставин справи, з урахуванням тих норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин. Так, за доводами третього відповідача, судами з огляду на встановлені обставини даної справи зроблено правильний і обґрунтований висновок щодо неможливості застосування до даних відносин положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" та перекладення обов`язку першого відповідача на нього та фактично на територіальну громаду міста Києва.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині, тобто у вимогах щодо другого та третього відповідачів у повному обсязі, та частково до першого відповідача щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Перевіряючи доводи позивача про наявність у другого відповідача солідарного обов`язку з першим відповідачем у зв`язку з проведеною реорганізацією, судами з`ясовано, що позачерговими Загальними зборами акціонерів ПАТ "Київенерго", оформленими протоколом № 3/2017 від 13.11.2017 про реорганізацію ПАТ "Київенерго", на виконання п. 13 Розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо обов`язку вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (ПАТ "Київенерго") вжити заходи для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання, прийнято рішення про реорганізацію ПАТ "Київенерго" шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - оператора системи розподілу, а саме - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі", статутний капітал якого становить 21 672 856,00 грн.

В подальшому, позачерговими загальними зборами ПАТ "Київенерго", оформленими протоколом № 4/2017 від 22.12.2017 прийнято рішення, яким затверджено розподільний баланс між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПАТ "Київенерго" станом на 30.09.2017 та затверджено план виділу (що є додатком до рішення), відповідно до п. 2.3 якого, встановлено, що згідно з ч. 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині прав та обов`язків, а саме:

- пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;

- за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж;

- за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;

- за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;

- за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

- за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;

- за зобов`язаннями, пов`язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов`язаннями, пов`язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Пунктами 2.5, 2.6 рішення встановлено, що до моменту отримання ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відповідних ліцензій та затвердження для нього відповідних тарифів, діяльність, права та обов`язки (зобов`язання) у правовідносинах, визначених у п. 2.3. цього рішення, здійснюватиме ПАТ "Київенерго", але в будь-якому разі не пізніше ніж до 11.12.2018 (з огляду на вимоги абз. 14 ч. 13 розділу ХVІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії"). ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго" також в частині прав та обов`язків (зобов`язань) у цивільних та господарських правовідносинах з розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", які виникли або були набуті у період між датою, на яку складено розподільний баланс ПАТ "Київенерго", та датою фактичної передачі прав та обов`язків (зобов`язань) за актами приймання-передачі майна. Майнових і немайнових прав та обов`язків (зобов`язань).

Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", оформленими протоколом № 1/2017 від 22.12.2017, засновано нове акціонерне товариство - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі", а 16.02.2018 проведена державна реєстрація ПАТ "ДТЕК Київські електромережі", що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судами, 28.02.2018 між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПАТ "Київенерго" складено та підписано підсумковий (завершальний) розподільний баланс, яким визначено обсяг майна та зобов`язань ПАТ "Київенерго", що переходять до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Відповідно до ст. 109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Згідно зі ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства" виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна прав та обов`язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Наглядова рада акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів питання про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, ухвалюють рішення про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів кожного створюваного акціонерного товариства ухвалюють рішення про затвердження статуту і утворення органів товариства. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

Відповідно до п.п. 2.3, 4.2 Статуту Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", затвердженого загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"(протокол № 1/2017 від 22.12.2017), товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго", в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії". Предметом діяльності товариства є, в тому числі, розподілення (передача (розподіл) місцевими (локальними) електричними мережами) електричної енергії, постачання електричної енергії, що також відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де в розділі "Види діяльності" товариства зазначено: "Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний)".

Відповідно до частини 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі розподільних балансів станом на 30.09.2017 та станом на 28.02.2018 всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували у ПАТ "Київенерго" до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а саме, зобов`язання, які передаються до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", визначені в додатках до балансу, зокрема, в Додатку 2 П (Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги) та в Додатку 6 П (Інші поточні зобов`язання), однак, серед даних розшифрувань відсутні зобов`язання за публічним договором № 295905/17, стягнення заборгованості по якому є предметом спору у даній справі, а отже зобов`язання по вказаному договору не були передані від ПАТ "Київенерго" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а тому не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов`язки особи після виділу.

Заявою-приєднанням від 29.12.2016 ПАТ "Київенерго" приєдналося до умов публічного договору розподілу природного газу № 295905/17, до заяви-приєднання додавались персоніфіковані дані ПАТ "Київенерго", які містять перелік об`єктів, до яких позивачем здійснюється розподіл природного газу, а саме: ТЕЦ - 5, 6, котельні, станції теплопостачання, водогрійні котли та інші теплоджерела.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Також, цим законом визначено, що суб`єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Судами обох інстанцій правильно враховано положення Закону України "Про ринок природного газу" та встановлено, що ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" не є жодним з визначених Законом суб`єктів ринку природного газу, оскільки здійснює лише розподілення електроенергії.

Згідно з ч. 4-6 ст. 15 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", якщо ліцензіат припиняється в результаті злиття, приєднання чи перетворення і його правонаступник має намір провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов`язаних з одержанням нової ліцензії на його здійснення, провадити у строк, що не перевищує трьох місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов`язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

Якщо ліцензіат припиняється в результаті поділу, то лише один правонаступник за згодою правонаступників має право провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію. Такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов`язаних з одержанням ліцензії на його провадження, провадити у строк, що не перевищує шести місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов`язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

Правонаступник має повідомити про початок своєї господарської діяльності, вид якої підлягає ліцензуванню, відповідний орган ліцензування. Протягом встановленого частинами четвертою і п`ятою цієї статті відповідного строку правонаступник вважається ліцензіатом.

Судами з`ясовано, що другий відповідач - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго", в частині переданих йому прав та обов`язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені ч. 13 розділу XVII Закону "Про ринок електричної енергії" та продовжує здійснювати діяльність, як правонаступник ПАТ "Київенерго" на підставі ліцензій раніше виданих ПАТ "Київенерго" з передачі електричної енергії місцевими і локальними) електромережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, при цьому ПАТ "Київенерго" здійснення вказаної діяльності припинило, але продовжило здійснювати діяльність з виробництва теплової та електричної енергії.

Законом України "Про ринок електричної енергії" (ч. 1 ст. 1) визначено наступні види ліцензованої діяльності на ринку:

- п. 11. виробництво електричної енергії - діяльність, пов`язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів;

- п. 68. постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії;

- п. 78. розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, електричну енергію для постачання споживачам другий відповідач закуповує на оптовому ринку електричної енергії, у відповідності до норм ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" де зазначено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України; оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов`язки та відповідальність сторін.

Такий Договір між членами оптового ринку електричної енергії України укладено 15.11.1996, відповідно до якого оптовим постачальником електроенергії є Державне підприємство "Енергоринок".

Отже, відносини на оптовому ринку електричної енергії стосуються правовідносин, які виникають в процесі продажу електричної енергії виробниками електричної енергії (ТЕЦ, ТЕС, АЕС, гідроелектростанції, вітрові станції) в ДП "Енергоринок", та наступної купівлі електричної енергії енергопостачальними компаніями (обленерго та постачальниками за нерегульованим тарифом) у ДП "Енергоринок".

20.02.2006 між Державним підприємством "Енергоринок" та Акціонерною електропостачальною компанією "Київенерго", яка перейменована в Акціонерне товариство "Київенерго" було укладено договір № 3320/01, відповідно до якого АТ "Київенерго" зобов`язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

30.05.2008 між Державним підприємством "Енергоринок" та Акціонерною електропостачальною компанією "Київенерго", яка перейменована в Акціонерне товариство "Київенерго" укладено договір № 4721/01, відповідно до якого Державне підприємство "Енергоринок" зобов`язується продавати, а Акціонерне товариство "Київенерго" зобов`язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

В подальшому, 28.02.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" укладено додаткову угоду № 14931/01 до договору від 30.05.2008 № 4721/01, відповідно до якої правонаступником всіх зобов`язань (прав та обов`язків) ПАТ "Київенерго", як постачальника електричної енергії за регульованим тарифом за договором купівлі-продажу електричної енергії є ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договорів від 20.02.2006 та 30.05.2008, зобов`язання за договорами зберігаються за АТ "Київенерго".

Також у матеріалах справи наявні докази часткової оплати першим відповідачем послуг за договором № 295905/17, що свідчить про те, що зобов`язання за договором від 29.12.2016 № 295905/17 другому відповідачу не передавались за розподільчим балансом між ПАТ "Київенерго" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Отже, з розподільних балансів станом на 30.09.2017 та станом на 28.02.2018 вбачається, що всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, які існували у ПАТ "Київенерго" до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а саме, зобов`язання, які передаються до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", визначені в додатках до балансу, зокрема, в Додатку 2 П (Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги) та в Додатку 6 П (Інші поточні зобов`язання), однак, серед даних розшифрувань відсутні зобов`язання за публічним договором № 295905/17, стягнення заборгованості по якому є предметом спору у даній справі, а отже зобов`язання по вказаному договору не були передані від ПАТ "Київенерго" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а тому не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов`язки особи після виділу.

Таким чином виділ ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" був здійснений на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", АТ "Київенерго" використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії на "ТЕЦ-5", "ТЕЦ-6" та котельнях, вказані об`єкти генерації електричної та теплової енергії були передані ПАТ "Київенерго" на підставі рішень Київської міської ради № 128/1105, № 129/1106, та № 131/1108 від 21.12.2000 про передачу комунального майна територіальної громади міста Києва в управління Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго", з подальшим укладенням 29.09.2001 між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва. В свою чергу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" не використовує вказані об`єкти і не є стороною Угоди.

За таких обставин, судами повно і всебічно спростовано доводи позивача як про те, що другий відповідач є солідарним боржником позивача, так і про наявність будь-яких підстав для стягнення з нього заявленої суми коштів, оскільки позивачем не доведено, а судами не встановлено, обставин правонаступництва заявлених зобов`язань в порядку ст. 109 ЦК України,

Щодо наявності підстав для стягнення суми заборгованості з третього відповідача, судами встановлено, що 27.09.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка в подальшому змінила своє найменування на Акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальник, перший відповідач) та Київською міською державною адміністрацією (адміністрація) укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі по тексту - Угода), відповідно до пункту 1.1 якої в редакції додаткової угоди від 30.04.2007, з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу Адміністрація передає Енергопостачальнику, а Енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатках 1, 2 та 3 до цієї Угоди (далі - майно), у володіння та користування, з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог чинного законодавства.

На умовах вказаної угоди, перший відповідач використовував майно територіальної громади міста Києва на підставі ліцензій на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії, з використанням природного газу в якості сировини, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

В подальшому, 20.06.2017 Київська міська рада прийняла рішення № 439/2661 "Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яким вирішено припинити дію Угоди з 27.04.2018.

19.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Київська міська державна адміністрація уклали між собою відповідну додаткову угоду до Угоди від 27.09.2001.

Відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради № 439/2661 від 20.06.2017 виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) доручено визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" після припинення Угоди.

27.12.2017 Київська міська державна адміністрація видала розпорядження № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", відповідно до пункту 5 якого визначила Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" після припинення Угоди.

30.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Київська міська державна адміністрація та Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" підписали між собою акти приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у зв`язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за СВП "Київські теплові мережі" Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

За доводами позивача, у зв`язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, передане відповідачу майно комунальної власності (цілісний майновий комплекс) з виробництва теплової енергії вибуло з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та було передане Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", а тому, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" останнє стало правонаступником першого відповідача за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв.

Оцінюючи вказані обставини, суди попередніх інстанцій врахували, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії, а також визначає випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

Однак, за висновками судів обох інстанцій, зазначена позивачем норма не підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами по справі, оскільки як встановлено під час розгляду заявлених вимог, цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м. Києва, яку представляє Київська міська рада) попереднім користувачем (Публічним акціонерним товариством "Київенерго") у зв`язку з припиненням дії угоди, на підставі якої попередній користувач володів та користувався комплексом; в подальшому комплекс був переданий власником у володіння та користування іншому суб`єкту господарювання - Комунальному підприємству "Київтеплоенерго"; тобто мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи, а у випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

Також судами наголошено, що здійснення у такому випадку правонаступництва на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 ГК України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судами враховано, що поширення положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" до даних правовідносин буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в т.ч. через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю, та містити ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

З огляду на такі висновки, а також враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених у цій справі позовних вимог, суди обох інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем коштів з третього відповідача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цими висновками судів та вважає правильним висновок судів обох інстанцій про те, що поширення цієї норми до даних правовідносин матиме наслідком позбавлення органу місцевого самоврядування (в т.ч. через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю, та міститиме ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що власником цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії, який знаходився в користуванні ПАТ "Київенерго" та був закріплений за КП "Київтеплоенерго", є територіальна громада міста Києва, що здійснює свої розпорядчі повноваження через Київську міську раду.

Відповідно до положень цивільного законодавства правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Підставою передачі такого комплексу в користування ПАТ "Київенерго" була Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

Станом на дату укладення така угода не передбачала можливості обтяження такого цілісного майнового комплексу відносинами правонаступництва в частині боргових зобов`язань ПАТ "Київенерго" щодо сплати коштів за спожиті енергоносії.

Відтак, на момент укладання вказаної угоди та виборі контрагента, міська влада не знала та не могла знати, що у 2012 році буде ухвалено закон яким будуть врегульовані відносини правонаступництва.

Таким чином, територіальна громада міста Києва правомірно припускала та очікувала, що після припинення права користування ПАТ "Київенерго" таким комплексом, останній буде повернуто за відсутності будь-яких боргових зобов`язань вказаної особи.

Норми Закону України "Про внесення змін до ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" не містять положень щодо їх поширення на угоди, укладені до набрання чинності цим законом, а їх застосування, по суті призводить до слідування (правонаступництва) тільки боргових зобов`язань за майном (комплексом з вироблення теплової енергії).

Тобто, з моменту набранням положеннями ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" чинності (квітень 2012 року) право територіальної громади міста Києва на розпорядження (в тому числі, шляхом передачі в управління іншій особі) належним їй майном стало обмеженим в частині необхідності покладення на будь-якого нового управителя додаткового обтяження (боргових зобов`язань попереднього управителя комплексу).

Таким чином, застосування до відповідних правовідносин норми, яка покладає на наступного користувача цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії боргових зобов`язань попереднього користувача призводить як до зменшення вартості такого цілісного майнового комплексу, так і до значного обмеження прав власника такого комплексу, оскільки, реалізуючи своє право власності в майбутньому, такий власник є обмеженим через покладення нормою закону на будь-якого користувача належного йому майна обов`язку відповідати за борги іншої особи.

Враховуючи, що на момент передачі майна в користування ПАТ "Київенерго" не існувало подібної норми, водночас міська влада не брала участі в управлінні та здійсненні господарської діяльності ПАТ "Київенерго" за час виникнення боргів, обґрунтованим є висновок судів про те, що у такому випадку положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" мають індивідуальний та надмірний тягар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18.

За змістом положень цивільного законодавства похідні зобов`язання (інфляційні, 3% річних, пені, штрафи) автоматично слідують за основним зобов`язанням, а тому їх правонаступництво до КП "Київтеплоенерго" з огляду на правову природу їх виникнення - неправомірну поведінку ПАТ "Київенерго" (ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України), суперечитиме принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Наведене свідчить, що суди обох інстанцій зробили правильний висновок, що застосування до спірних у даній справі правовідносин положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" суперечить вищевказаним принципам та нормам, закріпленим, в тому числі, у Конституції України, та обґрунтовано не застосували вказану норму на підставі ч. 6 ст. 11 ГПК України. Поширення положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" на вказані правовідносини буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а, отже, суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладено в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18, від 22.05.2019 у справі № 910/5096/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 23.05.2019 у справі № 910/31608/15, від 23.05.2019 у справі № 910/5085/18

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції та, відповідно, необхідності передачі даної справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду, про що просить скаржник у поданій в судовому засіданні заяві.

Таким чином, відсутні підстави для визнання третього відповідача - Комунального підприємства "Київтеплоенерго" правонаступником боргових зобов`язань першого відповідача відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки положення ч. 4 ст. 13, ч.ч. 1, 4 ст. 41, ч. 2 ст. 61 Конституції України виключають можливість солідарної відповідальності Комунального підприємства "Київтеплоенерго" за зобов`язаннями Публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед Публічним акціонерним товариством "Київгаз" за відсутності волі Комунального підприємства "Київтеплоенерго" та факту передачі йому кореспондуючих такому зобов`язанню прав вимоги до споживачів.

Враховуючи, що інших підстав для правонаступництва та солідарної відповідальності третього відповідача за зобов`язаннями першого відповідача, позивачем не наведено, правильними є висновки судів про відсутність підстав для стягнення заявленої суми боргу з третього відповідача.

Викладені у вказаній заяві доводи зводяться до незгоди з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18, та водночас жодним чином не свідчать про наявність підстав для відступу від цієї позиції.

Отже, за наслідком касаційного перегляду судових рішень в частині відмови в позові до другого та третього відповідачів колегією суддів не знайдено підтвердження доводам скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального або порушення норм процесуального права, оскільки встановлені судами обставини свідчать, що Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" та Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" не можуть бути солідарними боржниками за зобов`язанням Акціонерного товариства "Київенерго".

Щодо незадоволеної частини позовних вимог до першого відповідача, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про помилковість здійсненого позивачем розрахунку під час здійснення нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат на всю суму заборгованості, оскільки таке нарахування мало відбуватись по кожному акту приймання-передачі газу з розподілу природного газу газорозподільною системою окремо, з урахуванням часткового погашення боргу та урахуванням того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позивачем нарахувань на суму боргу, зроблений за наслідком здійснення власного перерахунку заявлених до стягнення сум, та виправлення помилок, допущених у розрахунку позивача.

Разом з цим, відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, в редакції, чинній на час порушення провадження у даній справі, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неправильність здійсненого перерахунку, оскільки ними не спростовано висновки судів про помилковість застосованих індексів інфляції, порядку нарахування та суми заборгованості.

Враховуючи, що доводи скаржника зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою наявних у справі доказів, при цьому ним не спростовано ключового висновку суду - про недоведеність ним обставин здійснення правонаступництва заявлених до стягнення сум, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженої постанови та рішення місцевого суду в частині відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/2615/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Кушнір І.В. Случ О.В.