Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року

м. Київ

справа № 911/3165/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (у складі колегії суддів: Гаврилюка О.М. (головуючий), Коротун О.М., Суліма В.В.)

та на рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2016 (у складі судді Бацуци В.М.)

у справі № 911/3165/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОпт "Мастер-енерго"

про стягнення 43 193,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОпт "Мастер-енерго" (далі - ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго") про стягнення 4 906,04 грн пені, 37 454, 55 грн інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 833,10 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачем не було своєчасно виконано умови договору купівлі-продажу природного газу №13/2808-БО-17 від 28.12.2012 (далі - договір №13/2808-БО-17) в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 453,02 грн. пені, 21 648,33 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 833,10 грн. Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач провів остаточні розрахунки за договором № 13/2808-БО-17 з порушенням погоджених сторонами строків, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати пені на підставі пункту 7.2. договору, інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а зазначені позовні вимоги заявлено в межах строку позовної давності, передбаченого п. 9.3 договору (5 років). Водночас місцевий господарський суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки на 50 % на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК), частини 3 статті 551 ЦК, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (в редакції чинній до 15.12.2017).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2016 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій частково, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального (статей 233 ГК та 551 ЦК) та процесуального права (статті 83 ГПК), просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2016 скасувати в частині відмови у стягненні 2 453,02 грн пені; прийняти в оскарженій частині нове рішення про стягнення з відповідача 2 453,02 грн пені, у стягненні яких було відмовлено. В інший частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2016 залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2016 не відповідають вимогам ст. 4-2 ГПК щодо принципу рівності учасників процесу перед законом і судом, оскільки в них не зазначено будь-яких доказів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені, та не наведено аргументів, на підставі яких відхилено докази позивача. Крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає про те, що судом не перевірено співвідношення розміру заподіяних збитків та заявленої до стягнення неустойки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 301 ГПК в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

У справі встановлено, що 28.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго" (покупець, відповідач) було укладено договір №13/2808-БО-17, за яким продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ за період з 1.01.2013 по 31.12.2013 на загальну суму 1 165 863,25 грн виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах договору.

Відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплатити поставленого за договором № 13/2808-БО-17 природного газу з порушенням передбаченого договором строку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2014 у іншій справі № 911/1589/14 з відповідача було стягнуто 2 674,39 грн інфляційних втрат , 3 % річних в сумі 3 393,34 грн, 15 357, 64 грн пені.

Під час розгляду зазначеної справи 19.05.2014 відповідач сплатив позивачу основний борг в розмірі 225 245, 82 грн відповідно до платіжного доручення №10, 20.05.2014 цей платіж проведено банком.

За період з 5.04.2014 по 19.05.2014, тобто за період, який не увійшов до періоду нарахування пені в сумі 15 357, 64 грн, яка була стягнута рішенням суду у справі № 911/1589/14, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нарахував 4 906, 04 грн пені за договором № 13/2808-БО-17, які просив стягнути з ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго» у даній справі.

Звертаючись з клопотанням про застосування ч. 2 ст. 233 ГК, яка дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій, ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго" посилалось на скрутне матеріальне становище, яке утворилось внаслідок використання економічно застарилих тарифів на теплопостачання, низький рівень оплати наданих послуг з теплопостачання мешканцями смт Коцюбинське (борг населення складає 1 116 754,26 грн) та невирішення питання щодо відшкодування із державного бюджету різниці тарифів між діючими та економічно обгрунтованими тарифами за 2015 та 2016 роки.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме, статтєю 233 ГК і частиною 3 статті 551 ЦК.

Частиною 1 статті 233 ГК передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Свій висновок про можливість зменшення розміру пені, нарахованої на підстаі договору № 13/2808-БО-17 у сумі 4 906,04 грн, до 2 453, 02 грн суд першої інстанції мотивував тим, що заборгованість за договором №13/2808-БО-17 у сумі 225 245, 83 грн була повністю погашена до звернення позивача до суду з даним позовом (20.05.2014) і виникла лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів; відповідач є виробником теплової енергії; газ, який постачався за цим договором використовувався підприємством для виробництва теплової енергії, яка споживалась як населенням, так і бюджетними організаціями, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно наявний борг; джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування з боку держави; відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

Вказані зазначені судом обставини підтверджуються матеріалами справи, а докази зазначених обставин були досліджені судом (а.с. 50-57, 77-94).

З такими висновками суду першої інстанції обгрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не зазначено будь-яких доказів, на підставі яких прийнято рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки не було єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено в сукупності з іншими обставинами.

Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалось відповідне клопотання відповідача, чим порушено принцип рівності учасників процесу перед законом і судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано суду першої інстанції жодних заперечень проти вказаного клопотання відповідача.

Не заслуговують на увагу і аргументи касаційної скарги про те, що судами не перевірено співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявленої до стягнення неустойки, оскільки із оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами було встановлено суму заборгованості ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго" за договором № 13/2808-БО-17, яка і є сумою збитків і яка була сплачена відповідачем на час розгляду зазначеної справи. Ця обставина в сукупності з іншими обставинами була врахована судом при обґрунтуванні свого висновку про можливість зменшення розміру стягнутої пені.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно скористалось наданим п. 3 ст. 83 ГПК правом щодо зменшення розміру пені на 50 %, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів колегія суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2016 у справі №911/3165/16 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк